За чотири роки фірма, пов’язана з керівником Академії сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного генералом Павлом Ткачуком, отримала 49,4 млн грн з бюджету оборони на обігрів військових містечок та Навчального центру Академії, яку він очолює.

Історія «теплого» заробітку генерала Павла Ткачука почалась в листопаді 2012 року, коли Яворівська КЕЧ започаткувала пілотний проект із постачання тепла на військові об’єкти спеціалізованими приватними підприємствами. У рамках проекту приватні підприємства, які виграли конкурс на постачання тепла військовим, повинні були зменшити витрати КЕЧ на обігрів за рахунок нових енергозберігаючих технологій.  Початково експеримент проводили в межах військового містечка «Центральне» в Міжнародному центрі миротворчості та безпеки, що підпорядковується Академії сухопутних військ.

Переможцем перших торгів на закупівлю тепла у приватників стало приватне підприємство «Енергія захід». Фірма збудувала нову модульну котельню, яка, за словами керівника Яворівської КЕЧ, суттєво заощадила кошти військових на опалення. А  підприємство отримало ексклюзивне право в подальшому обслуговувати котельню.

Сьогодні «Енергія Захід» обігріває вже сім військових містечок, життєдіяльність яких обслуговує Яворівська КЕЧ. Згідно з даними «Вісника державних закупівель» та порталу Prozorro, з кінця 2012 року до початку 2017 підприємство отримало 49,4 млн грн бюджетних коштів на обігрів військових. Загалом за цей період Яворівська КЕЧ витратила на опалення 98,9 млн грн. Тобто більш ніж половину цих коштів освоїло ПП «Енергія Захід».

Лише кілька місяців тому офіційними власниками «Енергії Захід» стали Роман Білинський та Руслан Сапіга, зять керівника Академії сухопутних військ Павла Ткачука. Останній у 2015 році звільнився з Академії за станом здоров’я, де з 2009 року працював на посаді заступника начальника кафедри тилового забезпечення факультету підготовки спеціалістів із забезпечення військ.

Але виглядає на те, що проект з енергоощадності від початку проходив під пильним оком керівника Академії. Перші торги від Яворівської КЕЧ, куди допустили приватників, відбулись у листопаді 2012 року. Участь в закупівлі на 616 тис. грн взяли два підприємства, що були створені лише у березні 2012 року – «Енергія Захід» та  «Галполітрейд-Постач». Серед засновників обох фірм були люди безпосередньо дотичні до Академії.

У протоколі розкриття пропозицій можна зауважити, що «Галполітрейд-Постач» вказало своїм контактним телефоном номер 0972665500, який пізніше в своїй документації вже вказувало контактним «Енергія Захід».

Після першого успіху у 2012 році фірми разом «ходили на торги» ще щонайменше рік, тобто встигли максимально забезпечити майбутнє монопольне становище для одного з «конкурентів». У жовтні 2013 року «НГ. Львів» писали про цю змову. Тоді з’ясувалось, що підприємства не надто приховують свій зв’язок – за телефонами обох відповідали одна й та сама людина.

Керівником та власницею 40% «Галполітрейд-Постач» є Галина Байса, яка прописана на вулиці Героїв Майдану, 32 (колишня Гвардійська) – за адресою Національної академії сухопутних військ. Як відомо, тут можуть бути прописані лише працівники та курсанти академії.

Проте живе Байса вже не тут, адже у 2010 році, згідно з даними ДАБІ, вона завершила будівництво будинку в селі Суховоля, що під Львовом. Адреса цього будинку співпадає з адресою реєстрації Романа Білинського, співзасновника «Енергія Захід».  В реєстрі нерухомості ми знайшли відомості,  що власницею будинку за цією адресою справді є Галина Байса.

Витяг з реєстру права власності станом на січень 2016 року

Фірма «Галполітрейд-Постач» ніколи не перемагала на державних тендерах. А от «Захід Енергія» виграє дві третини всіх торгів на тепло від Яворівської КЕЧ.

Першими засновниками «Енергія Захід» були Тамара та Анатолій Котики. Анатолій Котик також досі є директором підприємства. Фірма була зареєстрована на домашню адресу Тамари Котик, в квартирі, яку вона отримала від Львівської КЕВ.

Подружжя Котиків люди дуже не публічні. Відомо лише, що Анатолій Котик ще кілька років тому був бізнес-партнером народного депутата Ігоря Васюника у фірмі «ВР Груп», яка тепер називається «Девелоперська компанія «Моя країна».

А Тамара Котик працює в Національній академії сухопутних військ ім. П. Сагайдачного.

Фото з офіційного сайту Національної академії сухопутних військ ім. П. Сагайдачного

Зять генерала Ткачука Руслан Сапіга та мешканець села Суховолі Роман Білинський стали власники підприємства у листопаді 2016 року. Окрім власності в «Енергії Захід» Руслан Сапіга немає жодного іншого бізнесу.

Ще раніше було змінено адресу реєстрації підприємства на вулицю Тролейбусну. Квартира, що є юридичною адресою фірми, належить Андрієві Ткачуку, синові Павла Ткачука. Цю квартиру генерал Ткачук отримав для покращення житлових умов, коли став керівником Академії. Пізніше вона належала його донці Олені Сапізі, яка у 2008 році подарувала її братові.

За даними «Вісника державних закупівель», єдиним бюджетним замовником послуг ПП «Енергія Захід» є Яворівська КЕЧ. Тобто з іншими бюджетними організаціями фірма не працює.

У переважній більшості випадків закупівлі теплопостачання у «Енергія Захід» відбуваються за неконкурентною переговорною процедурою. Обґрунтовують це тим, що підприємство встановило модульні котельні на території військових частин чи військових містечок, відтак, отримання теплової енергії на цих об’єктах неможливе від інших постачальників.

Нині завдяки встановленим модульним котельням підприємство включено у список природних монополій АМКУ.  Воно обслуговує 8 військових містечок довкола Яворівського полігону. На території цих містечок розташовано військові частини та Міжнародний центр миротворчості та безпеки, які безпосередньо підпорядковуються Академії сухопутних військ. Яворівський полігон також входить до складу Центру.

Фото з офіційного сайту Національної академії сухопутних військ ім. П. Сагайдачного

Спосіб, за яким «Енергія Захід» стала монополістом на даній території, поширений, цілком законний та економічно обґрунтований у тих випадках, коли бюджетна організація не має можливості відразу вкласти значну суму у модернізацію котельні. Загалом на Львівщині більшість закупівель послуг теплопостачання відбуваються саме за такою схемою – за неконкурентною процедурою закупівлі в одного учасника.

До речі, ще один природний монополіст та значний постачальник послуг для Яворівської КЕЧ – ТОВ «Енергія-Тепловодосервіс», яке контролюють народні депутати Богдан та Ярослав Дубневичі, працює з військовими за таким самим принципом. Фактично, вони другі серед приватників після «Енергія Захід» за кількістю отриманих від військових коштів за теплопостачання.

Напевно, ці майже 50 млн грн бюджетних коштів дають можливість нарешті пролити світло на появу розкішної нерухомості в генерала Павла Ткачука. До речі, якщо фірми Ткачук реєструє на своїх підлеглих, то нерухомість він записує виключно на членів родини.

Згідно з декларацією Павла Ткачука, ні він, ні його дружина не володіють жодною нерухомістю. При цьому, за інформацією журналістів програми «Слідство. Інфо», Павло Ткачук щонайменше тричі отримував службові квартири від держави за місцями своєї служби. Журналістам вдалось з’ясувати, що мешкає очільник Академії сухопутних військ у селі Солонка, що під Львовом. Проте будинок, поблизу якого його зафіксували, згідно з державним реєстром нерухомого майна, належить Ніні Шкляренко, рідній сестрі генерала, яка мешкає в місті Бердичів (Житомирська область).

Фото зі сторінок в соціальних мережах Ніни Шкляренко

Ще більш цікавим виявився будинок навпроти помешкання Ніни Шкляренко. За дивним збігом обставин розкішний маєток належить також мешканцям міста Бердичів – Анні та Денисові Сенаторовим.

Це подружжя, за даними реєстру, придбало будинок, який сильно вирізняється розкішним оздобленням, лише у грудні 2016 року. Вони також купили і одну з ділянок, на якій розташовано маєток, а друга належить такій собі Тетяні Ткачук.

Будинок в селі Солонка племінниці генерала Ткачука, яка мешкає в Бердичеві (фото «Н.Г. Львів»)

Анна Сенаторова є донькою Ніни Шкляренко, тобто рідною племінницею генерала Ткачука. Разом із своїм чоловіком вона є власницею успішного бізнесу в місті Бердичів – заводу з виготовлення автомобільного скла Safe Glass Factory.

Анна Сенаторова працює виконавчим директором підприємства. Денис Сенаторов у вересні 2015 року був названий «Кращим підприємцем року» за версією Житомирської обласної адміністрації. Родина добудовує будинок за декілька кілометрів від Бердичіва, та, не так давно придбала ще кілька ділянок для будівництва та обслуговування житла.

Родина сестри генерала Ткачука, напевно, приїжджає до Львова в гості, але їх життя реально відбувається саме в Бердичіві. Наприклад, Ніна Шкляренко відвідує презентації заводу доньки та саме в Бердичіві нещодавно віддавала заміж онуку.

Разом з тим, будинок в Солонці не схожий на «літній будиночок» бердичівського бізнесмена. Наприклад, вчора, 26 січня, сюди привозили дрова і, з огляду на дим з комину, активно їх використовували. Та й за розмірами подвір’я будинку нагадує військовий плац. Ймовірно, генерал Ткачук звик до простору.

Будинок генерала Павла Ткачука, вид зверху (фото Google)

Нагадаємо також, що нещодавно Львівська КЕВ не змогла забрати службову квартиру на вулиці Стрийській у Руслана Сапіги, де він офіційно прописаний, але не мешкає. Представники КЕВ стверджували, що Сапіга не мав права на отримання цього трикімнатного помешкання через те, що його дружина, Олена Сапіга, донька Павла Ткачука, вже була забезпечена квартирою від держави на вулиці Тролейбусній.

Наталія Онисько

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»

Джерело: Львів. Наші гроші