Віктор Янукович. “Межигір’я” назавжди

Автор: Сергій Лещенко, “Українська правда”, 5 листопада 2009 року

Загострення уваги Тимошенко до резиденції “Межигір’я” сталося 20 серпня 2009 року. Прем’єрка дала доручення Мін’юсту забрати у державну власність об’єкти, незаконно відчужені в часи Януковича через “Надра України” – і, зокрема, “Межигір’я”.

“Цю резиденцію у держави особисто відібрав Янукович. Я прошу в судах посилити захист і зробити так, щоб ці 140 гектарів землі разом з державною урядовою резиденцією (повернути назад)“, – заявила Тимошенко.

Автор: Сергій Лещенко, “Українська правда”, 5 листопада 2009 року

– …У вас є квартира? – запитав Віктор Янукович у журналіста в серпні цього року.

Почувши негативну відповідь, лідер Партії регіонів переповів свої душевні переживання.

– Я вам бажаю, щоб у вас була квартира, і щоб ви не думали цілодобово про те, що хтось прийде, візьме вас за руку і викине з неї!

Так сентиментально Янукович прореагував на оголошений Юлією Тимошенко намір забрати у нього резиденцію “Межигір’я”.

Але обрана Партією регіонів тактика захисту, побудована на рейдерських технологіях, довела свою ефективність. А оголошений Тимошенко похід за “Межигір’ям” досі не дав жодного результату.

Для зовнішнього світу Янукович примудрився змалювати ситуацію як спробу позбавити його права на житло. Натомість БЮТ не спромігся на жодні активні заходи – навіть на пікет біля в\’їзду на 130-гектарну волость нескромного лідера опозиції.

Загострення уваги Тимошенко до резиденції “Межигір’я” сталося 20 серпня 2009 року. Прем’єрка дала доручення Мін’юсту забрати у державну власність об’єкти, незаконно відчужені в часи Януковича через “Надра України” – і, зокрема, “Межигір’я”.

“Цю резиденцію у держави особисто відібрав Янукович. Я прошу в судах посилити захист і зробити так, щоб ці 140 гектарів землі разом з державною урядовою резиденцією (повернути назад)“, – заявила Тимошенко.

Цьому дорученню глави уряду вже понад два місяці, але резиденція залишається у старих власників, а судовий позов урядом досі не подано. За інших обставин Тимошенко могла би звинуватити виконавців у саботажі. Але за це питання в Мінюсті відповідає Євген Корнійчук, делегований туди БЮТом.

Насправді прем\’єрка виявилася заручником двох обставин: цинічного захисту Януковичем відчуженого майна та власних стосунків з цим політиком.

Крок 1

Про перипетії, які стосувалися виведення “Межигір’я” з державної власності, “Українська правда” вже детально писала в матеріалі “Ющенко0Янукович: “вонюча схема” на двох.

Отже, 25 вересня 2007 нацкомпанія “Надра України”, підконтрольна прем\’єру Януковичу, уклала договір міни.

“Надра” передали товариству з обмеженою відповідальністю “МедІнвестТрейд” все майно резиденції “Межигіря” у Нових Петрівцях під Вишгородом на Київському морі.

Взамін “Надра України” отримали від “МедІнвестТрейд” два напівзруйниваних будинки на Парковій дорозі в Києві. Але у власності національної компанії вони перебували тільки добу.

Наступного дня відбулося засідання уряду – останнє перед достроковими парламентськими виборами-2007. Побоюючись можливої відставки, Янукович прагнув завершити все вчасно. І тоді Кабмін своїм рішення передав ці два аварійних об’єкти на Парковій дорозі від компанії “Надра України” до Державного управління справами – тобто президенту Ющенку.

Секретаріат президента, який отримав своєрідного “хабара”, не втрутився у ці події. Хоча Ющенко міг зупинити постанови уряду, які передували відчуженню “Межигір’я”.

А 30 вересня Янукович програв парламентські вибори. Це змусило авторів схеми якнайшвидше перекрити шляхи для оскарження оборудки.

Судовий процес

Аби підстрахуватися, компанія “МедІнвестТрейд” тут же, у жовтні 2007 подала позов до Господарського суду Києва про визнання недійсною угоди міни з “Надрами України”.

Таємний замисел полягав у тому, що “МедІнвестТрейд”, схоже, не збирався вигравати суд. Процес мав усі ознаки фіктивного. Потрібно було зовсім інше – на рівні Феміди зафіксувати законність передачі “Межигір’я”.

Суд виніс рішення за позовом менше ніж за місяць – це безпрецедентно швидко. Формально вердикт був проти “МедІнвестТрейду” – але насправді цілком для них позитивний.

Це рейдерська практика – оскаржувати те, що тебе влаштовує, і навмисно програвати. Потім було отримано потрібне рішення в апеляції. Янукович у цей час все ще залишається прем’єром.

Так організатори схеми отримали на руки судовий вердикт, який набув законної сили і підтверджував, що порушень закону при виведенні “Межигір’я” не було.

Це мало стало захисною грамотою в подальших спробах Тимошенко повернути резиденцію. Але на цьому автори не зупинилися.

Крок 2

Щойно відбулася апеляція, як ТОВ “МедІнвестТрейд” вирішило… продати “Межигір\’я”.

19 листопада 2007 року, коли Янукович продовжував очолювати уряд, було укладено два договори між “МедІнвестТрейд” і товариством з обмеженою відповідальністю “Танталіт”.

За цими угодами, “Танталіт” купив майно комплексу відпочинку “Межигіря”, розташоване у Нових Петрівцях за адресами вулиця Івана Франка, 19 та вулиця Межигірська №123-а.

Так в історії з\’явився “добросовісний правонабувач” в особі ТОВ “Танталіт”.

І якби в подальшому виникли питання до законності оборудок між “Надрами України” і “Медінвесттрейд”, то це не призвело би до втрати “Межигір’я” організаторами схеми. Адже резиденція була вже в третіх осіб, які начебто були не в курсі про застосованої схеми.

Новий власник “Межигір’я”

Розберемося детальніше, що з себе являє ця загадкова компанія – ТОВ “Танталіт”.

Створена у час всіх наведених оборудок – в серпні 2007 році.

Першим засновником “Танталіту” є донеччанин Павло Литовченко, 1980 року народження.

Він також виступає засновником з дюжину фірм і фірмочок. Судячи з усього, це людина, відряджена родичами і оточенням Януковича на роль “зіц-председателя”.

Для прикладу, Литовченко є засновником донецького товариства з обмеженою відповідальністю “Едельвейс”.

Другий нинішній акціонер ТОВ “Едельвейс” – компанія “Кепітал Білдінг Корпорейшн”, до числа кінцевих акціонерів якої входить Олександр Янукович – старший син лідера Партії регіонів, та донецький юрист Андрій Федорук, який колись працював на Едуарда Прутніка.

Станом на 2008 рік той же Павло Литовченко також акціонером товариства з обмеженою відповідальністю “Аквалайн Плюс”, яке веде будівництво в Балаклавській бухті на майданчику, що пов\’язують з Віктором Януковичем-старшим. Другим акціонером “Аквалайн Плюс” є та ж таки компанія “Кепітал Білдінг Корпорейшн”, до кінцевих власників якої входить Олександр Янукович.

Враховуючи тісний зв’язок Литовченка з Януковичами, після цього просто смішно виглядають слова лідера регіоналів, що він купив у нових власників “Межигір’я” лише невеликий будинок, бо, бачте, орендна плата йому стала не по кишені – а до решти він не має стосунку.

Але це ще не все.

Другим засновником ТОВ “Танталіт”, нового власника “Межигір’я”, є компанія “Euro East Beteiligungs GmbH”, зареєстрована у Відні.

Кількість працюючих у ній складає одну (!) особу, а видом діяльності вказано “управління пакетом акцій”.

Формальним директором фірми “Euro East” є пан Йохан Вановітц, який працює біржовим маклером в інвестиційному банку “Euro Invest Bank AG”.

Власником самої фірми “Euro East” є той же “Euro Invest Bank AG”. Тобто фактично ця компанія була засновано австрійським банком в інтересах анонімного клієнта.

Загалом схема зв\’язків нових власників резиденції “Межигір\’я” виглядає так:

 

Схема зв\’язків нових власників резиденції “Межигір\’я”

 

Використовувати австрійські фірми-прокладки – це поширена схема. Наприклад, тривалий час в “РосУкрЕнерго” номінальним власником долі Дмитра Фірташа значилася дочірня фірма австрійського банку “Райффайзен”.

Крок 3

Але майно резиденції “Межигір’я” – це не все, що опинилося в руках молодого Павла Литовченка та загадкових псевдо-австрійців.

Нові власники резиденції захотіли землю під ним, і компанія “Танталіт” оформила оренду на 49 років ділянки площею 129 гектарів (!)

 

Щоб уявити цей розмір – 129 гектарів – можна його порівняти з парком імені Тараса Шевченка в центрі Києва, площа якого складає лише 5,4 гектара.

У процесі виведення землі було отримано дозвіл комплексу відпочинку “Пуща-Водиця”, до якого раніше відносилося “Межигір’я”.

Керівник “Пуща-Водиці”, підконтрольний Банковій, погодив операцію своїм листом від 11 грудня 2007 року.

“Комплекс відпочинку “Пуща Водиця” не заперечує щодо припинення права постійного користування земельними ділянками, на яких розташоване нерухоме майно, передане відповідно вищевказаних розпоряджень”, – говорилося в документі.

 

У подальшому формулювання, допущені в цьому дозволі, дадуть Тимошенко шанс ще раз поборотися за “Межигір’я”.

Ще один судовий процес

Отже, 18 грудня 2007 року Юлія Тимошенко стала прем’єр-міністром.

Одним з перших рішень вона спробувала поламати схему з “Межигір’ям” – ще не уявляючи, наскільки системно її опоненти захистилися. Тимошенко скасувала постанову, якою “Надрам України” передавалася резиденція. Але до жодних суттєвих наслідків це не призвело. “Межигір’я” вже встигло побувати предметом розгляду у фіктивному судовому процесі та навіть змінити власника.

У березні 2008 генпрокурор Медведько написав Тимошенко, що дії посадовців “Надра України” з обміну резиденції “Межигір’я” були законними, і оскаржити їх неможливо.

 

Відтак, прокуратура усунулася від процесу щодо “Межигір\’я”.

Тим не менше, навесні минулого року Тимошенко подала позов до Господарського суду Києва – за її дорученням зробила це не Генпрокуратура, а Мінюст.

Суть позову полягала в тому, що в 2007 році спостережна рада “Надра України” дала дозвіл голові компанії Едуарду Ставицькому на відчуження тільки одного об’єкту – розташованого у Нових Петрівцях по вулиці Франка, 19.

 

Тоді як Ставицький уклав договір міни на об’єкти, які зареєстровані за двома адресами у Нових Петрівцях – по вулиця Франка, 19 та по вулиці Межигірській, 123-а.

Таким чином, Мінюст вважав, що тодішній керівник “Надрами України” перевищив свої повноваження, і це давало підстави для скасування всього ланцюга подальших оборудок.

 

Але 28 липня 2008 року держава програла суд.

Сталося це після того, як відповідачі принесли в суд довідку Новопетрівської сільради про присвоєння всьому об’єкту “Межигір’я” однієї адреси – вулиця Франка, 19

Чи не було дане рішення винесено заднім числом – це мало стати предметом перевірки з боку МВС. Але її результати невідомі.

Можна навіть повірити, що адреси об\’єднали до укладення договору міни між “Надрами України” та “МедІнвестТрейд”. Але існує інше протиріччя. В наступних угодах, якими “Межигір’я” передавалося уже від компанії “МедІнвестТрейд” до фірми “Танталіт”, фігурує таки не одна, а дві адреси. А ці контракти були укладені уже після гіпотетичної дати об\’єднання адрес.

Менше з тим, програвши першу судову інстанцію, Мінюст оголосив намір подати апеляцію на рішення Господарського суду Києва. Однак далі почалися загадкові події.

За словами джерел “Української правди”, до Міністерства юстиції надійшла команда від Тимошенко… припинити боротьбу за “Межигір’я”.

У цей час в розпалі були її переговори з Януковичем про створення широкої коаліції та нової Конституції. Умовою їх проведення з боку Партії регіонів було збереження схеми відчуження “Межигір’я”.

І за прямою вказівкою Тимошенко Мінюст, який таки подав апеляцію на програне рішення Господарського суду Києва, її відкликав. А невигідний для держави вердикт набув законної сили…

Нові реалії

Тим часом переговори між Тимошенко і Януковичем то загасали, то активізувалися – і тривали аж до червня 2009, коли лідер регіоналів на Трійцю остаточно з них вийшов.

Руки Тимошенко стали розв’язаними, але вона не проявляла жодної активності в темі поновлення справедливості навколо “Межигір’я”. Можливо, вона би взагалі не ініціювала це питання, якби не серпневі спроби екс-керівника “Надр України” Едуарда Ставицького поновитися на посаді. І Тимошенко дала команду готувати новий позов.

Однак з цим виникли складності.

Першим, “фіктивним” і другим, “справжнім” судовим процесом Янукович домігся того, що суд визнав законними дії “Надра України” по відчуженню “Межигір’я”. Правових підстав позиватися з тих же мотивів не було.

Тому юристи Тимошенко вирішили піти з іншого боку – оскаржити факт оренди на 49 років землі “Межигір’я”.

В очі кидалася одна невідповідність. У своєму листі від 11 грудня 2007 року комплекс відпочинку “Пуща-Водиця” відмовився від права постійного користування тільки тими ділянками, на яких розташовано майно, що перейшло з державних рук в приватні.

А компанія “Танталіт” – новий власник “Межигір’я” – взяла в оренду всю землю комплексу “Межигір’я”

В зв’язку з цим обурювався навіть Ігор Тарасюк – керівник Державного управління справами, який закривав очі на всі попередні оборудки навколо виведення резиденції.

“Наріжним каменем конфлікту є не стільки будівлі, які ми передавали та які вже знесені, а земля. Коли нам говорили про те, що потрібно передати 132 га землі як прибудинкову територію до одного (!) будинку, то я навіть не знаю, як назвати механізм, який тут діє”, – сказав Тарасюк в інтерв\’ю “Українському тижню”.

Про те, що в повітрі пахне керосином, восени 2009 року відчули і в Партії регіонів. Вони вирішили діяти швидко і нахабно.

“Джигіти” Джиги

1 вересня 2009 року депутат Микола Джига, голова слідчої комісії парламенту, яка займається зовсім іншою темою – фальсифікаціями в справі Бориса Колеснікова – одноосібно, без рішення комісії пише доручення.

 

Янукович і Джига. Фото Партії регіонів

 

Він вимагає вилучити з Вишгородської районної адміністрації оригінали (!) документів, які засвідчують право власності на земельну ділянку по вулиці Івана Франка, 19 у Нових Петрівцях.

Так було зроблено навмисно – бо без цих паперів уряд не зміг подати позов, який мав би наслідком анулювання оборудок з “Межигір’ям”.

Вибір на користь комісії Колеснікова для цієї операції було зроблено з однієї банальної причини – бо її очолює член Партії регіонів. З таким же успіхом вилучити документи могла би комісія по педофілам або отруєнню Ющенка.

До “Української правди” потрапив опис документів, вилучених за дорученням Джиги.

І в числі інших там є акти, які називаються “договір оренди земельної ділянки” – від 2 жовтня 2008 та 4 березня 2009. Оскільки ці документи надійно заховані, то можна лише припустити їх зміст. Напевно, за першою угодою землю в держави орендувало ТОВ “Танталіт” (129 гектарів), а за другою – безпосередньо Янукович.

 

Хоча Джига в своєму листі до Вишгородської райадміністрації обіцяв після опрацювання повернути оригінали документів їм назад, але замість цього депутат направив їх до… Генпрокуратури. Фактично – на зберігання, оскільки тепер вилучити їх з відомства на Різницькій депутатам стало неможливо.

Це стало зрозуміло, коли до Генпрокуратури з проханням надати на ознайомлення документи по “Межигір’ю” звернувся член тієї ж комісії по справі Колеснікова Сергій Власенко – в минулому партнер заступника міністра юстиції Євгена Корнійчука, який від імені держави мав подати позов на повернення “Межигір’я”.

Однак Генпрокуратура надавати документи відмовилася. Заступник генерального Віктор Кудрявцев аргументував тим, що за останні місяці повноваження слідчих комісій… змінилися.

 

Тобто поки Джига витребував документи у Вишгороді, права у комісій були одні – а коли Власенко став вимагати ознайомлення з ними – вони стали іншими. В цей проміжок часу Конституційний суд виніс рішення, яке фактично зробило слідчі комісії поза законом.

Але це вже ніяк не впливало на результативність спецоперації регіоналів, в результаті якої пакет рішень по оренді землі під “Межигір’ям” заховали у Генпрокуратурі.

Щоб забрати документи, Мінюст озброївся ухвалою Окружного адміністративного суду Києва, який зобов’язав Генеральну прокуратуру віддати документи по “Межигір’ю”.

“Сподіваюся, після надходження документів до суду, почнеться реальний рух у справі за позовом Кабміну щодо передачі в оренду ТОВ “Танталіт”, громадянину Януковичу В.Ф. та іншим особам земельних ділянок незаконними”, –  оголосив заступник міністра юстиції Корнійчук.

Натомість сьогоднішнє завдання регіоналів, які організовують схованки документів по “Межигір’ю” – протриматися ще декілька місяців. Ну а після перемоги Януковича, в яку вони всі свято вірять, проблема розсмокчеться сама собою.

P.S. Спроби “Української правди” взяти коментар у самого Януковича про цю спецоперацію закінчилися сумно – порадою від кандидата в президенти “не болтать язиком”.

Однак на тому тижні до “Української правди” зателефонувала Ганна Герман, яка повідомила, що найближчим часом ми зможемо взяти інтерв’ю в самого Януковича та з\’ясувати всі питання, які нас цікавлять. Минуло вже вісім днів. Чекаємо…