Автор: Лариса Артеменко “ТелеграфЪ”, 1 серпня 2012 року
20 липня таки відбулося судове засідання у справі Шингура У попередньому номері «Телеграфа» ми надрукували матеріал «Угода з мерцем». Він про те, як кременчужани втрачають своє житло. Так квартира художника Шингура, на яку він отримав свідоцтво про право власності, несподівано стала власністю співробітниці кременчуцької управляючої компанії «Житлорембудсервіс» громадянки Л. А спадкоємці художника – його сини – залишились ні з чим.
Автор: Лариса Артеменко “ТелеграфЪ”, 1 серпня 2012 року
20 липня таки відбулося судове засідання у справі Шингура У попередньому номері «Телеграфа» ми надрукували матеріал «Угода з мерцем». Він про те, як кременчужани втрачають своє житло. Так квартира художника Шингура, на яку він отримав свідоцтво про право власності, несподівано стала власністю співробітниці кременчуцької управляючої компанії «Житлорембудсервіс» громадянки Л. А спадкоємці художника – його сини – залишились ні з чим.
У першому матеріалі ми детально показали вам колекцію довідок про стан сім’ї та реєстрацію покійного художника та громадянки Л. Довідки про стан сім’ї видає управляюча компанія «Житлорембудсервіс», вони конче необхідні для отримання ордеру на квартиру, вселення та подальшої приватизації житла. Так доскіпливо ми демонстрували довідки «Житлорембудсервісу», бо по них видно, як художник Шингур раптом перетворюється із наймача власної квартири у її піднаймача. А громадянка Л. так само раптово стає наймачем квартири художника, у якій ніколи раніше не жила. Найголовнішу довідку ми назвали «угода з мерцем» – бо з дат, вказаних у ній, виходило, що громадянка Л. (як наймач квартири) у 2010 році уклала угоду піднайму з художником Шингуром, який на той момент вже два роки був мертвим. «Телеграфу» страшенно кортіло дізнатися, як громадянка Л. укладала таку екстравагантну угоду. Та інтерв’ю не відбулося. Зате 20 липня пройшло судове засідання Автозаводського районного суду. Син художника Шингура подав позов про визнання недійсним ордеру на квартиру, виданого громадянці Л. кременчуцьким виконкомом. «Телеграфу» було страшенно приємно дізнатися, що «угодою з мерцем» нарешті зацікавився і представник міського управління внутрішніх справ у Кременчуці – старший юрисконсульт Бублик. На судовому засіданні він запитав громадянку Л., чи була вона знайома з померлим художником Шингуром? Громадянка відповіла, що не знала Шингура. Правоохоронець поцікавився, чи не викликав у неї сумнівів той факт, що у довідці про стан сім’ї, яку вона отримала у «Житлорембудсервісі», незнайомий їй Шингур був вказаний піднаймачем квартири, в якій сама вона була зареєстрована як наймач?! Громадянка відповіла, що не дуже придивлялася до довідки – адже не вона її видавала і це не її проблеми.
Ну, слава Богу, після такої відповіді ми можемо дозволити собі залишитися матеріалістами. Адже у Кременчуці ще не почали офіційно практикувати угоди піднайму з мертвими громадянами. Як паспортистки «Житлорембудсервісу» пояснять надалі «угоду з мерцем», стане відомо згодом. Ми б із задоволенням розповіли вам про перебіг судового засідання – воно тривало більше трьох годин, і там пролунало чимало цікавих заяв та зізнань. Та юристи «Телеграфа» вважають некоректним детальне висвітлення судових засідань до винесення судового рішення. Тому ми обмежимось заявою адвоката пана Лореша, який у суді представляє інтереси сина померлого художника Шингура. Заяву пан адвокат зробив для «Телеграфа»:
– Вважаю, що квартира покійного Шингура Віктора Івановича вибула з володіння його спадкоємця внаслідок протиправних дій. Нещодавно крім цивільного позову ми звернулися з заявою до правоохоронних органів. Мета заяви – проведення перевірки наявності злочину під час заволодіння квартирою померлого. Але остаточні висновки з питань шляхів та мети заволодіння, а також коло винних осіб визначать компетентні органи та суд.
Останній притулок
Симпатичне квартальне кафе «Фуршет» стало останнім притулком для робіт художника Віктора Шингура. Він любив це місце, часто сюди приходив – бо жив поруч. Якось художник приніс до кафе чотири свої роботи – у подарунок. От вони і вціліли. Тепер відвідувачі кафе п’ють свою каву чи горілку, роздивляючись «Варіації до драми «Аннигиляция начал», «Поліську осінь» та «Юних пасажирок». На одній із робіт навіть збереглися вірші художника, написані його рукою.
Усі інші роботи художника, а також його рукописи, архів та бібліотека зникли з квартири, коли туди заселилася співробітниця «Житлорембудсервісу» громадянка Л. У суді вона стверджувала, що картин в квартирі не було – лише сміття.
Яка користь кременчужанину від юристів виконкому?
Нарешті ми переходимо до теми, заради якої друкуємо цей матеріал. Ми хочемо поговорити про корисність чи навпаки, некорисність міських чиновників для пересічного громадянина. Нагадаємо, квартиру художника Шингура громадянка Л. отримала завдяки ордеру на вселення, який їй видав виконком кременчуцької міської ради. Документи по квартирі для виконкому готував відділ обліку та розподілу житлової площі. Наразі у суді вирішується, наскільки законно діяли чиновники. Від рішення суду залежать долі кількох кременчужан. Усі вони, поки немає рішення, «висять у повітрі». Це спадкоємці художника – його сини. Це громадянка Л. та її син, які загадковим чином стали власниками квартири художника. Це громадянка Р., якій оперативна громадянка Л. продала квартиру художника, щойно стала її власницею. І,нарешті, дочка громадянки Р., якій та подарувала придбану квартиру.
Наступне судове засідання призначене на 17 жовтня. Тобто воно відбудеться майже через три місяці. Весь цей час учасники процесу «висітимуть, як висіли». Нагадаємо, розгляд справи переносився. Судове засідання, яке мало відбутися ще 16 червня перенесли, бо до суду не з’явилися юристи кременчуцького виконкому та представник УЖКГ. На момент судового засідання вони навіть не подали відповідно оформлених заяв про неможливість участі в процесі. На вимогу третьої сторони суддя перенесла слухання на 20 липня.
А 20 липня юристи юрвідділу виконкому та УЖКГ знову не з’явилися у судове засідання. Цього разу суддя розпочала слухання. Вже під час процесу надійшла заява юриста виконкому про неможливість взяти участь у процесі та прохання призначити його на іншу дату. Як маємо це оцінювати? Адже юристи виконкому – як будь-які юристи – чудово знають, що неявка за такою схемою – це штучне затягування розгляду справи. А навіщо їм затягувати розгляд? У кулуарах виконкому кажуть, що влада ще не визначилась із правовою позицією по справі – не вирішили, підтримувати чи заперечувати позов сина художника. Та це лише чутки.
Можливо, юристи виконкому справді такі заклопотані, що не мають ані хвилиночки, щоб прибігти до суду? Про це «ТелеграфЪ» запитав начальника юридичного відділу пана Браташа. Відповідь була короткою: «Я у відпустці, жодних коментарів не даю, звертайтесь до виконкому!» Ми, до речі, страшенно поважаємо відпустки. Тому слухняно звернулися до виконкому. І спробували отримати пояснення, чому юристи не з’являються до суду, від першого заступника пана Браташа пана Моісєєнка. Дзвонили сім разів, під кінець вже просто реготали. Бо чемна секретарка чемно відповідала: «Михайло Володимирович зараз зайнятий – поїхав до суду – поїхав у справах – знову дуже зайнятий – на обіді – ще не повернувся з обіду» та ін. Ми вирішили більше не витрачати треки диктофону, і визнали – юристи виконкому таки страшенно зайняті. Ось тільки чим?
Автор: Лариса Артеменко “ТелеграфЪ“, 1 серпня 2012 року
Больше читайте тут: http://www.telegraf.in.ua/topnews/2011/08/01/ugodazmercem_10016853.html
