У 2012 році Кілійська района рада прийняла до комунальної власності низку будівель і споруд. Згодом вона вирішила їх приватизувати, для чого створила Орган приватизації комплексу будівель та споруд, уповноважений проводити цю діяльність, його очолила Браїловська Тетяна Михайлівна. Цей орган і провів відповідний конкурс, у якому, за інформацією журналістки, участь прийняло не менше чотирьох осіб.
Переможцем оголосили фізичну особу-підприємця Капітан Ігоря Борисовича, як такого, що запропонував найбільшу ціну, а також найкращий план післяприватизаційного використання об’єкта. Це і стало передумовою отримання ним у власність майна, що належало місцевій громаді.
Журналістка, яка вирішила писати матеріал про хід і результати приватизації цих будівель, запросила в Органа приватизації таку інформацію:
1) Кількість осіб, що подали заяви, конкурсні пропозиції ціни, інші необхідні документи для участі в конкурі з приватизації комплексу будівель та споруд;
2) Відомості про учасників конкурсу (Якщо фізичні особи – безособово, якщо юридичні особи – назви фірм);
3) Запропоновані учасниками (в тому числі і переможцем конкурсу) конкурсні пропозиції ціни, плани післяприватизаційного використання комплексу будівель та споруд;
4) Копію протоколу конкурсної комісії з приватизації комплексу будівель та споруд від 11 червня 2013 року.
Орган приватизації відмовив надати інформацію по пунктах 1-3, мотивувавши це тим, що вона є конфіденційною, адже, начебто, учасники конкурсу обмежили доступ до неї. Жодних відомостей про учасників конкурсу, які програли, та подані ними пропозиції не містила і копія протоколу конкурсної комісії з приватизації зазначеного майна.
– Оскільки я вважала, що мені відмовили в наданні інформації незаконно, одразу подала свій запит повторно. Але отримала таку саму відповідь. Тоді я написала скаргу до Килійської районної ради на незаконні дії Органу приватизації і попросила їх надати інформацію. Проте відповіді на цю скаргу я так і не отримала. Тож я вирішила шукати правди в суді і звернулася по допомогу до медіа-юриста ІРРП Людмили Опришко. Вона вже давала мені поради щодо правильного складення інформаційного запиту, –розповідає журналістка Олеся Ланцман.
Килійський районний суд частково задовольнив вимоги журналістки і постановив надати інформацію стосовно ціни і планів подальшого використання комплексу будівель і споруд переможцем. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
– Тоді ми вирішили не зупинятися на досягнутому і звернутися до Апеляційного суду. Юрист Людимла Опришко переконала мене, що ми маємо всі законні підстави отримати інформацію у повному обсязі.
Одеський апеляційний адміністративний суд визнав протиправною відмову Килійської районної ради надати інформацію і документи, що містять публічну інформацію і зобов’язав надати журналістці всі відомості, зазначені у пунктах 1-4 її запиту.
Юрист Інституту розвитку регіональної преси Людмила Опришко вважає це рішення суду надзвичайно важливим в сучасних умовах.
– А Особливість цієї справи полягає в тому, що суд обґрунтовує своє рішення наявністю суспільного інтересу до запитуваної інформації. А це не часто зустрічається в судовій практиці, – пояснює пані Людмила. – Зокрема, колегія суддів підкреслила, що територіальна громада Кілійського району має право знати про пропозиції, зроблені учасниками конкурсу з метою придбання комунального майна, а обмеження цього права є порушенням законодавства України. Суд апеляційної інстанції визнав запитувану інформацію такою, що не належить до інформації з обмеженим доступом, зазначивши, що вона стосується розпорядження комунальним майном.
Така судова практика, безперечно, є позитивною та прогресивною. Вона показує, що і суди, на які зараз так багато нарікань, можуть працювати в інтересах суспільства. Це рішення, на моє переконання, внесе вагомий вклад у вирішення практичних питань, пов’язаних із доступом до публічної інформації. Наведена в ньому аргументація може використовуватись журналістами і юристами при розгляді подібних спорів.
