В сітях безкарності

Як ви оцінюєте рибні запаси річок та озер Рівненщини?

Віктор ПРИЩЕПА, генеральний директор ТОВ-компанія “Пульсар і Ко”, президент баскетбольного клубу “Пульсар”:— Якщо раніше можна було, виїхавши зі спінінгом, досить таки солідний улов взяти, то зараз це вже, на жаль, стає рідкістю на таких водоймах, як Нобель, Хрінницьке водосховище. Ця тенденція лякає. Закінчиться це все плачевно, ми рибку більшу за палець можемо і не побачити. Володимир РАБІНЮК, генеральний директор ЗАТ “Речовий ринок”: — У наших людей такий менталітет: якщо державне — значить нічиє, і можна з ним робити, що хочеш. Мені доводилося бачити браконьєрські сітки і рибу у них. І діставали їх колись навіть на Білому озері. У них була така шикарна, гарна і головне рідкісна риба. Вона вже була дохла. Так було шкода. Шикарні такі екземпляри і вже смерділи у воді. Це безрозсудне ставлення до водних багатств. Сергій ПОДОЛІН, перший заступник голови Рівненської райдержадміністрації:— Я люблю ловити велику рибу: коропа, білого амура, карася. Проте, на жаль, сьогодні у наших озерах та річках такої риби немає. Наші батьки, діди, пенсіонери взагалі сьогодні рибалити не можуть. Вони можуть лише тримати вудку з поплавком та дивитися на нього. Впіймати щось їм навряд чи вдасться. Мій сусід по дачі, пенсіонер, розповідає, що часто ходить на Горинь рибалити, але там тільки жаби квакають. Юрій ТОРГУН, секретар Рівненської міськради: — Якщо говорити не про промислові об’єкти, а про звичайні річки та озера, то можна однозначно сказати, що риби у водоймах області стало менше. Ми вже не діти і пам’ятаємо, як було раніше. Можна було виїхати на Случ, до “Азоту” — і завжди повернешся з виловом. Зараз щось зловиш, мабуть, в одному випадку з десяти.

 
Ми розпочинаємо розслідування на продовольчому ринку Рівного. Подейкують, що саме на базарних рядах починається корупційна схема незаконного вилову та збуту риби, що ми й вирішили дослідити.
Як відомо, щоб стати браконьєром, необхідно зокрема придбати заборонене рибальське знаряддя: сітку, так званий “павук”, “екран” чи електролов (пристрій, який вбиває рибу електричним струмом). Асортимент браконьєрського “добра” широкий. Вибір залежить від грошей, нахабства та “даху” браконьєра. Однак відповідно до правил торгівлі на ринках Рівного, продавати такі знаряддя лову заборонено. Пункт 47, абзац 99, розділ третій цих правил визначає, які саме знаряддя продавати незаконно: “Заборонені знаряддя лову риби, диких птахів та мисливських тварин — електровудки, колючі знаряддя лову (гарпуни, остроги, драчі), самолови (сільця, самостріли, капкани, пастки), отруйні для риби принади, а також усі готові знаряддя лову із сіткоснастевих матеріалів (сітки, вентері, павуки, косинки, путанки, бредні, “телевізори” та ін.)”.

Здавалося б, при таких вето браконьєрський асортимент на ринку днем з вогнем не розшукати. Втім, як виявилося, це справа кількох хвилин. Для експерименту наші журналісти спробували придбати рибальську сітку. Шукати її рушили до лотків, де продають рибальське приладдя. Уже за кілька секунд на стелажі першого з них побачили шматок сітки. Замовити товар виявилося ще простіше, ніж його знайти. На наше запитання: “Чи можна придбати рибальську сітку?” чоловік одразу дав схвальну відповідь. Його не цікавило, з якою метою ми її шукаємо.

Єдине, що запитав у нас продавець: “Якої довжини потрібна сітка?”. Почувши у відповідь “500 метрів”, запевнив: якщо згодні платити 75 гривень за кожні 100 метрів — дістане.
— Давайте мені зараз гроші, скажіть, що треба, і прийдіть через 10 хвилин заберіть. Але гроші потрібно платити наперед — попередив нас торговець.

Сітку ми, звісно, не купили, але продавець нас запевнив: якщо знадобиться сітка, щоб море перегородити — не проблема. За ваші гроші хоч кілометри сітей дістане. Розповідає: у Польщу їх десятками відправляв. Схоже, що для нього правила та депутатські заборони — лиш порожні слова. Втім, здається, й для самих депутатів “антибраконьєрські” рішення — лише піар-хід. Заборони вони проголошують, а от їх виконання владу уже мало обходить. Себе виправдовують недолугим законодавством на загальнодержавному рівні.

— Напевно, що у законодавстві нашому є певні пробіли. І я так думаю, що той, хто продає, і той, хто купує заборонений товар, викрутяться у будь-якому випадку, — прокоментував секретар Рівненської міської ради Юрій Торгун. — Скажуть, що та сітка потрібна їм була для картоплі, чи курей городити, чи що інше вигадають. Зважаючи на це, я не думаю, що ефективність якась буде, якщо ми навіть розпочнемо вилучати ті сітки. Це має бути визначено на законодавчому рівні.

Купити раків у нерест — справа п’яти хвилин

 
Якщо на пошуки лотків з рибальським знаряддям та сіток, які там продавали, ми витратили 15 хвилин, то на браконьєрську рибу натрапили ще швидше. Лише підійшовши до рибних рядів, бачимо лящів, щук, раків. Як нам пояснили в Рівненському міському управлінні торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування населення, продавати рибу у магазинах, ринках та біля них можна лише за умови, що на цей товар має бути документація, яка засвідчує її належну якість, та документ, який підтверджує, що вона зловлена законним шляхом. Зважаючи на те, що у період нересту забороняється промислове та любительське рибальство з плавзасобів, можна зробити висновок, що у цей час на ринку має бути лише та риба, яка вирощена підприємцями, що займаються товарним рибництвом на орендованих водоймах. Втім, нам запропонували свіженьку рибу з річок та озер загального користування.

Зокрема, для експерименту ми придбали щуку. Продавець риби запевнила, що вона свіжа, виловлена у Хрінницькому водосховищі і тільки зранку привезена. За нашим проханням відшукали щучку з ікрою. Та пообіцяли, якщо треба буде більше щуки — можемо звертатися.
— Але її треба вже брати. Її потім не буде, — попереджає жінка. — Зараз вона є, бо нереститься. Вона йде, а потім зникає, її не буде.

Також нам вдалося купити плотву з ікрою та раків. Їх у період нересту ловити заборонено. За словами продавця, раки з Млинова. Також нас запевнили, що можна підходити у будь-який час — раків для нас знайдуть. Ще й знижку пообіцяли. Замість 65 гривень за кілограм продадуть за 60 грн.
Уся риба та раки, які нам вдалося купити на ринку, були з ікрою, відтак вилов кожної такої рибини можна прирівняти до загибелі десятків.

Продавці риби і сіток навіть не намагалися ховати товар. Штрафи за продаж браконьєрських знарядь чи риби, яку ними зловили, їх схоже уже давно не лякають. Відповідно до статті 85.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення: “Виготовлення, збут заборонених знарядь добування об’єктів тваринного або рослинного світу, а також збут незаконно добутої продукції тягнуть за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих знарядь, матеріалів та засобів для їх виготовлення”.

Для тих, хто займається цим прибутковим промислом постійно, штраф у розмірі від 51 до 119 грн — невелика втрата. Лише за сто метрів сітки вони можуть вторгувати від 70 до 200 гривень. Електролов, за неофіційними даними, продають за ціною до двох тисяч гривень.

Складається враження, що покінчити з таким дохідним бізнесом не зацікавлений ніхто. Позбавляти браконьєрів заробітку, схоже, не поспішають навіть ті, для кого це є безпосереднім обов’язком. Більше того, подейкують, що вони й самі мають з цього прибуток.

Колишній рибінспектор (“ГАЗЕТА” свідомо не називає прізвище цієї людини — авт.) розповів, що його екс-колеги робили далеко не все що могли, щоб навести лад на ринках.

— Звісно, все не проконтролюєш, але якийсь більш-менш порядок можна було б навести, — вважає він. — Хоча й немає такої посади як інспектор, який завідує ринками, але неофіційно така людина в Держрибоохороні є. Він складає п’ять-шість протоколів у місяць. Це смішно. Можна стільки у день складати. Але він протоколи пише, а після роботи йде додому і рибу несе. Окрім того, дівчата, які продавали рибу, розповідали, що він ніколи сам собі не поповнював рахунок мобільного телефону. Кажуть, це вони йому поповнювали.

— Там ще така ситуація, що дехто з продавців риби перебуває у близьких стосунках з керівництвом, — продовжує колишній рибінспектор. — Там є цивільна дружина одного з керівників. Вона вже хтозна скільки торгує, кума торгує рибою. А він — керівник. Без його відома теж туди ніхто не піде. Це або попереджають по телефону, що зараз прийдуть інспектори, чи вона вже торгується. Я знаю, що ті самі інспектори возять на базар рибу продавати.

У головному Державному управлінні охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Рівненській області всі звинувачення спростовують.
— Мені такі факти невідомі, — запевнив виконувач обов’язків начальника управління Віталій Поліщук. — Якщо дійсно мало місце дача хабарів нашим представникам, то ці люди, які знають про ці факти, мусили повідомити правоохоронні органи, — наголошує він. — А не ходити ляпати на кожному перехресті ще й махати прапорами, що рибінспекція “кришує”, рибінспекція не ловить, рибінспекція — одні браконьєри, злочинці. Це неприпустимо. Знаючи про порушення, людина повинна звернутися у відповідні органи, інакше вона сама стає його співучасником.

Щодо продажу риби та раків на ринку у період нересту, то пан Поліщук зауважив, що немає доказів, що вони справді були впіймані на водоймах загального користування Рівненщини, а слова продавців, на його думку, — це лише слова, не підкріплені жодним документом.

P.S. Експеримент на рівненському ринку став наочним доказом: той, хто хоче купити чи продати заборонений товар, може зробити це безкарно. У правилах та заборонах для нього знайдуть лазійку. Головне — щоб продавець чи покупець дотримався “золотого” правила ринку — гроші вперед.