«Звідки роги ростуть», або які таємниці приховує рівненський дуобус – розслідування

 Єдиний не лише в Україні. Єдиний у світі білорусько-швейцарський тролейбус з грудня курсує вулицями Рівного. Про нього мріяв мер. Мрія здійснилась. Названий на честь литовського князя Вітовта, великий і красивий чомусь не знайшов притулку в інших, набагато більших за Рівне, містах.

Історія незвичайного тролейбуса, який може їздити від електрики і на пальному, об`єднує три держави. Всюди він став сенсацією. Для одних – знахідка, інші стверджують «не все те золото, що блищить».

Про пригоди омріяного у Рівному і не потрібного далеко за його межами дуобуса – у розслідуванні «Четвертої влади».

У березні 2016-го комунальне підприємство «Рівнеелектроавтотранс» оголосило тендер. Хотіли придбати новий низькопідлоговий тролейбус з автономним ходом. Тобто дуобус. За шість з половиною мільйонів гривень.

– Пропозицій надійшло дві. Це було дві фірми з Дніпропетровщини. Причому одного з учасників вартість перевищувала очікувану – була 7 мільйонів 500 тисяч. А в переможця була ціна наближена до 6 з половиною мільйонів, – говорить юристка громадської ініціативи «За чесний тендер» Мирослава Примак.

Дніпропетровський «Літан» – один із найпопулярніших в Україні продавців тролейбусів, перемагає у тендері з нижчою ціною. Але несподівано у червні відмовляється підписувати договір, бо не може забезпечити поставку за передбачені гроші. У самому підприємстві нам не розповіли чому раптом відмовилися постачати товар.

– Замовнику слід було звернути увагу на те, що учасники були з одного регіону – з Дніпропетровської області. І, можливо, не зовсім об`єктивною була причина відмови постачати товар, – каже Мирослава Примак.

У Рівнеелектроавтотранса було два виходи: або придбати на мільйон дорожчий дуобус, або відмінити торги.

– Замовник же не скористався цим правом в силу різних обставин і визначив все ж таки переможця, не зважаючи, що його пропозиція перевищувала очікувану вартість на один мільйон, – розповідає Мирослава Примак, – Це не був обов`язок замовника. Але Прозорро функціонувало з квітня 2016 року. Можна було, звичайно, спробувати купити через Прозорро такий транспортний засіб.

У Рівнеелектроавтотрансі тендер заново не оголошували. Знайшли мільйон гривень, аби доплатити другому учаснику.

– Другий варіант, як в нашому випадку було, якщо в нас є можливість доплатити, власними коштами чи державними, ми приймаємо тоді другу пропозицію, – розповідає начальник технічного відділу КП «Рівнеелектроавтотранс» Сергій Максимчук.

Таким чином перемогу отримало ПП «Метаюрсервіс», зареєстроване в Кривому Розі. Зі слів директора Дмитра Тимофєєва, фірма раніше була офіційним дилером заводу «Белкоммунмаш». Чому вони, а не сучасний представник заводу «Янікс» продавали тролейбус білоруського виробника – нам не розповідають. Мовляв, комерційні справи.

Сьомого грудня минулого року на вулицях міста з’явився дуобус. Для Рівного це подія, яку автивно висвітлювали ЗМІ. Спочатку радісно, а потім – не дуже. Не проїздивши тижня, у тролейбусі вийшов з ладу запобіжник, а в середині січня він рогами зірвав радіолінії. Ми з`ясували, що в цієї моделі є низка недоліків. І виявили їх далеко за межами Рівного.

Російська подорож

У травні 2013-го, експерементальну модель тролейбуса Vitovt Max Duo 43303А презентують на виставці у Женеві. Машина представлена  на стенді «Stadler Rail AG». Вона – спільний білорусько-швейцарський проект.

Vitovt Max Duo – низькопідлоговий зчленований тролейбус, довжиною 18,75 метра. Він обладнаний дизель-генераторною установкою, завдяки якій до 300 км. може їхати без контактної мережі. У салоні може поміститися 153 пасажири.

Червень 2015-го. Тролейбус Вітовт Max Duo проходить випробування у північній столиці Росії – Санкт-Петербурзі. Курсує там протягом літа.

У липні 2016-го дуобус з`являється на вулицях Москви. До кінця року його планували випробовувати в столиці Росії і вирішити чи купувати.

1 жовтня 2016-го він бере участь у святковому параді тролейбусів. Після цього зникає. З інформаційного простору Росії.

Наприкінці листопада такий самий дуобус тільки без синьо-чорного графічного наклеєного орнаменту з`явився у Рівному.

За подорожами експериментальної моделі спостерігали любителі громадського транспорту. Вони мають власний сайт «Городской електротранспорт», де відстежують транспорт країн СНД.

Саме користувачі сайту запідозрили, що Рівне могло придбати той самий дуобус, який випробовували у Росії.

У рівненського тролейбуса є й сторінка у Вікіпедії, де сказано, що єдиний екземпляр після російських міст їздить у Рівному.

Номер кузова рівненського тролейбуса збігається з тим, що був у Санкт-Петербурзі за виключенням року випуску машини. У пітерському номері є літера D, яка означає, що дуобус виготовили у 2013-му році. На номері кузова рівненського тролейбуса – літера G яка означає, що його виготовили у 2016-му.

–  Номер – VIN-код з 12-ти символів і останній з них, в кінці, означає номер виробу. Він як був один так і лишився. Змінився лише модельний рік, який означає рік випуску. Уже на підставі цього можна вважати, що тут щось не те. Тому що не може бути з заводу два однакових тролейбуси з номером один,– розповідає любитель автотранспорту, один з авторів сайту любителів AllTransUa Іван Черниш.

– По-друге, він зявився в рівно в той самий час, як той зник з Москви. Тобто він з Москви і поїхав. Десь через буквально вже 2 тижні зявився у вас. Це також наводить на думку, що це одна і та ж сама машина, – розповідає Іван Черниш.

Іван зауважує, жодних фотографій або відео з обов’язкової обкатки нового тролейбуса у Мінську немає.

У технічному паспорті нового рівненського тролейбуса вказано, що транспортний засіб виготовили у листопаді 2016-го року.

Дзвонимо на завод «Белкоммунмаш», щоб запитати, де обкатували новий тролейбус, що курсує в Рівному і куди подівся той, що їздив у Москві та Санкт-Петербурзі. Спілкуємось з начальником управління маркетингу та продажів відкритеого акціонерного товариства «Керуюча компанія холдингу «Белкоммунмаш» Костянтином Ємельяновим. Ось що він відповів:

– Покатался, износился, разобрали его. Вот так.

– А, я поняла. То есть с 13-го года, за два года износился? – журналістка.

– Ну вы ж понимаете что такое общественный транспорт.

– Он быстро изнашивается?

– Ну если (…) пробег троллейбуса порядка 200 тысяч километров. Кому он нужен будет такой?

Більше нам не розповідають, кажуть «по телефону справок не даем».

Підприємство за сімома замками

Нам порадили звернути увагу на двигун, VIN-код на рамі тролейбуса та на інші деталі. Втім побачити тролейбус під час перерви не вдалося. На територію Рівнеелектроавтотрансу журналістів «Четвертої влади» не пускали. Керівництво і підлеглі в один голос говорили, що там діє режим підвищеної небезпеки і необхідна спеціальна перепустка. Хоча раніше журналістка проходила на підприємство без неї.

Документа, який би підтверджував, що у Рівнеелектроавтотрансі діє пропускний режим нам не показали. Тож ми викликали поліцію. Патрульних теж не пропустили.

– Так чекайте без дозволу дірєктора я не маю права. Вас нікого пропускати. І дірєктор заборонив вам, – каже охоронниця.

– Ага. А ви знаєте, що це є перешкоджання і що це є кримінальна відповідальність? – патрульний.

– Зараз вийде моє керівництво. І ви, будь ласка, зачекайте.

Ми більш як годину разом з патрульними намагались потрапити на територію підприємства. За цей час з ДЕПО поїхав дуобус. На авто поїхав і директор підприємства Валентин Ткачук. Він не забажав сам вийти і пояснити чому журналістів не пускають. Замість нього це робили підлеглі.

І лише після виклику слідчо-оперативної групи ми пройшли. Нам прочитали інструктаж, який полягає в тому, що на підприємстві треба дотримуватись правил безпеки дорожнього руху.

Члени тендерного комітету переконані, що тролейбус новий.

– У мене є паспорт. Там конкретно вказано «листопад 2016 року». Дата виготовлення тролейбуса, – каже начальник виробничо-технічного відділу Сергій Максимчук.

– Він-код того тролейбуса, який перебував на експлуатації в Санкт-Петербурзі і Москві співпадає… За виключенням букви – року виготовлення, – журналістка.

– Так, я згідний з вами, всі коди, всіх автомобілів, легкових, грузових, вони всі співпадають, тільки йде номер порядковий і міняється цифра року виготовлення. Там не цифра, буква стоїть.

–  А чому тоді номер два немає?

– А бо їх немає. Тільки один єдиний.

– А не боявся Рівнеелектроавтотранс купувати такий?

– Ні, не боялися. Це експериментальний тролейбус, він один єдиний, аналогів немає в Україні. Даже в ближчих країнах Європи такого аналога немає.

Номер кузова збігається з тим, що в документах. Інакше б транспортний засіб не пройшов митницю.

Найчастіше, рік виготовлення кузова співпадає з роком виготовлення двигуна. В митному реєстрі, за даними нашого джерела, номер двигуна – не визначений.

На склі тролейбуса є штамп виробника. Число 12 означає рік виготовлення. За таким принципом часто визначають вік автомобілів. У нашого, з документами 2016-го, скло чотирьохрічної давнини.

– Малоймовірно, що завод десь там знайшов дуже старе скло і поставив йому, – каже Іван Черниш.

В Москві: двері заважають колесам, «роги» закороткі

За інформацією московських ЗМІ, влада мала намір купити 11 таких дуобусів. Але в перші ж дні випробувань в столиці Росії розчарувалися. Недоліків багато. За задумом виробників, висувні «роги» дуобуса мають автоматично ставати на мережу. На практиці це траплялося дуже рідко. Вони виявились закороткі. Водії були змушені ставити роги вручну. А це з московськими заторами зробити непросто. Так само – вручну їх тепер ставлять і в Рівному.

«Московський комсомолець» пише, що непридатною для липневої спеки виявилася й встановлена в дуобусі система кондиціонування.

Виявилось, що посадка в передні двері просто неможлива. Вони знаходяться надто близько до переднього колеса. Якщо колесо стоїть не паралельно кузову, двері просто не відчиняться.

Ми помітили, що і в Рівному передні двері на зупинках не відкривають. Водій пояснив, що робить це задля економії тепла взимку.

У Санкт-Петербурзі від тролейбуса, яким спочатку дуже зацікавилась місцева влада, також відмовилися. Наші колеги з петербурзького видання «Фонтанка» з`ясували, що дуобус не купили, бо невигідно: дорогий в експлуатації, погано вписується в повороти. У Комітеті транспорта Санкт-Петербурга нам повідомили, що після завершення випробувань виробнику відправили пропозиції щодо виправлення недоліків. Транспорт там вирішили не купувати, доки він не пройде обкатку взимку.

– Екземпляр був виготовлений в 2013 році. Він пройшов випробування у Москві, в Санкт-Петербурзі. Тепер він в нас. Його ніхто не купив, скоріш за все внаслідок того, що він використовує для автономного ходу дизельне пальне. Це великі експлуатаційні витрати. Навіть за ці три роки поки випущена модель в світі технологій акумулювання енергії покращилися в рази і ціна покращилася в рази, – розповідає урбаніст, містобудівельник Андрій Шевчук.  

Дуобус-атракціон

На придбання дуобуса пасажири реагують по-різному. Одні в захваті, адже він якісно відрізняється від своїх, набагато старіших колег з ДЕПО. Середній вік рівненських тролейбусів, між іншим, 27 років.

– Класно. Це майбутнє. Подивіться який комфорт. Низька посадка. Це все продумано. Я то люблю їздить. Він комфортний. Телефон зарядить, мобільний,там ще хто де їздить. Аби наші люди цінували, – ділиться враженнями Людмила.

– Мені не не подобається власне це (дуобус). А не подобається власне те, як це все робиться, купляється, – каже інший пасажир.

У тролейбусі ми зустріли любителя громадського транспорту. Богдан каже, приїхав у Рівне, зокрема, щоб покататися в дуобусі.

– Ну як тролейбус – отмєнний. З точки зору пасажирів во, клас. На автономном ході чогось повзе, як черепаха. Не знаю чого. Чи то мотор повільний, чи що то таке. Не знаю, – каже Богдан, – То що на форумах читав. Там він два роки назад виготовлений. Да там в якості виставки його там катали туда-сюда. От Рівне купило собі і всьо.

У Вікторії Зварич до дуобуса особливе ставлення. Їй довелося втікати з дитиною, щоб не потрапити під обірвані проводи, які дуобус зачепив піднятими рогами. На вулиці Вербовій, де немає тролейбусних ліній.

– Метрів 20 від нас він цими рогами зачіпляє лінію першу і зриває. Ну я чекала того, що він (водій) зупиниться і подивиться, що він зробив. Він, не звертаючи увагу, продовжує рух в нашому напрямку. Над моєю головою були ще ці лінії. Я хапаю свою дитину, починаю бігти. Ці лінії просто падали за нами, – розповідає про інцидент рівнянка Вікторія Зварич.

За дуобус місто заплатило сім з половиною мільйонів. Як виявилось, це ще дешево. Завод, крім того, сам оплатив доставку і мито.

– Ціна якраз нормальна. До ціни питань нема. Якраз така ціна, я думаю, через те, що він не самий новий. Його зробили ще за старого курсу і тому могли продати дешевше, – розповідає Іван Черниш.

Ось уже два місяці цей тролейбус єдиний на маршруті – «Енергетиків – торгові центри». З інтервалом у дві години пасажири можуть дочекатися його на кладовищі Нове. Рівненський урбаніст Андрій Шевчук вважає, що тролейбус повноцінно не забезпечує маршрут.

– Це зараз «атракціон», адже він один на маршруті, рухається з величезним інтервалом, розклад руху на зупинках відсутній. Тож користь від його наявності відчутна тільки тим, хто випадково у нього сяде, – розповідає Андрій Шевчук, – Для того, щоб забезпечити повноцінно один маршрут треба ну не менше 10-12 одиниць транспорту.

– Дуобус ходить не часто, там, де вже є громадський транспорт, не замінюючи його. Тобто його перевага автономності руху нівелюється. Фактично це оновлення певної кількості одиниць громадського транспорту. Тож навіщо платити більше? Якщо, для прикладу, за ціною двох «дуобусів» можна придбати три таких самих нових зручних тролейбуси, або два тролейбуси плюс три нові низькопідлогові «маршрутки», щоб довозити на «Молодіжне» кладовище, або ще варіант, наприклад, з купівлею б/в тролейбусів, – розповідає Андрій Шевчук.

Придбання дуобуса влада виправдовує тим, що він їздить там, де немає тролейбусних ліній. Прокласти їх, мовляв, в рази дорожче.

– Придбали по побажанню городян. Хотіли кольцовати кладовище і Боярку. А так як там немає контактних проводів, то купили гібрид, – говорить головний інженер Рівнеелектроавтотрансу Богдан Полон, – Да не можна за ті гроші купити кілька тролєйбусів. Тому що контактні провода опори, робота, дуже дорого коштують.

Доцільність будувати мережу чи купувати «дуобуси» визначається порівняльним розрахунком.

– Та чи існують розрахунки, що вказують на доцільність купівлі дуобусів? Чи їх купують бо «красівий» і як «провінційні понти», мені не відомо, – розповідає Андрій Шевчук, – Зважаючи на те, що при купівлі відомо було тільки, куди він буде ходити – «Молодіжне» кладовище, а не звідки, існують сумніви.

За роки роботи дуобуса, може з`ясуватись, що прокласти мережу дешевше ніж забезпечувати пальним дуобуси. Можливо, у інших містах такий транспорт через це і не купують.

– Вони чекають поки це буде економічно доцільно купувати тролейбуси з невеликою можливістю автономного ходу на акумуляторних батареях, – каже Андрій Шевчук, – Цілком можливо, що вибір саме дуобуса, а не іншої моделі гібридного тролейбуса, чи не іншого виробника тролейбуса визначилася саме внаслідок політичної волі і бажання міської влади купити саме дуобус, який має можливість автономного ходу.

Дуобус називають екологічним транспортом, адже частину маршруту він їде від електрики. Втім, там де немає контактних лінії, він їде на пальному. Андрій Шевчук вважає, що більш доцільно було б купувати модель з акумуляторними батареями, а не з дизель-генератором. «Белкоммунмаш», до речі, такі пропонує.

Влада міста обурено реагує на припущення, що тролейбус може бути не новим і на запитання про доцільність покупки. Мер Володимир Хомко каже, не чув, що такий дуобус їздив в Росії.

– Купили самий сучасний, єдиний в Україні. Новішого немає. Те, що ми купили саме сучасне, саме нове і найкраще. І не було нарікання ні від кого, хто їздить в дуобусі, – каже міський голова Рівного Володимир Хомко,– Він найкращий в Україні. Нема лучого нічого. Але що я можу відповісти, як це для мене новина, як сніг на голову. Про Санкт-Петербург і Москву. Не знаю.

Може, для мера це новина, а, може, й ні. Про гарний зовні і таємничий зсередини говорять не радо. А от про нові рогаті транспортні мрії – з готовністю.

– Я особисто розмовляв з керівником Белкомунмаша, з директором. Ми домовились про співпрацю. Я думаю, що вони до нас приїдуть. Я вернусь з відпустки, і вони будуть у нас. Тобто інженери і все, – говорить мер. 

Знову обіцянки і десятки запланованих на їх реалізацію мільйонів. І знову Рівне єдине, де мрійник мер за бюджетні гроші втілює свої транспортні мрії.

Над розслідуванням працювали Анна Калаур, Марта Дмитришин, Рівненське агентство журналістських розслідувань.

Розслідування проведено в межах проекту «Сприяння прозорості державних закупівель у Західній Україні» що реалізовується громадською організацією «Рівненський центр «Соціальне партнерство» за фінансової підтримки NED.

Джерело: Четверта влада