Хоча існує безліч різних визначень терміна “журналістське розслідування”, але більшість професійних журналістів все ж дійшли згоди щодо основних його компонентів. Таким чином, журналістським розслідуванням вважають систематичне, поглиблене, оригінальне дослідження або репортаж, найчастіше пов’язані з розкриттям секретів або таємниць. Додатково деякі журналісти відзначають, що цей вид діяльності нерідко передбачає активне використання публічної інформації та даних, що стосуються питань соціальної справедливості та підзвітності.
“Розслідування на основі історії: Посібник із розслідувальної журналістики” (Story-Based Inquiry: A Manual for Investigative Journalists), опубліковане ЮНЕСКО, визначає цей термін наступним чином: “розслідувальна журналістика включає в себе винесення на суд громадськості тих фактів та історій, які були навмисно приховані кимось із можновладців або ж випадково загубилися в хаотичній масі інформації та пригод, що утруднюють їх коректне сприйняття. Така діяльність вимагає використання величезної кількості джерел і документів, як секретних, так і публічних”. А ось Голландско-фламандська асоціація журналістів-розслідувачів (VVOJ) визначає журналістське розслідування просто як “критичну й поглиблену журналістику”.
Деякі журналісти, проте, стверджують, що практично будь-який репортаж по суті є журналістським розслідуванням. Є в цьому й частка правди, адже методи ведення розслідування широко використовують як «польові» журналісти, які постійно перебувають на порозі дедлайну, так і члени великих команд, у яких є по кілька тижнів для роботи над статтею. Проте, розслідувальна журналістика – це ширше поняття. Вона включає набір специфічних методик, що межують із мистецтвом, а на їх освоєння можуть піти роки. Якщо поглянути на історії, які завоювали найвищі нагороди в сфері журналістських розслідувань, стане очевидно, наскільки високу планку для досліджень і репортажів вони задають і наскільки широку тематику охоплюють, а саме: копітке відстеження вкрадених державних коштів, глибокий аналіз зловживань владою, погіршення стану навколишнього середовища , скандалів у сфері охорони здоров’я й багато іншого.
Розслідувальну журналістику, що іноді також іменується пояснювальною, поглибленою або проектною журналістикою, не слід плутати з так званою «журналістикою витоків». Другий термін стосується створення блискавичних сенсаційних новин завдяки витоку документів або даних, які поширюються зазвичай кимось із можновладців. Справді, в країнах зі зростаючою демократією визначення розслідувальної журналістики може бути досить розпливчастим і будь-який репортаж може бути визнаний розслідуванням просто тому, що він носить критичний характер або пов’язаний із витоком інформації. Історії, які зосереджені на злочинах, корупції, аналітичних дослідженнях або чиїйсь відвертій думці, можуть бути аналогічним чином помилково визнані журналістським розслідуванням.
Бувалі журналісти відзначають, що найкращі приклади розслідувальної журналістики використовують ретельно продуману методологію, що включає ґрунтовну роботу з першоджерелами, формування та перевірку гіпотез, а також ретельну перевірку фактів. Згідно зі словниковим визначенням, слово «розслідування» означає «систематичне дослідження», яке зазвичай не може бути здійснене протягом 1-2 днів. Для ретельного розслідування потрібен час. Інші вказують на ключову роль розслідувальної журналістики в поширенні нових методів і технік, як це було з освітленням ролі комп’ютерів у 1990-х роках для аналізу й візуалізації даних. «Журналістське розслідування важливе, тому що воно вчить нас новим методам і підходам», – зауважив Брант Х’юстон із центру журналістики Knight Chair of Journalism в університеті штату Іллінойс, США, протягом багатьох років він займав пост виконавчого директора в Організації журналістів і редакторів-розслідувачів ( Investigative Reporters and Editors). “Ці нові методи стають частиною повсякденної журналістської роботи. Таким чином, ви піднімаєте планку для всієї професії “.
Уривок зі статті “Глобальна розслідувальна журналістика: стратегії підтримки”, автор Девід Е. Каплан, Центр міжнародної допомоги ЗМІ, 2013 рік. Девід Е. Каплан є виконавчим директором Глобальної мережі журналістів-розслідувачів, що об’єднує 155 некомерційних організацій в 68 країнах, діяльність яких спрямована на проведення й підтримку журналістських розслідувань.
Джерело: gijn.org
