Неріздвяні казки

У перші новорічні дні зателефонували алупкінські медики.

“Приїжджайте, санаторій Боброва відгороджують від моря суцільним парканом!”

Господи, подумалося, невже ще не всі лиха випали на долю цього знаменитого санаторію, який був — 110 років тому! — першим у Європі, де почали лікувати хворих на туберкульоз дітей. Причому з незаможних сімей. І на гроші забезпечених — лікарів, науковців, знаті та членів царської сім’ї, які вважали своїм обов’язком утримувати в лікарнях і санаторіях ліжка, проводити благодійні аукціони і навіть доглядати за хворими. Професор Олександр Бобров, який заснував “Товариство санаторію для дітей в Алупці”, на власні й зібрані пожертви купив землю, побудував санаторій і започаткував диво — діти видужували тільки завдяки цілющому клімату й правильному догляду. У принципі, зараз, коли фінансування Бобровки — на рівні 40% і оперувати тут уже перестали, хворим на туберкульоз кісток дітям теж скоро залишиться сподіватися тільки на цілющий коктейль з гірського, морського та лісового повітря.

Айболить і Бармалей

Але доступу до моря дітей позбавляють уже сьогодні. По всій довжині південної, прибережної, частини ділянки санаторію тепер височіє глухий паркан, що закриває дітям морський краєвид і майже впритул підійшов до тераси, де і взимку біліють ліжка під навісом, а з весни й до осені діти тут і відпочивають, і сплять — словом, живуть, вдихаючи те саме цілюще повітря. Паркан поставили швидко, за кілька днів, розповідають маленькі пацієнти санаторію. “Напевно, щоб діти туди не лазили”, — простодушно пояснює причину появи огорожі Тимур з Чернігова.

Туди — це до вузької набережної та комунального пляжу “Жабка”, на маленьких ділянках якого тепер тісняться і численні відпочивальники, і хворі діти. “Лікувального пляжу у санаторію немає. Раніше був, але його забрали, — показує в бік елінгів Василь Фокін, колишній комендант “Бобровки”. — Залишився цей, але він міський, і влітку тут сила силенна людей. Пляж санаторію Баранова теж забрали. Кажуть, Медведчук забрав”.

Особняк екс-могутнього глави адміністрації президента Кучми Віктора Медведчука на межі Алупки і Сімеїза з літа минулого року — знаменитий об’єкт. Тут був Путін. Хрещеницю відвідував після опівночі і сигнал Віктору Федоровичу подавав. Володимир Володимирович слухав фонтан, який співав про місто на Неві, і дружину Медведчука — телеведучу Оксану Марченко, кот_ра розповідала красиву історію про розкішний маєток, і все це фіксувала камера російського таблоїда Lifenews, який опинився там зовсім випадково. За словами Марченко, до них тут були занедбані виноградники, а будинок вони відновили. “Тут свого часу зупинялися Чехов, Толстой. Він є історичною цінністю”, — розповідала легенду Марченко.

Насправді, як ми вже не раз писали, особняк Медведчука виріс на місці знесених корпусів протитуберкульозного санаторію імені Баранова, завдяки мудрій оптимізації оздоровниць Міжвідомчою комісією на чолі з віце-прем’єром Д.Табачником. І дістався в оренду ФК “Динамо”, під будівництво профілакторію для футболістів.

Ну а тепер так гарно вийшло — “спасибі” хорватським будівельникам. Можна вертольотом прямо на набережну сідати, а в басейні, як і любить Оксана, вода завжди строго +32 °C. Але Путіну варто було б розповісти іншу красиву історію — про доктора Айболитя, образ якого Корній Чуковський, доглядаючи за смертельно хворою на туберкульоз донькою Марією, писав з хірурга Петра Ізергіна — продовжувача справи Боброва. Щоправда, на цьому душевна історія закінчується, і треба, ховаючи очі, розповідати, що праправнучка доктора Айболитя — Ольга Леннартц — возить з Німеччини обладнання й волонтерів, залучаючи до Товариства допомоги дітям Бобровки іменитих німців.

Наші ж VIP — здебільшого в костюмах Бармалея. Алупкінці впевнені, що паркан уздовж південної території Бобровки — спроба Медведчука прирізати до маєтку прибережну ділянку. На доказ версії показують кабель, перекинутий через кам’яну стіну дачі, що веде до місця зведення паркана: у такий спосіб забезпечено електроживлення для зварювальних робіт.

Мер Алупки Дмитро Карнаух показує документи. Паркан будує орендар — київське ТОВ “Консул-Україна”. Як випливає з договору оренди, укладеного з фірмою ще мером Андрієм Харитоновим, ділянку на 70 соток на схилі надано для обслуговування експлуатованих споруд та будівництва рекреаційного комплексу. Споруди, судячи з усього, — берегоукріплювальні, перебувають у віданні протизсувного управління і теж у користуванні фірми. Так принаймні представники “Консул-Україна” сказали меру.

У цьому місці можна починати сміятися і плакати. Бо “Консул-Україна” орендує 70 соток землі, відібраної 2007 року в дитячого санаторію рішенням Алупкінської селищної ради. Тоді, скориставшись передачею на баланс міста житлових будинків санаторію, в оздоровниці під їх обслуговування “відрізали” половину з 11,26 га землі, скасувавши при цьому держакт держпідприємства і зобов’язавши відкоригувати кордони.

Сміятися треба тому, що сьогодні є два рішення суду, які набрали сили, — Окружного адмінсуду АРК і Вищого госпсуду України. Ними це рішення міськради визнано незаконним і скасовано. Більше того, мер Алупки А.Харитонов, разом із землевпорядником та архітектором міста, був заарештований і засуджений за незаконне розпоряджання землями санаторію імені Боброва. І вже, можна сказати, відсидів — звільнений від покарання за амністією в листопаді минулого року.

А плакати слід тому, що, попри рішення судів та обвинувальні вироки, усі рішення щодо роздачі “повернутої” прокуратурою землі не скасовані. З 1 січня стала доступною Кадастрова карта України. Ми по черзі дивилися алупкінські землі і з мером Карнаухом, і з головлікарем санаторію Олегом Мартинюком. Обидва дивувалися: ділянку Бобровки позначено у 4,8 га, а не 11,26, як випливає з держакта зразка 1995 року, з яким санаторій ходить у суди. Останнє рішення, що має, по суті, силу закону, — Верховного Суду України, який визнав незаконним виділення міськрадою ділянки з “відкоригованих” земель санаторію.

“Якби я не був посадовою особою… Мені шкода тих грошей, які були викинуті на суди, а могли піти на поліпшення умов перебування дітей у санаторії. Я купив би БТРи, проїхався й розстріляв би те, що вони понабудували. Бо все це незаконно”, — каже О.Мартинюк.

При цьому, зазначимо, серед судових рішень нам не вдалося знайти жодного позову санаторію з приводу незаконності передачі в оренду 70 соток, які ведуть до моря. То хто ж будує паркан?

ТОВ ” Консул-Україна” у червні минулого року змінило засновників. Левова частка статутного фонду належить ТОВ “Інвестиційна компанія “Спорт-Тур”, яку заснувала інша інвесткомпанія — “Терра-Інвест”. Її засновниками на той момент були компанія “Лерідж інвестментс ЛТД (Лондон) та Олександр Мошинський. Людина-ниточка, яка приводить нас до знаменитої Міжнародної адвокатської компанії “Бі-Ай-Ем”, яка майже не потребує представлення. Хто не знає, нагадаємо — біля її витоків стояла так звана київська сімка — Віктор Медведчук, брати Суркіси, Валентин Згурський, Богдан Губський, Юрій Лях, і зі скромною часткою — але дотепер особисто — О.Мошинський. Інші публічні імена змінилися офшорними компаніями. Мошинський також відомий як голова Апеляційного комітету Федерації футболу України, коли її очолював Г.Суркіс.

Словом, кабель з дачі Медведчука через паркан перекинули, напевно, зовсім не випадково…

Південні парки та паркувальники

Якщо творцям “Південного парку” — американського мультсеріалу для дорослих, відомого чорним гумором та пародіями на тему “світлої мрії” — раптом забракне нових сюжетів,  “велком”, як каже президент Янукович, у Крим, у Південноприбережні парки. Може, навіть у пошуках теми для продовження Woodland Critter Christmas (“Різдво лісової тварі”). Принаймні неабияку порцію відчуття божевілля тут можна знайти без особливих труднощів.

Наприклад, спостерігаючи, як у Місхорському парку одні люди споруджують стіни, а інші вночі їх ламають. Перші повертаються — і знову будують. Без будь-яких на те законних підстав. Але люди в міліцейській формі, які прибувають на виклик Держадміністрації парків-пам’яток, явно кимось зачаровані, — вони впритул не бачили будівельників і незаконного будівництва на ділянці пана Михайлова. І так тричі. А коли заяву Держадміністрації парків-пам’ятників усе-таки було зареєстровано в Алупкинському міськвідділі міліції, її майже два тижні не вносили до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Що зробили злі лісові духи з помічником прокурора Ялти Д.Макухою — і подумати страшно. У постанові про відмову в порушенні кримінальної справи людина зазначає, що, відповідно до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, квартири, будинки й житлові приміщення гуртожитків, розміщені на території парків-пам’яток садово-паркового мистецтва, не підлягають приватизації. Але, дослідивши низку розпоряджень мерії Ялти, якими незаконно були відчужені квартири та будинки на території Місхорського парку-пам’ятки вартістю під 1 млн. грн., помічник прокурора доходить висновку: незважаючи на те, що в діях посадових осіб формально наявні ознаки злочинів, передбачених ст. 367 КК, “у зв’язку з відсутністю суспільно-небезпечного характеру діянь останніх”, ці дії вважаються “дисциплінарним проступком”. Добра людина.

Чи це нам тільки так здається в цьому розтерзаному парку, де щокроку — як не перевертні, то інша погань, незнищенна, як Кощій? Лише замість голки-яйця-скриньки на дубі сьогодні краще мати партквиток Партії регіонів. Тоді на всі скарги з приводу розпилу 21 га лісопаркової зони між санаторіями “Марат” (власник — нардеп від ПР Ігор Шкіря) та “Ясная поляна” Держадміністрація парків-пам’яток отримуватиме з усіх адрес: а йдіть у суд. А коли ви ще й спікер кримського парламенту, то, звісно, нічого боятися навіть рішення Вищого господарського суду України, яким визнано незаконними передачу в оренду заповідної землі та будівництво висотки в місхорському парку на місці ресторану.

Тепер без іронії, сарказму та кримської прописки. Оскільки всі важелі, які не дозволяють продовжувати рвати на шматки Лівадійський, Місхорський і Масандрівський парки-пам’ятки, перебувають у руках керівництва Міністерства охорони природи та Генпрокуратури. Перші мають зняти перешкоди до остаточного відновлення кордонів парків-пам’яток, другі — чітко пояснити, що буде з першими, коли цього не станеться, а заодно — дати виразний сигнал органам прокуратури та міліції в Криму, що безрезультатне ходіння заявників про злочини на землях ПЗФ по другому й третьому колу — погана прикмета. Для правоохоронців.

Суть проблеми, здавалося б, яйця виїденого не варта, адже в усіх парків є “старі” правовстановлюючі документи на землю і йдеться про відновлення меж та переоформлення держактів на “нові”. Особливо коли врахувати, що правосуддя в найкритичніших випадках сказало своє остаточне слово, скасувавши, наприклад, незаконне рішення Ялтинської міськради, яким анулювався держакт на право постійного користування землями Масандрівського парку від 1968 року. А також рішення, яким намагалися заново встановлювати межі парків-пам’яток, “вирізаючи” забудовані й незаконно роздані ділянки. Тобто по ходу узаконюючи дерибан паркової землі, завдяки якому на території Місхорського парку-пам’ятки, наприклад, утворилося близько 100 (!) землекористувачів. Але є ціла низка рішень суду, які набрали чинності і якими держакти на незаконно надані ділянки скасовані. Однак вони не виконуються. DT.UA має листи з прокуратури АРК і Радміну Криму, в яких підтверджується — держакти анульовано, і лист із Ялтинського управління Держкомзему, в якому пишуть: у рішеннях суду нас не зобов’язали на такі дії!

Переконатися в тому, що скасовані судом держакти на розпиляні ділянки заповідної землі живі й здорові, знову ж, тепер легко — зайшовши на вже згадувану кадастрову карту України. Ми попросили заступника директора Держадміністрації парків-пам’яток Сергія Бормотова порівняти межі і площі парків, нанесені на цю карту, з “діючими” держактами й картографією об’єктів ПЗФ.

“Місхорський парк на кадастровій карті взагалі не позначений! Зате у центрі його території чітко проглядаються по 0,01 га, виділених під гаражі (у центрі парку загальнодержавного значення), при тому що ці рішення судами “скасовані”, — відповів нам електронною поштою С.Бормотов. — Проглядаються ділянки вздовж Алупкинського шосе між держдачею “Дюльбер” і санаторієм “Місхор”, одну з яких забудовує нині громадянин Михайлов. Проглядається ділянка Щетилова на Пальмовій алеї, хоча в листах віце-прем’єра Криму Псарьова і заступника прокурора Криму Шапкіна зазначено, що, відповідно до рішень суду, записи держреєстрації держактів на ці ділянки скасовано ще у вересні 2012 року”.

Зазначену на карті площу Масандрівського парку, за словами Бормотова, важко прив’язати до якихось наявних контурів — 49,1, 44 чи 36 га, але навіть там є “накладення синьої заливки (індивідуальні ділянки) на зелень парку. І тільки контури Лівадійського парку, каже заступник директора Держадміністрації, нагадують справжні межі.

Тепер найтрагікомічніше. Найбільшим Бармалеєм у справі захисту інтересів держави та відновлення меж Південноприбережних парків-пам’яток виступає сьогодні… рідне міністерство екології та природних ресурсів України, у структурі якого й перебуває Держадміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток. Правда, свіжих документів від нового керівництва міністерства на цю тему ми ще не бачили, але відсутність їх як таких — теж важлива прикмета. Про що йдеться? Щоб Держадміністрація парків-пам’яток могла продовжити роботи з переоформлення держактів на землі парків, виступати замовником землевпорядної документації тощо, їй необхідно видати відповідний документ — доручення. Ще 21 лютого 2012 року у протоколі наради в міністерстві з цього приводу було записано: уповноважити Держадміністрацію на організацію землевпорядних робіт, департаментам заповідної справи і юридичному — підготувати проект відповідного наказу міністерства. Папір пишуть, слід гадати, досі. Договір на проект землевпорядкування зупинено. Захист інтересів держави — теж.

Ні, якщо уважно перечитати списки прізвищ і назв фірм-орендарів та власників ділянок, нарізаних за ці роки в царських і князівських парках, — усе логічно. Де ж ще селитися нашій еліті, як не на вкрадених чи за допомогою розумних судових схем отриманих наділах. Купувати — це для лохів. Ось у дітей, хворих на туберкульоз, відібрати пляж у Симеїзі чи взагалі краєвид на море в Алупці перекрити — це круто. Можна й президента Росії в гості кликати — не соромно.

А якщо зовсім преса дістане — то можна і в глухий офшор сховати кінці, щоб не малювали свої схеми. До речі, остання новина з “дачі Януковича” у Магарачі, оформленої на ТОВ “Пансіонат сімейного типу”, що легко розшифрували й прив’язали до Сім’ї через ланцюжок засновників з “Будинком лісника” і Межигір’ям, а потім — і з “вишкою Бойка“. Тепер засновник “Пансіонату сімейного типу” — фірма Рінсдейл Інвестментс Лімітед і всі 31,7 млн. грн. скромного статутного фонду ТОВ — отримали прописку на Тортолі (Віргінські Острови).

Валентина Самар

Джерело: Zn.ua