Автор: Євгенія СТУП\’ЯК. Івано-Франківський тижневик «Репортер», вересень 2009
Справжня вага упакованих продуктів у наших магазинах дуже рідко відповідає напису на пакеті
Автор: Євгенія СТУП\’ЯК. Івано-Франківський тижневик «Репортер», вересень 2009
Справжня вага упакованих продуктів у наших магазинах дуже рідко відповідає напису на пакеті
Виробник недодає
Минулого тижня до редакції «Репортера» прийшла одна із читачок. Пані Ярослава принесла з собою пакетик маку. На перший погляд нічим не примітний. Не звернула б на нього увагу й жінка, якби продавщиця, коли подавала товар, не кинула його на електронну вагу. «Я побачила, що там вибило 62 грами, – каже пані Ярослава, – тоді як на пакетику написано 100. Спитала у продавця, але та сказала, що це – запитання до виробника, а не до магазину. Спочатку хотіла відмовитися від маку. Та потім подумала, що 2.75 грн. – не такі й великі гроші, а журналісти швидше розберуться, що до чого».
Звісно, це нас зацікавило. Постало одразу кілька запитань. Що в такому випадку робити покупцеві? Хто винен у тому, що такий товар потрапляє на полиці магазинів? Як часто ми купуємо «віртуальні» грами?
Пакетик маку «Репортер» переважив у сусідній крамниці. Все виявилося так, як сказала жінка, – замість 100 грамів там було 62, хоча на упаковці вказувалося, що похибка може становити лише 5 %. А тут – цілих 38 грамів, тобто 38 %.
Теорія розказує
Перша інстанція – Управління прав споживачів. За словами провідного спеціаліста відділу юридично-організаційної роботи контролю послуг, реклами та звернень громадян Ольги Іванків, у такому випадку покупець спочатку має звернутися до керівництва магазину. «Це вони закуповують товар, розповсюджують і несуть відповідальність. Хай би вже торгова організація виясняла, звідки вони беруть цей товар, чи він сертифікований, адже у них мають бути супровідні документи, – каже Оксана Іванків. – Але для цього у покупця має бути товарний чек».
Тобто людина має написати заяву на ім\’я керівника магазину, в якій викласти свої вимоги. Працівники крамниці мають день на розгляд цієї заяви, а вже завтра вони повинні прийняти рішення і протягом семи днів повідомити його людині. А от якщо магазин не відреагував на заяву, то покупець може звернутися до управління прав споживачів. Проте й тут без чеку нікуди – за законом про звернення громадян без нього заяву не приймуть.
Та навіть заява ще не означає, що магазин одразу підуть перевіряти. «Цю скаргу ми відсилаємо до Києва та розглядаємо питання від місяця до 45 днів. При чому, коли нам дають згоду на перевірку зі столиці, то дивляться, чи є в заяві адреса торгуючої організації, реквізити фірми, товар-ний чек. Якщо хоча би щось із цього відсутнє, то можуть відмовити». Отже виходить, що покуп-цеві, який придбав неякісний товар, потрібно чекати тиждень на відповідь від магазину та ще мінімум місяць на результати заяви з управління. Цікаво, чи не встигне за цей час магазин реалізувати всю партію неякісної продукції? Або просто не зніме її з продажу?
Друга інстанція, куди можна поскаржитися – ДП «Івано-Франківськстандартметрологія». Вони мають повноваження перевірити виробника. Проте про повернення коштів у цьому випадку вже не йдеться, тут спрацьовує інша схема. За словами заступника директора підприємства Володимира Соколовського, якщо людина звернеться з відповідною заявою, вказавши свої паспортні дані та проблеми, які виникли, то виробника внесуть у графік перевірки.
«Потім ми відписуємо листа заявнику, що проведена перевір-ка та виявлені такі‑то недоліки, – каже Соколовський. – У вашому випадку, якщо при перевірці не буде виявлено нічого іншого, крім недоваги, то підприємця оштрафують на 25 % від вартості партії».
Але й це ще не факт. Адже для того, щоб піти перевіряти підприємство, за законом про державний нагляд, «Стандартметрологія» має попередити його про перевірку за 10 днів. «Він буде знати, що ми за десять днів прийдемо, то або закриється та втече, або зробить нормальну продукцію», – підсумовує Соколовський.
Практика показує
«Репортер» вирішив поцікавитися безпосередньо у самого виробника маку, чому у пакетику бракує 38 % ваги. Згідно з даними на упаковці, виробником є АПФ «Іскра», що розташована у селі Старі Кривотули Тисменицького району. Там же був зазначений контактний телефон. Чоловічий голос на іншому кінці повідомив: «Ви помилилися номером, про жодну «Іскру» нічого не знаю».
Залишалося одне – їхати у Старі Кривотули. Проте й тут виникало питання – адже вулиці та номера будинку на упаковці не вказувалося. Тому вирішили попитати у сільській раді. Там АПФ «Іскру» знали добре. Виявилося, що з цим підприємством ось уже три роки судяться чотири села: Старі Кривотули, Нові Кривотули, Красилівка і Терновиця. Як розповів сільський голова Нових Кривотул Михайло Брезіцький, все крутиться навколо майнових паїв. Про те, чим займається зараз «Іскра», голова не брався говорити. Та жителі Старих Кривотул, не на диктофон, розповіли, що мак розфасовують таки у селі – у приміщенні старого радіозаводу.
На місці також вдалося отримати мобільний телефон керівника АПФ «Іскра» Дмитра Палія. Його відповідь здивувала. «Золотко моє! – лагідно сказав по телефону Палій. – Ми зараз маком не торгуємо. Десь уже років зо п\’ять «Іскра» не торгує маком. Це – справжнісінька підробка. Брехня вищої марки».
Залишилося тільки запитати в самому магазині, звідки вони отримали цю продукцію. Для цього в тому ж магазині купили ще один пакетик маку. І як тільки отримали чек, попросили супровідні документи. Продавщиця їх показала без жодних питань. Та, на жаль, у накладній зазначався тільки постачальник. Продавець сказала: «Документів про виробника маку ми не вимагаємо».
Таким чином у нашому ланцюжку з\’явилася ще одна ланка – постачальник. Найти того було не важко – адреса зазначалася в накладній. Проте на запитання «Хто виробник» він також не дав відповіді. «Цей мак я беру на базарі в Чернівцях. Документів про виробника в мене немає. Бо, наприклад, беру 30 упаковок гороху, 100 маку і ще там щось – тож не буду на кожне документи просити. Звісно погано, що в упаковці є недовага, тут уже мене підставляють. Але хто насправді є виробником – документів не маю».
«Репортер» рекомендує
Після цієї історії ми вирішили перевірити: той пакетик маку, що принесла пані Ярослава, – одиничний випадок чи правило. Пішли по франківських магазинах. Ще одна упаковка того ж таки «іскрівського» маку заважила 70 грамів замість 100. Трохи сумліннішим виявився чернівецький виробник «Food Line» – в упаковці замість 80 грамів було 64. А ПП Понур-ко з Волині взагалі не досипав тільки десять грамів, і навіть вказав на упаковці дату виготовлення, на відміну від двох попередників. Схожа картина вималювалася з ізюмом і соняшниковим насінням. Хоча усі вказують на упаковці похибку +/-, але доплюсувати товар у перевірені нами пакетики чомусь ніхто не наважився. Так само ніхто не зумів «втрапити» в рамки, дозволені знаком мінус.
Здавалося б, кілька грамів – дрібниця. Але скільки розфасованих продуктів купує кожна господиня? Скільки грошей платить лише за напис на упаковці, а не за реальний товар? І захистити себе практично не може. Хіба що наважиться на довготривалу епопею із заявами, скаргами, управліннями…
Точно можемо порадити одне – ще в магазині ставте пакети на електронну вагу. Та якщо там багато «віртуальних» грамів – просто не купуйте.
Автор: Євгенія СТУП\’ЯК. Івано-Франківський тижневик «Репортер», вересень 2009
