Автор: Сергій Лещенко, “Українська правда”, 30 березня 2010 року

На півночі Київської області, виїжджаючи із Богом забутого села Сухолуччя, є мисливський заповідник площею 30 тисяч гектарів. Це – улюблене місце дозвілля нинішнього президента Віктора Януковича.

А в самому центрі Європи є держава Ліхтенштейн площею 16 тисяч гектарів – це рай для оптимізації податків та створення фірм на підставних осіб.

 Автор: Сергій Лещенко, “Українська правда”, 30 березня 2010 року

На півночі Київської області, виїжджаючи із Богом забутого села Сухолуччя, є мисливський заповідник площею 30 тисяч гектарів. Це – улюблене місце дозвілля нинішнього президента Віктора Януковича.

А в самому центрі Європи є держава Ліхтенштейн площею 16 тисяч гектарів – це рай для оптимізації податків та створення фірм на підставних осіб.

Ще є держава Великобританія, звідки чомусь вирішили проінвестувати 65 мільйонів гривень у фірму з міста Бровари, яка займається облаштуванням мисливського господарства пана Януковича.

В цілому ж все це – павутиння з приховування справжніх власників та намірів, у якому намагалася розібратися “Українська правда”.

“Зелений туризм” для Януковича

Дніпровсько-Тетерівське лісомисливське господарство на півночі Вишгородського району – це закрита територія. Всередині розташовано декілька хуторів. Сторонні туди не допускаються, а місцеві мають для в\’їзду спеціальну перепустку. Головна людина у Сухолуччі – це Віктор Янукович, який віддається тут своїй пристрасті полювання.

Хоча територія вважається державною, але це лише формальність. Про реальний стан справ свідчить те, що лісомисливське господарство площею 30 тисяч гектарів охороняє фірма “Делліт” – приватна фірма з Донецька, пов\’язана з сином Януковича, яка також береже спокій його батька у “Межигір\’ї”.

У 2007 році Янукович, будучи прем\’єр-міністром, ініціював приховану від громадськості операцію по відчуженню частини земель мисливського комплексу.

Спочатку уряд ухвалив постанову про передачу цілісного майнового комплексу Дніпровсько-Тетерівського лісомисливського господарства до сфери відання Державного комітету лісового господарства.

Далі підпорядкований уряду Держліс передав приватній фірмі двадцять земельних наділів загальною площею 17,5 гектарів на кращих ділянках цього все ще державного мисливського господарства. Без конкурсу та інших тендерних формальностей.

Новим власником територій стало зареєстроване в Броварах підприємство ТОВ “Дом Лесника”, яке за документами отримало ділянки для ведення особистого селянського господарства.

А в 2009 році губернатор Київської області Віра Ульянченко зробила Януковичу послугу, після якої призначення її чоловіка заступником міністра освіти не виглядає аномальним.

Своїми розпорядженнями Ульянченко змінила цільове призначення 20 земельних ділянок – із земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості. Як сказано в документі, “для будівництва та обслуговування готельно-ресторанного комплексу”.

Також на посаді губернатора Ульянченко санкціонувала будівництво нової дороги в Сухолуччі за 25 мільйонів бюджетних коштів – яка нікому, окрім Януковича, потрібна не була.

Зрештою “Дом Лесника” розжився 17,5 гектарів землі прямо всередині території лісомисливського господарства, сполучених з цивілізацією високоякісною магістраллю.

“Українській правді” вдалося дізнатися про справжні наміри загадкових власників землі в Сухолуччі, ознайомившись з “Містобудівним обґрунтуванням будівництва готельно-розважального комплексу ТОВ “Дом Лесника”.

Отже, забудова на території “мисливського господарства Януковича” буде вестися на трьох ділянках, що належать ТОВ “Дом Лесника”.

Основний об\’єкт планується збудувати на березі Київського моря. Там буде зведено гостьовий будинок – він же “готель-ресторан”, а також капличку, пристань та пляж площею пів гектара.

На іншій ділянці буде збудовано птахівник, вольєр площею тисяча квадратних метрів (!) і альтанку. На третій – знову гостьовий будинок (готель-ресторан), сауну, альтанку, барбекю.

 Орієнтовний план-схема забудови. Використано графіку Google

Більша частина цих об\’єктів уже зведено у Сухолуччі. При чому зроблено це всупереч закону “Про екологічну експертизу”.

Зокрема, один з двох “готелів-ресторанів” на території лісомисливського господарства уже споруджено – тоді як громадське обговорення його будівництва відбулося тільки тиждень тому, 22 березня.

Крім того, у процесі підготовки “Містобудівного обгрунтування” фірма “Дом Лесника” отримала висновок державної сан-епідеміологічної експертизи Мінздоров\’я, що виглядає немов знущання над реальним станом речей.

“На даний час за своїм містобудівним потенціалом територія (Дніпровсько-Тетерівського лісомисливського господарства) використовується не в повній мірі. Рекреаційні властивості оточуючого середовища та позитивні природно-кліматичні умови обумовлюють розвиток об\’єктів зеленого туризму, культурно-побутового обслуговування населення, готелів”.

Згадка про “зелений туризм” особливо цинічна, якщо розуміти, що мова іде про облаштування інфраструктури для полювання Януковича. Зокрема, під егідою “готельно-ресторанного комплексу” буде зведено маєток, в якому він міг би зупинятися на полюванні, прийняти сауну та обговорити мисливські подвиги. Адже за прямим призначенням як “готель” і “ресторан” цей комплекс функціонувати не зможе, тому що розташований всередині закритої території на відшибі від цивілізації.

Британський “інвестор” у мисливське господарство Януковича

У ході розслідування “Українській правді” також вдалося отримати доступ до статуту ТОВ “Дом Лесника”.

Раніше засновниками цієї фірми значилися двоє фізичних осіб – Павло Литовченко та Олександр Юрченко. Вони обоє проходять у фірмах, що розтягнули між собою сумновідому уряду резиденцію “Межигір\’я”.

Зокрема, Юрченко крім того, що працював у кінотеатрі “Зоряний”, був засновником благодійного фонду “Відродження України”, якому відійшло 7,6 гектарів у “Межигір\’ї”.

А Литовченко не просто числиться у фірмах Олександра Януковича – він також “акціонер” товариства з обмеженою відповідальністю “Танталіт”, що відтяпало 127,5 гектарів “Межигір\’я”.

Проте на зборах акціонерів ТОВ “Дом Лесника”, що відбулися 25 травня 2009 року, затверджено новий статус фірми – з новими засновниками.

Отже, за статутом, тепер власниками ТОВ “Дом Лесника” – а, відповідно, і всього будівництва всередині мисливського господарства – є два інші суб\’єкти: громадянин України Іван Тохтамиш і британська фірма Astute Partners Ltd. 
 

Перший засновник “Дому Лесника” – це пан на ім\’я Іван Тохтамиш, що зареєстрований у місті Білогірську в Криму.

Тохтамиш “вніс” до статутного капіталу фірми 1,537 мільйона гривень, що становить 2,32%.

Іван Тохтамиш добре відомий читачам “Української правди” завдяки іншим розслідуванням про комбінації Януковича – цей пан також є директором Товариства мисливців та рибалок “Кедр”, прописаного на території “Межигір\’я”.

Схоже, що Іван Тохтамиш грає лише роль зіц-головуючого, адже засновниками “Кедру” є троє регіоналів – нинішній міністр палива та енергетики Юрій Бойко, а також два депутати Сергій Тулуб і Володимир Демішкан. 
 
Цікавим є другий засновник ТОВ “Дом Лесника”.

Це – зареєстрована у Лондоні компанія Astute Partners Ltd. У статуті ТОВ “Дом Лесника” сказано, що Astute внесла до акціонерного капіталу товариства 64,6 мільйони гривень (у дужках вказано еквівалент – 9,3 мільйона євро).

“Українську правду” зацікавило, що це за британська фірма, яка у розпал кризи вирішила проінвестувати майже 10 мільйонів євро для спорудження готельно-ресторанного комплексу в закритому мисливському господарстві на іншому кінці Європи?

Невже лондонські денді набралися нахабства будуватися під носом в Януковича, прямо в його улюбленому місці для полювання? Як вони збираються заробляти кошти в цьому “готелі-ресторані”, якщо навколо лише убоге сільське населення, на в\’їзді – шлагбаум, а до Києва – більше години їзди?

Щоб дати відповіді на ці питання, “Українська правда” придбала в Британії установчі документи та звіти Astute Partners Ltd. На відміну від України, там вся ця інформація є публічною, замовляється прямо через інтернет і коштує копійки – 1 фунт стерлінгів за документ.

Отже, з\’ясувалося, що компанія Astute Partners Ltd має статутний капітал в розмірі 1 фунту стерлінгів (!) та аж одного співробітника – це її директор пан Райнхард Прокш, що мешкає в карликовій державі князівство Ліхтенштейн, затиснутій між Австрією та Швейцарією. 

Який інтерес пана Прокша в побудові ресторанно-готельного комплексу в Сухолуччі? Ані жодного!

Райнхард Прокш – це юрист, який пропонує своє прізвище як номінального директора в інтересах анонімних власників.

Іншими словами, він – трастовий керуючий. На своєму сайті Прокш рекламує ці та інші свої сервіси – аж до оренди приватних літаків та послуг водіїв. І він ніколи без згоди клієнта не розкриє, чиї ж інтереси в ТОВ “Дом Лесника” йому було доручено представляти за невелику щорічну платню.
 

Також залишиться загадкою, як фірма Astute Partners Ltd зі статутним капіталом в 1 фунт стерлінгів перерахувала майже 10 мільйонів євро фірмі в Броварах, що обживає “мисливське господарство Януковича”.

Зрозуміло, що жодного справжнього британського інвестора в цій схемі немає. І гроші йдуть не з Ліхтенштейну, а українські. Все це виглядає як добре спланована комбінація, коли український підпільний мільйонер заводить свої кошти під виглядом іноземних інвестицій, щоб самому не світитися – тому що прозвітувати перед податковою за такі доходи він просто не здатен.

Хто цей “інвестор” – здогадатися не складно, розуміючи, що життя всього Дніпровсько-Тетерівського лісомисливського господарства зараз підпорядковане інтересам лише однієї людини.

Історія з “Домом Лесника” один в один схожа на організацію засновників компанії “РосУкрЕнерго”. Як багато хто пам\’ятає, тривалий час 50% акцій значилися за австрійською фірмою “Райфайзен Інвестмент”. І тільки через декілька років з\’ясувалося, що Дмитро Фірташ просто найняв представляти його інтереси на анонімних засадах.

Так само і тут – кінці цієї історії з новим власником Сухолуччя ховаються у сейфах князівства Ліхтенштейн.

Автор: Сергій Лещенко, “Українська правда”, 30 березня 2010 року