Автор: Сергій Лещенко, “Українська правда”, 15 січня 2010 року
У фіналі виборчої кампанії Юлія Тимошенко і Віктор Ющенко помінялися ролями.
Тимошенко, яка раніше не втрачала нагоди звинуватити Ющенка, сьогодні взагалі не згадує його прізвище. Ющенко ж перетворив свої виступи на тимошенко-мантри, коли звинувачення на її адресу лунають з регулярністю раз на два-три речення.
Автор: Сергій Лещенко, “Українська правда”, 15 січня 2010 року
У фіналі виборчої кампанії Юлія Тимошенко і Віктор Ющенко помінялися ролями.
Тимошенко, яка раніше не втрачала нагоди звинуватити Ющенка, сьогодні взагалі не згадує його прізвище. Ющенко ж перетворив свої виступи на тимошенко-мантри, коли звинувачення на її адресу лунають з регулярністю раз на два-три речення.
Дійшло до того, що на останній прес-конференції Ющенко звинуватив Тимошенко в закритті книгарні “Сяйво”, хоча свій обурливий погляд він мав би звертати до керівника Шевченківської районної адміністрації Києва Пилипишина, призначеного указом самого Ющенка.
Така зміна ролей пояснюється заданістю цих кандидатів.
Ющенко живе за міркою першого туру. Всі відсотки, які він набере 17 січня – він відбере у Тимошенко. Тому, зациклившись на ній, він намагається переорієнтувати на себе виборців Західної України.
Тимошенко живе міркою другого туру. Для перемоги на виборах 7 лютого їй потрібні голоси кандидатів другого ешелону – в тому числі того ж Ющенка. Вона більше не згадує про нього в негативному контексті, бо розуміє – після першого туру їй доведеться звертатися в тому числі до його виборців за підтримкою.
Цим самим пояснюється лояльність, з якою вона говорила на останній прес-конференції про Тігіпка, Яценюка та Гриценка. Їй потрібні виборці цих кандидатів для надолуження розриву.
Головним сумним підсумком виборів стала тотальне використання адміністративного ресурсу всіма кандидатами, які мають до нього хоч якийсь стосунок. Те, що викликало обурення в 2004 році, сьогодні сприймається як саме собою зрозуміле.
Головний оплот адмінресурсу Януковича – це його Донбас та Крим, де влада зосереджена в руках Партії регіонів, а також… Київ.
Леонід Черновецький за ці роки вибудував у столиці піраміду “бабусь”, яка не піддається жодному соціологічному обрахунку. За принципом мереженого маркетингу, він створив систему заохочення людей похилого віку продуктовими наборами.
І сьогодні ця система “бабушек” у столиці, де виборчу кампанію Януковича веде заступник Черновецького Сівець, повністю віддана на службу регіоналам.
Як і канал “Інтер”, де в останній момент було скасовано повторний ефір “Рождественских встреч” в зв\’язку з участю у ньому Тимошенко.
Не витримав випробування адмінресурсом Ющенко, який останні передвиборчі тижні перетворив державний канал УТ-1 на ретранслятор своїх двогодинних проповідей.
Єдиною відповіддю президента на закиди про зловживання було банальне “чому Тимошенко можна, а мені – ні?”
Хоча справжній гарант Конституції виглядав би переконливіше, якби ставив питання інакше: “Не можна ні мені, ні їй”.
Тим більше, що керівник Національної телекомпанії призначений на посаду указом Ющенка, і той мав достатньо важелів впливу, щоб не допустити перегинання УТ-1 на користь прем\’єр-міністра.
Після масштабного використання телевізійного адмінресурсу він набрався сміливості повчати журналістів про те, як “уберегти пресу від партійної корупції в Україні”.
Здавалося, що підсумкову прес-конференція Ющенка складно перевищити за шкалою подвійних стандартів. Але це вдалося Юлії Тимошенко, яка помилилася з назвою – цю “зустріч з представниками ЗМІ” більш чесно було би назвати селекторною нарадою з партійним активом і довіреними особами.
Щоб звести до мінімуму некероване спілкування Тимошенко з журналістами, дійшло до того, що прес-секретар прем\’єра почала ставити їй компліментарні запитання із записок – щоправда, авторами їх значилися неіснуючі інтернет-видання.
У виборчий тур – за кошти бюджету
Але ще більш цікаві події сталися після тригодинної прес-конференції прем\’єра, яка не втомлювалася переконувати журналістів, що дотримується закону про вибори.
Завершивши спілкування з мас-медіа, у четвер Тимошенко відбула до міста Суми.
У розпорядженні “Української правди” є доручення міністра Кабінету міністрів Петра Крупка до відповідних служб забезпечити переліт прем\’єрки до цього міста включно з харчуванням на борту “класу люкс – 4 особи, бізнес-клас – 11 осіб”.
Подорож здійснювалася приватним чартером, але… за рахунок бюджету України.
У останньому абзаці цього документу, який має гриф “для службового користування”, повідомляється: “витрати за здійснення спецавіарейсу будуть оплачені фінансово-господарським департаментом секретаріату Кабінету міністрів України”.
Коли “Українська правда” поцікавилася в речниці Тимошенко Марини Сороки про політ до Сум, вона повідомила: “Це була приватна поїздка”.
Щоправда, зрозумівши, які наслідки тягне це зізнання, Сорока перервала телефонний дзвінок, а зателефонувши згодом, заявила зовсім інше: “Це була робочий візит прем\’єр-міністра”.
На питання про “заходи”, які здійснила Тимошенко в цій “робочій поїздці”, Сорока відповіла: “Прем\’єр виступила в ефірі обласної телекомпанії та взяла участь у прес-конференції”.
Очевидно, що це слабо схоже на формат “робочої поїздки”, але Сорока не розгубилася: “Звичайно, це був звіт прем\’єр-міністра про пророблену роботу, що також входить до її функціональних обов\’язків”.
Не відомо чому, але Сорока не наважилася назвати ще один пункт візиту Тимошенко до Сум – участь у агітаційному концерті “З Україною в серці”.
Хоча цей пункт також не схожий на порядок денний “робочої поїздки”, яка повинна фінансуватися платниками податків.
Звичайно, Тимошенко тут не унікальна. Не менш активно державні кошти на свій виборчий тур витрачав Віктор Ющенко, який камуфлював це під “робочі поїздки” президента.
Загалом же, віртуалізація виборів, яка спостерігалася в 2010 році, має і свої переваги.
Проводячи кампанію в режимі подорожей між студіями київських телеканалів, провладні кандидати хоч якось зменшують ціну зловживань, спричинених перельотами за кошти державного бюджету.
Автор: Сергій Лещенко, “Українська правда”, 15 січня 2010 року
