“Справа на мільярд”: нові факти шокують

Автор: Ігор Починок “Експрес”, 8 червня 2012 року

Автор: Ігор Починок “Експрес”, 8 червня 2012 року

Чому нашi зарплати такi мiзернi? Чому пенсiї зростуть лише на якiсь сто гривень? Чому вартiсть квиткiв на поїзд цими днями зросла у два-три рази? Наше нове журналiстське розслiдування дає вiдповiдi на всi цi запитання.

Так, ця “справа на мiльярд” — вона, як дзеркало, у якому видно, чому однi люди бiднi, а iншi — незаслужено розкошують. Вона пояснює, як у нашiй країнi з’являються мiльйонери, i дає вичерпне розумiння, якого походження їхнi капiтали.

Днями я зустрiчався з керiвником великого українського пiдприємства. Вiн переконував мене, що людей, у яких в гаражах два-три дорогi авто, можна спокiйно садити до в’язницi — без суду i слiдства. Я спитав, чи не занадто вiн категоричний, адже талановитi люди можуть сьогоднi заробити великi грошi.

— Заробити, звiсно, можуть, — парирував мiй спiврозмовник. — Але якщо хтось заробив їх чесно, то нiколи не дозволить собi витратити зароблене на дорогi цяцьки. А мерседеси i лексуси колекцiонують тi, хто вмiло присмоктався до бюджету.

Ця розмова згадалася менi, коли я вивчав факти iз життя одного з головних фiгурантiв “справи на мiльярд”, екс-керiвника Укрзалiзницi, теперiшнього представника Президента Михайла Костюка, якого у вузьких колах чомусь запопадливо величають “Дон”.

Людина усе життя заробляє на державнiй службi мiзер, а живе у величезнiй вiллi, має кiлька дорогих машин, дорогi годинники. А його бiднi родичi чомусь раптом стали власниками величезних та дорогих об’єктiв нерухомостi.

Чому так важко повiрити такому чиновниковi, який б’є себе у груди i стверджує, що живе тiльки на зарплату? Начебто нiхто його за руку на крадiжках чи хабарах дотепер не спiймав, а все одно довiри до таких слiв немає.

Довiри тому й немає, бо чиновника видають його витрати, його спосiб життя. Усе життя пан Костюк працює на державних роботах. Але як живе! Купається в розкошi! Звiдки ж грошi?

Дещо ранiше ми встановили, що, крiм зарплати, яку йому платить держава, впродовж кiлькох рокiв вiн отримує ще одну — вiд сумнозвiсного ТзОВ “Корпорацiя “КРТ”. Щомiсяця у розмiрi майже 15 тисяч гривень. Так, це саме те пiдприємство, яке за хитрою i, як кажуть експерти, наскрiзь корупцiйною схемою отримало вiд Укрзалiзницi за декiлька тижнiв сотнi мiльйонiв гривень.

Потiм, як ми встановили, щонайменше 554 мiльйони гривень були адресованi на рахунки фiктивних фiрм i згодом перетворенi у так званий “чорний нал”.

Усе це не припущення i здогади. Це пiдтверджено документальними зiзнаннями директорiв отих фiктивних фiрм, на рахунки яких за хитрою схемою надходили кошти Укрзалiзницi.

Звiсно, те, що пiсля того ТзОВ “Корпорацiя “КРТ” почало регулярно, щомiсяця виплачувати Костюковi зарплату, можна було б вважати збiгом обставин. Може, хтось так хоче вважати i досi

Дивувало iнше — розмiр зарплати, яку ТзОВ “Корпорацiя “КРТ” платило Костюковi. Ну щось тут викликало сумнiв. Адже ж нiкому не вiдоме пiдприємство — безперечно, завдяки керiвниковi залiзницi пану Костюку — починає отримувати рекорднi суми надходжень на свої рахунки. А подяка — лише 15 тисяч зарплати? Не вкладалося це в якусь логiчну схему. I головне, навiть якщо людина отримує двi зарплати — одну вiд держави, а другу вiд приватного пiдприємства, це не пояснює геть нiчого, бо спосiб життя свiдчить про значно бiльшi витрати. Отже, мали бути ще якiсь джерела доходу в Костюка, людини, яка провадить розкiшний спосiб життя.

Ми почали, як то кажуть, копати глибше. Скажу щиро, що шукали. Намагалися знайти новi додатковi зв’язки мiж учасниками всiх цих грошових операцiй. Шукали, як то кажуть, по крупинках, зiставляли рiзнi подiї, аналiзували доступну бухгалтерську iнформацiю. I знайшли. А знайшовши, не повiрили. Перевiрили. Нi, жодного сумнiву. Ми можемо вам розповiсти тепер про те, звiдки беруться у державних чиновникiв багатомiльйоннi статки.

Декiлька мiсяцiв тому ми писали про незвичайний об’єкт будівництва, який вiдшукали у карпатському курортному містечку Яремчi. Це чи не найбільший тутешній готельний комплекс з назвою “Станiславський”, який стрімко розбудовується. Хоч місцеві люди казали, що будує його залізниця, ми встановили, що це не зовсім так. Належить готельний комплекс такому собі ТзОВ “Карпатський стандарт”. Його власник — дружина Костюка, колишня колгоспна секретарка. Уже тоді закрався сумнів у тому, що вона справжня власниця, а не, як то кажуть, підставна.

Але сумнів залишився сумнівом, бо, як ви розумієте, навіть підставні власники у цьому зізнаються неохоче.

Ми тоді зробили багато фотографій цього об’єкта. Потрапив в об’єктив і паспорт будівельного майданчика. Розглядаючи днями уважно ці фото, звернув увагу на назву генерального підрядника будови — ТзОВ “Львівцентробуд”. Починаємо глибше вивчати це підприємство. І вже перші зусилля були винагородженi — одразу кілька важливих відкриттів. По-перше, і ТзОВ “Корпорація “КРТ”, і ТзОВ “Львівцентробуд” мiстяться за однією адресою. По-друге, тривалий час головним бухгалтером одного підприємства була пані Гаранюк, іншого — теж пані Гаранюк, мабуть, її дочка. В обох компаній — кілька спільно використовуваних об’єктів нерухомості. На комп’ютерній візитці на сайті “Львівцентробуду” навіть зазначено, що це підрозділ “Корпорації “КРТ”, хоча юридичний аналіз засновницьких документів цього не підтверджує.

Паспорт будiвництва

Отже, усі непрямі докази свідчили, що ці дві компанії тісно пов’язані між собою, перебувають на спільній орбіті.

Втім, головне відкриття нас чекало попереду. Ми встановили, що обидва підприємства пов’язані, крім усього, тісними фінансовими вiдносинами. “Корпорація “КРТ” регулярно переказувала на рахунки “Львівцентробуду” величезні суми — по кілька мільйонів за один платіж — у той же перiод, коли отримувала грошi вiд залiзницi.

А що робило далi ТзОВ “Львiвцентробуд” з отриманими вiд ТзОВ “Корпорацiя “КРТ” коштами? Не повірите! Переказувало ці кошти на ті ж таки рахунки фіктивних фірм, куди пішли й сотні мільйонів гривень безпосередньо з рахунків “Корпорації “КРТ”.

За що платив “Львівцентробуд”, який будує готельний комплекс родинi Костюка, на рахунки декількох фірм в далекому Дніпродзержинську? Начебто за будівельні матеріали.

Наприклад, договір від 02.01.2010 №01-02-10 з ТзОВ “Будперспектива-Люкс” начебто передбачає поставку деревини, цементу, плитки, цегли, руберойду і навіть пісуарів “Президент”. Разом

— 142 товарні позиції на суму понад 12 мільйонів гривень. Підписала договір на поставку вже знайома нам з попередніх частин розслідування пані Береза Наталія Петрівна.

А 07.06.2010 ТзОВ “Львівцентробуд” укладає договір №07/06-1 з ТзОВ “Бізнес-Акцент”. Підписує договір на поставку теж знайома нам пані Дубограєва Любов Володимирівна. Начебто береться поставити за цим договором цемент, радіатори, труби, грунтовку. Разом 42 товарні позиції — на понад 16 мільйонів гривень

Схожий договір і з ТзОВ “Регіонагро”, який підписує Бенед Надія Володимирівна. Ще один договір, від 22.11.10 №22-11/1 з ТзОВ “Форумінвест”, який теж підписує пані Береза Наталія Петрівна.

Разом — новi 52 152 082,25 гривнi.

Отже, підприємство, що будує готельний комплекс родині екс-керівника Укрзалізниці пана Костюка, скеровує кошти, отримані від залізниці через ТзОВ “Корпорація “КРТ”, на рахунки чотирьох фірм. І що це за фірми? Так, це так звані фірми — “пральні машини”, які з бюджетних грошей роблять “чорний нал”.

Докази? Докази, як то кажуть, залізні. Їх неможливо спростувати. Бо це — свідчення екс-директорів цих фіктивних фірм, які зізналися, що їх просто використали як підставних директорів для махінацій з бюджетними коштами.

Зокрема, пані Дубограєва Л.В., яка була підставним директором ТзОВ “Бізнес-Акцент” та засновником ТзОВ “Регіонагро”, зізналась: “Я, Дубограєва Любов Володимирівна, була директором таких підприємств: ТзОВ “Бізнес-Акцент”, ТзОВ “Технобудстандарт”, ТзОВ “Олімпус-К”, ТзОВ “Ліона плюс”. Також я була засновником ТзОВ “Тарсіс-Л”, ТзОВ “Регіонагро”. Я зареєструвала вищезазначені підприємства без мети ведення фінансово-господарської діяльності. Фінансово-господарську діяльність підприємств я не вела, крім підписання бухгалтерських та звітних документів, також ніякого товару та послуг на адресу підприємств-покупців не поставляла та не надавала”.

Пані Бенед Н.В., яка була директором ТзОВ “Регіонагро”, теж зізналася: “Я зареєструвала вищезазначені підприємства без мети ведення. В офісі ТзОВ “Корпорація “КРТ” невідомі мені особи надавали велику кількість бухгалтерських документів для підпису безпосередньо, що я і робила. На даному підприємстві (де я є директором), крім мене, ніхто не значиться. Участі в діяльності підприємства я не брала, крім підписання бухгалтерських документів та податкової звітності, також ніякого товару та послуг на адресу підприємств-покупців ТзОВ “Регіонагро” не поставляла та не надавала”.

Схожі зізнання зробила і пані Береза Н.П.: “Реєструючи ТзОВ “Будперспектива-люкс”, ТзОВ “Форумінвест”, я не мала наміру займатись статутною, тобто господарською діяльністю вказаних товариств.

Я підписала заяву про видачу чекової книжки, віддала її Онищенковi С.М., після чого він приніс чекову книжку, я проставила в порожнiх бланках грошових чеків свій підпис, також підписала доручення на видачу готівки Онищенку С.М. Всі документи, що стосувались відкриття рахунку, чекову книжку я відразу передала Онищенку С.М. У подальшому, приблизно раз на місяць, Онищенко С.М. в м. Дніпродзержинськ привозив мені документи фінансово-господарської діяльності ТзОВ “Будперспектива-люкс”, ТзОВ “Форумінвест”: рахунки-фактури, накладні, податкові накладні, договори та інші документи, які я, довіряючи Онищенку, підписувала не читаючи, хто проставляв печатки, мені не відомо.

Фактично я як директор ТзОВ “Будперспектива-люкс”, ТзОВ “Форумінвест” фінансово-господарських відносин з ТзОВ “Корпорація “КРТ”, ТзОВ “Львівцентробуд” не мала, жодних товарно-матеріальних цінностей на адресу вказаних товариств не реалізовувала та нічого не придбавала. Лише рахувалась директором”.

Погодьтесь, усе сказане вище — сенсація. Підприємство, що будує готельний комплекс дружинi керівника Укрзалізниці, як свідчать покази, робить це на кошти Укрзалізниці, відмиті через треті рахунки! Оце тепер пояснює усе, навіть те, як бідна колгоспна секретарка, дружина керівника Укрзалізниці, змогла забезпечити таке грандіозне будівництво.

Ось такi готельнi комплекси будує дружина Михайла Костюка, яка, як вiн колись прохопився в розмовi зжурналiстами, “iмiтує бiзнес”.

Звісно, після виходу двох перших частин журналістського розслідування я нетерпляче чекав, що скажуть його головні фігуранти. Хто говоритиме, вони думали понад два тижні. І головне, що говоритиме. На жаль, головні фігуранти не з’явилися на публіці — не прийшли на прес-конференцію ні пан Костюк, ні його бізнес-партнери одіозні “братки Дубневичі”, ні, скажу більше, їхнi високі покровителі у прокурорських мундирах i мундирах податкової міліції. Люди, які повиннi пояснити, як уже понад 600 мільйонів гривень державних коштiв потрапили на рахунки фiктивних фiрм, побоялись з’явитися на публіці. Натомість з’явилася така собі заложниця ситуації, екс-директор ТзОВ “Корпорація “КРТ” пані Козинець.

Пані Козинець можна лише поспівчувати, у неї ситуація дійсно безвихідна: свого часу саме вона теж ставила усі підписи під угодами, які, за оприлюдненими нами зізнаннями директорів псевдофірм, ніхто і ніколи насправді навіть не намагався виконувати та якi прикривали незаконнi операцiї.

Панi Козинець чудово імітувала обурення, розкидалася примітивними звинуваченнями на мою адресу. Але, скажу вiдверто, за двадцять років професійної кар’єри я уже не раз пересвідчувався, що підміна аргументів брутальним звинуваченням на адресу журналіста — пряма ознака вини, яка мучить героїв публікації, змушує їх вдаватися до приниження інших, щоб відвернути увагу від себе.

Втiм, даремнi всi цi зусилля. Бо, нагадаю, “справу на мільярд” нам вдалося викрити лише завдяки ЗАДОКУМЕНТОВАНИМ ЗІЗНАННЯМ директорів фіктивних фірм. Саме вони неспростовно підтверджують, що операції на сотні мільйонів гривень були фіктивними, що ніхто і ніколи не поставляв нічого за цими угодами.

Це — не думки журналіста. Не його припущення. Це, кажучи мовою кримінального кодексу, докази, на які правоохоронні органи мусять реагувати. Усі — і міністр внутрішніх справ, і керівник податкової, і генеральний прокурор, і Президент. Бо ця справа — це ляпас державі. Це приклад небаченої корупції, який проситься у “Книгу рекордів Гіннесса”.

Мене у ці дні часто питали, чи не боюся я програти суд, якщо такий буде, фігурантам “справи на мільярд”. Ні, не боюсь.Не боюсь за умови, що люди, які дали сенсаційні свідчення про чи не наймасштабнішу фінансову аферу з часу здобуття незалежності, досі живі. Я це кажу неспроста, адже зв’язок з ними несподiвано обiрвався. Поки що пояснення цьому я не маю.

Так само немає у мене пояснень, чомунесподiвано пішла з життя головний бухгалтер “ТзОВ “Корпорація “КРТ” пані Гаранюк. Трохи вiдхилю завiсу таємницi: саме її прізвище (одне із небагатьох) було назване у свідченнях пiдставної директорки пані Берези, яка заявила, що мала справу з “головним бухгалтером Людмилою”. Пані Людмила — це якраз Людмила Гаранюк, вона, як головний бухгалтер, могла дати неоціненні свідчення правоохоронним органам. Але — несподівано іде на той світ. Вона уже не скаже нічого.

Якщо я чогось і боюсь, то лише того, щоб услід за пані Гаранюк не пішли на той світ ще чотири важливi свідки, які зізнались у махінаціях, — і пані Бенед, і пані Береза, і пані Дубограєва, і пан Онищенко, як один з безпосередніх організаторів схеми.

Чи живі ці люди? Я адресую це запитання міністровi внутрішніх справ пану Захарченку і генеральному прокуроровi пану Пшонцi. Саме вони персонально відповідальнi за життя цих свiдкiв, що зробили резонансні зізнання. Саме вони — i згодом я теж поясню чому.

А ми тим часом ідемо далі. Мушу визнати, що вони усе спланували чудово — ці “діти Кирпи”, якi органiзували “iдеальну схему”, що давала змогу класти державнi кошти у свої кишенi впродовж тривалого часу, не зроджуючи пiдозр. I, мабуть, ніхто і ніколи не розгадав би цю схему, якби не збіг багатьох обставин.

Уже незабаром — ще більш сенсаційні деталі цієї резонансної справи.

Ігор ПОЧИНОК, фото з архіву

P.S. Прокуратура заявляє, що таки нарешті почала перевірку викладених у газеті фактів. СБУ розповсюдила заяву, у якій зазначено, що правоохоронні органи зобов’язані відреагувати на оприлюднені факти. 

Редакцiя газети “Експрес”, зi свого боку, звернулась у Мiнiстерство внутрiшнiх справ iз заявою щодо порушення кримiнальної справи проти президента ТзОВ “Корпорацiя “КРТ” Я. Дубневича та його заступницi панi Козинець за статтею 171 Кримiнального кодексу України, що передбачає пряму вiдповiдальнiсть за переслiдування журналiстiв. Належнi докази додано.

Початок розслідування, Як “вiдмити” мiльярд, читайте за цим лінком та “Справа на мільярд”: ще чотири приголомшливі зізнання учасників афери

Автор: Ігор Починок “Експрес“, 8 червня 2012 року