Продовження. Початок читайте тут: Хрещені батьки суддівської влади
Продовження. Початок читайте тут: Хрещені батьки суддівської влади
ВІЙНА ЮРИСТІВ
Починаючи з 2006 року Андрій Портнов поступово монополізував юридичні питання в БЮТ. Першою жертвою війни став Віктор Швець, який був усунений з посади голови юридичного департаменту блоку.
Зірковим часом Портнова стала минулорічна спроба Віктора Ющенко розпустити Верховну Раду, яка стикнулась з лабіринтом юридичних перепон, керованих саме цим депутатом. Жорсткий правовий цинізм дій колишнього адвоката перевів його з рангу юристів БЮТу до кола впливових політиків в оточенні Юлії Тимошенко.
Через кілька місяців, коли Тимошенко ініціювала приватизацію Одеського припортового заводу, Андрій Портнов отримав ще один шанс довести свою вірність і ефективність. І хоча задум прем’єра так і не вдався, дії Портнова та його близького оточення закріпили за ним статус головної юридичної зброї Юлії Тимошенко.
Втім, за словами джерел “Української правди”, Окружний адміністративний суд міста Києва був чи не єдиним судом в країні, куди не міг “зайти” ані сам Портнов, ані його люди. Олегу Бачуну завжди вдавалося напряму отримувати вказівки від керівництва БЮТу, а отримавши, він вимагав лише одного: звільнити його від спілкування з Андрієм Портновим.
Протистояння Портнова і Бачуна спочатку набуло гіпертрофованих, а потім і зовсім комічних форм.
За словами окремих депутатів, саме це стало причиною того, що в новому варіанті закону про вибори президента судові розгляди з питань виборів повністю виведені з підвідомчості адміністративних судів.
Крім того, з усіх ланок судової влади в країні лише в адміністративних судах з 1 січня 2010 року буде введено систему автоматизованого розподілу справ між суддями, що значно зменшує вплив голови суду на прийняття рішень судом. Автором цього закону також є Андрій Портнов.
Останній прямий контакт Портнова і Бачуна стався у письмовому вигляді. 15 жовтня БЮТівець, як член профільного комітету Верховної Ради з питань правосуддя, направив судді офіційного листа з проханням надати інформацію про свої доходи та доходи членів родини.
 |
Народний депутат запевняв, що ця інформація буде використана виключно в інтересах самого судді.
У відповідь Бачун на офіційному бланку Окружного адміністративного суду Києва передав лаконічну відповідь: “Ознайомившись з Вашим зверненням щодо надання інформації про мої доходи, а також доходи моєї родини, даю вичерпну відповідь (виділено)” і додав до листа ще три аркуші з ксерокопією…”Листування запорожців з турецьким султаном”!
 |
 |
На ксероксах були виділені наступна цитата з “Відповіді Запорожців Магомету IV-му”:
 |
 |
Наразі очевидно, що Андрій Портнов застосує всю міць своїх можливостей в юридичному та суддівському колі аби позбутися Олега Бачуна. Для нього це вже не питання боротьби, а питання репутації і та підтвердження свого впливу.
Втім, і протистояти йому буде не лише сам Олег Бачун. Як не дивно, суддю можуть врятувати однопартійці Андрія Портнова, які вже багато років пов’язані з суддею дружніми, професійними і навіть родинними зв’язками.
КОМАНДА ОЛЕГА БАЧУНА
Олег Бачун дуже гармонійно пристосувався до внутрішньої юридичної опозиції БЮТ Андрію Портнову.
Джерела “Української правди” розповідають, що в якості голови Окружного адмінсуду Києва Олег Бачун майже не підкоряється голові Вищого адміністративного суду Олександру Пасенюку, якого вважають людиною Віктора Медведчука, а узгоджує свої дії лише з головою Верховного суду Василем Онопенком.
Останній в свою чергу є близьким товаришем народного депутата Миколи Ковзеля. Окрім дружніх відносин їх зв’язують партійні стосунки: Онопенко є лідером Української соціал-демократичної партії, членом якої є пан Ковзель.
За словами джерел “Української правди”, саме Микола Ковзель є відповідальним в БЮТ за просування рішень у Окружному адміністративному суді Києва. Вплив депутата пояснюється тим фактом, що його рідний брат Петро Ковзель працює суддею Окружного адмінсуду Києва.
Одним з яскравих прикладів співробітництва братів Ковзелів з суддівською владою є ситуація навколо компанії “Інтертранс”.
Колись ця компанія входила до структури Укрзалізниці, де пройшла майже вся трудова кар’єра Миколи Ковзеля. У 2000 році при підтримці колишнього міністра транспорту та зв’язку Георгія Кірпи вона була реорганізована в закрите акціонерне товариство, яке очолив саме пан Ковзель.
 |
За останні декілька років керівництво Міністерства транспорту та зв’язку вже неодноразово вказувало на досить дивні рішення, які виносять судові органи в господарських суперечках між Мінтрансом та “Інтертрансом”.
Наприкінці 2006 року за ініціативи Миколи Ковзеля було подано близько десяти судових позовів проти “Укрзалізниці”, Кабінету міністрів та Мінтрансзв’язку з метою збереження для ЗАТ “Інтертранс” окремого тарифу на перевезення вантажів. А ще через декілька місяців, в березні 2007 року, “Інтертранс” звернувся до Господарського суду Києва з позовом про стягнення з “Укрзалізниці” 130 мільйонів гривень.
Поки йшли судові розгляди, в червні 2009 року з приводу цієї справи Генпрокуратурою були ініційовані перевірки стосовно ЗАТ “Інтертранс” та “Укрзалізниці”.
Але на цей раз керівництво “Інтертрансу” звернулось до Окружного адміністративного суду Києва, очолюваного Бачуном, з позовом проти Генеральної прокуратури.
Через двадцять днів суд виніс безпрецедентне для усієї правоохоронної та судової системи рішення: “Заборонити Генеральній прокуратурі України здійснювати перевірку (в тому числі вимагати документи) та приймати рішення на підставі документів, витребуваних у ДАЗТУ “Укрзалізниця” до вирішення справи по суті”.
 |
Слід зазначити, що наразі компанія, яка створювалась Георгієм Кірпою, контролюється саме Миколаєм Ковзелем, який є почесним президентом “Інтертрансу”.
 |
| Будинок пана Ковзеля розташований по-сусідству із маєтком Тимошенко на дамбі в Конча Заспі. |
ПОГЛЯД З ЗАДЗЕРКАЛЛЯ
Зазвичай Олега Бачуна від тиску з боку Андрія Портнова рятували не лише заступництво судді з боку давніх опонентів БЮТівського юриста – Євгена Корнійчука та голови Верховного суду Василя Онопенка.
Найбільшим захистом судді слугувала його безвідмовна позиція стосовно усіх забаганок БЮТ. На його вірність прем’єр-міністру не впливав навіть особистий конфлікт з Портновим: у критичний момент, навесні 2008 року, коли уряду була потрібна легітимізація призначення Портнова на посаді голови Фонду держмайна, адміністративний суд підтвердив законність цього рішення Кабінету міністрів.
Втім, остання ситуація навколо Одеського припортового заводу подарувала Андрію Портнову чудову нагоду позбутися конкурентів. Наразі у депутата дуже виграшна ситуація у війні проти Олега Бачуна: керівництво БЮТ дуже прохолодно налаштоване до Бачуна, а опозиція – насамперед Партія регіонів – жадає його звільнення вже давно.
І на сьогоднішній день, за інформацією “Української правди”, лише два члени комітету з питань правосуддя, наближені до Василя Онопенка – Олена Шустік та Сергій Соболєв – мають альтернативну точку зору з приводу звільнення Бачуна. Усі інші готові зробити все, аби Бачун зник з суддівської мапи напередодні виборів президента.
Останнім акордом війни став виклик голови Вищого адміністративного суду Олександра Пасенюка на килим у комітет Верховної Ради з питань правосуддя. За суддівською ієрархію Пасенюк – прямий керівник Олега Бачуна.
За словами джерел з оточення пана Пасенюка, з ним особисто зустрілись голова комітету Сергій Ківалов та Андрій Портнов.
Під час розмови голові Вищого адміністративного суду був поставлений ультиматум: якщо протягом двох тижнів Олег Бачун не буде звільнений з посади голови київського Окружного адміністративного суду, жоден кандидат у судді в адміністративних судах по всій країні не пройде затвердження комітету. Крім того, комітет відмовиться виносити на розгляд Верховної Ради будь-який закон, що стосується роботи адмінсудів.
***
“Українська правда” не є суддею або прокуратурою. Тому виносити якісь вироки Олегу Бачуну, його діям, або діям його опонентів ми не станемо. Втім, наразі очевидними є декілька фактів не юридичного характеру, які вказують на те, що суддя, як і ті, хто хоче його звільнення, не зацікавлені у відкритому відстоюванні своїх інтересів.
В ідеальній ситуації Олег Бачун вже не другий день після появи оголошення про його корупційні дії мав би звернутися до суду з позовом про захист його честі, гідності і ділової репутації. Та скласти свої повноваження до рішення суду. Замість цього він переписується із своїми опонентами за допомогою історичних документів.
Суддя двічі відмовився приходити на засідання профільного комітету Верховної Ради, вважаючи, що комітет не має на це права. Знову ж таки, в ідеальній ситуації цілком нормально було звернення Бачуна до преси, громадськості – в тому числі суддівської та юридичної – з проханням звернути увагу на політичне переслідування. Не сталось і цього.
Натомість Бачун майже два тижні категорично відмовлявся коментувати будь-що стосовно свого життя.
І що найцікавіше: причиною, з якої він кожного разу не погоджувався зустрітися або надати коментар по телефону, було очікування результатів перевірки з боку Генеральної прокуратури. При цьому треба звернути увагу, що суддя не є фігурантом кримінальної справи, не давав жодних розписок щодо нерозкриття таємниці слідства, а деталі його перельотів точно не є державним секретом.
Єдине, що суддя не втомлюється повторювати – що він спокійний…
 |
| Олег Бачун. Фото Комерсанта |
– Пане Бачун, головне звинувачення проти вас стосується ваших чартерних перельотів…
– От дивіться. Я з цього приводу відкрив всю інформацію прокурору, який займається цією справою. Нормальна людина, яка в’їдливо розбирається з цими питаннями. Тому, ви знаєте, давайте залишимо це питання до проведення перевірки. Я абсолютно спокійний у цьому питанні.
– Все ж таки, ці чартерні полоти були чи ні?
– Ми з вами повторюємося. Я вам ще раз скажу: я абсолютно спокійний з приводу того, що з’явилось протягом останніх двох чи трьох тижнів. Абсолютно спокійний. І в частині видатків. І в частині мети і в частині того, яким чином це здійснювалося. В цьому немає нічого протиправного. А ті, хто це замовили, дуже будуть розстроєні, розумієте?
– А коли ви зможете надати нам вичерпні відповіді на наші запитання?
– У середу я давав свідчення двом департаментам Генеральної прокуратури. І вони обіцяють закінчити перевірку вже у четвер. Але я боюся, що цього не станеться. Бо вони такий темп взяли – вже вийшли за межі 2004 року, і, напевно, все буде перевірятися з 2001 року.
Я дав їм доступ до всієї інформації, я повністю відкритий. Я надав їм і свою декларацію.
Я згідний з вами співпрацювати, як і з усіма іншими журналістами. Але скажіть будь-ласка чим я завинив? Чому я повинен виправдовуватись? Чим я зараз може апелювати, крім голих слів?! Я, на відміну від правдоборців, як суддя не хочу говорити слова, я хочу говорити про факти. В мене факти на руках, але я хочу, щоб їх підтвердили правоохоронні органи.
– Якщо ви вважаєте себе невинним, то чому проти вас така боротьба?
– Причина одна, і ви про неї не можете не здогадуватись – це моя професійна діяльність. Я – суддя Окружного адміністративного суду Києва, більше того, я голова цього суду, де вирішуються сотні питань, які, на жаль, замикаються на перших посадових особах.
Всі проблеми в нашій державі, на жаль, замикаються на адміністративній юстиції і на Окружному адміністративному суді міста Києва. На щастя, частина виборчих спорів, особливо стосовно виборів президента України, перейшли в інші інстанції, але в нас все ще залишились питання з передвиборчим процесом. Це не чисто виборчі питання, але все одно вони нас стосуються. Тобто хочеться-не хочеться, ми вимушені будемо цей процес зачіпати і обслуговувати.
– Чи пов’язуєте ви це з ситуацією навколо Одеського припортового заводу?
– І не тільки з цим! Ніхто інші як об’єктивні мас-медіа не зможе це висвітлити. Тому що питання, можливо, торкається Тернопільських виборів, можливо якихось кадрових питань в органах виконавчої влади… І це ж не секрет, що кожна політична сила хоче десь мати такий кишеньковий суд, тим більше Окружний адміністративний.
До того ж ми перебрали на себе частину функцій, які до того мали такі відомі суди як Печерський, Шевченківський у місті Києві, трошечки апеляційного суду. Ми фактично забрали собі ті справи, які більше всього турбували політиків.
– За словами наших джерел, посередником з Окружним адміністративним судом і особисто з вами є народний депутат Микола Ковзель. Наскільки це правда?
– Я би дуже не хотів зараз про це говорити. Ми вже виходимо за межі нашої розмови. Я би дуже хотів, щоб правоохоронні органи перевірили – як я пов’язаний з тим же самим Портновим та його групою, з іншими депутатами.
Я думаю, що з цього приводу дуже некоректно буде говорити в такому телефонному режимі.
Я хочу сказати, що в мене велика пошана до депутатського корпусу! Я поважаю законодавчий орган, всіх депутатів та фракції – вони дають нам закон, який ми виконуємо.
Але мова йде про кількох народних депутатів – Портнова та його оточення, про комітет з питань правосуддя. Не йде мова про фракцію БЮТ! Не йде мова про їх лідера. Абсолютно ні. Я ставлюся до них з повагою. Я говорю про конкретних людей, а не про свої відношення політичні фракції.
На жаль, є якийсь певний особистий негатив, він зараз втілюється. Я думаю, що політики зрозуміють, що йде мова про зведення особистих рахунків з прицілом на певні події, які чекають Україну у зв’язку з виборчим процесом.
