«Рукавичка» або Як під Луцьком влада і наближені роздерибанили майже 6 гектарів землі

Автор: Юрій Горбач

Джерело: 4 влада, 30 червня 2016 року

У селі Лище поблизу Луцька активно розбудовується чималий житловий масив. Оселилися тут багаті, впливові і наближені до влади особи. Свого часу вони об’єдналися в житлово-будівельний кооператив, провели усі необхідні комунікації. Тепер тут приватна охорона, шлагбаум, поруч – ліс.

Інформаційне агентство «Рівненське агентство журналістських розслідувань» з`ясувало хто оселився на дорогій приміській землі і як її отримували.

Хто-хто в «рукавичці» живе?

Масив, про який піде мова, юридично розташований на території Лищенської сільської ради по вулиці Селекційній, а фактично – поблизу сіл Струмівка та Гаразджа. З одного боку тут – ліс, з іншого – державне підприємство «Волинський лісовий селекційно-насіннєвий центр».

Заїхати до містечка можна лише з одного боку – по дорозі до селекційно-насіннєвого підприємства. На в’їзді – шлагбаум і пост охорони. Пішки ж до будинків можна дійти лісом.

Частина земельних ділянок тут ще пустує, частина будинків ще в процесі будівництва, однак є вже й завершені помешкання. У двох таких будинках і проживає сім’я головного лікаря Луцької міської клінічної лікарні Лариси Духневич.

Перший будинок площею 210,5 кв. м. був добудований та зареєстрований ще в середині 2011 року. Другий – площею 404,4 кв. м. офіційно завершений у 2014 році.

Помешкання Духневичів

Розкинувся маєток сім’ї Духневич на майже півгектара землі. Окрім житлових будинків, тут ще й господарські споруди, альтанка, фонтан

Головний лікар КЗ «Луцька міська клінічна лікарня» Лариса Духневич все життя працює в медицині. Працювати санітаркою в обласній лікарні почала вже після закінчення школи №1 у Луцьку. Згодом закінчила Тернопільський державний медичний інститут, пройшла інтернатуру в Луцькій міській клінічній лікарні і залишилася тут працювати спочатку лікарем-кардіологом поліклініки №2. Потім отримувала вищі посади, як от завідувача відділення, заступника головного лікаря Луцької міської клінічної лікарні, а з листопада 2001 року працює головним лікарем цього медзакладу. Деякий час була депутатом Луцької міської ради.

Чоловік лікарки Віктор Духневич також все життя працює лікарем. Нині він підопічний своєї дружини – працює лікарем-рентгенологом у тій же Луцькій міській клінічній лікарні.

Син сім’ї лікарів також не відцурався від медицини. Андрій Духевич значиться директором ТОВ «Муніципальна аптека». Вгадайте, де ця аптека розміщується? Так, у Луцькій міській клінічній лікарні. Підприємство орендує 87,8 кв. м. комунального майна за 3,5 тисячі гривень в місяць(приблизно 39 грн/кв. м., – авт.).

Аптека у приміщенні лікарні

Серед засновників підприємства – ЧБО «Муніципальна лікарняна каса» та луцькі лікарі, серед яких представники ГО «Допоможемо собі».

– Я ще не була головним лікарем, як ця аптека була створена, – розповідає головний лікар Лариса Духневич. – Я тоді підійшла до тодішнього головного лікаря Стефанії Петрівни (вона ж і співзасновниця ТОВ «Муніципальна аптека», – авт.) і попросила щоб взяли мого сина юристом. Він попрацював якийсь час, потім став директором аптеки і з тих пір її веде. Він працює завідувачем кафедри в університеті (в СНУ ім. Лесі Українки, – авт.), але тут він зарплату вдвічі більшу отримує, ніж в університеті. Він є найманим працівником і ніякого відношення до власності цієї немає. Ціна оренди для аптеки дуже висока, а не низька. Ціну встановлює міська рада.

Зліва-направо: Лариса Духневич, її чоловік Віктор та син Андрій. Фото із www.volynnews.com, www.lmkl.lutsk.ua та eenu.edu.ua

В правоохоронних органах в Лариси Духневич теж є родичі. Її дочка Ірина вийшла заміж за працівника прокуратури. Зараз чоловік дочки Лариси Духневич Юрій Новосад працюєначальником управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Волинської області.

І земельні ділянки, і будинки Лариса Духневич вказала у своїй декларації за 2015 рік. Проте, оприлюднювати саму декларацію жінка відмовляється, посилаючись на те, що закон її до цього не зобов’язує.

– В мене досить гарні заробітки. Це не тільки зарплата, це зарплата, моя пенсія, робота в інституті і ще в мене є гранти і програми, по яких я працюю. Всі мої декларації перевіряються в податковій інспекції. Мої статки відповідають тим доходам і я за них ручаюся. За 2015 рік ми з чоловіком спільно задекларували дохід у 326 тисяч гривень. Із них мій дохід – 223 тисячі. За три роки у нас виходить трохи більше мільйона гривень доходів, – каже Лариса Духневич.

Крім доходів, сім’я Лариси Духневич задекларувала обидва будинки у Лище, земельну ділянку, на яких вони розташовані та ще дві земельні ділянки, одна з яких дісталася від родичів, а інша – дачна. Також сім’я лікарів задекларувала авто «Hyundai Santa Fe» 2011 року випуску та моторний човен 1988 року випуску.

Поруч із будинками Духневичів оселився ще один високопоставлений чиновник – начальник управління Державної служби надзвичайних ситуацій у Волинській області Володимир Грушовінчук. Його помешкання виростає на 13,36 сотках землі. Чималий будинок, високий паркан, гараж для двох авто, господарська споруда, рівненький газон уже знайшли своє місце на ділянці чиновника.

Помешкання Грушовінчуків

На перший погляд здається, що в будинку живуть і він уже давно завершений. Офіційно ж будівлі ще не здані в експлуатацію

Володимир Грушовінчук все життя провів у пожежно-рятувальній службі. Навчався на Черкащині, згодом працював на Київщині. З січня 2000 року очолив УДПО УМВС України у Волинській області. У жовтні 2002 року призначений на посаду начальника відділу пожежної безпеки управління міністерства внутрішніх справ України у Волинській області. З грудня 2003 року займає посаду начальника управління спочатку МНС, потім ДСНС у Волинській області.

За два роки роботи на керівній посаді Володимир Грушовінчук отримав у Луцьку службову трикімнатну квартиру на вулиці Стрілецькій в одному будинку із тодішнім керівництвом обласної прокуратури та міліції. А ще через півтора року квартиру успішно приватизував.

Цю ділянку у Лище, на якій нині виріс будинок Володимира Грушовінчука, наприкінці 2007 року отримував батько його підлеглого – заступника начальника частини спеціальної пожежної техніки аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС України у Волинській області Артура Куца. Вже пізніше, як розповідає високопосадовець, ділянку передарували йому.

Згідно інформації з реєстру Державної архітектурно-будівельної інспекції, декларацію про початок будівництва Володимир Грушовінчук подав у травні 2014 року. Тобто, за документами помешкання виросло за два роки. Сам же чоловік каже, що будує вже майже десять років.

Дружина головного рятувальника області Леся Грушовінчук свого часу працювала керівником волинської філії державного підприємства Міністерства внутрішніх справ «Інформ-ресурси». Це підприємство пов’язували із здирництвом при виготовленні закордонних паспортів та завищенням цін на послуги по зберіганню тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках. Зараз, за словами чиновника, дружина не працює.

За 2014 рік сім’я Грушовінчуків задекларувала трохи більше 156 тисяч гривень сукупного доходу, майже усе – у вигляді зарплати. Серед майна – земельна ділянка в Лище, приватизована квартира у Луцьку, гараж, авто «Toyota Camry» 2008 року випуску та заощадження в розмірі 235 тисяч гривень.

За 2015 рік Грушовінчуки задекларували майже 187 тисяч гривень сукупного доходу. Серед майна додалися отримані в спадок земельна ділянка та будинок на Ковельщині. Розмір заощаджень дещо зменшився – до 135 тисяч гривень. Будинку у селі Лище не додалося. Офіційно він ще досі в процесі будівництва, бо декларація про завершення робіт не подана. Чому? Ймовірно, через те, що помешкання доведеться внести в декларацію і з його появою можуть виникнути запитання до власника.

Головний рятувальник області Володимир Грушовінчук каже, що свій будинок у селі Лище будує вже дуже довго. Оскільки він ще не зданий в експлуатацію, то й чоловік його не декларував.

– Зовні роботи завершені, а так, ще він не завершений, – каже чиновник і підтверджує, що ділянку за договором дарування отримав від батька свого підлеглого Артура Куца.

– А звідки кошти на будівництво, зараз же дорого будуватися…

– Дорого, от і подумайте чому я будуюся 10 років, – каже чоловік.

З іншого боку від будинків Лариси та Віктора Духневичів будується ще одна відома у Луцьку родина – родина депутата Луцької міської ради, генерального директора ТзДВ «Юридична компанія «Ліга права» Андрія Козюри. Ділянка площею у понад 27 соток записана на його батька Григорія Козюру. Поки на ділянці лише будинок.

Помешкання Козюр

Андрій Козюра тривалий час займається адвокатською практикою. З листопада 2003 року займався індивідуальною адвокатською практикою. З травня 2008 року є генеральним директором ТзДВ «Юридична компанія «Ліга права». У 2002-2006 роках був помічником-консультантом нардепа Сергія Слабенка, згодом – помінчиком-консультантом нардепа Володимира Карпука. З березня 2005 року був членом «Нашої України», свого часу був юрисконсультом обласного штабу блоку «Наша Україна», заступником голови Луцької міської парторганізації.

З червня 2006 року Андрій Козюра є депутатом Луцької міської ради. Батько депутата Григорій Козюра працював заступником керуючого у банку.

У декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання за 2011 рік Андрій Козюра вказав понад 556 тисяч гривень доходу. Ще понад 55 тисяч задекларували члени його сім’ї. Жодної нерухомості у себе депутат не задекларував.

За 2014 рік Андрій Козюра задекларував 1 мільйон 118 тисяч 303 гривні. Сім’я ж депутата заробила 41,1 тисячу гривень і так само – жодної нерухомості.

ІА «Рівненське агентство журналістських розслідувань» кілька разів намагалося поспілкуватися із Андрієм Козюрою стосовно будівництва у Лище, однак він протягом майже двох тижнів так і не знайшов часу прокоментувати будівництво і отримання землі.

Поруч із Андрієм Козюрою та Ларисою Духневич невдовзі оселиться і багаторічний ректор Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Ігор Коцан. На його ділянці площею 26,47 сотки виростає два будинки та господарські споруди.

Помешкання Коцанів

Ігор Коцан працює в Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки з 1989 року: спочатку викладачем, згодом доцентом кафедри, з 2001 року – професором, пізніше – завідувачем кафедри фізіології людини і тварин. У 2005 році наказом Міністерства освіти і науки був призначений на посаду ректора Волинського державного університету імені Лесі Українки (з 2012 року – СНУ ім. Лесі Українки).

Згідно із трьома останніми деклараціями про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, ані в Ігоря Коцана, ані в членів його сім’ї немає ніякого бізнесу чи цінних паперів.

За 2013 рік ректор задекларував 287 тисяч 211 гривень доходу, члени його сім’ї – 851 тисячу 502 гривні, із яких лише 1,5 тисячі гривень склала зарплату, а решта – дарунки, призи, виграші.

За 2014 рік очільник вишу задекларував 253 тисячі 501 гривню сукупного доходу, тоді як у членів сім’ї доходів не було. А за 2015 рік високопосадовець вказав у декларації 231 тисячу 864 гривні доходу. У членів сім’ї знову ж таки доходи відсутні.

Серед майна сім’я ректора декларує дві земельні ділянки у Лище, ще три земельні ділянки у Луцькому районі та Рівненській області, інше нерухоме майно площами 293 та 288 кв. м. і незавершене будівництво у селі Лище. Також сім’я ректора має земельну ділянку в селі Зміїнець під Луцьком, дві квартири в обласному центрі по 240 та 67 кв. м., дачний будинок у селі Мельники Шацького району площею 90 кв. м. та інше нерухоме майно у Луцьку площею 70 кв. м.

Серед авто на праві користування Ігор Коцан вказує «Lexus-470» 2006 року випуску та «Mercedes-Benz E200» 2011 року випуску у членів його сім’ї.

Також протягом 2013-2014 років ректор декларував заощадження у сумі спочатку 175 тисяч гривень у 2013 році та 100 тисяч гривень у 2014 році. У декларації за 2015 рік заощадження відсутні.

Попри те, що в деклараціях нічого не відображено про бізнес ректора, це не означає, що його немає. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, Ігор Коцан є засновником ТОВ «Ессо-експо» із внеском до статутного капіталу у розмірі 15840 гривень. Щоправда, з жовтня 2012 року фірма перебуває в стані припинення діяльності.

Одним із засновників та кінцевих бенефіціарів луцького ТОВ «Вікна світ» також значиться Ігор Коцан. Його внесок до цього підприємства становить 55 тисяч гривень. Основний вид діяльності фірми – виробництво будівельних виробів із пластмас.

Інша фірма високопосадовця – ТОВ «Агро-вест К». Внесок Ігоря Коцана до її статутного капіталу становить 2343 гривні. Основний вид діяльності її – оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

З липня 2014 року в стані припинення перебуває і фермерське господарство «Підберезчина», головою якого був Ігор Коцан.

Ректор вишу Ігор Коцан відмовився спілкуватися із журналістами стосовно його будівництва телефоном чи при зустрічі, а попросив надсилати письмові звернення, що і зробили журналісти, однак відповіді поки не отримали.

По сусідству із відомим освітянином добудовує будинок родина ще одного відомого волинського високопосадовця – голови Волинської облдержадміністрації Володимира Гунчика. Земельна ділянка площею 18 соток записана саме на керівника виконавчої гілки влади в області, однак будується тут його старший син.

На ділянці уже зведений будинок та гараж, триває будівництво паркану.

Помешкання Гунчиків

Володимир Гунчик з 1989 року працював на Луцькому автомобільному заводі. На цьому ж заводі пройшов шлях від головного енергетика до генерального директора, голови наглядової ради ВАТ «Луцький автомобільний завод» і заступника президента корпорації «Богдан». У липні 2014 року Володимира Гунчика призначили головою Волинської обласної державної адміністрації.

За 2014 рік голова облдержадміністрації задекларував 1,66 мільйона гривень доходу. За 2015 рікпосадовець вказав 1,64 мільйона гривень доходу.

Серед свого майна голова ОДА декларує три земельних ділянки, серед яких і земля в селі Лище, квартиру і дачний будинок. Серед авто – ВАЗ 21083 1990 року випуску.

Також у голови облдержадміністрації за рік значно зросли заощадження у банку: із 8,33 мільйона гривень у 2014 році до 14,18 мільйона у 2015 році.

Зі слів Володимира Гунчика, менший його син закінчив факультет електронної безпеки і у цій же сфері займається бізнесом у Києві, старший син, який і будується у Лище, на Волині працює в компанії «WOG» керівником сектору. Дружина високопосадовця працює помічником на луцькому автозаводі.

По сусідству із будівництвом Гунчиків земельною ділянкою нині володіє колишній багаторічний прокурор Волинської області Андрій Гіль. На ділянці площею 18 соток поки не ведеться ніяких будівельних робіт.

Земля Гілів поруч із Гунчиками

Колишній прокурор Андрій Гіль все життя пропрацював в органах прокуратури. Обіймав від найнижчих посад до посад прокурорів Волинської, Тернопільської, Житомирської областей. Андрія Гіля звільнили з прокуратури у квітні 2014 року.

Свою ділянку у Лище Андрій Гіль придбав у серпні 2015 року. До цього ділянка належала відомому у Луцьку бізнесмену, який загинув в автокатастрофі, Петру Гордійчуку.

Дещо далі від Андрія Гіля земельною ділянкою площею 22 сотки володіє заступник голови Апеляційного суду Рівненської області Віктор Остапук. Його ділянка також поки пустує.

Земля Остапуків

Віктор Остапук багато років пропрацював суддею на Волині. З 1992 до 2006 року він був заступником голови Луцького міськрайонного суду, згодом був головою цього ж суду. З 2013 року Віктор Остапук працює на Рівненщині.

За 2014 рік Віктор Остапук задекларував 1 мільйон 385 тисяч 845 гривень доходу, понад мільйон з яких – дохід від продажу майна. Понад 177 тисяч гривень від підприємницької діяльності отримали члени його сім’ї.

У 2015-му суддя разом із сім’єю заробив понад 660 тисяч гривень. Серед свого майна суддя вказав три ділянки площами 8, 9,66 та 22 сотки. Остання і є землею у селі Лище. Також суддя має будинок на 355,6 кв. м. У членів сім’ї вказано ділянку на 6,61 сотки та невелике інше нерухоме майно. Їздить сім’я судді на «BMW 520D» 2010 року випуску, яке придбала минулого року, та «Nissan Note» 2012 року випуску.

Поруч із ділянкою Віктора Остапука оселився в уже завершений будинок колишній головний міліціонер Волині Віктор Швидкий. На ділянці площею 20 соток розмістився житловий будинок площею 347,7 кв. м. та господарські споруди. Право власності оформлене в лютому 2015 року за договором дарування. Спочатку земля та будинок були записані на матір міліціонера Марію Швидку.

Цікаво, що будинок Віктора Швидкого виріс на ділянці, яка змінила кількох власників. Спочатку отримувала її одна особа, згодом у 2008 році ділянкою володів уже підлеглий Віктора Швидкого, колишній керівник відділу капітального будівництва управління МВС у Волинській області Василь Савлук і вже потім земля перейшла до матері Віктора Швидкого. На той час жінці було вже за 80 років, тож ймовірно, що будівництвом і всіма документами займатися вона не могла.

Помешкання Швидких

Віктор Швидкий тривалий час пропрацював в органах внутрішніх справ. Спочатку – у Кривому Розі, згодом – на Закарпатті, а ще пізніше – на Дніпропетровщині. Віктор Швидкий очолював обласне управління міліції на Волині за часів, коли головою ОДА був Володимир Бондар – з серпня 2005-ого по січень 2007-ого року. Після цього працював заступником голови облдержадміністрації, а з січня 2008 року – знову начальником УМВС України в області. Втретє волинську міліцію Віктор Швидкий спробував очолити після Революції Гідності у 2014-му. Післяобурення громадських активістів та публічних обговорень, його все ж змінили.

Нагадаємо, що ще в час «першого пришестя» Віктор Швидкий отримав у Луцьку службову трикімнатну квартиру, яку за менш ніж три роки приватизував.

Оселилися поруч із багатими і впливовими і сини колишнього народного депутата України, екс-заступника міністра транспорту та зв’язку, екс-голови Державної служби автомобільних доріг Петра Кравчука. Будинки Віталія та Олександра Кравчуків розмістилися поруч. Старший син Віталій оселився у будинку площею 378,7 кв. м. на земельній ділянці у 19,6 сотки. Молодший син звів будинок площею 327,3 кв. м. на ділянці площею 25 соток.

Помешкання Кравчуків

Петро Кравчук починав працювати у 1980-х роках водієм у колгоспах на Волині. У 1992 році він став заступником директора МП «Магірус», згодом генеральним директором підприємств «КЛВ», СП «Волинь-транс». З травня 2006 до червня 2007 року був народним депутатом України від «Блоку Юлії Тимошенко».

Вдруге став депутатом в листопаді 2007 року. Однак депутатом пробув недовго – до травня 2008 року. Тоді ж у 2008 році отримав посаду голови Державної служби автомобільних доріг України. З серпня 2008 до липня 2009-го – заступник міністра транспорту та зв’язку.

Син Петра Кравчука Віталій свого часу був депутатом Луцької міської ради (2006-2010 роки). Олександр Кравчук займається бізнесом – йому належить луцьке ТОВ «Євротранслогістик», що займається транспортними перевезеннями.

Неподалік із будинками Кравчуків пустує земельна ділянка, яку отримував колишній генеральний директор ТОВ «Феміда-інтер», котре пов’язують із відомим на Волині бізнесменом Василем Столяром, Віктор Бешта. Зараз Віктор Бешта є співзасновником львівського ТОВ «Віва». На 19,6 сотках землі, яку він отримував, поки нічого немає.

За інформацією Рівненського агентства журналістських розслідувань, Віктор Бешта разом із суддею Апеляційного суду Волинської області Григорієм Бештою родом із одного села на Турійщині. Їхні батьки Пилип та Борис Бешти також родом із того ж села Турійського району і мають однакове по-батькові.

Однак, суддя Апеляційного суду Волині Григорій Бешта категорично заперечує, що Віктор Пилипович Бешта є його двоюріднійм братом. Мовляв, просто однофамілець. Каже, що зустрічався з ним, але близько не знайомий. «Нам з мільйонерами не по дорозі», – зазначив суддя.

На 50-ти сотках землі на цій же вулиці Селекційній свій будинок зводить ще один відомий на Волині екс-чиновник. Це – колишній голова Ківерцівської районної державної адміністрації, син колишнього начальника Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Богдана Колісника Зіновій. Головою РДА він став у лютому 2012 року, а в період Революції Гідності, в лютому 2014 року звільнився з посади.

Зіновій Колісник тривалий час пропрацював у лісовій галузі: від посади лісничого до посади керівника Маневицього держлісгоспу. Згодом деякий час попрацював заступником голови Володимир-Волинської РДА.

Зараз Зіновій Колісник є співзасновником і керівником ТОВ «Вулф-К», яке займається лісозаготівельною діяльністю. Фірма була зареєстрована у 2010 році. Свого часу навколо неї та ряду інших фірм, в час коли обласним управлінням лісового та мисливського господарства керував депутат Волиньради Богдан Колісник, розгорівся скандал: підприємство отримало в користування понад 13 тисяч гектарів мисливських угідь. Однак, тоді у фірми були інші власники, а сам Колісник-старший заперечував приналежність фірм до його сім’ї.

Нещодавно у ЗМІ писали, що за державні кошти до мисливських угідь ТОВ «Вулф-К» прокладають лісову дорогу.

Що кажуть про це самі Колісники? Про це читайте далі.

А ось цей будинок, що на фото нижче, свого часу зводив колишній голова Волинської облдержадміністрації Володимир Бондар. Хоча сам він цю інформацію заперечує.

Недобудований будинок виріс на його ділянці та ділянці депутата Волинської обласної ради Василя Столяра. Обидва отримали на вулиці Селекційній ділянки по 25 соток.

Будинок, який виріс на ділянках Василя Столяра і Володимира Бондаря

– Так, це Бондар сам почав будувати. Там він просто метр заліз на участок Столяра, як будував. Як так вийшло не знаю, і той зробив документи, той не зробив і при продажі там були в них нюанси. Але вони якось подоробляли і продали, – розповів сільський голова Лища Василь Шкорупський.

– Я не зміг там будувати в силу певних обставин і я її продав і все. Кому я продав – це моя справа. Я не знаю, що там зараз на тій ділянці, я давно не був, – заперечив Володимир Бондар.

Новий власник півгектара землі Василя Столяра та Володимира Бондара Катерина Басалко оформила право власності на ділянки у липні 2013 та березні 2014 року. Водночас, на знімках із «Google Maps» за серпень 2011 року та вересень 2012 року видно, що будинок на той момент вже був зведений, що підтверджує слова Василя Шкорупського. Та й по стану будівництва видно, що воно уже не перший рік стоїть.

Оселилися або ж придбали ділянки поруч із наближеними до влади і відомі на Волині підприємці та їх родичі. Так, поруч із ділянкою Віктора Бешти зводить будинок дочка власника ПрАТ «Волтекс-меланж», голови правління ПрАТ «Едельвіка», «ПАЖ Холдінг» Юрія Переходька Євгенія Переходько, співзасновниця ТОВ «М’яснов», ГО «Житловий масив «Мрія» Олеся Несмянович, представник бізнес-групи «Континіум» Олег Галущак.

Відео житлового району з висоти пташиного польоту

Хто отримував землю

Майже 6 гектарів землі, на яких протягом останніх кількох років виросли чималі будинки, розподілили і передали в приватну власність у 2006-2007 роках. Доти земля перебувала на балансі державного підприємства «Волинський лісовий селекційно-насіннєвий центр». Лісу тут не було, тож око на неї поклали впливові і наближені до влади.

Значна частина власників земельних ділянок на вулиці Селекційній у селі Лище за останні роки змінилася. Отримували земельні ділянки від Лищенської сільської ради одні люди, згодом дехто ділянки продавав, хтось передаровував, хтось обмінював. Тому список нинішніх мешканців цієї вулиці дещо різниться від списку тих людей, хто безкоштовно отримував і приватизовував ці ділянки.

Рівненське агентство журналістських розслідувань отримало від Лищенської сільської ради список осіб, яким надавалося право приватизації вказаних земельних ділянок на вулиці Селекційній.

У списку осіб, які отримали право приватизувати ділянки розміром від 10 до 25 соток опинилися(посади та статуси вказані на момент розподілу ділянок):

депутат Волинської обласної ради від «Нашої України» Василь Столяр,
голова Волинської обласної державної адміністрації Володимир Бондар,
голова Луцького міськрайонного суду Віктор Остапук,
депутат Волинської обласної ради та перший заступник голови Волинської ОДА Віталій Заремба,
народний депутат України Петро Кравчук,
депутат Волинської обласної ради, помічник нардепа Петра Кравчука Олександр Омельчук,
генеральний директор ТОВ «Феміда-інтер», пов’язаного із Василем Столяром, Віктор Бешта,
ректор Волинського державного університету імені Лесі Українки Ігор Коцан,
бізнесмен Петро Гордійчук,
голова наглядової ради ВАТ «Луцький автомобільний завод» Володимир Гунчик,
помічник народного депутата Володимира Карпука Микола Буліга,
головний державний санітарний лікар Волинської області Наталія Янко,
депутат Луцької міської ради Андрій Козюра,
головний лікар Луцької міської клінічної лікарні Лариса Духневич,
директор ДП «Маневицьке лісове господарство» Зіновій Колісник,
бізнесмени Олег Денисовець та Віталій Пастижевський,
батько заступника начальника частини спеціальної пожежної техніки аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС України у Волинській області Куца Артура Артуровича Куц Артур Петрович.

Також є імена людей, яких не вдалося ідентифікувати: Олещук І.І, Гедз В.П. (ймовірно, йдеться про заступника директора із збуту енергії Луцької районної філії ПАТ «Волиньобленерго», співзасновника ТОВ «Смартледтехнології»), Кондратюк П.П., Богдан О.Й., Гнатюк Т.В., Спященко О.Є.

Аби перевірити список отримувачів землі наданий у Лищенській сільраді Рівненське агентство журналістських розслідувань звернулося до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області. В управлінні надали список осіб, які протягом певного періоду часу приватизовували і володіли землею на вулиці Селекційній:

Значна частина імен збігається із списком Лищенської сільради. Повторення імен у списку пов’язане із тим, що великі земельні ділянки ділилися на менші, маленькі об’єднувалися з більшими, а отже – переоформлювалося право власності.

Звертаємо увагу, що список власників ділянок не є актуальним на даний момент. Він є лише свідченням того, хто в певний період оформляв право власності на ці земельні ділянки.

Історія «Рукавички»: хто лобіював розподіл землі

Виділення земельних ділянок на вулиці Селекційній у селі Лище не минуло непомітно для прокуратури та інших правоохоронних органів. Все через те, що ця оборудка дійсно виглядає надто зухвало.

Земля на вулиці Селекційній, на якій нині виростають елітні будинки, раніше перебувала на балансі державного підприємства «Волиньліс» та державного підприємства «Волинський лісовий селекційно-насіннєвий центр».

– Та земля була в користуванні «Волинського лісового селекційно-насіннєвого центру», але підпорядковувалася «Волиньлісу». А селекційно-насіннєвий центр був їхнім підрозділом. Були клопотання і погодження про передачу земель в землі запасу сільської ради від Колісника, який тоді був директором «Волиньлісу», і директора селекційно-насіннєвого центру, – розповідає багаторічний сільський голова Лища Василь Шкорупський. – Та земельна ділянка не була заліснена, там вирощували саджанці, фактично вона була пустою. Через це, передача дозволялася, бо якби там був ліс, то там це було б неможливо. Передавалася вона не зразу, а частинами: спочатку до гектара, потім ще 98 сотих, 95 сотих.

Лищенська сільська рада

Чоловік каже, що земля передавалася сільській раді, аби та, в свою чергу, розподілила ділянки між конкретним списком осіб.

– Паралельно вони передавали землю сільраді і паралельно були заяви від людей, які одразу на наступній сесії розглядали. Перший раз сесія не погодила, звернення було повторне. Приїжджали представники заявників, обіцяли нашій сільській раді щось допомогти. По сьогоднішній день нуль цілих, зеро зеро називається, – розповідає чоловік. – Ніхто з жителів сільської ради чи моїх знайомих, там ділянки ніхто не має і не отримав тоді. По сьогоднішній день дехто ті ділянки вже й по три рази перепродали. Помінялися вже власники і зовсім інші люди купили їх. Дехто по дві ділянки купив, хто мав кошти.

– Чому саме цим людям виділялася земля, а не мешканцям села, що було б логічно?

– Були клопотання і заявники. Приїжджав представник від тих заявників і пояснював: якщо ми не приймемо рішення надати її тим людям, то ніхто ту землю й не віддавав би. Мається на увазі, «Волиньліс» би не відмовився від тієї земельної ділянки, якби сесія сільради не видала дозвіл на розроблення проектів тим людям. Спочатку як людина звертається, то дається дозвіл на розроблення проекту, а потім затверджується ця проектна документація. Якби вони не дали погодження, то ніхто там його і не…, – каже сільський голова. – То було десять років тому. Тоді в сільській раді грошей практично ніяких не було, тут ми йшли на те, що нам обіцяли спортивний майданчик із штучним покриттям зробити, якщо ми підемо їм назустріч. Ми дали дозвіл, затвердили і по сьогоднішній день спортивний майданчик не зроблений.

– То була така умова, що якщо ця земля не передається конкретним людям, то «Волиньліс» цю землю не віддає сільраді?

– Так.

– Тобто, вже наперед було відомо кому ця земля піде?

– Так. Депутати це теж знали. Але в кінцевому результаті, як приймалося рішення – загальним голосуванням. Зараз не скажеш хто тоді голосував «за» чи «проти». Але по більшості голосів, з 16 депутатів як 10 проголосує «за», то рішення приймається. Кожна земельна ділянка віддавалася голосуванням. На кожен раз приїжджала довірена особа тих людей-заявників, я навіть не знаю як її назвати. Приїхали, пояснили, що від заявників такий-то. Представляю інтереси того-то. Депутатам розказали, що «ми там будемо допомагати на вашій території», – пригадує ситуацію тих років посадовець. – Бачте, сьогодні їх вже немає, бо власники тих ділянок помінялися. Дехто вже по три рази перепродував

– Але це ж не зовсім законно, що «Волиньліс» сам нав’язує вам кому виділити…

– Ну сам «Волиньліс» не казав мені чи депутатам. Це ці представники казали, що якщо не буде погодження, то не буде відмови і погодження всіх решти. «Волиньліс» папери підписав, є печатки, від Колісника є клопотання і все, – каже Василь Шкорупський.

За словами Василя Шкорупського, неодноразово цією оборудкою цікавилася районна і обласна прокуратури.

– Перевіряла нас скільки разів і обласна прокуратура, і районна прокуратура, мінялося керівництво і зразу бралися за ті ділянки. Але так само: рішення є, якби його не було, а підпільно…. А так, офіційно, законно, кожен громадянин має право на ділянку, якщо вона є. Перевірки були не раз, і не один, і не два, й не три. А що вони могли знайти? Лінія є, хати є, рішення всі були, – каже чоловік.

Дійшло й до того, що прокуратура Луцького району у 2008 році звернулася до суду аби скасувати рішення Лищенської сільської ради про вилучення земель із ДП «Волиньліс» та ДП «Волинський лісовий селекційно-насіннєвий центр». Луцький міськрайонний суд відхилив позов прокурора і це логічно, адже серед отримувачів земельних ділянок значиться і голова цього суду.

Жодних успіхів прокуратурі не вдалося досягти і в Львівському апеляційному адміністративному суді: він постанову Луцького міськрайонного суду хоч і скасував, проте і провадження у справі закрив.

Землевпорядник Лищенської сільської ради розповіла, що більшість ділянок у 2006-2007 році на вулиці Селекційній виділялася площами 20-25 соток. Пізніше ділянки ділили на менші, перепродували, об’єднували.

– Вони самі ніколи в сільську раду не приходять, якщо щось треба. Завжди через когось, – каже землевпорядник про більшість мешканців кооперативу.

Так, наприклад, колишній чиновник, а нині депутат Волиньради Віталій Заремба свою ділянку передав зятю, колишній головний санітарний лікар області Наталія Янко свою ділянку продала, ділянки Козюра та Коцанів ділилися і об`єднувалися.

Зіновій Колісник також отримував, за інформацією землевпорядника, – 21,79 сотки. Нині ж у нього – півгектара.

Керівник ДП «Волинський лісовий селекційно-насіннєвий центр» на момент розподілу землі Зіновій Коритан почувши тему, про яку журналіст хоче з ним поспілкуватися, говорити відмовився.

– Я вже п’ять років не працюю директором, я вже тих всіх питань не знаю і не хочу до них вертатися. Я на пенсії. Я не хочу в ті часи вертатися, – завершив розмову чоловік.

Колишній керівник ДП «Волиньліс», а згодом Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Богдан Колісник відмовився прямо відповісти на жодне з питань журналіста про розподіл землі у Лище.

– Виділили та й виділили. Ліс не рубали. Була площа… Та земля передавалася без будь яких умов. Передали та й передали, а далі як він (сільський голова Лище, – авт.) ділив це його…, – каже Богдан Колісник.

– А чому цю землю передавали?

– Ну як, це для того, щоб люди… Був лист, наскільки я пам’ятаю… Знаєте, є стільки порушень зараз, щось вас крутить, ціль яка того всього? – почав уникати відповіді екс-чиновник.

– Ми цікавимося, тому що землю тоді отримало багато чиновників і впливових людей там.

– Я не заангажований, але, а що Бондар не має права побудуватися? І Ви ж маєте право. Бачите, уже ніхто не скаже, що Колісник торгував землею…

– Ваш син там також отримав землю.

– Ну нехай отримує, але ніхто не скаже, що Колісник торгував землею. А якщо й Колісник щось добився в житті, то що застрелитись? А якщо взяти скільки я землі передав біля Боголюб, то я теж там замішаний? Наскільки я знаю, був лист від сільського голови і ми передали їм в межах села, а решта – то всі питання до нього. Тут управління було на рівні передачі землі.

– Ви як передавали, то планували, щоб землю там отримав ваш син?

– Ще раз: це все в межах села, далі на цьому закінчуємо. Порушення там є кримінальне?

– Є підозра, що Ви спеціально виводили цю землю, щоб Ваш син отримав цю землю.

– Якщо у вас є підозра, то не спіть вночі. Підозрюйте собі, хто вам заважає? Я скажу те, що я сказав: ми передали в межі села. А що там зараз пустир?

– Там будуються Ігор Коцан, Володимир Грушовінчук…

– То ж будуються, ну чому Ви так думаєте. Мають можливість, то й будуються, то й добре, що будуються. Чи Вас тягне в радянські часи, щоб люди не будувалися? По землі там все до сільської ради, я підписав, передав і, вибачте, я далеко не дурна людина і, мабуть, розумієте, що від мене там теж нічого не залежало. Побудували, то побудували.

– Ваш син зараз там також будується, так?

– Ну що мій син, ну будується, то й будується… Будується, розумієте, слово… Ми будуємо цю Україну чи ми її розтягуємо? Будується! Все! Це святе. Я так думаю. Там вже хто не прийде, то всі перевіряють. Повірте, там ніде немає порушень. Я вже чекаю коли почнуть відповідати ті, що наробили після мене. Ви ще молодий журналіст, ну не перспективно це все. Ну зачепить Швидкий, Коцан. Так, плеяда, ну що? Ну напишете, а от зараз гляньте що робиться. Чому ви не хочете вмішуватися?

– Ваш син ще якісь ділянки в цьому районі докупляв, так? Він отримував близько 22 соток, а зараз у нього 50 соток.

– Це питання до сина.

– А можете дати до нього контакти?

– Не можу і не хочу. Розумієте? Бо то таке вже починається… Мені то цікаво, все таки я, мабуть, багато зробив у своєму житті, коли ви ще не можете заспокоїтися. Ви шукаєте щось таке… Всі правоохоронні органи перевірили вже все: і вправо, і вліво, якби було десь порушення, то вони б не чекали вашого, так званого розслідування.

Богдан Колісник. Фото із архіву порталу «Четверта влада»

За словами Богдана Колісника до передачі сільській раді ця ділянка не використовувалася і «заростала бур’янами».

У виділенні фірмі свого сина мисливських угідь у 2013 році Богдан Колісник також не бачить нічого поганого.

– У 2013 році, коли ви були крім того ще й депутатом, тоді багато гектарів мисливських угідь передавалися ряду фірм, серед яких було ТОВ «Вулф-К», яке належить вашому синові. І ви тоді не зізнавалися, що воно вашому сину належить, чому приховували? Чому ви лобіювали виділення мисливських угідь фірмі вашого сина? – запитуємо.

– І в чому порушення?

– Це корупція.

– Ну то засудіть мене. Корупція, ви вже починаєте злити мене. Що неправильно ведеться мисливське господарство? – знову уникає відповіді екс-чиновник.

– Ви використовували своє службове становище…

– Чому? Я голова комісії (в період депутатства у 2010-2015 роках Богдан Колісник був головою постійної комісії обласної ради з питань екології, раціонального використання природних ресурсів, – авт.).

– Голосували за виділення мисливських угідь своєму сину…

– Я не сину голосував, я мисливському… Я нікуди не балотуюся. Десятки людей є, фанатів, які хочуть займатися мисливським господарством – займаються. В чому порушення, українці? Чому ви пристали? – емоційно відповідає Богдан Колісник.

Про сімейний бізнес головний Колісник також не захотів розповідати. Його дружина значиться засновником і співзасновником волинських ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Відо-ЛТД», ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Явір плюс» ЛТД, ТОВ «Мисливець Волині», ТОВ «Олдан», а син Зіновій – ТОВ «Вулф-К».

– Ну і що, що записані. Ми чимось займаємося, а не крадемо. Жінка не сидить, я не такий забезпечений, щоб жінка сиділа, працюють всі, хто як може так працює. Я на пенсії, я займаюся конкретною роботою. Ви шукаєте щось таке… ну шукайте. Я що зобов’язаний говорити? Я українець чи ні? Я маю право на діяльність якусь, на життя, чи ні? Чим хочуть тим вони й займаються. Роботою займаються, у всякому разі бурштин не копають, – каже Богдан Колісник.

Сам Богдан Колісник каже, що на пенсії, однак працює також директором ТОВ «Вудленд Україна», яке належить народному депутату України Сергію Мартиняку та його бізнес-партнерам Сергію Горлачу і Олександру Супрунюку.

Обслуговує масив зараз житлово-будівельний кооператив «Лісовий», створений у липні 2007 року. Його засновниками виступили майбутні мешканці і щасливі власники земельних ділянок: Василь Столяр, Андрій Козюра, Тетяна Гіль (дружина Андрія Гіля, – авт.), Ігор Коцан Наталія Янко та інші. Директором з минулого року значиться Віктор Пасічник.

Юридично зареєстроване ЖБК у Луцьку на вулиці Дубнівській, 36, за якою зареєстровані і ряд фірм пов’язаних із Василем Столяром. А от контактні телефони ЖБК «Лісовий» і ведуть в офіс однієї з таких фірм – ТОВ «Феміда-інтер». На дзвінок журналіста там відповідають, що не знають про такий житлово-будівельний кооператив.

ПостРадянський архів: інформація поза доступом

Рівненське агентство журналістських розслідувань спробувало отримати безпосередньо копії рішень Лищенської сільської ради про передачу землі зазначеним вище особам у 2006-2007 роках. Однак, журналісти стикнулися із пережитком Радянщини – архівом Луцької райдержадміністрації, посадовці якого відмовили працівникам медіа у наданні копій рішень сільської ради – органу місцевого самоврядування (!).

Не погодившись із таким рішенням чиновників, журналісти звернулися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Звідти ж скаргу направили до Луцького відділу поліції для проведення перевірки. Про результати її та прийнятого рішення Уповноваженим з прав людини повідомлять згодом.

«Я не я, і корова не моя»: що кажуть щасливі власники землі

Усі учасники сумнівної оборудки із землею «Волиньлісу» та селекційно-насіннєвого центру свою причетність до неї заперечують. Крім того, вони заявляють, що жодних домовленостей між ними не було, кожен отримував ділянки самостійно.

– Я отримала одну єдину в житті ділянку близько 18 соток площею згідно чинного законодавства. Ще дві ділянки ми докупляли поруч, – розповідає головний лікар КЗ «Луцька міська клінічна лікарня» Лариса Духневич. – Одну купляли самі, а другу – пополам разом із сусідом. Тоді це коштувало копійки. Нас перевіряли уже не раз. Нас УБОЗ перевіряв, я була на допиті, селищного голову питали, велося слідство і вже не один раз. Порушень ніяких не знайшли. Як саме земля виділялася, я не вникала у те.

А от голова Волинської ОДА на момент розподілу земель Володимир Бондар каже, що просто написав заяву у сільраду, щодо виділення землі, і сільрада надала йому землю.

– Я не розумію до чого тут Богдан Колісник та інші люди. Ситуація була така: були вільні земельні ділянки, я написав заяву, як і будь-який громадянин, що прошу виділити мені земельну ділянку 25 сотих для ведення індивідуального господарства. Я інших ділянок ніде не маю на території Волині, мені виділили одну ділянку. Хто її куди передавав, хто ходив до сільського голови – я цього не знаю, – розповідає екс-посадовець, а нині депутат Волинської обласної ради Володимир Бондар. – Я мав інформацію, будучи головою обласної державної адміністрації, де є вільні земельні ділянки. Можливо це використання службового становища, можливо ні, але таку інформацію на той час міг мати будь-який громадянин. Я вибрав місце, де мені було б комфортно земельну ділянку, сільрада провела засідання і виділила мені таку ділянку.

Багаторічний депутат Волинської обласної ради Василь Столяр спочатку впевнено переконував журналіста, що у нього немає іншої землі в селі Лище, крім тої, де він проживає, але потім пригадав, що таки отримував землю поруч із Володимиром Бондаром.

– Може бути, що продавав. Я не пам’ятаю як вдалось її отримати. Там Гунчик, Гіль, Грушовінчук і інші супроводжуючі обличчя. Ні з ким ніяких домовленостей не було. Хотіли зробити рекреаційну зону, ліс почистити, кущі, зробити бесідки для людей. Дехто не захотів і я не захотів мати справу з тим, – відповідає депутат Василь Столяр.

– А от коли виділялися ці ділянки обіцяли зробити спортивний майданчик у селі…

– Це не пов’язано з земельною ділянкою. Я тоді був президентом футбольного клубу і це не стосувалося земельних ділянок. Я зараз там живу, тільки на іншій вулиці.

Головний рятувальник області Володимир Грушовінчук, як і більшість мешканців цього мікрорайону, каже, що не знає як розподілялася земля у Лище і запевняє, що не мав жодних домовленостей із Богданом Колісником.

– Отримувала так як і всі: написала заяву і сплатили, що необхідно, і відповідно, отримала, тоді всі так отримували, – розповідає про події десятирічної давнини багаторічний головний санітар області, а тепер, у зв’язку з реформами, директор Волинського обласного лабораторного центру Наталія Янко.

– Звідки ви тоді знали, що там вільна земля?

– Питали тоді, де хто що може. По різних радах подавали заяви. Тоді всі так масово отримували в тих роках. Я її там вже давно не маю. Я її продала, бо не мала можливості нічого робити, ні будувати нічого.

Цікаво, що за 2015 рік Наталія Янко задекларувала 507 тисяч 593 гривні доходу. Із них 337 тисяч 858 гривень склала спадщина. Серед нерухомості жінка вказала три земельні ділянки, дві квартири і офісне приміщення. Їздить чиновниця на «KIA Cerato» 2006 року випуску.

Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Наталія Янко разом із сином-юристом у 2013 році оформила право власності на офісне приміщення і квартиру на 58,7 кв. м. у луцькій новобудові, а наприкінці минулого року придбала ще й десять соток землі у селі Рованці під Луцьком.

Наталія Янко каже, що усе це майно придбала за кошти від продажу земельної ділянки у Лище. Ще ж частину задекларованого майна отримала в спадок після смерті батька.

– Якраз оця земельна ділянка (мається на увазі продаж землі у Лище, – авт.), також я не зразу виплачувала це. Це була дольова участь в будівництві і відповідно поступово виплачували. Ну я вже такого віку, що якісь збереження були. Всі разом родиною.

– Тобто ви одну ділянку в Лище продали і купили квартиру, офіс і ще одну ділянку в Луцьку?

– Так. Це ж не зразу це все було.

Заступник голови Апеляційного суду Рівненської області Віктор Остапук каже, що земельну ділянку у Лище він отримав законним чином, але говорить про це дуже неохоче.

– Я не знаю як воно там було… – відповідає суддя.

– У вас були якісь домовленості із вашими сусідами, які отримали там ділянки? – запитуємо.

– Можливо й були, а якщо були то що?

– Які домовленості були?

– Я не скажу вам. Просто не скажу. Я ж вас не запитую які у вас домовленості були, коли ви щось там отримували.

– Ви на той момент були головою суду, можливо ви використовували своє службове становище.

– Ні, я не використовую своє службове становище, це точно.

– А своїх сусідів ви знаєте? Хто там?

– Знаю, але не скажу (сміється, – авт.). Я отримав на себе, на мене записано, ні на кого не переписував, ні під кого.

– Звідки ви дізналися, що там є вільна земля?

– Ну дізнався, не пам’ятаю звідки.

– Що ви плануєте там робити, щось будувати?

– Щось планую, – коротко відрізає слуга Феміди.

Суддя каже, що вперше чує, що суд, який він очолював, розглядав справу стосовно цих земельних ділянок.

– Ви якось впливали на рішення суду у справі за позовом прокуратури Луцького району щодо відміни рішень Лищенської сільської ради щодо цієї землі, яка розглядалася у вашому суді?

– Я навіть не в курсі, що такий позов був. Вперше чую, – переконує чоловік.

Нинішній голова Волинської облдержадміністрації Володимир Гунчик також заперечує будь-які домовленості, мовляв, ділянку отримав на загальних підставах.

– Ніяких домовленостей ні з ким немає, ділянка отримана на загальних підставах, як і всі, хто їх там отримав. Сьогодні там будується старший син. Я отримав ділянку, щоб будуватися, а не перепродати. В свій час там багато людей свої ділянки попродавали. Мене там турбують тільки добрі сусідські відносини, а не те, як вони там нею розпоряджаються, – каже голова ОДА.

– Як ви дізналися, що там є вільна земля?

– Були відповідні пропозиції про те, що формується кооператив. Мені поступили ці пропозиції і я прийняв участь. Одразу скажу, що це пропозиції не від Колісника, я з ним по цьому питанню навіть не спілкувався, – зазначає Володимир Гунчик.

Що ж до сусідів, то Володимир Гунчик називає лише Козюру, як такого, якого часто бачить на своїй ділянці, добре його знає і спілкується.

Колишній перший заступник голови Волинської облдержадміністрації, а зараз депутат Волинської обласної ради Віталій Заремба каже, що мав намір будуватися, коли отримував землю у Лище.

– Мав намір будуватися, але не склалося. Я ту землю передав на той час зятю, але в нього по життю не склалося, бо він мав необережність бути призначеним начальником «Дніпрогазу» і вибух того будинку (мається на увазі вибух в житловому будинку Дніпра у 2007 році, – авт.)… Така ситуація, що фактично і я нічого не мав з тієї землі, тільки слави набрався. Я навіть не знаю, що він з тією землею зробив після того всього, що з ним сталося, – каже Віталій Заремба.

– Я б злукавив, якби сказав, що не знав, що там відбувається. Тоді ще було простіше… Те, що я насправді хотів будуватися, а не перепродати, то це точно. Зауважте, що вона була зразу переоформлена на тодішнього зятя та й все, можна було це зовсім по-іншому… Зразу, і ніхто б там не знав… – веде далі екс-чиновник. – Я не був причетний до виведення тієї землі з «Волиньлісу», вже коли постало питання розподілу тієї землі і стали писати заяви, то й я написав.

– Тобто домовленостей із Богданом Колісником у вас ніяких не було?

– Мені не було потреби тоді домовлятися, була влада, вона була достатньо, здається не слабка, і, напевно, якщо мені запропонували, то хтось хотів по тих часах чи то зробити добре, бо, звичайно, місце там чудове, – каже чоловік.

Екс-нардеп Петро Кравчук із самого початку розмови з журналістом став категорично заперечувати отримання ділянки у Лище.

– Я подам на вас у суд за наклеп, – почав розмову Петро Кравчук.

Однак, в процесі розмови, коли журналіст назвав документи, якими виділялася земля, чоловік таки пригадав.

– В селі то моя сім`я. В сина є діти, мої внуки. Це до Олександра Петровича звертайтеся, – зазначив екс-нардеп, однак контакти до свого сина давати відмовився. Також чоловік запевнив, що не знає, чи отримували тут землю його помічники.

– Разом з Вами отримували землю Заремба, Бондар, Столяр та інші, а ви кажете, що не отримували…

– Я не памятаю. Дайте мені докумнети і я зясую що там. Можливо, заяву писав. Я й в Боритин писав заяву, бо в мене 5 синів, 8 внуків. Треба комусь десь жити, забезпечити сім`ю.

– То ви не отримували, чи ви не пам`ятаєте чи отримували?

– Я не пам`ятаю. Якщо є, що я звертався і надавали, то можливо так і було.

– То ви не допомагали будуватися своїй родині в селі Лище?

– Звісно, що допомагав. Я ж не ворог своїм дітям.

Отож, судячи із активної розбудови вулиці Селекційної у Лище, численні перевірки правоохоронних органів, про які розповідають учасники розподілу землі, не досягли жодних успіхів. Та й які можуть бути успіхи, коли в оборудці замішані і міліціонери, і судді, і найвище керівництво області? Ми ж будуємо Україну, а не «розтягуємо» її, як каже Богдан Колісник.