Автор: Сергій Лещенко, Сергій Щербина “Українська правда”, 31 травня 2012 року
Власне, на цьому Лазаренко і погорів. Його головний компаньйон Петро Кириченко також віддавав половину заробленого. Він ледь не боготворив Лазаренка, називав його братом, просив стати хрещеним батьком для улюбленої онучки…Колись у середині 1990-их хрещений батько української корупції Павло Лазаренко запровадив правило роботи влади з бізнесом – 50 на 50. Для того, щоб мати можливість заробляти, ти мусив віддавати чиновнику половину доходів.
Автор: Сергій Лещенко, Сергій Щербина “Українська правда”, 31 травня 2012 року
Колись у середині 1990-их хрещений батько української корупції Павло Лазаренко запровадив правило роботи влади з бізнесом – 50 на 50. Для того, щоб мати можливість заробляти, ти мусив віддавати чиновнику половину доходів.
Власне, на цьому Лазаренко і погорів. Його головний компаньйон Петро Кириченко також віддавав половину заробленого. Він ледь не боготворив Лазаренка, називав його братом, просив стати хрещеним батьком для улюбленої онучки…
Але потім, коли Лазаренко втратив владу, заявив у каліфорнійському суді, що був жертвою вимагання, після чого українському екс-прем\’єру присудили понад вісім років американської тюрми.
Минули десятиліття, але не змінилися принципи. Стосунки Віктора Януковича та Ріната Ахметова набагато глибші, ніж здається на перший погляд. Протягом останніх років певні експерти культивують міф, що “Ахметов може відмовитися від Януковича”, що “Ахметов невдоволений Януковичем” тощо…
Насправді Ахметов за часів Януковича втілює свої найпотаємніші мрії в царині скуповування державної власності. І Ахметова з Януковичем поєднує значно більше, ніж дружба чи партійні вузи – вони є бізнес-партнерами.
У одному з мальовничих закутків Києва, на Парковій дорозі стоять два красивих напівзруйнованих будинки. Розташовані вони прямо напроти майбутньогогелікоптерного майданчикуЯнуковича, який спотворив краєвид столиці.
Мало хто пам’ятає, як проходило відчуження з державної власності легендарної резиденції “Межигір\’я”. Грошей бюджет за неї не отримав. Розплатилися цими двома пошарпаними спорудами, якібули передані державі збанкрутілою фірмоюз Донецька – в обмін за резиденцію на березі Київського моря, яка стала корупційною штаб-квартирою України.
За ці неповних п’ять років, які минули після відчуження “Межигір\’я”, будівлі на Парковій дорозі продовжували руйнуватися. “Їх нинішній технічний стан унеможливлює повноцінне використання з дотриманням вимог законодавства щодо охорони пам’яток культурної спадщини”, – ідеться у відповіді адміністрації президента.
Будинки, які виміняли на “Межигір\’я”, руйнуються вже п\’ять років…
Причина банальна – у держави немає грошей на їх реставрацію. Зате гроші є в господаря “Межигір\’я” – за ці п’ять років там було зведеноперсональний райз “Хонкою”, гольф-, яхт- і кінним клубом, загонами для страусів і тенісними кортами, вертолітним майданчиком і боулінгом тощо.
Звідки родина Януковича бере гроші на розбудову “Межигір\’я” всього того? Відповідь – завдяки експлуатації вчорашньої державної власності в своїх інтересах. Зокрема, на пару з Рінатом Ахметовим.
…а “Межигір\’я” процвітає
Історія питання
Ще у 1998 році, за часів прем\’єрства Валерія Пустовойтенка, Кабінет міністрів створив державну компанію “Укртранслізинг”. Її започаткували з метою “забезпечення залізничного транспорту рухомим складом”, а також “підтримки вітчизняних підприємств транспортного машинобудування”.
Постановою прем’єраВіктора Януковичау 2003 році статутний капітал “Укртранслізингу” бувзбільшений до 630 мільйонів гривень– у тому числі за рахунок вагонів державних залізниць на суму не менш як 230 мільйонів.
Преса писала, що всього “Укртранслізинг” отримав близько20% пересувного складу “Укрзалізниці”.
Власники “Укртранслізингу”не змінювалисяз часів першого прем’єрства Януковича: 47,7% акцій компанії належить державі, а 49,9% – донецькій фірмі “Лемтранс”, про яку детально поговоримо трохи нижче.
Паралельно Фонд держмайна якийсь час перебував серед засновників і “Лемтрансу” – держава зробила свій внесок вагонами. Мова йшла про 3 789 окатишевозів на загальну суму 313 мільйонів гривень. Сьогодні в “Лемтрансі” немає державної частки.
Зараз зв\’язка “Укртранслізинг”-“Лемтранс” утворює найбільшого оператора лізингових послуг України. Як повідомляється насайті компанії, чистий прибуток “Укртранслізингу” за 2011 рік склав понад 27 мільйонів гривень, що на третину більше, ніж у 2010 році.
Причому не тільки “Лемтранс”, але і “Укртранслізинг” – ця частково державна компанія – перебуває в оперативному управлінні “королів” Донбасу. Нинішній гендиректор “Укртранслізингу” Петро Татарець до цього працював у ахметовському “Метінвест Холдінгу” та на його гірничо-збагачувальних комбінатах, а голова наглядової ради “Укртранслізингу” Володимир Мезенцев є гендиректором донецького “Лемтрансу”, про який далі й піде мова.
Донецька казка “Лемтрансу”
Компанія “Лемтранс”, власник 49,9% “Укртранслізингу”, зареєстрована у столиці Донбасу на вулиці Артема, 7. На своєму сайті “Лемтранс” хвалиться, що є найбільшою приватною транспортно-експедиторською компанією України.
Основними напрямками діяльності “Лемтранс” окреслено транспортно-експедиторське обслуговування вантажних перевезень, ремонт рухомого складу, інформаційний супровід руху вантажів, а також організація декларування транзитних вантажів, що прямують через Україну.
Наразі “Лемтранс” експлуатує понад 12 тисяч одиниць рухомого складу – це половина ринку приватних вагонів. В планах – збільшення парку до 20 тисяч вагонів. Річний обсяг перевезень “Лемтрансу” складає 40 мільйонів тон.
Але з огляду на те, що “Укрзалізниця” не займається оновленням рухомого складу, доля “Лемтрансу” на ринку зростатиме. Більше того, президент Янукович втрачає мотивацію для розвитку вантажного сектору “Укрзалізниці”, оскільки, як вдалося встановити, його “родина” отримує дохід від приватного перевізника.
Кому ж належить це донецьке диво? Біографія “Лемтрансу” виявилася більш ніж цікавою.
На момент створення у 1997 році засновниками компанії булиТОВ “Embrol Ukraine Ltd”,якою володіли особи з оточення Ріната Ахметова, іТОВ “Укринтерстрой”, який збанкрутував у 2007 році. Серед власників останньої був близький до Ахметова Жиган Такташев та…Володимир Артюх.
Той самий Артюх, фірма якого –“АК Інжиніринг”– після інавгурації Януковича без жодного конкурсу була призначенагенпідрядником реконструкції НСК “Олімпійський”та фігурувала усправі про розкрадання банку “Родовід”, про що докладно писала “Українська правда”.
За 13 років номінальні власники “Лемтрансу” неодноразово змінювалися. І зараз можна стверджувати, що “Лемтранс”, а отже й “Укртранслізинг”, – це грандіозний спільний бізнес Ріната Ахметова та сім\’ї президента Віктора Януковича.
Сучасність “Лемтрансу”
“Українська правда” отримала витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, який свідчить, що нараз “Лемтрансом” володіють 5 компаній в приблизно однакових долях по 20%.
Власниками компанії “Лемтранс” виступають такі структури:
ТОВ “СПС-Груп” (20%),
ТОВ “УкрПромІнвестАктив” (20%),
ТОВ “Сервіс-Охорона-Транспорт” (20%),
ЗАТ “АРС” (20,5%),
ЗАТ “СКМ” (19,5%).
Три останні компанії відносяться до сфери впливу найбагатшої людини України.
“СКМ” + “АРС” = 40% “Лемтрансу”
Так, як відомо, “СКМ” належить особисто Рінату Ахметову. А близький до нього депутат-регіонал Сергій Кий має 62,5% акцій ЗАТ “АРС”, основнимнапрямком дiяльностi якого є оптова торгiвля вугiльною продукцiєю, а основними покупцями – ахметівські “Метiнвест-Холдинг” і “Авдєєвський коксо-хімічний завод”.
“Сервіс-Охорона-Транспорт” = ще 20% “Лемтрансу”
ТОВ “Сервіс-Охорона-Транспорт” раніше належало депутату Антону Пригодському через австрійську компанію. Але цей колись всесильний регіонал втратив свій вплив. Тепер ця 20-відсоткова частка “Лемтрансу” виведена на чотири офшорки з Британських Віргінських островів, назви яких – можна зламати язика: “Телнет Холдінгз Лімітед”, “Омні Інтернешнел Венчерз Лімітед”, “Медко Сервісіз Лімітед” та “Джассен Ентерпрайзез Корп”.
Ці чотири компанії також минулого рокузначилися серед акціонерівкиївського універмагу ЦУМ – після того, як об\’єкт перейшов під контроль Ахметова.
Ці самі компанії – “Телнет”, “Омні” та “Медко” – фігурують уреєстрі Державної податкової службиу якості фірм-нерезидентів ахметівської групи “СКМ”, хоча у штаб-квартирі Ахметова це не визнають. Водночас, згадана “Медко” разом з екс-помічником Ахметова єакціонеромтого ж “АРС”, яке спеціалізується на постачанні вугілля “СКМ”.
Отже, 60% статутного капіталу “Лемтрансу” вже сконцентровано в руках Ахметова і партнерських до нього структур. Кому належить решта 40% потенційно найбільшого залізничного перевізника України?
“СПС-Груп” = 20% Лемтрансу. Хто за ним стоїть?
Знайти кінцевих бенефіціарів двох інших власників “Лемтрансу” – “СПС-Груп” і “Укрпромінвестактив” – це було предметом нашого пошуку. Сам Рінат Ахметов не дав конкретної відповіді на наш запит, які фізичні особи є його партнерами у цьому бізнесі залізничних перевезень.
Ми вирішили докладно зупинитися на компанії “СПС-Груп”, яка володіє 20% “Лемтрансу”. І ось чому…
Ця фірма вже фігурувала в наших розслідуваннях оборудок навколо “Межигір\’я” – зокрема, через неї на мільйонні суми завозилося оздоблення для резиденції, як тодвері з ливанського кедруза 64 тисячі доларів. Розповіддю про цю “обналічку” Янукович потімшокувавнімецькі інтелектуальні кола у Берліні.
Офіс компанії “СПС-Груп” знаходиться в місті Бровари на вулиці Кирова, 90, квартира 16. Власником цього приміщення є дружина завгоспа Януковича Андрія Кравця – вона ж директор кінотеатру “Зоряний”. У цьому ж самому офісі розташована ще одна фірма – “Дом Лесника”, яка володіємисливською резиденцією Януковичав Сухолуччі під Києвом.
Директор “СПС-Груп” – нікому невідомий пан на прізвищеВіктор Різанов. Нашою задачею було встановити, чиї інтереси він представляє? Адже засновники “СПС-Груп” – це і є партнери Ахметова по “Лемтрансу”.
Ми замовили ще один витяг. Як виявилося, на 99% власником “СПС-Груп” є… інша фірма з броварського офісу януковичевого завгоспу – “УкрКиївРесурс”.
Ми не полінувалися і пішли рити ще глибше. “УкрКиївРесурс” на 99% належить лондонській фірмі “Ricomfin Limited”.
Використання британських прокладок – це не нова технологія родини Януковича. Саме налондонську фіктивну конторузаведено резиденцію “Межигір\’я” та той же самий мисливський будинок Януковича в Сухолуччі. Тож нам довелося продовжити пошуки.
Ми придбали реєстр “Ricomfin Limited” і дізналися, що ця компанія – просто поштова скринька. Вона випустила одну акцію на 1 фунт-стерлінгів, власником якої є фірма “Morshtern Limited” з Британських Віргінських островів.
Ми навіть знайшли й цю компанію – “Morshtern Limited”. Її статут підписав за довіреністю Ендрю Свапп, менеджер конториConyers Dill & Pearman, що опікується створенням підставних фірм на Кайманах, Бермудах і Британських Віргінських островах.
Власне, цьому Ендрю Сваппу невідомі особи замовляли створення фірм-матрьошок, які мали би заховати кінцевого бенефіціара “СПС-Груп”, що володіє “Лемтрансом”.
Здається, все, ланцюги заховані у воду. Але, як завжди, вихованці “донецької школи менеджменту” примудрилися проколотися на дрібницях.
Як відомо, іншим акціонером броварського “УкрКиївРесурсу”, що володіє “СПС-Груп”, а через них – 20 відсотками акцій в “Лемтрансі”, є нікому невідомий пан на прізвищеВіктор Різанов.
Частка цієї фізичної особи в “УкрКиївРесурс” складає 0,5%. Але при цьому згаданий Різанов є директором “СПС-Груп”. Тобто людина не стороння.
Пан Різанов зареєстрований у селі Нові Петрівці – населеному пункті у Вишгородському районі, де розташована резиденція “Межигір\’я”. Туди ми і направилися.
Адреса Віктора Різанова – вулиця Лермонтова. Це – розбита дорога, вдовж якої стоять звичайні хати. В повітрі – дим від паленого листя. Будинок, де проживає наш герой – типове для українських сіл вкрите шифером житло. Вікна зашторені тюлем. Всередині нікого немає.
Тут живе партнер Ахметова в “Лемтрансі”
На допомогу приходять мешканці вулиці. Вони розповідають – Віктор Різанов, який значиться співзасновником “СПС-Груп” та “Лемтрансу”, працює… охоронцем у “Межигір\’ї”. Служив там ще до приходу Януковича, гарно себе проявив, і зараз йому довіряють відповідальну роботу – інколи він виводить яхту Януковича в Київське море.
Таким чином, розгадка директора і співвласника “СПС-Груп” виявилася банальною, як і все навколо “Межигір\’я”. Це – просто підставна особа. Зате в цьому є певна іронія – партнер Ріната Ахметова у залізничному транспорті – сторож “Межигір\’я”.
Один живе у лондонському пентхаузі та донецькому палаці – а другий у сільській хатці зі злим собакою всередині… І його функція – лише ставити підпис де треба – та ховати свого реального господаря, поки він очолює 46-мільйонну державу.
“УкрПромІнвестАктив” = останні 20% “Лемтрансу”
Фірма “УкрПромІнвестАктив”, якій належить останні 20% “Лемтрансу”, також контролюється “сім\’єю” Януковича. Це довести трохи легше, ніж у випадку “СПС-Груп”.
Наприклад, серед засновників ТОВ “УкрПромІнвестАктив” булаТетяна Валентинівна Галенко. До 27 квітня 2012 рокувона працювалакерівником компанії “Кепітел Білдінг Корпорейшен”, що напряму належить старшому сину президентаОлександру Януковичу. Сам старший син президента протягом тижня не відповів на наш запит, направлений його прес-секретареві.
Таким чином, очевидно, що на сьогодні долі в компанії “Лемтранс” розділені так: 60% – у Ахметова і партнерських до нього структур, а 40% – у сторожа резиденції Януковича та компаній з президентського пулу.
Трохи не дотягує до лазаренкових пропорцій. Але ж і доля їх складається по-різному. Поки один доживає останні місяці за гратами в Лос-Анджелесі, другий будує собі золоту клітку на Київському морі, будучи переконаним, що це його – назавжди.
Стабільний прибуток йому приносить використання державної служби, а віру у власне майбутнє – апатія співгромадян. Функція яких – платити податки. Ну, і ще стерегти його “Межигір\’я”.
P.S. На наступний день після виходу матеріалу, редакція “Української правди” отримала відповідь прес-служби Олександра Януковича на питання щодо “Лемтрансу”, надіслані ще 23 травня.
Прес-секретар старшого сина президента повідомила, що структури, пов’язані з Олександром Януковичем, не є учасниками ТОВ “Лемтранс”, і сам він не є бенефіціаром діяльності цієї компанії.
Автор: Сергій Лещенко, Сергій Щербина “Українська правда“, 31 травня 2012 року
