Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав право журналіста на оціночні судження, але із застереженням, що вони повинні базуватися на хоча б мінімальному наборі фактів. В іншому випадку таке судження вважається зловживанням свободою слова.
Такі висновки, повідомляє Право.Ru, сформулював ЄСПЛ при розгляді скарги представників «Нової газети» (Росія) і журналіста цього видання Георгія Бородянського, в якій вони наполягали на тому, що російський суд незаконно зобов\’язав газету спростувати одну з публікацій.
“Нова газета” в 2006 році опублікувала статтю під назвою “Кредити видали під обличчя”. У ній йшлося про те, що кілька підприємців з Омської області незаконно отримали 147 млн. євро за допомогою шахрайських схем з кредитами в Ощадбанку. Про одного з фігурантів історії журналіст Георгій Бородянський написав наступне: “Немислимо в наших широтах так процвітати без благовоління губернатора […]”.
Губернатор Леонід Полежаєв, який керував тоді областю (хоч його ім\’я не вказувалося в матеріалі), подав до «Нової газети» і Бородянського позов про захист честі і гідності до Куйбишевського райсуду Омська. Полежаєв зажадав спростування та компенсації моральної шкоди, який губернатор оцінив в 500 000 російських рублів. Суд вимоги підтримав, але тільки частково. З усієї статті наклепницької була визнана одна фраза – про “благовоління”, а сума компенсації знизилася до 60 000 рублів. Рішення було підтверджено апеляційною інстанцією.
У своїй скарзі до Страсбурга представники видання і Бородянського наполягали, що російський суд помилився, визнавши недостовірним фактом оціночне судження і думку журналіста і, таким чином, порушив ст.10 Європейської конвенції з прав людини (право на свободу висловлювань\\право на вираження). Юристи з боку РФ не сперечалися, що принцип свободи слова був державою порушений. Однак, на думку Уряду РФ, втручання було правомірним та необхідним для захисту інтересів губернатора.
ЄСПЛ визнав, що стаття піднімала питання, які є мають значний суспільний інтерес. Більше того, розгляд на національному рівні було ініційовано губернатором, тобто політиком, який, на відміну від приватної особи, неминуче стає об\’єктом пильної уваги з боку як журналістів, так і суспільства в цілому. Відповідно, він повинен проявляти більшу терпимість до подібної уваги.
Однак вислів, що стосується губернатора: «Немислимо в наших широтах так процвітати без благовоління губернатора», було зроблено в контексті розповіді про розкриття великомасштабного шахрайства, вчиненого регіональними підприємцями. Хоча прямого і явного зв\’язку між губернатором чи його адміністрацією і отриманням кредитів за підробленими документами в публікації не проводилося, в ній йшлося про особисті зв\’язки між губернатором і казахстанським політиком, який контролює елеватор найбільшого в області виробника борошна і ряд інших підприємств регіону, успіх якого, як написано в статті, був би немислимий без «благовоління» губернатора.
ЄСПЛ у своєму рішенні ще раз відзначив особливу роль професії журналіста у суспільстві разом з його обов\’язком висвітлювати діяльність органів державної влади. Також суд визнав і право журналіста на оціночні судження, але із застереженням, що вони повинні базуватися на хоча б мінімальному наборі фактів, бо інакше таке судження буде зловживанням свободою слова.
ЄСПЛ нагадав три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом 3) посилання на незалежне дослідження.
Беручи до уваги суть тверджень у статті, розмір присудженої національним судом компенсації моральної шкоди і широту розповсюдження газети, ЄСПЛ констатував, що санкція, накладена на заявників національними судами, була пропорційна меті захисту репутації Леоніда Полежаєва.
Суд не побачив в статті Бородянського непрямих доказів того, що Полежаєв “благоволив” певним бізнесменам і погодився з висновками російський судів, та не знайшов порушення права на свободу слова.
ІРРП
