Автор: Василь Хом’як, «ОстроВ», 02 грудня 2009 р

В час, коли вся Україна начебто зайнята виборами Президента України, є ще люди котрі роздумують і про вибори місцеві, тобто про обрання влади в селах, містах, містечка, а також на районному та обласному рівні. Місцеві вибори заплановані на 30 травня 2010 року. Водночасно будуть обиратися також сільські, селищні та міські голови.  

Автор: Василь Хом’як, «ОстроВ», 02 грудня 2009 р

В час, коли вся Україна начебто зайнята виборами Президента України, є ще люди котрі роздумують і про вибори місцеві, тобто про обрання влади в селах, містах, містечка, а також на районному та обласному рівні. Місцеві вибори заплановані на 30 травня 2010 року. Водночасно будуть обиратися також сільські, селищні та міські голови.

Вибори за рішенням парламентаріїв будуть проходити за партійними списками. Відмінити чи змінити цю норму напевно що вже не вдасться оскільки потрібно внести зміни до основного закону, а для цього треба дві третини голосів. Очевидно, що крупні політичні патії, як от Регіони та БЮТ не зацікавленні в зміні формату виборів, адже перехід до мажоритарної системи хоч і зручний для виборців і набагато дешевший для кандидатів у депутати, та для певних партійних брендів просто не прийнятний. Адже за рахунок розкрученого бренду легше проводити депутатів у ради, а ніж боротися на округах за кожен голос потернційного виборця. З іншого боку депутати Верховної ради розуміють, що існуюча сиситема невлада і мало ефективна, тому треба щось міняти. На все що вони принаймні зараз готові – це відкритті списки. Голосування за відкритими списками – це система, при якій виборець напряму впливає на остаточний рейтинг кандидатів у депутати, ставлячи у виборчому бюлетені замість хрестика номер кандидата з відкритого партійного списку. Тобто досить складна процедура в розумінні виборця, що мало чим відрізняється від існуючої системи виборів за партійними списками. Для того, щоб стати депутатом – так чи інакше треба залучитися підтримкою провідної (брендової) політичної структури.

І хоч до виборів ще далеко,проте потенційні кандидати вже починають складати кошторис на виборчу кампанію, та продумують, як залучити кошти та ресурси для їх проведення.Спробуємо в цій статті визначити головні ресурси та їх вартість для ведення виборчої кампанії, наприклад в Івано-Франківську міську раду.

Телебачення

Найбільш ефективний метод поширення інформації. Вихід в ефір у виборчий період доступний лише кільком кандидатам, що закупили весь ефір наперед. Одна хвилина виступу по місцевих каналах сягатиме вартості 100 і більше гривень. ( Тобто тільки привітати глядачів словами «добрий вечір» вже коштуватиме 100 грн.)

Газети

Шпальти місцевих газет нададуть площі для кандидатів за цінами від 2000 тисяч гривень за пів полоси (одна стаття на дві сторінки А4). Інтерв’ю на цілу полосу – від 5 тисяч гривень за умови написання її журналістом газети. Офіційні тиражі міцевих газет не високі 10-20 тисяч, і то як правило завищені в кілька разів. Досягнути виборця можливо, але дуже важко і, головне, надто дорого.

Рекламні ролики на радіо

Розміщення в блоці політичної реклами півхвилини може коштувати від 150 гривень.Рекламних блоків як мінімум 20 у день, а радіостанцій – з десяток. Виготовлення самого ролика вартість від 300 гривень і вище. Ефективність низька. Радіопрограми і діалоги в прямому ефірі ( 20-30 хвилин) коштуватимить офіційно від 2-3 тисяч гривень. Ефективність – дещо вища.

Інтернет сайт кандидата чи виборчого блоку

Виготовлення до 1000 доларів. Підтримка сайту – мінімум 200 гривень на місяць. Ефективність дость низька.

Плакати

Просто так повісити плакат чи оголошення в Івано-Франківську не можливо, оскільки його зривають одразу же спеціально вишколені бригади молодих людей. Вони ж вимагають за вивішування будь-якої інформації політичного спрямування на парканах по 3 гривні за одиницю. Будь-яка інформація, їм не оплачена, миттєво зривається. В період виборів діють кілька груп розклейщиків та тих, що зривають плакати (поки що назви цієї спеціальності не придумали). Між розклещиками і «здирачами» (назвемо їх умовно так) часто виникають кулачні розборки, часто з підмогою місцевих кримінальних авторитетів.

Розвішування плакатів в крамницях за склом, чи в інших закладах може призвести до проблем власника з міською владою, що має свого кандидата на мера міста. Зрештою плакат ще треба надрукувати. Вартість повно колірного плаката розміром А5 за умови тиражу в 10 тисяч примірників може сягати 1.60 грн. за штуку. Ефективність плакатної війни висока, але дуже дорога.

Біл-борди і сіті-лайти

Ефективна зорова реклама. Головне надійна але дорога. Розміщення інформації політичного зразка на біл-борді в залежності від місця може коштувати від 2000 до 5000 тисяч гривень на місць. Щодо сіті –лайтів то тут ціни дещо нижчі – від 1000 гривень за місяць.

Церкви

Церква в Галичині – це величезний виборчий ресурс, особливо УГКЦ, яка є найбільш поширеною. Священики, як правило, приймають активну участь в агітації і не перестають її проводити навіть у день виборів. Тому залучити церковний ресурс, а особливо греко-католицької церкви дуже трудно. Крім того, публічно визнати в Івано-Франківську свою приналежність до іншої церковної конфесії, а ніж УГКЦ – явно зашкодити собі в рейтингу. Але агітація пастора на рівні громади – досить ефективний і головне надійний механізм агітації. Оскільки Церква живе виключно з руки дающого, то тут треба справді мати велику руку і велику кишеню, щоб видавати на потреби церкви. Священики часто просять гроші на будову або ремонт церкви, рідше на закупівлю культових речей ікони, хрести тощо. Для «дарування» треба виділяти суму адекватну розмірам тої чи іншої церкви: на рівні парохії це від 5 тисяч доларів На рівні кафедрального собору – порядку від 20 тисяч. Церковні власті в Івано-Франківську не гребують і бюджетними грошима. Розміри їх відповідно до поширення та впливу тієї чи іншої церкви – греко католикам десятки тисяч доларів , православним можна давати суми на порядок нижчі.

Зустрічі з народом

Керівники установ (шкіл, вузів, лікувальних закладів) часто просять заплатити за організовані ними аудиторії, або придбати якусь річ: телевізор, відеокамеру, або просто заплатити суму від 3 тисяч гривень.

ЖЕКи

На відміну від своїх прямих обов’язків – обслуговувати комунальні потреби населення, політичні послуги жеківці надають більш справно. Для цього кандидат повинен заплатити керівництву цих структур, щоб отримати адреси потребуючих мешканців. Крім того, працівники жеків ще можуть вихваляти кандидата і вивішувати у під’їздах якусь інформацію, або заносити її в квартири. Це все що вони можуть, але коштують ці послуги від кількох тисяч доларів по одному жеку.

Буклети, агітаційна інформація

Роздача такої інформації утруднена через установлення в під’їздах кодових замків. Доступ можуть мати спеціально обучені бригади агітаторів, або ті ж представники жеків. Все це також треба проплачувати. Роздача буклету на вулицях коштує 1 гривню за екземпляр. Причому роздавачі часто видають одразу по кілька буклетів (газет) в одні руки, а залишки здають на макулатуру.

Виборчі комісії

Для проплати членів виборчих комісій по дільницям ( в Івано-Франківську таких може бути понад 90) треба «висунути» кілька «професіоналів». Вартість роботи їх в складі комісій становить від 5 тисяч гривень у місяць. Вони вестимуть прикриту агітації на виборчому округу, а в час виборів координуватимуть роботу всіх спостерігачів даного кандидата.. -Спостерігачі, набираються з числа підготовлених людей, оплачуються у валюті з розрахунку 100 доларів за добу у день виборів. В їх роботу входить контроль за підрахунком голосів, а також протидія фальсифікації.

Агітатори

Набір агітаторів, які працюватимуть з пересічним населенням здійснюється також на платній основі, з розрахунку 200 доларів на місяць. Сподіватися на допомогу членів партії або на їх волонтерську працю – даремно. В кращому випадку вони можуть тільки проголосувати за свого кандидата, але агітація без грошей уже не ведеться. Залучення до агітації відомих людей (співаків, письменників, митців) відбувається по схемі роботи з церковними властями (читай вище) з оплатою виступів, концертів, виставок, тощо для залученої особи.

Підбивати приблизну суму потрібних коштів не станемо, оскільки кожен кандидат повинен вибрати сам собі потрібні ресурси і визначити їх вартість. Зазначимо, тільки, що для виборів на місцевому рівні потрібні колосальні кошти і це тільки для вказаних тут методів так званого “білого” піару (про “чорний” – писати не будемо). Але найцікавіше, що всі депутати місцевих рад працюють виключно на волонтерських засадах, тобто БЕЗКОШТОВНО, і жодних пільг, привілегій, недоторканостей не мають. ЖОДНИХ. Але чому тисячі кандидатів готові викладати тисячі доларів за ці мандати? Здогадайтеся самі.

Василь Хом’як, «ОстроВ»