Автор: Марина ПОПОВА, Олег ПОЛІЩУК, Рівненська газета, 2 липня 2009 р.
За різними даними, в Україні впіймати “на гарячому” вдається лише кожного одинадцятого браконьєра. Решта — промишляє, не знаючи покарань та докорів сумління. Чимало браконьєрів будують на загибелі риби потужний бізнес. Їх не лякають ні рейди, ні штрафи. Втім, схоже їм і боятися нічого. Часто, мов за дивним збігом обставин, вони зникають з водойм за мить до приїзду інспекторів. Вирішили відстежити цю дивну тенденцію й наші журналісти.
Автор: Марина ПОПОВА, Олег ПОЛІЩУК, Рівненська газета, 2 липня 2009 р.
За різними даними, в Україні впіймати “на гарячому” вдається лише кожного одинадцятого браконьєра. Решта — промишляє, не знаючи покарань та докорів сумління. Чимало браконьєрів будують на загибелі риби потужний бізнес. Їх не лякають ні рейди, ні штрафи. Втім, схоже їм і боятися нічого. Часто, мов за дивним збігом обставин, вони зникають з водойм за мить до приїзду інспекторів. Вирішили відстежити цю дивну тенденцію й наші журналісти.
В одній з минулих публікацій ми розповідали про те, що у період нересту на продовольчому ринку Рівного нашим журналістам запропонували придбати свіженьких рибу та раків. За словами продавців, їх на базар привезли з Млинівщини. Саме тому місцем дислокації ми обрали вже знайоме Млинівське водосховище. На водойму приїхали зрання, щоб не проґавити браконьєрів. Де краще на них чатувати, підказали місцеві мешканці.
— У нас тут багато ляща. Я покажу, де він нереститься, зокрема й тут недалеко, за пожежною частиною, — показує нам шлях мешканець Млинівщини, який колись і сам грішив браконьєрством. — Ляща тут ловлять по півтонни за раз. А зловити браконьєрів складно, бо їх попереджають про рейди.
У тому, що на водосховищі й справді промишляють браконьєри, сумнівів залишалося небагато. Численні кілочки свідчили: ріка вздовж і впоперек пронизана сітками. Як ми пересвідчилися під час візиту до Демидівщини (читайте “ГАЗЕТУ” від 11.06.2009), таким чином браконьєри нерідко позначають неводи. Навпроти одного з таких “мічених” місць ми і влаштували засідку.
Зачекавши кілька годин у схованці на березі, ми переконуємось — рибалок-порушників на воді немає. Після цього телефонуємо до управління Держрибоохорони в Рівненській області, щоб домовитись про спільну поїздку у Млинів. Повідомивши, де знаходяться сітки, просимо взяти нас у рейд. В управлінні кажуть зателефонувати пізніше та обіцяють скласти робочу групу, щоб вирушити разом із нами у Млинів.
Втім, їхати у спільний рейд журналістам не довелося. Браконьєри не змусили себе довго чекати. Хвилин за п’ятнадцять після нашого дзвінка на річці з’явився перший човен. Ще п’ять хвилин — і браконьєри знімають сітки. Хто їх попередив — невідомо. Втім факт залишається фактом — на наших очах водосховище вмить очистили від сіток. Кілька чоловіків у човнах один за одним витягали неводи з води.
Усе, що нам залишається, телефонувати до Держрибоохорони та відмовлятися від поїздки. Після появи браконьєрів ще півгодини залишаємося на місці. Але інспекторів ми не дочекалися. У Держрибоохороні в Рівненській області пояснюють: на усі сигнали реагувати не мають змоги. Окрім того, інспекторам дошкуляють хибні виклики.
— З тих ста дзвінків, які надходять до чергової частини, дев’яносто п’ять випадків — відволікання інспекторів, — пояснює начальник відділу охорони, відтворення і використання водних живих ресурсів управління Держрибоохорони в Рівненській області Віталій Поліщук. — Їх навмисне викликають в інші місця.
Щодо буцімто змови з браконьєрами пан Поліщук чутки спростував та зазначив: попереджають рибалок-порушників здебільшого місцеві мешканці.
— Ми дуже багато уваги приділяємо Млинівському району, — гарантував Віталій Поліщук. — Браконьєрів, які там залишилися, можна на пальцях перерахувати. У них усі сусіди куплені. Тільки те й роблять, що цілими днями у вікно дивляться, чи є машина інспектора, чи він поїхав, якою машиною поїхав і які чоботи взув. Я наголошую, що Млинівському району в останні три роки ми приділили максимальну увагу. Я сам особисто кілька разів на тиждень буваю на Млинівському водосховищі. Я не заперечую, можливо, є випадки браконьєрства, але це вже не масове явище, як це було 7-10 років тому.
Наука стає прикриттям для порушень закону?
До чого лише не вдаються рибалки-порушники заради гарного улову. Подейкують, останнім часом вони облюбували нову лазівку для незаконного промислу — так звані наукові вилови риби. Оскільки промисловий вилов риби на всіх водоймах області цьогоріч заборонений, кажуть, що тепер рибу знищують під знаменами наукових цілей. Такі чутки дійшли вже й до представників влади.
— Я чув, що під благими намірами знову йдуть зловживання. Я не вірю, що це є факт, скажімо, вилову риби для якихось досліджень, — прокоментував перший заступник голови Рівненської обласної ради Валентин Королюк. — Скоріше за все чистої води браконьєрство під егідою благих намірів.
Особливо багато шуму в області викликав науковий лов на озері Нобель, що у Зарічненському районі. Одні називають його наймасштабнішим за останні роки, інші переконують: підприємці тоді так нічого й не впіймали.
— До нас надійшла скарга від людей з Нобеля, які не байдужі до рибних запасів, про те, що готується невод на Нобельському озері, — розповідає голова Рівненської міської організації українського товариства охорони природи Василь Трофимчук. — У тому випадку була така ситуація: зібралося півсела та якісь невідомі підприємці. Оскільки ми знаємо, що наразі немає в області ніякого промислу, то підприємці промисловий вилов риби здійснювати не могли. Коли ми прибули на озеро, побачили, що лише одне крило невода було довжиною 560 метрів. Весь невод був до кілометра довжиною. Уже згадані підприємці пред’явили нам документи, які засвідчують, що вони мають право на науковий вилов риби. Людей було там з півсела, а працівників, які безпосередньо займалися неводом — осіб, мабуть, до десяти. Вони почали показувати різні папери та документи. Усю перевірку проводила екологічна інспекція. Риби в той день підприємці не зловили, бо коли дізналися про перевірку, застосували один зі своїх методів. У таких випадках у них чи мотузка обривається, чи ще щось.
Обурив випадок у Нобелі й депутата Рівненської обласної ради Анатолія Озімковського:
— Щоб “замаскувати” порушення, вже придумали науковий вилов риби. Саме такий випадок стався у лютому цього року в Нобелі. Тоді виїжджала “екологія” та зловила приватного підприємця з Волині. У нього були папери, відповідно до яких він нібито мав право здійснювати науковий вилов риби. Він тоді запустив сітку, вісімнадцять метрів висоти полотно, і вийняв з ями п’ять тонн риби.
Чув про інцидент на озері й інший депутат Рівненської обласної ради Юрій Гульчук:
— Виявилося, що у цих рибалок була ліцензія, видана Рівненським головним управлінням Держрибоохорони. Про що вона говорить? Про те, що вони мають право на науковий лов риби? А науковий лов риби, згідно з чинним законодавством, може бути лише відповідно до програми, яку ніхто в очі на Рівненщині не бачив.
Тодішній керівник управління Держрибоохорони в Рівненській області Валентин Бондарчук на подібні закиди апелював: наукові програми є.
— Це є сьогодні інформація не закритого, не службового характеру і ми будемо висвітлювати всі іхтіологічні програми, де ми що сьогодні робимо, — запевнив пан Валентин під час однієї з прес-конференцій. — Цього року виявив також бажання і наш Національний університет водного господарства та природокористування проводити такі роботи. Там є сьогодні солідна кафедра, є науковці, які розробляють певні наукові програми. Науковці видають книжки, за якими навчаються іхтіологи в Україні.
У Рівненському національному університеті водного господарства та природокористування підтверджують: програму розробили ще торік. Кажуть, це була спільна робота з Держрибоохороною. Науковці переконують: дослідницькі лови значної шкоди водним ресурсам не завдають. Завідувач кафедри водних біоресурсів НУВГП Василь Сондак для “Рівненської газети” раніше це питання прокоментував так:
“Думка, що наукові лови — це масштабне нищення риби, вважаю, хибна. Мова йде про кілограми риби, можливо, десяток кілограмів, але не більше. Контрольні лови проводяться науковцями кафедри водних біоресурсів спільно з органами Держрибоохорони й рибопромисловими бригадами не з комерційною метою, а для охорони, раціонального використання і відтворення водних живих ресурсів”.
Якщо науковцям потрібні лише кілограми риби, виникає логічне запитання: а навіщо тоді кілометрові неводи? Ними, як відомо, рибу можна ловити тоннами…
Керівництво державної екологічної інспекції в області підтвердило, що перевірку у Нобелі здійснювали. Констатують: підприємець, який проводив лов, не мав усіх необхідних документів. Зокрема й наукової програми. Підприємця-порушника притягнули до адміністративної відповідальності.
Держава коштами на зарибнення Рівненщину не балує
І якщо любителів ловити рибу — хоч греблю гати, щоб зарибнювати водойми охочих куди менше. Василь Трофимчук, який колись уже очолював рибінспекцію, пояснив, що держава рідко виділяє кошти для зарибнення водойм загального користування. Якщо гроші все ж надходять, то використовуються, за його словами, у відповідності до програми, в якій зазначений зокрема й перелік водойм, у яких мають збільшити кількість рибних запасів.
— Зарибнення відбувається відповідно до спеціальної державної програми. Востаннє вона була створена завдяки депутатам Верховної Ради для зарибнення Хрінницького водосховища, — пригадує пан Трофимчук. — А так, кошти для цих цілей практично не виділяють. Трохи краща ситуація в областях, де є великі водосховища, де працюють потужні промислові бригади.
Втім подейкують, що й ті кошті, які в Україні виділяють на зарибнення водойм, не завжди використовують за призначенням.
— Існує ціла процедура зарибнення, — пояснює колишній рибінспектор (“ГАЗЕТА” свідомо не називає прізвище цієї людини — авт.). — В управлінні є іхтіологічний відділ. Раніше у ньому працювали три-чотири людини. Коли відбувається зарибнення, ніхто перед простими інспекторами не відчитувався. Тихенько все зарибнювали. Люди, які стикалися з цими так званими зарибненнями, так і говорили: приїхала рибовозка, два відра риби першої пустили, далі звичайної води, а де ця риба? Скоріше за все, що вона у приватних ставках. Тому що рибінспекція з деякими орендарями ставків у дуже-дуже гарних стосунках. Я переконаний, що чимало риби під виглядом зарибнення водойми загального користування йшла “наліво”.
В управлінні Держрибоохорони звинувачення у зловживанні службовим становищем заперечують та додають: особа, якій відомі такі факти, повинна повідомити про них правоохоронні органи. Інакше її дії можна розцінювати як співучасть у порушенні законодавства.
На запитання, чи можна “провернути аферу” з державними коштами, які призначені для зарибнення водойм загального користування, та використати їх на інші цілі, Віталій Поліщук відповів, що зарибнення відбувається строго у відповідності до спеціальної програми.
— Зарибнити водойму за державні гроші можливо тільки за фінансуванням відповідної державної програми, — пояснив начальник відділу. — За інші державні гроші хоч ґвалт кричи — її не зарибити, якщо йдуть з бюджету гроші, виділені офіційно на зарибнення. Були гроші. Виділяли їх у 2002-му та 2003-му роках.
Переконував, що зарибнення на рівненських водоймах відбувалися, і колишній керівник управління Валентин Бондарчук. В одному з офіційних листів він зазначив: на Хрінницькому водосховищі зарибнення проводилося впродовж кількох останніх років.
Розслідування про браконьєрську риболовлю виходить за підтримки проекту журналістських розслідувань “SCOOP”.
