Єгор СОБОЛЄВ, бюро журналістських розслідувань “Свідомо”, “Рівненська газета”, 1 грудня 2009
Хто завалив чергову спробу обмежити махінації із землею?
Єгор СОБОЛЄВ, бюро журналістських розслідувань “Свідомо”, “Рівненська газета”, 1 грудня 2009
Хто завалив чергову спробу обмежити махінації із землею?
Ця подія лишилася непоміченою для більшості людей. Хоча її вирішення вкрай важливо для всіх. Провідні політичні сили знову саботували створення системи інформації про те, хто і де володіє землею і що з нею можна і не можна робити.
Як це сталося?
Львівщина. Підробка земельних актів місцевими службовцями Держкомзему. Дві ділянки по 100 соток біля красивого лісу.
Харківщина. Керівник місцевої райдержадміністрації віддав вісім гектарів чужої землі чотирьом, як казав булгаковський Ісус, “добрим людям”. Місцевий керівник Держкомзему без проблем оформлює цим людям нові акти про право володіння. За їх допомогою вони за місяць продають землю п’ятій добрій людині.
Київщина. Місцеві працівники Держкомзему разом з есбеушником та колишнім суддею підробляють рішення суду й оформлюють на власні підприємства 355 гектарів землі. Ціну шахрайства оцінюють у 2,5 млрд гривень.
Це не зі слів полум’яних громадських активістів. Це не з хитромудрих журналістських розслідувань. Це – з офіційних новин Держкомзему за останні три місяці.
У країні, яку ми всі мріємо побудувати, голова відомства, де відбуваються такі зловживання, пішов би спочатку у відставку, потім – під слідство. Олег Кулініч, нинішній голова Держкомзему, нікуди не йде. Він щомісяця рапортує про зловживання, про кількість знятих підлеглих та інспекційних поїздок. “Це продаж посад. Вони продаються на три місяці. Якщо гроші знову не дають, посада продається по новій”, – із сумною усмішкою заявив “Свідомо” на умовах анонімності один з працівників Держкомзему.
Для того, щоб довести це твердження, потрібні слідчі дії. Ми лише звернемо увагу на один факт. З початку року в Інституті землеустрою – організації, яка оформлює виділення землі – вже восьмий (!) керівник.
Іншим фактом є те, що люди не відчувають змін від кількості звільнених посадовців Держкомзему. Скарги – про відібрану землю, про забудований сквер, про віддані тим самим добрим людям духмяні ліси та мальовничі береги сиплються на журналістів щодня.
Набагато менше уваги – на жаль – запитанню, як покласти цьому край.
Розвинутий світ давно знайшов відповідь. Створити земельний кадастр – автоматизовану систему з фотографіями ділянок, планами та чіткою (і захищеною від перекручування!) інформацією, де кому і на яких підставах земля належить. Ще 2004 року Верховна Рада ухвалила багатообіцяючий закон. За ним така система мала одночасно реєструвати права на землю і будинки, що стоять на ній, а також обмеження на операції, які можна робити з цими будинками та землею. Закон (його ініціювали один тодішній депутат з Партії регіонів і один – з Компартії) фактично ставив за мету створити суперкомп’ютер, який незалежно від волі чиновників надійно зберігав би інформацію про будь-яку ділянку. А ще – не дозволяв видати два акти про право володіння однією землею, продати землю на березі моря, річки чи озера, віддати ліс чи сквер, які належать громаді, або побудувати багатоповерхівку в історичному центрі.
Ще 2003 року кредит на таку систему виділив Світовий банк. Як повідомив “Свідомо” Сергій Кубах, який від банку управляє цим проектом, на 10 листопада з 30-сантиметровою точністю сфотографовано 400 884 кв. кілометрів. Або 67% всієї землі.
Навесні “Свідомо” розслідувало, як усупереч прогресу з фотографуванням, в уряді та парламенті створення такої системи блокується. У чотирьох урядах поспіль право її адмініструвати ділять-ділять, та ніяк не поділять Держкомзем та Мін’юст. А два останні парламенти весь час відкладають розгляд закону про земельний кадастр.
Нещодавно цей парламент його тихесенько розглянув та… не прийняв.
Хто не голосував?
Із семи присутніх у Раді кандидатів у Президенти кнопку “за” натиснули лише двоє: Анатолій Гриценко та Юрій Костенко. Віктор Янукович та Петро Симоненко – не голосували, Арсеній Яценюк, Володимир Литвин та Інна Богословська – взагалі були відсутні.
З п’яти парламентських фракцій жодна не проголосувала за закон у повному складі. З Блоку Юлії Тимошенко “за” голосували 123 зі 153 депутатів, з “Нашої України-Народної самооборони” – 37 із 72, з Партії регіонів – один із 172. З Компартії та Блоку Литвина не було віддано жодного голосу.
“Чим темніша вода, тим краще ловити рибу”, – сказав “Свідомо” один з депутатів. Він є членом парламентського комітету з питань аграрної політики та земельних відносин – там попередньо розглядали документ – і неофіційно консультував нас, як валили ідею.
“Навмисно все робиться для того, щоб не було нормального законодавства”, – стверджує депутат.
Як саме? Далекі від парламентських маніпуляцій люди, наприклад, не звернуть увагу на наступну деталь. Річ у тім, що у березні 2007 року цей же парламент таки ухвалив закон про земельний кадастр. Але Президент його ветував. Віктор Ющенко мотивував це тим, що парламент викривив ідею. А саме наказав створити кадастр лише як інформаційну систему – окрему від системи реєстрації прав та обмежень операцій із землею. І вестися такий кадастр мав багатьма органами, а не лише Держкомземом. Президент написав депутатам, що так не годиться, має бути один кадастр, за який несе відповідальність одне відомство.
Минуло два роки. У парламентарів, а конкретніше – земельного комітету Ради було вагон часу, щоб або переконати парламент погодитися з думкою Президента, або підготувати новий закон. Але цього не було зроблено, і у вівторок депутатам запропонували подолати вето Президента дворічної давнини!
У чому хитрість? У тому, що для ухвалення нового закону потрібно 226 з 450 голосів. А для подолання президентського вето – мінімум 300. Тобто закон виносили у такий спосіб, щоб він мав якомога менше шансів бути ухваленим.
Ми дізналися, який депутат керував групою, що займалася законом у комітеті. Ним був Валерій Бевзенко з Партії регіонів.
“Свідомо”: “Чому ви не підготували новий закон, а запропонували долати вето? Для цього ж потрібно більше голосів?”
Бевзенко: “Сподівалися, що подолаємо вето”.
“Свідомо”: “Ви сподівалися знайти 300 голосів у цій Раді, де повно жуликів, які самі дерибанять землю?!”
Бевзенко: “Жуликів менше”.
“Свідомо”: “А чому ви єдиний проголосували з Партії регіонів”?
Бевзенко: “Вважайте, що я випадково натиснув кнопку”.
До речі, операція з подоланням вето була зайвою. Голосів не вистачило, навіть якби це був повністю новий документ. “За” проголосувало лише 162 депутати.
“На сьогодні Україна залишилася єдиною державою на пострадянському просторі, у якій законодавчо не врегульовано питання земельного кадастру”, – сумно написав з цього приводу Держкомзем. Від себе додамо: голова якого є висуванцем Блоку Литвина, який не дав за закон жодного голосу.
Цей факт виглядає ще більш цинічним, якщо згадати, з якою програмою Литвин був обраний до цієї Ради. Ось цитата з неї: “Притягнення до кримінальної відповідальності тих, хто займається земельним шахрайством та ошукуванням селян”.
Що далі?
Далі – президентські вибори, на яких політики знов пишуть у своїх програмах красиві слова.
Литвин, наприклад, знову обіцяє притягнути до відповідальності земельних шахраїв. Ще раз наголосимо: його представник майже рік як очолює Держкомзем. Віктор Янукович, чия фракція дала за кадастр аж один голос, і цей голос каже – помилково, обіцяє прозорий і легальний ринок землі. Юлія Тимошенко – що земля належатиме лише громадянам України, які живуть і працюють на ній. Петро Симоненко, гаслом якого це було багато років, обіцяє те ж саме.
Анатолій Гриценко пише у програмі, що у селі будуть такі умови, що молодь не переїжджатиме в місто. Як – не пояснює. Цією дорогою йде й Арсеній Яценюк. Кандидат, який не зареєструвався на засіданні Ради, коли голосували за кадастр, обіцяє створити у селі великі виробництва. Як підуть бізнесмени у село, якщо землю заборонено продавати, якщо права на неї ніхто не гарантує, а її власників у будь-якій момент можуть ошукати, Яценюк при цьому не пояснює.
З відомих кандидатів створення земельного кадастру у свої президентські програми записали лише Віктор Ющенко та Сергій Тигіпко. Тигіпко в останні роки займався не політикою, а банківським бізнесом, тому важко оцінити, наскільки це щиро. А ось діючий Президент, нехай й кажучи правильні слова, не зміг зупинити дерибан, який відбувається з року в рік.
Ми проаналізували річні звіти, який Державний комітет статистики робить для Держкомзему. З них випливає, що лише за минулий рік під забудову (це головний ґрунт для зловживань) по всій країні було віддано 12 тисяч гектарів землі. Скільки з них за правилами – там де можна, на аукціоні, а скільки – “добрим людям” – навіть там, де не можна, у державі не може знати жодна людина. Кадастру ж немає.
Коли провалений Радою проект закону про кадастр ще обговорювався в парламентському комітеті, пролунала пропозиція внести в закон норму про відповідальність за підміну даних та інші зловживання з інформацією про землю. Відповідальність – аж до в’язниці. У документі, який запропонували депутатам, цієї норми вже не було.
Ми запитали керівника групи, що готувала закон для винесення в залу голосувань, чому?
Валерій Бевзенко, депутат Ради від Партії регіонів: “Ви розумієте, в нашій державі так складно запровадити будь-яку відповідальність. Ми прокукурікаємо, а сонце не зійде”.
Ми все розуміємо.
Єгор СОБОЛЄВ, бюро журналістських розслідувань “Свідомо”, для “Рівненської газети”
