Автор: Сергій Лещенко, УП, 21 січня 2010р.
Факти порушення кримінальних справ проти Віктора Януковича та Юлії Тимошенко давно не становлять секрету. Але про те, що Віктор Ющенко також проходив по справі, відомо нечисельній групі поінформованих осіб.
Автор: Сергій Лещенко, УП, 21 січня 2010р.
Факти порушення кримінальних справ проти Віктора Януковича та Юлії Тимошенко давно не становлять секрету. Але про те, що Віктор Ющенко також проходив по справі, відомо нечисельній групі поінформованих осіб.
Коли згадують про темні моменти в минулому Ющенка, то говорять про банк “Україна”.
Однак мало хто знає, що це стосується не кінця 1990-х, коли дітище Вадима Гетьмана банкрутувало, і не періоду переходу Ющенка в опозицію, що давало би змогу говорити про політичні репресії.
Справа сягає корінням буремних подій 1991 року, коли розпадалася ненависна Ющенку Радянська імперія, а він працював на посаді заступника голови банку “Україна”.
Тому присвячуючи свою підсумкову прес-конференцію цитуванню постанов про порушення справи щодо Тимошенко, президент мав пам\’ятати і про власні скелети у шафі. А гасло “закон один для всіх” не має недоторканих територій.
Отже, 1 жовтня 1992 слідчий Генпрокуратури Олег Литвак відкрив кримінальну справу за статтею халатність, де проходили службові особи банку “Україна”.
До речі, потім Литвак дійшов до в.о. генерального прокурора, а зараз очолює службу в секретаріаті президента Ющенка.
У справі досліджувалися дії Ющенка та інших керівників банку “Україна” в грудні 1991 року в рамках операції з конвертації 2 мільярдів радянських рублів у 25 мільйонів доларів.
Обвинувачення по справі висунули громадянину Росії та США на прізвище Докійчук (компанія “ДипСовГруп”) та директору науково-виробничої фірми “Батьківщина” Чекалову.
У своїх свідченнях кодішній керівник банку “Україна” Вадим Гетьман розповів, що з Чекаловим його познайомив тодішній перший віце-прем\’єр Костянтин Масик.
За матеріалами справи, саме Масик і порадив здійснити конвертацію рублів у долари.
Передбачалося, що в рамках операції фірма “Батьківщина” перерахує банку “Україна” 25 мільйонів доларів, а “ДипСовГруп” отримає від банку на свої рахунки 2 мільярда рублів.
Гетьман розповів, що доручив вивчити це питання тодішньому начальнику управління міжнародних розрахунків банку “Україна” Ігорю Мітюкову та погодити із заступником керівника банку Віктором Ющенком (в майбутньому Мітюков став міністром фінансів, а Ющенко – главою НБУ).
За матеріалами справи, керівник фірми “Батьківщина” Чекалов обговорив цю пропозицію з Мітюковим.
Гетьман жодних документів не підписував, але доручив вести питання цим двом своїм вихованцям.
12 грудня 1991 року, через шість днів після розпаду СРСР, був укладений договір між банком “Україна” та “Батьківщиною” про спільну діяльність, за яким фірма взяла на себе зобов\’язання здійснити конвертацію для банку “Україна” двох мільярдів радянських рублів у 25 мільйонів американських доларів.
Від імені банку “Україна” угоду уклав Ющенко.
16 грудня 1991 року, тобто через чотири дні після угоди між банком “Україна” і фірмою “Батьківщина”, спільне підприємство “ДипСовГруп” направило в Київ лист, яким гарантувало конвертацію 2 мільярдів рублів.
Хоча між банком “Україна” та СП “ДипСовГруп” ніяких угод не укладалося, у відповідь на гарантійний лист Ющенко виставив акредитив СП “ДипСовГруп” на суму 2 мільярда рублів.
За планом, порядок мав бути таким: спочатку 25 мільйонів доларів перераховуються банку “Україна”, після чого на рахунки СП “ДипСовГруп” банк відправляє 2 мільярда рублів.
Але Докійчук повідомив, що його не влаштував цей порядок переведення коштів. У зв\’язку з чим він запропонував замінити акредитив на платіжне доручення, тобто спочатку банк “Україна” повинен був перерахувати 2 мільярда рублів, а потім уже отримати 25 мільйонів доларів.
18 грудня 1991 року Ющенко погодився на це. Головний бухгалтер банку “Україна” Гомжин пояснив на допитах, що платіжне доручення на 2 мільярда рублів, яким змінювалася форма розрахунків, він підписав за вказівкою Ющенка.
Причому в платіжному дорученні було вказано обґрунтування платежу 2 мільярдів з боку банку – “внесок у програму економічного розвитку РСФСР”. Якої, що потім з\’ясувалося, не існувало в природі.
Зміна форми операції з акредитиву на платіжне доручення дозволило провести оборудку.
За даними слідства, після отримання 2 мільярдів рублів Докійчук їх привласнив, розпорядившись на власний розсуд.
У постанові про притягнення до відповідальності у травні 1994-го року бізнесменів Докійчука, Чекалова та інших осіб, які вже виїхали до Росії, слідчий вказав, що вчинені ними злочини стали можливими “через халатність службових осіб банку “Україна” – зокрема, безпідставну заміною форми перерахування грошей з акредитиву на платіжне доручення”.
Але водночас слідчий з незрозумілих спробував закрити справу відносно службовців банку “Україна” “в зв\’язку з відсутністю в їх діях складу злочину”.
Згодом вищестояче керівництво скасувало цю постанову “в зв\’язку з неповнотою слідства”, але слідчий рапортом генпрокурору заявив про “замовність” справи та відмовився від її розслідування.
Потім змінилося ще два слідчі, поки 28 липня 1995-го Ющенко, на той час глава Нацбанку, не був повторно допитаний по справі.
На допиті Ющенко пояснив, чому замінив акредитив на платіжне доручення.
За його словами, прямий платіж був анітрохи не більше ризикований порівняно з акредитивом при наявності гарантійного зобов\’язання з боку фірми “ДипСовГруп” – тому що після закінчення терміну розрахунку банк Україна міг блокувати рахунки “ДипСовГруп” на суму угоди.
Але далі Ющенко пояснює, чому не сталося так, як він все прорахував:
“Такий гарантійний лист (від “ДипСовГруп”) був на руках в Андронова (головного спеціаліста відділу валютних розрахунків банку “Україна”), але коли він був у Москві та вирішував всі ці питання, у нього під якимсь приводом попросили цей лист для зняття копії чи щось на кшталт цього, а потім під надуманим приводом не повернули цей гарантійний лист”.
За словами Ющенка на допиті, гарантійний лист обіцяли віддати згодом, але так цього і не зробили.
“На руках в Андронова залишився лише чорновик, але він не мав юридичної сили”, – визнав Ющенко.
“При проведенні такий банківських операцій завжди є елементи ризику, але якщо договір з партнером вже укладено, це передбачає взаємну довіру”, – розмірковував Ющенко в протоколі про причини своєї недалекоглядності.
“Банк “Україна” у цьому випадку виявився жертвою махінацій посадовців фірм “Батьківщина”, “ДипСовГруп”, що раніше ми передбачити не могли”, – додав він.
У останньому реченні протоколу допиту Ющенко дав добро на закриття кримінальної справи за нереабілітуючою обставиною.
“Зараз я згодний, якщо кримінальна справа буде припинена в зв\’язку з завершенням термінів давності притягнення до кримінальної відповідальності”, – сказав майбутній президент і скріпив документ своїм автографом.
І справді, після цього, 31 липня 1995 кримінальна справа відносно голови правління банку “Україна” Гетьмана, головного бухгалтера Гомжина, начальника управління міжнародних розрахунків банку Мітюкова та головного спеціаліста відділу валютних розрахунків Андронова була закрита в зв\’язку з відсутністю в їх діях складу злочину.
Цією ж постановою справа відносно Ющенка була закрита в зв\’язку з закінченням строків давності притягнення до відповідальності.
…А в 2004 Віктор Ющенко став президентом України, ще через рік генпрокурором почав працювати Олександр Медведько.
І тоді ж, за інформацією джерел “Української правди” Медведько закрив справу за новими обставинами – в зв\’язку з відсутністю складу злочину в діях Ющенка, попередньо перекваліфікувавши статтю обвинувачення.
Тобто в результаті таких дій, нереабілітуючі підстави закриття справи перетворилися на реабілітуючи.
За іронією долі, саме таким чином закривала свою кримінальну справу в Росії Юлія Тимошенко, яка стала героїнею останньої прес-конференції Ющенка.
Далі ж – найцікавіше. Після чергових публічних звинувачень з боку президента на адресу БЮТ, всією цією історією вирішив зайнятися депутат Портнов.
Він озброївся статусом представника потерпілого вкладника банку “Україна” та обрав Ющенка своєю наступною мішенню.
Так, Портнов підготував позов до Печерського суду від імені ошуканого вкладника банку Україна та активно зживається з роллю “народного адвоката”.
У рамках процесу він збирається вимагати від прокуратури надати документи по перекваліфікації статті Ющенка та закриття справи за реабілітуючими обставинами. Портнов повідомив президента, що збирається оскаржувати цю постанову.
Крім того, Портнов почав закидати Ющенка депутатськими запитами.
“На підставі доручення вкладників банку “Україна” мною здійснюється представництво їх інтересів і планується судове оскарження постанови про закриття кримінальної справи. У зв\’язку з цим прошу вас, Вікторе Андрійовичу, надати копію постанови, якою вас було притягнуто як обвинуваченого по кримінальній справі щодо розкрадання коштів вкладників банку Україна в особливо великих розмірах, а також копію постанови про перекваліфікацію злочину, який вам інкримінувався, з тяжкого на нетяжкий”.
Увійшовши в кураж, Портнов не помітив, що насправді переплутав назву статті, за якою порушувалася справа в 1992 році – “халатність”, а не “розкрадання коштів”.
Помилка Портнова у назві статті Кримінального кодексу, за якою порушувалася справа в 1992 році, дозволила секретаріату президента у відповіді “Українській правді” розповідати не про роль Ющенка в подіях з перерахунку 2 мільярдів рублів, а на зовсім інші теми.
“Спроби Андрія Портнова у неправдивій інтерпретації поєднати В.Ющенка зі справою банку “Україна” є безсоромним і цинічним пересмикування фактів”, – сказано в повідомленні Головної служби інформаційної політики секретаріату президента.
“Версія, викладена у запиті народного депутата від БЮТ Портнова, щодо причетності президента України до розслідування справи банкрутства банку “Україна” не відповідає дійсності.
Насправді Віктор Ющенко, як низка інших осіб, які стояли у витоків створення української фінансово-банківської системи, допитувався у справі банку “Україна” виключно як свідки.
Адже обов\’язком громадянина є давати свідчення і так сприяти розкриттю злочинів. Ці допити мали пізнавальний характер для слідства, яке з\’ясовувало особливості роботи банку і його 27 філій.
Жодних питань обвинувального характеру Вікторові Ющенку ніколи не ставилось.
Необхідно наголосити, що Віктор Ющенко залишив посаду першого заступника голови правління АК АПБ “Україна” у 1993 році. Водночас перші ознаки фінансової неспроможності банку почалися з 1997 року, вже за нового керівництва банку”.
Іронічно-цинічний стиль депутата особливо прослідковується в іншому запиті на ім\’я президента – він просить від Ющенка пояснень щодо… мови, якою той давав свідчення. Хоча як юрист Портнов не міг не знати – коли слідчий не володіє українською мовою, він сам просить свідка зголоситися на свідчення російською.
“У протоколі допиту ви виявили бажання давати покази російською мовою, що засвідчили підписом. Вважаємо подібний вчинок недостойним кандидата в президенти України, однією з основних передвиборчих обіцянок якого є розвиток української культури та української мови. В зв\’язку з цим, прошу повідомити, що спонукало вас давати покази російською мовою”, – запитує Портнов.
P.S. Сам Ющенко в ефірі “Шустер Live” минулої п\’ятниці повідомив, що проходив по кримінальній справі щодо банку “Україна” як “добросовісний свідок”.
“Я вам даю слово, ви можете сюди покликати генпрокурора і запитати, чи був прецедент по будь-якій справі за 5 років, щоб я підняв трубку і сказав: “Пане генпрокурор, мені не подобається рішення Генпрокуратури”. “Я вам даю слово президента, мене це принижує. Я по цій справі проходив, перш за все, як добросовісний свідок. У чому моя вина?”, – заявив Ющенко.
“У 1989 році банк “Україна”, де я був заступником голови, проводив по 70 клієнтах розрахунки з банком Росії по конвертації вільноконвертованої валюти. Банк “Україна” виконав всі інструкції для того, щоб грамотно скласти платіж і дати доручення російському банку на проведення операції під зустрічну гарантію”, – розповів він.
А, за словами Ющенка, “російський банк цих зобов\’язань не виконав і у нас застрягли ті два мільярди рублів у Росії”.
“Ми звернулися до Генпрокуратури відкрити кримінальну справу і забрати з Росії гроші, які належать суб\’єктам господарювання в Україні”, – пригадав Ющенко події двадцятирічної давнини.
“Справа була відкрита. Жодна людина з банку “Україна” не засуджена і не звинувачена в тому, що вона здійснила злочин, – зазначив Ющенко. – Жодна людина не понесла відповідальності – не тому, що її хтось прикривав, а тому, що навпаки, банк “Україна” постраждав”.
