Автор: Валентина Куць
Джерело: 4 влада, 15 липня 2016 року
Наразі багатодітні сім`ї із Луцького району не можуть отримати дешеві бюджетні кредити на житло, бо їх дають лише учасникам АТО.
На програму кредитування селян «Власний дім» виділяють мільйони гривень, але приховують отримувачів цих кредитів. Ними переважно користуються чиновники, депутати та їхні родичі.
Із обласного бюджету Волині кожного року виділяються мільйони на програму «Власний дім». Головна її мета – поліпшення житлово-побутових умов для сільських жителів та працівників агропромислового комплексу.
Програма працює шляхом кредитування селян – кредити надаються під 3% річних, а для багатодітних сімей – безвідсотково. Хто ж насправді отримує дешеві бюджетні кредити – досліджувала «Четверта влада».
У тексті програми таке офіційне пояснення для чого вона:
«Програма передбачає фінансову, технічну допомогу та організаційну підтримку індивідуальних забудовників області шляхом надання довгострокових кредитів та будівництво інженерних мереж у районах масової забудови за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів, нетрадиційних джерел фінансування та коштів населення.
Кредити за цільовою програмою “Власний дім” надаються громадянам України, жителям Волинської області поетапно строком до 20 років, а молодим сім’ям (подружжя, в якому вік чоловіка та дружини не перевищує 35 років) або неповним сім’ям (мати (батько) віком до 35 років) до 30 років під 3 відсотки річних за користування кредитом для:
закінчення чи нового будівництва індивідуальних житлових будинків та господарських будівель;
купівлі незавершеного чи готового житла з реконструкцією;
інженерного забезпечення садиб (газифікація, водопостачання, електропостачання, водовідведення, благоустрій тощо);
розвитку особистих селянських господарств.»
На поліпшення житлових умов селян кожного року із різних бюджетів виділяють сотні тисяч. З обласного бюджету Волині на реалізацію програми впродовж останніх 4 років виділили мільйони гривень.
Виконавець програми – комунальне підприємство «Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі «Власний дім».
| Фінансування програми | ||
| Роки | Спрямовано коштів до обласного бюджету в грн | Використано коштів обласного бюджету в грн |
| 2012 | 3 232 200 | 3 232 200 |
| 2013 | 3 253 400 | 3 253 400 |
| 2014 | 6 074 100 | 6 074 100 |
| 2015 | 5 930 000 | 5 930 000 |
У Міністерстві регіонального розвитку, яке «опікується» цією програмою, за 4 роки з державного бюджету виділили понад 8 мільйонів гривень:
| Роки | Спрямовано коштів до обласного бюджету в грн | Використано коштів обласного бюджету в грн |
| 2012 | 1 708 100 | 1 708 100 |
| 2013 | 896 500 | 896 500 |
| 2014 | 1 600 000 | 1 600 000 |
| 2015 | 4 015 000 | 4 015 000 |
Звітність – лише через суд
Як працює програма бюджетного кредитування селян і хто нею користується? Відповіді на ці питання шукали у всіх доступних джерелах.
У Мінрегіонбуді повідомили про суми виділених коштів та надали «суху» бухгалтерську звітність з рядків і цифр, в якій важко розібратись не бухгалтеру.
В обласній раді теж дали таку ж саму звітність з сухими цифрами у закодованих рядках.
Але здивувало те, що звітності по цій програмі немає ні на сайті Волинської обласної ради, яка виділяє кошти, ні на сайті Департаменту агропромислового розвитку Волинської ОДА, який займається цією програмою. Наші запити згадані установи скерували до Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі.
І саме тут ми зіткнулись зі стіною непрозорості. Голова фонду Володимир Корнєйчик у відповідях на запити невтомно пояснював, що вказувати назву села, де проживають отримувачі коштів, заборонено законом і саме тому громадськість не може дізнатись хто отримує бюджетні гроші.
До такої відповіді голова Фонду додав і порожній список позичальників, в якому вказані райони, прізвища, імена та по-батькові. Жодної інформації про отримані суми, про місце проживання позичальників не надав.
За порадою медіа-юриста Людмили Опришко подали судовий позов до Волинського обласного адміністративного суду щодо протиправної відмови у наданні інформації.
Відразу ж після отримання судової повістки директор Фонду запропонував врегулювати спір у досудовому порядку і через кілька днів надав запитувану інформацію.
А зокрема, списки позичальників, села, в яких вони проживають, і суми отриманих коштів з 2012 по 2015 рік (цю інформацію можна скачати за лінками):
Отримувачі бюджетних коштів у 2012 році;
Отримувачі бюджетних коштів у 2013 році;
Отримувачі бюджетних коштів у 2014 році;
Отримувачі бюджетних коштів у 2015 році.
До речі, така ж програма у Львівській області на своєму сайті надає багато корисної інформації, яка потрібна позичальнику. В тому числі і звітність про обсяги кредитування та повернення кредитів. Ця інформація теж протиправно не містить прізвищ отримувачів, однак містить цифри, які можуть свідчити про результативність проекту.
Корисним буде для порівняння роботи програми і сайт Чернігівського обласного Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі. Тут теж докладно описано про види кредитування, потрібні документи та умови надання кредиту.
Хто отримав кредити
За версією програми «Власний дім» позичальниками бюджетних коштів мають бути селяни та працівники сфери агропромислового розвитку, які хочуть будуватись, добудовуватись або ж придбати худобу. Чи справді дешеві кредити отримали ті, кому вони потрібні?
Із наданих Фондом списків ми виокремили отримувачів найбільших сум.
| Педич Сергій Миколайович | 100 000 | 2012 | с. Сирники | Луцький р-н |
| Ващук Тетяна Никифорівна | 100 000 | 2013 | с. Заячівка | Ковельський р-н |
| Юрченко Олена Леонідівна | 100 000 | 2013 | с. Колодяжне | Ковельський р-н |
| Гриценя Петро Дмитрович | 200 000 | 2014 | с. Берестяне | Ківерцівський р-н |
| Рубаха Олександр Анатолійович | 100 000 | 2014 | с. Михайлівка | Локачинський р-н |
| Горбач Ольга Данилівна | 100 000 | 2014 | с. Боратин | Луцький р-н |
| Бущук Любов Хомівна | 100 000 | 2014 | смт. Любешів | Любешівський р-н |
| Сопронюк Наталія Вікторівна | 100 000 | 2014 | смт. Маневичі | Маневицький р-н |
| Вознюк Олена Володимирівна | 100 000 | 2015 | с. Мирків | Горохівський р-н |
| Ковтун Маріанна Анатоліївна | 100 000 | 2015 | смт. Марянівка | Горохівський р-н |
| Хроль Андрій Васильович | 100 000 | 2015 | смт. Локачі | Локачинський р-н |
| Герець Сергій Сергійович | 117 715 | 2015 | смт. Любешів | Любешівський р-н |
| Кізімчук Сніжана Василівна | 99 999, 5 | 2015 | смт. Любешів | Любешівський р-н |
| Медведюк Антон Петрович | 100 000 | 2015 | смт. Любешів | Любешівський р-н |
| Карпук Ольга Миколаївна | 100 000 | 2015 | смт. Турійськ | Турійський р-н |
| Корецька Валентина Петрівна | 100 000 | 2015 | смт. Любешів | Любешівський р-н |
| Нікітіч Ірина Сергіївна | 77 522 | 2012 | с. Маяки | Луцький р-н |
| Мельничук Микола Дмитрович | 79 000 | 2012 | с. Кадище | Ківерцівський р-н |
| Лавренюк Олена Іванівна | 92 200 | 2013 | с. Видраниця | Ратнівський р-н |
| Шапошнік Юрій Васильович | 80 000 | 2014 | с. Липа | Горохівський р-н |
| Вознюк Аліна Миколаївна | 75 000 | 2014 | с. Пятикори | Локачинський р-н |
| Шкабура Наталія Ярославівна | 72 500 | 2014 | с. Сирники | Луцький р-н |
| Юрченко Юрій Олександрович | 80 000 | 2014 | с. Боратин | Луцький р-н |
| Оласюк Ярослав Віталійович | 68 000 | 2014 | смт. Любешів | Любешівський р-н |
| Тимощук Тетяна Анатоліївна | 95 000 | 2014 | смт. Маневичі | Маневицький р-н |
| Адамчук Олександр Олександрович | 87 026 | 2014 | смт. Ртане | Ратнівський р-н |
| Омелянчук Олена Василівна | 80 000 | 2014 | смт. Ратне | Ратнівський р-н |
| Лемещук Олександр Петрович | 78 785 | 2014 | смт. Турійськ | Турійський р-н |
| Барчук Катерина ростиславівна | 80 000 | 2015 | с. Новий Загорів | Локачинський р-н |
| Бугайчук Тарас Миколайович | 70 000 | 2015 | с. Кремеш | Локачинський р-н |
| Максимюк Олександр Анатолійович | 80 000 | 2015 | смт. Локачі | Локачинський р-н |
| Глушко Оксана Олексіївна | 70 000 | 2015 | с. Сирники | Луцький р-н |
| Лисюк Віктор Олександрович | 62 270 | 2015 | с. Боголюби | Луцький р-н |
| Мельник Ірина Вікторівна | 80 000 | 2015 | с. Смолигів | Луцький р-н |
| Клямаров Євген Іванович | 80 000 | 2015 | с. Проходи | Любешівський р-н |
| Оласюк Ярослав Віталійович | 73 500 | 2015 | смт. Любешів | Любешівський р-н |
| Шукалович Євгеній Іванович | 79 000 | 2015 | смт. Любешів | Любешівський р-н |
| Яцина Андрій Марянович | 94 690 | 2015 | смт. Маневичі | Маневицький р-н |
| Омелянчук Єва Яківна | 73 800 | 2015 | с. Щедрогір | Ратнівський р-н |
| Бащук Віталій Анатолійович | 74 000 | 2015 | смт. Стара Вижівка | Старовижівський р-н |
| Конкевич Світлана Сергіївна | 75 000 | 2015 | с. Овлочин | Турійський р-н |
| Хільчук Олена Миколаївна | 78 946 | 2015 | с. Бобли | Турійський р-н |
Ці кредити були отримані або ж в одному році, або ж впродовж кількох років. Інформацію про місце роботи деяких позичальників черпали із документів, наданих депутату Волинської обласної ради Михайлу Імберовському. Він теж зацікавився звітністю цієї програми і кілька разів порушував це питання на сесіях. Однак повного звіту від голови Фонду депутати так і не почули.
Отож, Педич Сергій Миколайович у 2012 році отримав 100 тисяч гривень кредитних бюджетних коштів. А у 2015 році – ще 25 200 гривень кредиту. За наданою інформацією він мешкає у селі Сирники Луцького району.
У документах, наданих депутату, зазначено – різноробочий ТзОВ «Величе». В мережі інтернет є така інформація про особу з таким же прізвищем, ім’ям та по-батькові: Педич Сергій Миколайович є серед засновників фірми «Продсервіс-Україна», яка зареєстрована в Луцьку. Крім того, особа із таким прізвищем вступала до Митної академії України у 2012 році.
У місцевій сільській раді не знають такого мешканця, тож поспілкуватись із позичальником не вдалося. Крім того, працівники сільради не знають чи звертався цей громадянин до сільради з приводу участі у програмі «Власний дім» – такої інформації у сільській раді не знайшли.
Ващук Тетяна Никифорівна із села Заячівка Ковельського району теж отримала 100 тисяч бюджетного кредиту у 2013 році. З 2006 по 2010 рік вона була депутатом Поворської сільської ради Ковельського району:
Сайт youcontrol.com.ua повідомляє що вона була керівником школи у Заячівці.
Пані Ващук каже, що про програму кредитування дізналась від знайомих, тож зібрала і подала всі необхідні документи, особливих складнощів у отриманні кредиту не відчула.
Зумів отримати 200 тисяч дешевого кредиту у 2014 році і Петро Дмитрович Гриценя із села Берестяне Ківерцівського району.
В інтернеті про позичальника міститься інформація щодо надання дозволу Держгірпромнаглядом України на експлуатацію машин та устаткування. А Єдиний державний реєстр, каже що пан Гриценя займається лісозаготівлею.
У розмові пан Петро Гриценя стверджує, що дуже задоволений такою програмою. Позичальник каже, що отримати кредит вдалось просто – подав папери і їх одразу ж прийняли, а отрманням кредиту займалась дочка.
Горбач Ольга Данилівна, із Боратина, теж отримала 100 тисяч бюджетних коштів у 2014 році. Жінка розповіла, що працювала у науково-дослідному центрі «Волинь агро» і саме там почула про таку програму. Взяти кредит вдалося просто – назбирала потрібних довідок і подала документи. Після подачі документів кредит видали через рік. Разом з тим вона є одним із засновників житлового кооперативу «Колос», на вул.Ковельській, 150 у Луцьку.
У 2013 отримала 100 тисяч бюджетного кредиту і Олена Леонідівна Юрченко із Колодяжного Ковельського району. Олена Леонідівна каже що дізналась про цю програму від сина Юрія Юрченка, який працює заступником директора в департаменті агропромислового розвитку Волинської ОДА. Власне за його допомоги каже жінка, і вдалося потрапити у програму кредитування.
Сам Юрій Юрченко, заступник директора Департаменту АПР Волинської ОДА, теж взяв участь у цій програмі і у 2014 отримав 80 тисяч гривень, а у 2015 році – 20 тисяч гривень. Місце проживання Боратин Луцького району – тут Юрій Олександрович придбав житло. Чиновник каже, що про цю програму дізнатись не проблемно – адже про неї говорять на сесіях та ефірах. Каже, що отримав кредит як працівник галузі АПР.
Отримав 117 715 гривень кредиту і Герець Сергій Сергійович, житель смт. Любешів. Він є місцевим лікарем-хірургом. Лікар каже, що дізнався про програму від знайомих. Детальніше поцікавився у районній адміністрації і зібрав усі потрібні документи. Орієнтовно через рік отримав кредит – його нараховують певними сумами поквартально.
Рубаха Олександр Анатолійович у 2014 теж отримав дешевий кредит у сумі 100 000 гривень. У 2015 році він став депутатом Війницької сільської ради Локачинського району.
А у 2014 отримав ще й земельну ділянку у сільській раді. Сконтактувати із паном Рубахою не вдалося, оскільки у сільській раді протягом кількох тижнів не відповідали телефони.
Сконтактувати із отримувачем не вдалося – у сільській раді протягом двох тижнів не відповідали телефони. А у відділі містобудування райдержадміністрації, який займається програмою кредитування, повідомили що позичальники їм не залишають своїх контактів.
Бущук Любов Хомівна у 2014 році отримала 100 тисяч кредиту. Вона була керуючим відділенням «Приватбанку» і депутатом районної ради – за інформацією ЦВК. У селищній раді Любешова повідомили, що пані Бущук померла рік тому.
Сопронюк Наталія Вікторівна із Маневич у 2014 році теж отримала 100-тисячний кредит. В інформації наданій депутатом зазначено, що вона працює медсестрою. Із Наталією Вікторівною не вдалося поспілкуватись, оскільки вона перебувала на заробітках за кордоном. Мама Наталії розповіла, що на отримання кредиту вони претендували як молода сімя, в якій і Наталія і чоловік працювали у бюджетних установах. Про якісь труднощі в отриманні такого кредиту мама не знає, каже що просто стояли на черзі і отримали.
Вознюк Олена Володимирівна, с. Мирків Горохівського р-ну, у 2015 році отримала 100 тисяч гривень бюджетного кредиту. У сільській раді села Мирків пояснили що не мають жодних контактів до Олени Вознюк, оскільки вона проживає та зареєстрована у Горохові, а у селі Мирків веде будівництво.
Ковтун Маріанна Анатоліївна, с. Мар`янівка Горохівського району, у 2014 – 60 000 гривень, у 2015 – 100 000 гривень. В час отримування кредиту вона була бухгалтером СФГ «ЛАН» – за документами наданими депутату. В селищній раді повідомили, що вона наразі ніде не працює і пообіцяли передати номер телефону журналіста. Однак отримувачка кредиту не телефонувала.
Хроль Андрій Васильович із смт. Локачі, отримав 100 тисяч гривень у 2015 році. У селищній раді Локач повідомили, що Андрій Хроль лише зареєстрований у Локачах, а проживає у Луцьку і контактів із ним не мають. Також у раді підтвердили інформацію, що Андрій Хроль є чоловіком Катерини Балас, заступника керівника Луцької місцевої прокуратури – про це писала Четверта влада.
Борисюк Наталія Степанівна, смт. Любешів, 100 000 гривень у 2015 році. За інформацією сайту youcontrol.com.ua Наталія Борисюк є серед засновників колективного підприємства «Шляхбуд». ЄДР повідомляє, що це підприємство знаходиться у стані припинення. Про програму пані Наталія ділиться неохоче, каже що почула про неї від знайомих і вирішила скористатись. Також не захотіла вказати своєї посади та місця роботи, сказала що до неї прийшли клієнти і вимкнула телефон.
Кізімчук Сніжана Василівна, смт. Любешів, 99 999,5 гривень у 2015 році. Працює медсестрою. Кізімчук Сніжана працює у територіальному центрі соціального обслуговування Любешівської РДА – про це повідомляє районна газета. Поспілкуватись із Сніжаною Василівною не вдалося, оскільки вона перебувала за кордоном. Її чоловік Володимир сказав, що не знає як дружина потрапила в цю програму, бо не займався цим, а всі документи робила дружина. Пан Володимир стверджує, що дуже задоволений такою програмою.
Медведюк Антон Петрович, смт. Любешів, 100 000 гривень у 2015 році. Сайт Любешівської селищної ради повідомляє, що Медведюк Антон є депутатом селищної ради. Сайт ЦВК надає таку ж інформацію – він є депутатом селищної ради від блоку БПП. При балотуванні зазначав – тимчасово непрацюючий.
Антон Медведюк повідомив, що про програму дізнався в райдержадміністрації і задоволений сприянням держави. Подавав документи на отримання кредиту ще коли не був депутатом. Сьогодні працює бухгалтером у підприємця.
Корецька Валентина Петрівна – 100 000 гривень, 2015 рік. смт. Любешів. В інформації, наданій депутату, вказано що вона підприємець. Про це повідомляє і ЄДР і вказує на такі види діяльності – роздрібна торгівля, ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку, діяльність ресторанів. Про участь у програмі пані Корецька говорила неохоче – остерігалась що таку інформацію можуть випитувати шахраї. Каже, що отримати кредит було нелегко, довго довелося чекати. Про нинішнє місце роботи розповідати не захотіла, лише сказала що допомагає у підприємництві.
Карпук Ольга Миколаївна, смт. Турійськ , 100 000 гривень у 2015 році. В документах, наданих депутату, вказано що вона працює продавцем. У селищній раді Турійська не вдалося відшукати контактів цієї позичальниці. Не виявилось такого прізвища і у списках позичальників, які сформовані Турійською районною радою.
Серед отримувачів менших сум – до 100 тисяч гривень – теж вдалося відшукати відомі прізвища:
Шкабура Наталія Ярославівна, с. Сирники Луцького району, протягом двох років отримала 94 000 гривень. Вона виявилась працівником територіального центру соціального обслуговування.
Наталія Ярославівна каже, що брала участьу програмі кредитування як молода сім`я і єдиними труднощами називає збирання документів та довідок. Про саму програму вона теж почула від знайомих.
Андрій Мар`янович Яцина із Маневич у 2015 році отримав 94 690 гривень бюджетного кредиту. Він є директором лісового господарства «Поліське» і водночас засновником Громадської організації «Маневицька районна організація ветеранів антитерористичної операції на Сході України».
Андрій Яцина каже, що подавав документи на отримання кредиту коли ще не був учасником АТО, і вже не пам`ятає де дізнався про програму. Стверджує, що взяти участьу програмі було легко, довелося лише чекати певний час.
У 2014 році отримав кредит 35 450 гривень і начальник управління агропромислового розвитку Луцької РДА Василь Володимирович Шимчук.
Бюджетні кредити отримували і мешканці смт. Любешів Шукалович Віктор Іванович – 45 тисяч гривень у 2013 та 50 000 у 2014 році; Шукалович Євген Іванович – 79 000 гривень у 2015 році. Вони виявились депутатами місцевої ради – про це повідомляє сайт Верховної Ради.
Крім того, Шукалович Віктор Іванович є ще й підприємцем.
У 2013 році отримав кредит 54 000 у «Власному домі» і Кревський Віктор Михайлович – братселищного голови Торчина.
Селищний голова Торчина каже, що не пам`ятає чи допомагав братові отримати дешеве кредитування, мовляв, це було вже кілька років тому. А загалом, для участі у цій програмі звертається мало людей, каже голова.
Дешевий бюджетний кредит отримав і директор Музею історії сільського господарства Волині Олександр Середюк. У 2015 році він отримав 40 000 гривень.
«Яка звітність? Ми ледве дихаємо»
Як працює програма бюджетного кредитування селян на Волині, хто може стати її учасником, як звітуються за цією програмою? Із цими питаннями звернулись до начальника Фонду сприяння індивідуальному житловому будівництву Володимира Корнєйчика.
Від чиновника ми почули про важку працю, недостатнє фінансування і жодної відповіді про звіти за програмою (розмова відбулась восени 2015 року).
Володимир Корнєйчик:
– За якими критеріями відбирають людей для участі у цій Програмі?
– Критерієм є бажання будуватись, жити в сільській місцевості. Претенденти на отримання кредиту визначаються органами місцевого самоврядування. Кожен район визначає кого кредитувати і дає нам відношення. Далі ми приймаємо документи. Обов’язково повинні працювати – довідка про зарплату за останні 12 місяців, будуватись – мати для підтвердження будівельний паспорт, довідка про склад сім`ї. Потім заявник відкриває особистий рахунок і гроші перераховуються не підряднику, не постачальнику, а безпосередньо забудовнику. Кредит дається поетапно, певними сумами, а отримувач повинен нам надати документи про використання коштів – чеки, акти виконаних робіт, таке інше.
– Який алгоритм надання кредиту?
– Після оформлення документів людина відкриває рахунок – на цей рахунок і надходять кошти. Наша програма наповнюється завдяки місцевим бюджетам, районним, обласному бюджету і державному бюджету. Порівняно з іншими областями – Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, наша область у цій програмі фінансується найбільше. Все залежить від того, як чиновники відносяться до цієї програми та від того, скільки людей звертається.
– Якщо людина живе в селі – де вона може дізнатись про цю програму?
– В кожному районі розробляється своя програма, за рахунок районного бюджету. За рахунок обласного бюджету – обласна програма. І є державна програма – «Соціальний розвиток села». Через пресу, через газети про цю програму в районах дізнаються. У нас відома програма, ми даємо кредити на худобу, на доїльні апарати. Про результати програми заслуховують на сесії облради, ми кожен рік даємо інформацію.
– Куди і кому ви звітуєте по цій програмі?
– По кожному бюджету місцевому ми даємо інформацію в район, по обласному – так само, і державний бюджет – даєм інформацію на Київ. У нас є асоціація «Власний дім», розпорядником коштів є Мінрегіонбуд і ми туди звітуємо безпосередньо про використання коштів.
– Ваша програма має сайт?
– Ні, не має.
– Найбільше коштів на цю програму виділяють із обласного бюджету, як ви звітуєте про ці кошти і кому?
– Скільки людей – ми звітуємо департаменту, безпосередньому розпоряднику коштів. Ми даємо інформацію, але по суті такої інформації статистичної немає.
– От використали кошти обласного бюджету – кому звітуєте про них?
– Через казначейство звітуємо, в обласний бюджет звітуємо. Гроші виділяються під певний кошторис. На комісії обласної ради по будівництву і по селу звітуємо.
– Як громада може дізнатись чи будувався заявник і як використав ці кошти?
– Ви пойміть – де розпорядник коштів районний – в кожному районі є інформація. Вони дають запит ми даємо інформацію: кому дали, яку суму, в якому селі. Вони ж дають нам відношення – надати кредит такому-то, який проживає в такому-то селі.
– Якщо ми хочемо дізнатись – хто отримав бюджетні кошти протягом року – де цю інформацію можна дізнатись?
– Я вам скажу одне – в нас, по суті дєла, ми ледве дихаємо. Чим більше роботи – тим більше заботи. От по наданню кредиту: наша робота – надати кредит – це 5 відсотків всієї роботи. А повернути його – от у банку то “вишибали” є. А тут нічого нема, навіть бензину щоб з’їздити до людей. Наші дії: нагадування написати, претензію в суд – це пекельна робота.
– В електронному варіанті немає цих документів?
– Де ми візьмемо електронний варіант? Надо програму. А за програму заплатити треба 20-30 тисяч. Частково ми заводимо, мусимо заводити, але частково і в ручному варіанті. Але тре врахувати, що треба перевіряти ще цільове використання коштів, хоча б вибірково поїхати і написати акт, що кошти використані за призначенням.
– А хто перевіряє це – ваша установа чи місцеві органи?
– Місцева влада нічого до цього не має. Тільки дасть списки претендентів і все. А все решта іде через наш фонд. Так само як і в банку кредитування. Все треба нам самим зробити і проконтролювати. Всі кошти перевіряються, звітуємось, та казначейство не прийме, якщо нема кошторису. Первинний ревізійний контроль – це казначейство. Воно може вимагати будь які документи, які в нас є, тоді тільки розпочинає фінансування. І то район розписує це фінансування по місяцях, ми робимо фінансове зобов’язання на людину, подаємо у казначейство, казначейство перевіряє запит на кошти і тоді лише перераховують на нас. А ми відповідно, подаємо у казначейство договір, платіжку, документи які потрібно і казначейство перераховує кошти безпосердньо забудовнику.
– То ці гроші у ваш фонд не потрапляють?
– Транзитом потрапляють. Тому що ми ведемо контроль за цими коштами. Із нашого казначейського рахунку ми розписуємо по забудовниках. І казначейство перераховує їх забудовнику лише тоді, коли ми надаємо платіжку, договір і навіть потрібно підтверджуючі документи – цільове використання коштів на попередніх етапах. Це сама відкрита система – тут немає ніяких питань.
– Але про звітування по цій програмі ніде немає жодної інформації. Чому?
– Тут трудно давати якесь звітування.
– А чому? Це ж люди отримують бюджетні кошти.
– Ви подивіться який там об’єм. Наприклад ми маємо за рік 10 мільйонів, а хтось має 200 тисяч – то йому легко звітувати.
– А скільки заявників у вас за рік буває?
– Понад 400 забудовників, що скористались програмою. Але ще понад півтори тисячі на руках мають кошти – повертають. З ними ж так само треба працювати, щоб повернули.
Дешеві кредити для селян? Вперше чую
З наведеного списку отримувачів кредиту частина прізвищ виявилась відомими – це депутати органів місцевого самоврядування, підприємці, чиновники та їх родичі. Чи знають пересічні селяни про цю програму і чи користуються вони такими кредитами?
Ми зателефонували у сільради кількох районів. До прикладу, у цій програмі майже не представлений Камінь-Каширський район, Шацький, та Іваничівський.
У сільській раді села Залісся Камінь-Каширського району секретар Оксана Шумік вперше почула про таку програму від журналіста. Каже що жодної інформації про неї не має, тож не може про це інформувати і селян. Секретар зізнається, що на дошці оголошень у приміщенні ради теж цієї інформації не поширювали.
У Піщанській сільській раді Шацького району теж вперше почули про цю програму від журналіста. Голова Олександр Бакун каже, що працює на цій посаді перший термін і за цей час жодного разу не чув, що така програма є і нею можна користуватись. Тому і селяни про таку програму нічого не знають. Голова зізнається що не чув про таку програму і від своїх колег з сусідніх сіл.
У підпорядкуванні Мишівської сільської ради Іваничівського району знаходиться чотири села – тут теж селяни не мають інформації про діяльність такої програми.
Сільський голова Галина Романюк каже, що раніше люди знали про те, що можна було придбати худобу, але на той час невигідно було брати кредити на це. Сьогодні ж про цю програму селяни практично не знають, а з району теж не отримували жодної інформації про її діяльність.
Експеримент
А як на практиці отримати кредит за цією програмою?
Процедура виявилась непростою. Вже знаючи про цю програму і детально вивчивши всю інформацію, телефонуємо у Фонд, аби дізнатись куди звертатися багатодітній мешканці Луцького району, щоб отримати пільговий кредит.
Звідти нас скеровують до управління агропромислового розвитку райдержадміністрації.
Спіймати на робочому місці начальника управління теж непросто. Зрештою він відправив нас до сільської ради взяти клопотання. Потім вказане клопотання йому не підійшло і він сказав взяти таке саме клопотання, змінивши адресата документа.
Крім клопотання потрібно зібрати й інші документи. На всю паперову тяганину пішло близько двох тижнів. Врешті документ із наданими довідками прийняли в управлінні агропромислового розвитку РДА і сказали чекати.
Жодних повідомлень та дзвінків від чиновників не отримали, тож телефонуємо до них.
На дзвінок повідомили, що клопотання не погоджене і порадили особисто звертатись до голови райдержадміністрації.
На особистому прийомі голова РДА повідомив, що сесія Луцької районної ради прийняла рішення першочергово надавати такі кредити учасникам АТО. Тож порадив чекати та навідатись через кілька місяців.
Такий бюрократичний шлях до дешевого бюджетного кредиту вже й не дивує. Дивує лише те, що про таку програму, яка спрямована на підтримку селян, не знають самі селяни.
Із наданих Фондом списків позичальників випливає, що найбільш активно програмою користуються у Луцькому, Локачинському та Любешівському та ще кількох районах, до того ж значна кількість позичальників буває саме із районних центрів.
Цікавим є і той факт, що майже всі опитані позичальники дізнаються про програму від знайомих, і ніхто не дізнався про це від органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування, чи зі ЗМІ. Тобто, хто «ближче», той і дізнався про програму бюджетного кредитування.
На відсутність інформування селян про цю програму звернув увагу і депутат Волинської облради Михайло Імберовський. Депутат каже, що селяни скаржаться йому на недоступність цієї кредитної програми. А в Камінь-Каширському районі за останні роки зовсім не видавали таких кредитів.
Саме тому депутат зареєстрував у раді проект рішення, який передбачає прозорий розподіл бюджетних коштів на кредитування за участю самих громад. Також проект передбачає і оприлюднення на сайтах місцевих органів влади прізвищ позичальників.
Розслідування підготовлене в рамках підтримки незалежних медіа організацією Freedom House за фінансування Міністерства закордонних справ Королівства Норвегія.
