Автор: Марина ПОПОВА, Олег ПОЛІЩУК, Рівненська газета, 11 червня 2009 р.
Ловити рибу під час нересту можна тоннами, а нерестові заборони існують тільки на папері. Саме таке враження склалося у наших журналістів після походу на продуктовий ринок Рівного. Тут у період нересту нам запропонували браконьєрську рибу та раків з ікрою. Щоб на власні очі побачити, як можна порушувати закон, не боячись можливої відповідальності, ми вирушили у Млинівський та Дубенський райони. Подейкують, що тут браконьєри почуваються, як сир у маслі.
Автор: Марина ПОПОВА, Олег ПОЛІЩУК, Рівненська газета, 11 червня 2009 р.
Ловити рибу під час нересту можна тоннами, а нерестові заборони існують тільки на папері. Саме таке враження склалося у наших журналістів після походу на продуктовий ринок Рівного. (Читайте “ГАЗЕТУ” від 28 травня 2009). Тут у період нересту нам запропонували браконьєрську рибу та раків з ікрою. Щоб на власні очі побачити, як можна порушувати закон, не боячись можливої відповідальності, ми вирушили у Млинівський та Дубенський райони. Подейкують, що тут браконьєри почуваються, як сир у маслі.
Першою нашою зупинкою стало село Аршичин. Тут, уздовж річки Ікви, сліди браконьєрів — на кожному кроці. Зокрема вдовж берега на хвилях гойдалися човни, а у воді виднілися кілки, якими зазвичай позначають рибацькі сіті.
— У період нересту, відповідно до закону, всі човни повинні бути витягнуті на берег та просушені, — пояснив рибалка Олег Баранов, який вирушив разом з нами у рейд. — Ми побачили біля одного з пірсів чотири човни, які були у повній бойовій готовності. Ймовірно, що вони браконьєрські, адже всім відомо, що на Млинівщині їх дуже багато. Браконьєри фактично живуть за рахунок того, що крадуть рибу.
Обійшовши майже все село, лише в одному місці ми побачили човен, який залишили на березі відповідно до усіх правил та вимог. У воді ж ми нарахували їх більше десяти.
Не ускладнюють собі життя млинівські браконьєри й маскуванням сіток. Обходяться банальними дерев’яними кілочками та пластиковими пляшками. Чому вони у період нересту дозволяють собі такі вольності, нам пояснив млинівчанин, який і сам колись займався цим прибутковим промислом. За словами чоловіка, у рибінспекторів та браконьєрів уже давно налагоджена схема співпраці: перші платять данину, другі — заплющують очі на порушення.
— Коли я був у рибгоспі (що діяв раніше у селі), один з інспекторів сказав, що я можу залишися там за умови, що віддаватиму щотижня по п’ять кілограмів риби. Кожен браконьєр сплачує інспекторам. За моїх часів платив по п’ятдесят гривень і ставив сітки. Окрім того, кожен мусив забезпечити один протокол у місяць. Зазвичай їх складали не на самого браконьєра, а на когось із його знайомих.
Втім, як згадує чоловік, якщо не було претендента на складення протоколу — теж не біда. Як гоголівському Чичикову, рибінспекторам ставали у пригоді мертві душі.
— Вони всіх покійників в Аршичині попереписували, — запевнив співбесідник.
Про практику штрафування покійників пригадує й колишній рибінспектор:
— Колись практикували в Україні, що з цвинтаря переписували будь-які прізвища. Півсела похованого могли переписати. Зараз же намагаються складати протоколи на живих людей, але штрафують усіх кумів, сватів, братів, сусідів. Ті, хто розумніший, просять паспортні дані знайомих і попереджають їх, що можуть перевірити, що робила людина у той день і за що була оштрафована.
Навіть у головному державному управлінні використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Рівненській області інциденти “співпраці” з мерцями не заперечують. Втім, виправдовуються: це давня справа.
— Це було років три-чотири тому. Тоді й такої організації як Держрибоохорона в Рівненській області не було, — пояснює начальник відділу охорони, відтворення і використання живих ресурсів управління Держрибоохорони в Рівненській області Віталій Поліщук. — Це була попередня організація. Працівників, які тоді порушили закон, звільнили. Вони вже в управлінні не працюють, — наголосив пан Поліщук. — Такої практики вже давно-давно немає. Зараз, щоб таке учверити, інспектору треба бути самогубцем чи ворогом своїй посаді та навіть волі. Кожен наш протокол ретельно перевіряє прокуратура. Перевіряють і порушників, чи вони живі і чи перебувають в області. Окрім цього, їх викликають працівники міліції й цікавляться, де були у день порушення і за що отримали покарання.
Браконьєри “засповпили” села
Подейкують, у браконьєрів поділений не лише улов, а й місця промислу. Кажуть: за кожним закріплений населений пункт, водойма, або її частина. Іншим промишляти там — зась.
— У нашому районі річку розділили. У Пекалові — одного інспектора браконьєри промишляють, в Аршичині — другого, там — третього, — каже млинівчанин. — Вони тут усього ляща забрали. А минулого року, коли річка кишіла товстолобом, з Дубна десь “прорвало”, то вони його “по-чорному” ловили. То ви хочете, щоб тут була риба?
Схоже, мешканцям району браконьєри вже поперек горла стоять. Люди не лише розповіли, а й показали, де мешкають браконьєри зі стажем, та де вони ділять улов. Подейкують: найбільша частина вилову закріплена за рибінспекторами. Зокрема один з місцевих дідусів показав журналістам будинок, де мешкає браконьєр Млинова №1. Його будинок знаходиться на березі річки. У воді плавають кілька човнів, а навпроти них у воді, судячи з кілочків та пластикових пляшок, стоять сітки.
Керівництво управління Держрибоохорони в області усі закиди про “покривання” браконьєрів відкидає. У посадовців відповідь на подібні звинувачення одна:
— Якщо у громадянина є інформація про вчинені злочини посадовими особами, якщо цей громадянин цю інформацію не надав у правоохоронні органи, а використовує її для шантажу, для обливання брудом працівників органів рибоохорони, цей громадянин сам є злочинцем, — наполягає Віталій Поліщук.
Як би там не було, але чесні рибалки констатують: похвалитися гарним уловом на водоймах району стало складніше.
— Раніше я щодня по кілька кілограмів риби з рибалки приносив, а тепер маю улов через раз, — розповідає місцевий рибалка Олег Козак.
Кажуть: на безриб’ї і рак риба, втім у Млинові скоро і раків може не залишитися. Підводні санітари, якими кишіли водойми району, скоро можуть перейти до розряду рідкісних. Тутешні браконьєри оголосили на раків нищівне полювання.
— У Млинів часто приїжджають водолази і ловлять раків мішками, — повідав колишній браконьєр. — Навіть у період нересту. А ще є “свої” водолази. Один з них живе в Аршичині. Коли потрібні раки, йому дзвонять, він одягає костюм, бере балон і за годину — майже мішок раків.
Свідки порушникам — не завада
Наступною нашою зупинкою стало село Іванне, що на Дубенщині. Тут браконьєри не почуваються обділеними. Думки про покарання їм схоже і в голову не приходять. Один з них знімав сітки, навіть незважаючи на журналіста та телеоператора. За нашими підрахунками, лише вздовж ста метрів ріки чоловік вийняв п’ять неводів. Однак майже всі вони були порожні…
Штрафи за незаконний вилов риби, у порівнянні з доходами браконьєрів, — смішні суми. Відповідно до частин третьої та четвертої Кодексу України про адміністративні правопорушення:
“Порушення правил рибальства тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб — від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”.
Тобто штраф складає від 28 до 140 гривень з громадян і від 140 до 420 гривень з посадових осіб.
Не надто жорсткі покарання передбачені й за грубі порушення: рибальство із застосуванням електроструму, вибухівки чи інших заборонених знарядь лову. Якщо браконьєра зловлять “на гарячому”, йому доведеться сплатити від 280 до 560 гривень.
Проте окрім штрафу, порушники повинні компенсувати заподіяну шкоду за кожен незаконно виловлений екземпляр. Втім і тут суми не завжди адекватні. Загибель одного річкового рака оцінена лише у 1,70 гривні. У той же час на продовольчому ринку Рівного кілограм раків продають за 60 гривень, а то й дорожче! Кажуть, у Млинові ціни на браконьєрський товар не такі “кусючі” — адже посередників менше.
— У Млинові є магазин, де продається жива риба. Колись мені треба було її купити, я поїхав туди, — згадує Олег Баранов. — Замовив кілограм риби і мені сказали зачекати трохи. Чекав я хвилин двадцять. За той час продавець отримав цілу купу замовлень. Тільки те й робив, що дзвонив і говорив: “Треба того. Треба іншого”. При мені замовили у нього кілограмів 200-300 риби. Рибгоспу тут немає, тому я зробив висновок, що це браконьєрська “точка”, де здають рибу. Про те, що млинівську рибу можна придбати на усіх ринках області, я уже й не згадую. Та й на Луцьк її везуть звідси.
Ми вирішили пересвідчитися у словах рибалки та рушили до згаданого магазину. І хоча місцевий мешканець нас запевнив, що зранку він працював, поцікавитися асортиментом риби нам так і не вдалося. Магазин був зачинений. До кінця нашого візиту у Млинів його так і не відкрили. Відтак питання, чи справді він є “браконьєрською точкою”, залишається відкритим.
Після спілкування з місцевими рибалками нашим журналістам стали відомі прізвища головних браконьєрів району. Втім з професійних міркувань їх не називатимемо, натомість повідомимо у правоохоронні органи. Але ми й надалі будемо з’ясовувати, хто винен у тому, що наші унікальні та мальовничі водойми потерпають від браконьєрів.
P.S. Зокрема дізнатися більше про порушення законодавства у галузі рибного господарства ви зможете з телевізійної версії розслідувань “Кримінальна риболовля”. Наступну серію дивіться уже сьогодні, 11 червня, на ТРК “Рівне 1” о 20.20.
Розслідування про браконьєрську риболовлю виходить за підтримки проекту журналістських розслідувань “SCOOP”
