Сергій Лещенко, «Українська правда», 06 жовтня 2010
Поки СБУ полює за німецькими політологами і українськими журналістами, набагато цікавіші події розгортаються прямо під боком у спецслужби.
Питання безпеки Віктора Януковича, а, отже, фактично кожен крок життя президента України контролює людина з російським паспортом у кишені та невідомо якими погонами під цивільним костюмом.
Сергій Лещенко, «Українська правда», 06 жовтня 2010
Поки СБУ полює за німецькими політологами і українськими журналістами, набагато цікавіші події розгортаються прямо під боком у спецслужби.
Питання безпеки Віктора Януковича, а, отже, фактично кожен крок життя президента України контролює людина з російським паспортом у кишені та невідомо якими погонами під цивільним костюмом.
“Керівник особистої охорони президента” – це завжди була одна з найбільш непублічних, але при цьому надзвичайно впливових посад.
Від цієї людини залежить життя лідера держави. Начальник охорони не просто розробляє заходи безпеки. Він підбирає тілоохоронців, надає їм відповідні інструкції та контролює діаметр навколо президента.
В силу специфіки роботи керівник охорони є близькою довіреною особою. Фактично у цієї людини в кишені знаходиться контактний мобільний телефон президента. Він виступає свідком багатьох зустрічей, як у офіційній, так і в неформальній обстановці, та має доступ до об\’єктів, де зберігають таємні документи, що потрапляють до президента.
Це – вуха та очі, які все бачать і все чують.
Прикладом того, якої ваги може набути керівник охорони, є Олександр Коржаков, що в Росії Бориса Єльцина перетворився на одного з сірих кардиналів.
У президента Ющенка керівником особистої охорони був Павло Альошин, який за п\’ятирічну каденцію свого шефа піднявся з лейтенанта до полковника. Такий зорепад на погони – свідчення того, яку важливу роль відігравала ця особа в житті президента.
І от, як вдалося дізнатися “Українській правді”, керівником охорони президента Януковича є… громадянин Росії.
Прізвище цієї людини – В\’ячеслав Заневський.
Головним в охороні Януковича він став ще влітку 2008 року, коли його запросили для організації заходів безпеки для тодішнього лідера опозиції.
За словами джерел, покликали саме росіянина, тому що Янукович… не довіряв українським фахівцям. У нього перед очима стояв приклад Ющенка, якого від отруєння не вберегли ні приватні, ні державні охоронці.
За інформацією “Української правди”, в близькому оточенні Януковича Заневський контактує зі старшим сином президента Олександром. Саме він начебто рекомендував російського охоронця батьку.
Фото Андрія Мосієнка. Фото Ярослава
Дебелого
Заневський супроводжував Януковича всю виборчу кампанію. Йому підпорядковувалися державні охоронці, виділені екс-прем\’єр-міністру України.
І, як виявилося, Управління державної охорони не мало нічого проти такої ролі Заневського. 15 січня 2010 року, за два дня до першого туру виборів начальник Управління державної охорони Олександр Бірсан нагородив Заневського медаллю “За сприяння державній охороні”.
Нагороду російському сторожу спокою Януковича вручив особисто Бірсан.
Поки Янукович був рядовим депутатом, то російське громадянство його охоронця не викликало би категоричних нарікань – тому що залучений він був на комерційних засадах для забезпечення спокою фізичної особи.
Однак після інавгурації Януковича подальше перебування росіянина на цій посаді перейшло в сферу національної безпеки. Адже, будучи громадянином іншої держави, Заневський потрапляє в очевидний конфлікт інтересів – кому служити: Батьківщині чи людині, яка тебе найняла?
Але Янукович зробив вибір – він залишив Заневського біля себе.
Постало питання про оформлення Заневського в адміністрацію президента. Він як громадянин Росії не мав права обіймати жодні державні посади. Тому Заневського 22 березня офіційно призначили… радником президента поза штатом. Але фактично він є керівником охорони президента.
Формально на цій посаді значиться Костянтин Кобзар – в минулому міліціонер, який охороняв Януковича ще в часи роботи губернатором Донецької області, а потім з ним переїхав до Києва. Однак по-суті Кобзар є підлеглим Заневського.
Щоб переконатися в цьому, “Українська правда” звернулася до довідкової адміністрації президента. В штатному довіднику саме Заневський вказаний як керівник охорони президента. Там можна дізнатися його телефонний номер в будинку на Банковій. Він займає кабінет 444, розташований на четвертому, президентському поверсі поряд з апартаментами глави держави.
Персональний кабінет поряд з президентом – дивні привілеї як для звичайного “позаштатного радника”, чи не так?
Повноваження Заневського визначив Янукович
Пан Заневський веде непублічний спосіб життя. Але він не покинув своє дітище – російську “Академію тілоохоронців”, де Заневський до призначення в Київ працював інструктором.
На сайті “Академії тілоохоронців” є форум, де пан Заневський виступає регулярним дописувачем.
У спілкуванні з іншими учасниками форуму московської “Академії тілоохоронців” Заневський не приховує своєї ролі в оточенні Януковича.
Уже після інавгурації нового президента 18 березня 2010 року один з читачів запитує в Заневського: “Вижу Вас рядом с Януковичем, что в Москве, что в Киеве… Это на постоянке? Людям Рената нет веры?”
Якого “Рената” має на увазі дописувач – здогадатися не складно.
На що Заневський відповідає: “Что касается меня лично и моей должности, так Начальник охраны Президента ОБЯЗАН иметь “внеблоковый статус” (как сама Украина), то есть быть не ангажированным какими-либо финансовыми кругами и кланами. И это вне зависимости от доверия Президента к той или иной персоналии”.
Як видно, Заневський має певні політичні погляди, які висловлює в спілкуванні – наприклад, про “позаблоковий статус”, який “зобов\’язана” мати Україна.
Заневський у статусі керівника охорони президента супроводжував Януковича навіть у поїздках за кордон.
Так, сам головний тілоохоронець пише, що літав з Януковичем не лише до Москви, але і до Польщі для участі в скорботних заходах у зв\’язку зі смертю Леха Качинського.
“Вернулся сегодня с церемонии прощания с Президентом Польши Лехом Качинским. Отпевание четы Качинских (богослужение и реквием) проходило в Мариатской Базилике в Кракове, а прощальная молитва и захоронение в Королевском Вавельском замке. Страна в трауре…”, – повідомляє Заневський 18 квітня 2010.
Тут же він згадує погано організовані заходи безпеки перших осіб та критикує колег з державної охорони Польщі.
“Машин для официальных делегаций не хватало, селить было негде, протокол работал из рук вон плохо… Естественно, что одними из участников этой неразберихи были и сотрудники BOR (Biuro Ochrony Rzadu). Подогнать к выходящему президенту чужой кортеж – это не самое страшное! Намного хуже пофигизм, с которым они выполняли свои обязанности”.
Про свою роль в команді Януковича Заневський написав у форумі за 30 березня: “Я не брал на себя никаких полномочий – мне их определил Президент Украины, и я просто добросовестно выполняю свою работу. Я не стал от этого меньшим патриотом России, но я стал еще и патриотом Украины, гораздо большим, чем многие из украинцев”.
На репліку одного з учасників форуму, що він робить в Україні, “ворожій” до Росії, Заневський знову вдається до політичних суджень.
“На сегодняшний день я не расцениваю Украину как страну, где дислоцируется армия вероятного противника. И не потому, что этой армии практически нет, а потому, что ЭТО НИКОМУ НЕ НАДО, потому что украинский народ уже наелся национализма и ПРОСТО ХОЧЕТ ЖИТЬ!”
“Народ наївся націоналізму і просто хоче жити” – ще одне політичне судження керівника охорони президента України.
У своїх записах на форумі Заневський також торкається і деяких особливостей охорони Януковича.
Наприклад, необхідність масової присутності тілоохоронців навколо Януковича під час виборів Заневський пояснював високими ставками у цих перегонах.
“Безусловные лидеры гонки – Янукович и Тимошенко, личности, испытывающие взаимную неприязнь. Плюс с этому, и один и другой идут ва-банк – “или пан, или пропал”. Поэтому нет ничего удивительного, что у Януковича столько сотрудников охраны”, – писав він 23 грудня 2009.
Завершення виборів стали для Заневського приводом окреслити свою роль в цьому процесі. 9 лютого, на другий день після обрання Януковича, Заневський написав:
“Что ж, вот и закончились вторые президентские выборы, в которых я принимал непосредственное участие (першими виборами були вибори Олександра Лебедя в Росії – УП). 19 месяцев в качестве начальника Службы безопасности сначала лидера оппозиции, а впоследствии кандидата в Президенты Украины, подошли к своему логическому завершению”.
“Меня не распирает гордость за то, что я сделал – я просто делал свою работу. И не за будущие дивиденды. За честь. Я не испытываю эйфории от своего Положения, проекцией которого являются Возможности, дающие Власть и Деньги. Все это тленная шелуха…”.
Колишній охоронець Лебедя
Кореспондент “Української правди” 1 жовтня на власні очі міг побачити Заневського поряд з Януковичем на конференції “Ялтинська європейська стратегія”.
Заневський прибув у кортежі з Януковичем і на місці керував заходами охорони.
Заневський (праворуч) і Костянтин Кобзар (ліворуч)
Янукович – це не перший політик серед клієнтів Заневського. Як випливає з його біографії, у 1990-их роках він працював тілоохоронцем спочатку кандидата в президенти, а потім секретаря Ради безпеки Росії Олександра Лебедя.
Згодом він займався особистою безпекою президента авіакомпанії AJT, президента ЗАТ “Русское золото” і акціонера Волгоградського металургійного заводу “Красний октябрь”.
В 1998-2004 роках Заневський був гендиректором підприємства комплексної безпеки “Ральф”, яке заявило про себе тим, що використовувало жінок-тілоохоронців. З 2005 року, як сказано в біографії, Заневський є головою ради директорів групи компаній “Z GROUP security&consulting”.
Жодної суттєвої згадки про цю фірму в інтернеті немає. І як раптом після цього – кар\’єрний зліт: посада керівника особистої охорони президента України. Хто порадив Заневського Януковичам – загадка.
Зате сьогодні пан Заневський у самому епіцентрі ухвалення рішень в Україні. В силу своїх обов\’язків він отримав доступ до кабінету Януковича і, не виключено, має можливість бачити документи з грифами “цілком таємно”. Також не виключено, що він отримує кореспонденцію, адресовану Януковичу.
Заневський постійно знає про місцеперебування президента. Окрім адміністрації, керівник охорони також веде питання безпеки в “Межигір\’ї”. Загалом на спокій Януковича працює близько 120 співробітників Управління державної охорони, що виконують свої обов\’язки в порядку черговості.
Власне, поява у кортежі Януковича “швидкої допомоги” також могла бути вимогою Заневського. Тільки охорона прорахувалася з автомобілем – приставлена до Януковича машина була нездатна витримувати ритм кортежу. Як наслідок – автокатастрофа на виїзді до Борисполя, яка забрала життя водія таксі.
Зрозуміло, що Заневський має отримувати зарплатню за свою роботу. Оскільки він офіційно оформлений як “радник поза штатом”, значить, на гроші з бюджету він претендувати не може. Тоді виникає інше логічне питання – хто оплачує його послуги? І якщо це робить стороння приватна особа, то чи це не корупція?
Після обрання Януковича багатьох журналістів турбувало, чому охорона нового президента поводиться значно жорсткіше, ніж це було при Ющенку. Власне, тепер відомо, кому адресувати це запитання…
Імпорт тілоохоронців – це нове слово в трудовій міграції. Раніше обурення викликало залучення до українських виборів російських політтехнологів. Тепер ясно, що це не межа. Тоді, можливо, наступним кроком взагалі варто привозити президента з-за кордону?
P.S. “Українській правді” телефоном вдалося зв\’язатися з В\’ячеславом Заневським, щоб запропонувати йому дати інтерв\’ю. Пан Заневський погодився на зустріч, протягом якої поставив свої умови – “Українська правда” мала узгодити з ним не просто розшифровку бесіди, а повністю всю публікацію включно з авторським текстом. Оскільки це суперечить журналістським стандартам, ми були змушені відмовитися від такого варіанту.
Але з огляду на очевидну суспільну значимість теми російського громадянства керівника охорони президента України, сподіваємося, В\’ячеслав Заневський знайде спосіб розповісти про свою роль в оточенні Януковича.
Сергій Лещенко, «Українська правда», 06 жовтня 2010