Психотерапевт Анатолій Кашпіровський більше двадцяти років тому збирався побудувати перший у Вінниці сміттєпереробний завод, але не знайшов спільної мови з керівництвом міста. З того часу ще кілька іноземних інвесторів мали плани на переробку вінницького сміття, але не зробили цього по тій самій причині. Сьогодні сміття зі всього міста продовжують вивозити на полігон, що вичерпав свій ресурс ще двадцять років тому. Люди кажуть, що за побудову сміттєпереробного заводу вінницькі чиновники вимагають великі «відкати», тому інвестори тікають. Влада стверджує, що не підійшли умови кредитування на десятки мільйонів євро. Під забудову вже знайшли земельну ділянку, але немає підходящого інвестора.                                             

Від Кашпіровського до «Міжнародної фінансової корпорації»

За словами юриста Сергія  Корнійчука з 1 січня 2018 року вступає в силу стаття 32 пункт «і» Закону України «Про відходи», якою забороняється захоронення неперероблених відходів.  А тому радянські полігони, які давно вичерпали свій ресурс через рік будуть поза законом.

Поки що вінницький полігон Стадниця продовжує працювати, як єдина альтернатива переробці сміття.  Вінницька влада запевняє, що поки не побудують сміттєпереробний завод, на нього й надалі будуть  вивозити сміття зі всього міста.

Перший, хто захотів побудувати сміттєпереробний завод у Вінниці був відомий радянський психотерапевт Анатолій Кашпіровський.  Про це розповів  керівник вінницького  підприємства «Подільська Січ», яке більше десятка років займається збором та сортуванням вторинної сировини, Володимир Воловодюк. Він каже, що Кашпіровський пропонував американських інвесторів та проект, але не зміг домовитися з керівництвом Вінниці.  До цих пір на Вінниччині немає жодного сміттєпереробного заводу.

Мої знайомі, які вели переговори з вінницькою владою як представники європейських та американських компаній, казали, що не знайшли з ними спільної мови. Все впиралося у корупційну складову. Наша влада вважає, що це ресурс на якому вони повинні обов’язково заробити і апетити у них непомірні. За такою схемою до нас ні один інвестор не прийде, – говорить Володимир Воловодюк. – Навіть те, що стосувалось набагато менших капіталовкладень, у нас вийшло якось недолуго. Вперше сортувальну лінію для сміття поставили у місті Бар. Це польська сортувальна лінія. В ній  не було нічого складного. Вона представляла з себе конвеєр і все що навколо нього. Але  згодом забракло грошей на частину обладнання, були проблеми з документацію. Через це було порушено кілька кримінальних справ, які довго  розслідувались та закінчились нічим. Сама лінія стоїть майже 10 років і непридатна до експлуатації.

За словами Воловодюка, є ще одна лінія в Крижопільському районі, де аналогічна історія. В Калинівці зробили полігон, лінію, яка має  потужність набагато більшу, ніж потрібно.

Хотіли більше грошей, мабуть, пропустити через цю схему, а на даний момент не розуміють, що з нею робити, – каже Володимир Воловодюк.

Сміттєсортувальну станцію у Калинівці, за інформацією отриманою на інформаційний запит до облради, будували  в 2012-2013 роках. Замовником була Калинівська міська рада. На будівництво  витратили 1 мільйон  780 тисяч гривень.

Я запитав у Вінницької міської ради чи були пропозиції від іноземних інвесторів про інвестування в сміттєпереробний завод у Вінниці. З відповіді на інформзапит стало відомо, що таких  пропозицій було декілька від іноземних компаній та їх представництв в Україні: Міжнародна фінансова корпорація (IFC), компанія TEHNIX d.o.o. (Хорватія), ТОВ «Юкрейн Енерджі Холдінг» (представник Шведської компанії «EcoEnergy Scandinavia holding AB»), MG Star Inc, ТОВ «Котельно-механічний завод Пархоменко» (представник німецького концерну «OSCHATZ»). Всі вони пропонували залучення  кредитних коштів від різних фінансових інституцій. На даний момент відбувається розгляд надісланих проектів.

На адреси усіх компаній, які вказані на їхніх офіційних сайтах, я надіслав листи з проханням  розповісти  про свої перемовини з Вінницькою міською радою та про можливі корупційні пропозиції. Надійшло лише дві відповіді. Валентин Макогон, який є представником в Україні шведських компаній EcoEnеrgy Scandinavia та Biogasprom, відповів, що вони лише  надіслали листа до Вінницької міськради. Поки що на цьому все закінчилось. Ніяких перемовин не було. За словами представника американської компанії MG STAR inc в Україні В’ячеслава Родіонова, вони запропонували Вінницький міській раді виконати генеральний підряд з побудови із залученням  пільгового валютного кредитування, яке надається лише під заставу нерухомості.

На сьогоднішній день таку гарантію міськвиконком надати не зміг. Ніяких розмов ні від кого про «подяку» не було, це все видумки…,- пише В’ячеслав Родіонов .

Люди в Малій Стадниці живуть на отруєній землі

Найближчий населений пункт до полігону Стадниця – невеличке село Мала Стадниця. Тут знаходиться 13 дворів і мешкає близько 30 людей. До сміттєзвалища звідси лише півкілометра. Місцеві не жаліються на близькість полігону, хоча вже давно не вирощують власну городину на отруєній сміттєзвалищем землі. Криниці використовують лише як антураж, адже вода непридатна ні для чого. Більше селян турбує відсутність газу, який їм обіцяють і ніяк не проведуть, ніж сусідство з міським сміттєзвалищем.

Наша головна проблема це те, що ми розташовані повз траси на Київ. Від мого подвір’я до траси лише один метр, тому розумієте як це так жити. А те що поруч сміттєзвалище, я не помічаю. З нього зараз немає ні запаху ні смогу, – каже пенсіонерка Олена.

Мешканці розповідають, що сміттєвий полігон повністю забруднив воду, тому її не можна було вживати ще 20 років тому. В воді за результатами експертизи було виявлено збудники багатьох хвороб. У 2008 році сюди провели воду зі свердловини, яка знаходиться у селі Стадниця. Воду з колодязів заборонили використовувати.

Я свій колодязь не використовую майже вісім років, він мені не потрібний. Планую його знести та засипати землею, щоб з’явилось вільне місце для чогось іншого, — каже місцева мешканка Валентина.

Люди говорять, що коли проводили сюди водогін у 2008 році, з населення хотіли за це взяти кошти.  Місцеві обурились, і отримали воду безкоштовно. За інформацією Вінницької  міської  ради, на проведення водогону з бюджету міста витратили витратила 3 828 800 гривень.

Загальна довжина цієї водогінної мережі становить 18,42 кілометра. Пробурені дві артезіанські свердловини і споруджена одна водонапірна башта, яка забезпечує водою Малу Стадницю і Стадницю, де мешкає приблизно 2 500 осіб.

Я думаю, що на водогін пішло значно менше коштів, ніж говорять, адже робили все не досить якісно та поспіхом, – каже  місцева мешканка Алла Іванівна.

Населення села Стадниця, яке знаходиться за кілька  кілометрів від сміттєвого полігону, також таке сусідство не надто турбує. Людей більше турбують повсякденні проблеми та відсутність грошей. Вздовж дороги у селі знаходяться колонки, з яких можна набрати воду зі свердловини. Щоб провести водогін до подвір’я, потрібно  заплатити близько шести тисяч гривень.

Працівники Стадницької сільської ради розмовляли обережно, мабуть, щоб не сказати нічого зайвого. Але вони таки розповіли, що смертність у селі найвища  по Вінницькому району.

Сміття повертається вінничанам водою з-під кранів

Сучасний сміттєвий полігон Стадниця з’явився у 1979 році. До цього міське звалище було біля об’їзної дороги, перед смт Десна. Звідси до житлових будинків Вінниці – півтора кілометри.  Саме тому, звалище перенесли за сім  кілометрів від околиці Вінниці. На місці колишнього сміттєвого полігону знаходиться закинута місцина, де у 1990-х було кафе.

 

Місце для полігону Стадниця обрали  на заболоченій місцевості серед соснового лісу. Екологи кажуть, що сьогодні вінницький сміттєвий полігон займає площу 16 гектарів. Товща сміття на ньому – 25 метрів. Шкідливі речовини з полігону потрапляють у підземні річки, а з них різними шляхами впадають в Південний Буг, з якого воду п’є  вся Вінниця.

Ситуація не катастрофічна, ми її постійно відслідковуємо, але вся суть справи, що полігон треба було закрити було ще у 1984 році або, в крайньому випадку, у 1996 році. Він повністю вичерпав свій ресурс. У догляді за своїм сміттєзвалищем, Вінниця чи не найкраща в Україні. Ще добре слідкують за своїми полігонами Київ та Рівне. Але більше не можна завалювати сміттям полігон Стадниця. Потрібно, щоб влада шукала для цього інші місця. З теперішнього полігону потрібно викачати весь газ, законсервувати його, а потім повністю переробити, як це зробили у Швейцарії, щоб не лишати це майбутнім поколінням. Ставки, які поруч з полігоном, з них вода викачується, але все рівно шкідливі речовини потрапляють на глибину 6-9 метрів, а потім до річок Десна, Тяжилівка, які впадають до Південного Бугу.  І врешті всі вінничани п’ють цю воду, – каже професор, директор інституту екологічної безпеки та моніторингу довкілля ВНТУ Василь Петрук.

Створення та функціонування сміттєвих полігонів чітко регламентовано ЗУ «Про відходи». Експерт з управління відходів Ірина Вихристюк каже, що багато норм закону при створені полігону Стадниця були порушені.

У цьому законі чітко вказані параметри, які мають бути обов’язково дотримані, зокрема відстань від населеного пункту не менше одного кілометру, наявність водотоків тощо. На сміттєзвалище має бути розроблено проект і паспорт. Важливо, щоб поруч не знаходились відкриті водойми, куди після дощів може потрапляти забруднення, – говорить експерт.

На полігоні мешкало близько 600 безхатченків

Комунальне підприємство «ЕкоВін» – це єдине підприємство у Вінниці, яке займається збором сміття з населення та його вивезення на полігон Стадниця. Керівник підприємства Володимир Чорновол каже, що коли він став керівником КУП «ЕкоВін» наприкінці 2007 року, ситуація на полігоні була жахливою.

Тоді я якось їхав до міського полігону, то дим від нього доходив до турбівського розворотного кільця на об’їзному шосе, а це околиця Вінниці. Мене це шокувало. В ті часи на смітнику мешкало приблизно 600 безхатченків. Полігон був постійно в диму, бо коли безхатченко бачив металевий дріт у глибині і  не міг його  дістати, він підпалював сміття. Коли  над дротом все згорало, він міг  забрати його собі. Ще був один цікавий випадок, коли на полігон прийшло з десяток циган, які сказали що будуть тут працювати та жити. Мені  повезло їх відправити назад. Цигани взагалі на багатьох смітниках в Україні заправляють і до сьогоднішнього дня, – каже директор КУП «Ековін» Володимир Чорновол.

У 2008 році люди, яки страждали від смогу полігону, перекрили трасу «Вінниця – Погребище» вимагаючи закрити полігон. Протест тривав кілька днів і тоді вінницька влада пішла на поступки пообіцявши навести порядок на сміттєзвалищі та забезпечити всіх артезіанською водою. З полігону вигнали  безхатченків, які палили сміття. Коли на ділянці приблизно у один гектар накопичується сміття товщею у 2-3 метра, його засипають землею, щоб велика кількість сміття не взаємодіяла між собою.

За інформацією що надійшла  на запити до підприємства  «Ековін» та Вінницької міської ради, підприємство збирає та вивозить сміття зі всієї Вінниці 18-ма  спец автомобілями з 350 контейнерних майданчиків (1870 контейнерів). Це 250 тон сміття щодоби, 1780 тон на тиждень, 7670 тон на місяць і 92000 тон у рік. На закупівлю автомобілів для вивезення побутових відходів було витрачено 9 485 000 гривень.  У листопаді 2016 року підприємством за усіма видами діяльності надано послуг на загальну суму 3 814 тисяч гривень, витрати підприємства за вказаний період склали 3 819 тисяч гривень. У 2015 році на КУП «Ековін» було виділено з міського бюджету 2 072 339 гривень на надання послуг з благоустрою міста Вінниці та 3 999 389 гривень на поповнення статутного капіталу підприємства для придбання техніки та обладнання. У міському бюджеті міста 2016 року Вінниці на КУП «Ековін» передбачені видатки на надання послуг з благоустрою міста в сумі 2 736 264 гривень. Розвантажити своє сміття на полігоні може будь-яка фізична або юридична особа, яка надасть документ про походження сміття та яке саме це сміття. Розрахунок йде за один куб сміття, а не за масу. Один куб сміття коштує 14,76 гривень.

За інформацією бізнес-пошуку YouControl, статутний капітал підприємства “ЕкоВін” становить 30 мільйонів гривень. На підприємстві середньооблікова кількісь працівників 188 осіб, середня заробітна плата 4871 гривень.

Електрика зі сміття та сортувальна лінія

Під товщею сміття у результаті хімічних реакцій утворюється  вибухонебезпечний газ.  Тому у 2009 році Вінницька міськрада, КУП «ЕкоВін» та ТОВ «АУЕ Енерго» (представник інвестора Німеччини),  підписали  угоду, згідно з якою проводиться дегазація полігону Стадниця. За інформацією міськради, протягом  2009-2010 року провели  пробну  дегазацію полігону і встановили шість газових свердловин глибиною 15-22 метра. Газ спалювали  у високотемпературному факелі. Після обробки результатів газозбірну систему розширили  ще на шість свердловин. У 2014 році встановили  блочно-модульну  теплоелектростанцією, яка може генерувати до 1 мегавата електроенергії на годину. На даний час на полігоні облаштовані 22 газозбірні свердловини, 10 з яких у 2015 році. За 9 місяців 2016 року блочно-модульною ТЕС вироблено та реалізовано за «зеленим» тарифом у загальну електромережу 2896 Мвт годин електроенергії. Загальна сума інвестицій в проект склала понад 1,75 мільйонів євро. За словами директора КУП «Ековін» Володимира Чорновола, на цей проект не було витрачено жодної копійки з бюджету.

Сортувальна станція на полігоні запрацювала у 2014 році. У Вінниці на кожному контейнерному майданчику зазначено, де контейнер з вологим сміттям, а де з сухим. Спецавтомобілі КУП «ЕкоВін» дійсно вивозять окремо сухі та вологі відходи, але в цьому мало сенсу тому, що населення Вінниці майже не сортує своє сміття .

Вінницька сортувальна лінія була придбана вже давно і років вісім стояла, поки її не встановили на полігоні. Вона зараз відіграє показову роль. Коли приїжджає якась делегація, то її везуть туди і показують, що сортувальна лінія працює, а насправді вона не працює, – каже керівник вінницького підприємства «Подільська січ» Володимир Воловодюк.

За офіційною інформацією, потужність сортувальної станції становить 100 метрів кубічних у рік. На стації було створено 23 робочих місця. Щоб перевірити працює чи не працює сортувальна станція, я вирушив на полігон. Зайшов не з центрального входу, що охороняється, і легко потрапив на територію сортувальної станції. Ніхто з працівників, які були присутні на станції, уваги на непроханого гостя не звернув. Конвеєр у цей час не працював. Біля нього не було ні техніки, ні людей. Хоча, це і не доводить того, що конвеєрна лінія взагалі не працює.

У 2017 році планують початок будівництва нового полігону

За інформацією «Ековіну», для нового полігону та будівництва сміттєвого заводу Вінницька міська рада уже знайшла земельну ділянку розміром у 148,8 гектар.

На цьому місці знаходиться закинута військова частина. У 2017 році тут планують розпочати будувати полігон розміром у шість гектар.

Для будівництва сміттєпереробного заводу потрібні шалені кошти, десь до 100 мільйонів євро. Якщо зараз з населення у середньому беруть чотири євро за вивіз сміття, то в Італії, наприклад, за вивіз несортованого сміття на сміттєпереробний завод беруть 300 євро, – каже Володимир Чорновіл. – Збудувати такий завод це лише пів діла. З Вінниці до місце розташування майбутнього заводу більше 30 кілометрів. Дорога там вузька та з поганим покриттям, тому доведеться робити цю автомобільну дорогу. Також потрібна буде відповідна інфраструктура, техніка, обладнання тощо, а це додаткові великі кошти, – говорить директор «Ековіну».

Розслідування підготоване в рамках Польсько-Канадської Програми Підтримки Демократії за підтримки Міністерства закордонних справ Республіки Польща та Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади

Влад Боднар

Джерело: Вінницька агенція журналістських розслідувань

Loading

Для отримання юридичної допомоги
заповніть анкету

    П.І.Б.*

    Організація

    E-mail*

    Телефон

    Деталі звернення

    Яка юридична допомога вам потрібна? *

    Юридична консультаціяДопублікаційна експертизаПравовий захист у судіСкладання інформаційного запиту

    Завантажте документи/файли

    * - обов'язкові поля

    ×














    ×