Автори: Володимир ТОРБІЧ, Тетяна ЗАКОРДОНЕЦЬ, Антоніна ТОРБІЧ, ІА “Рівненське агентство журналістських розслідувань”, 1 липня 2010 р.
Як і чому недоліки суддівської системи отруюють життя платників податків, з\’ясовували журналісти Рівненського агентства журналістських розслідувань.
Автори: Володимир ТОРБІЧ, Тетяна ЗАКОРДОНЕЦЬ, Антоніна ТОРБІЧ, ІА “Рівненське агентство журналістських розслідувань”, 1 липня 2010 р.
Як і чому недоліки суддівської системи отруюють життя платників податків, з\’ясовували журналісти Рівненського агентства журналістських розслідувань.
Як свідчать соціологічні дослідження антикорупційного проекту «Гідна Україна» у 2008-2009-х роках, найбільші проблеми судової системи, на думку громадян, підприємств та адвокатів, – це затягнутість судової процедури та безкарність суддів, які порушують законодавство. Як і чому недоліки суддівської системи отруюють життя платників податків, з\’ясовували журналісти Рівненського агентства журналістських розслідувань.
Чотири роки в суді
Мешканка села Колоденка Віра Опанасюк вже четвертий рік добивається справедливості в Рівненському районному суді. Весь цей час живе у знайомих. Її, разом з двома неповнолітніми доньками, вигнав зі спільного помешкання свекор, який стверджує, що пані Віра не має права на це житло.
Неповнолітніх дочок захищає прокуратура, їхню матір в суді представляє юрист Віра Іванова. За словами представника, справа навмисно затягується, щоб доньки стали повнолітніми і прокуратура випала б із процесу захисту прав дітей. Однак заступництво прокуратури не надто допомагає вирішенню цієї справи. За майже чотири роки справу розглядали чи не всі судді районного суду.
– У 2007 році суддя Рівненського районного суду Красовський виніс ухвалу про заборону вчинення перешкод у користуванні половиною будинку Вірі Опанасюк з її дітьми зі сторони родичів, – розповідає юрист Міжнародного комітету із захисту прав людини в Рівненській області Тетяна Масловська, яка нині також відстоює інтереси постраждалих. – Та виконавча служба, зіткнувшись з протидією з боку свекра Віри Опанасюк та його родичів, не змогла виконати цього рішення.
Не допомогло і порушення прокуратурою проти свекра кримінальної справи за самоуправство (стаття 356 Кримінального кодексу України). Ця справа зараз перебуває у Верховному суді.
– Дуже довго тягнеться справа. Був суддя, який хотів швидко винести рішення і назначав слухання що два тижні, однак протилежна сторона дала йому відвід. Може нас почує голова районного суду, може в нього здригнеться людське почуття, щоб скоріше було винесене рішення, – із сумом говорить юрист Віра Іванова.
Рівненський адвокат, який побажав залишитись інкогніто, стверджує, що справи про майнові і земельні спори зазвичай тривають роками. За його словами, причин цьому багато: і затягування справи сторонами чи однією зі сторін; і наявність численних експертиз; і юридичні помилки, які допускають сторони у справі або й самі судді, які дозволяють повертати справу на новий розгляд або затягувати її іншим чином.
Ми спробували запитали у голови Рівненського районного суду Віктора Лопацького, чому справа так довго розглядається і скільки в райсуді ще справ, які розглядаються по кілька років?
Телефонували йому в п\’ятницю у робочий час, по телефону відповіли, що його немає. Цілий день із самого ранку телефонували йому в понеділок. Секретар запитувала хто телефонує, робила п\’ятисекундну паузу, а потім казала, що голови суду немає. Через кілька наших телефонних дзвінків, які відбувались практично щогодини, секретар комусь сказала: «вас запитують», у відповідь прозвучав нерозбірливий чоловічий голос – знову судді «не виявилось на місці». Тоді ми залишили номер телефону, на який просили зателефонувати, коли суддя матиме час, але, очевидно, для рівненської громади суддя часу не знайшов.
Для того, щоб справу швидше взяли до розгляду і оперативно розглядали, за словами іншого рівненського адвоката, який теж побажав залишитись невідомим, дехто використовує особисті зв\’язки або «матеріальну стимуляцію суддів». Так само можна стимулювати суддів і для затягування справи.
Ми не стверджуємо, що в справі Віри Опанасюк хтось якимось чином стимулює суддів. Цей приклад ми використали лише як ілюстрацію багатьох подібних справ, які вирішуються в судах роками. Однак є справи, які хоч і стосуються майна, але вирішуються досить оперативно. Одна з категорії таких справ – коли позивач суддя.
Суд із суддею
Можливо, коли б суддя позивався з простим смертним, справа не набула б розголосу і суддя переміг тихо. Можливо, коли б проти автомобільного дилера судився простий смертний, судами та правоохоронцями не було б зроблено стільки підозрілих дій і проколів, які нині наштовхують на думку про впливовість судді-позивача. Однак сталося саме так як сталося.
Суддя апеляційного суду Рівненської області Сергій Баглик у лютому 2008 року придбав у малого приватного підприємства «Вік-Експо» автомобіль «Шкода Суперб Класік». З 28 травня по 11 листопада 2008 року 27-річний син власника Олександр Баглик (працівник того ж Апеляційного суду, та в минулому працівник Державної виконавчої служби – ред.) чотири рази звертався (від імені батька) за гарантійним ремонтом у «Вік-Експо» через поломки «Шкоди». Двічі страждав зовнішній лівий шарнір рівних кутових швидкостей (деталь в колесі – ред.), потім знову цей агрегат, але вже разом із піввіссю, і нарешті правий і лівий шарніри.
Коли син судді звернувся втретє, гарантійники помітили, що поломка не є дефектом автомобіля, а викликана некоректним його використанням і відмовились ремонтувати авто. Однак, за словами директора МПП «Вік-Експо» Віктора Пасічника, суддя із сином прийшли до нього в кабінет разом з їхнім спільним знайомим підприємцем і підприємець переконав директора «Вік-Експо» втретє замінити пошкоджену деталь. Таким чином у судді з\’явився законодавчо обґрунтований привід обміняти авто на нове через ніби-то суттєвий недолік. Як підтверджують подальші події, ремонт «по-блату» виліз директору «Вік-Експо» боком.
Вп\’яте син судді звернувся із заявою (від імені батька) про заміну тих самих деталей та вже тріснутого у чотирьох місцях диску щеплення 16 липня 2009 року. Йому відмовили в гарантійному ремонті і він залишив автомобіль на території «Вік-Експо».
Приблизно через 2 тижні після того, як Олександр Баглик залишив пошкоджений автомобіль, на підприємство прийшла людина, яка представилась експертом і провела експертизу «Шкоди Суперб».
– Тільки після цього ми дізнались, що суддя апеляційного суду Баглик подав на нас судовий позов, з вимогою замінити автомобіль на новий, ще 8 місяців тому – в грудні 2008 року, – розповідає Віктор Пасічник. – Засідання відбувались вже двічі без нашої участі і на одному з них суд призначив експертизу автомобіля. Наш юрист відразу письмово звернувся в суд, щоб ознайомитись із самим позовом, але відповіді із суду ми не отримали.
– Текст позовної заяви мені показала працівник канцелярії суду в переддень останнього судового слухання. Я зміг сфотографувати його на телефон, – говорить колишній юрист «Вік-Експо» Роман Пилищук – 31 серпня 2009 року суддя Сидорук виніс рішення, навіть не вислухавши мої доводи та відмовивши у відкладенні справи для детального її вивчення.
Рішенням суду «Вік-Експо» зобов\’язане замінити автомобіль «Шкода Суперб Класік» на автомобіль «Шкода» аналогічного класу. Однак експертиза, на яку посилається у своєму рішенні суддя Євген Сидорук, не визначає причини поломки автомобіля і не вказує, за яких обставин з\’явились такі ушкодження, а лише констатує поломку та її вплив на безпеку руху автомобіля.
Після рішення суду, з\’ясовуючи причину поломок авто, Віктор Пасічник дізнається, що численні поломки суддівського «Суперба» можуть бути викликані участю в аматорських автоперегонах. Директор «Вік-Експо» демонструє фотографії, на яких «Шкода Суперб Класік» з номерами ВК1768АМ стоїть на трасі у Рівненському аеропорту під час гонок. На бортах вздовж траси, за якими стоять глядачі, напис: «Форсаж». Також Віктор Пасічник демонструє любительську відеозйомку аматорських перегонів з драгрейсингу (гонки на 402 метри, деколи ганяють по 800 – ред.). На відео знову видно бежеву «Шкоду Суперб» ВК1768АМ, а також зйомку, яка ведеться з цього авта, за кермом якого син судді переганяє свого суперника по гонці. За словами Віктора Пасічника, суперник Олександра Баглика – його брат на автомобілі «Москвич», на якому також їздить суддя Сергій Баглик.
За умовами гарантії, якщо авто брало участь у перегонах – воно не підлягає гарантійному обслуговуванню, адже під час гонок деталі автомобіля посилено зношуються і знищуються, особливо коли авто не розраховане на спортивні перегони.
Ми спробували перевірити причину поломки диску щеплення самостійно. Для цього звернулися до двох досвідчених рівненських автомеханіків двох різних майстерень, не пов\’язаних з «Вік-Експо». Щоб отримати максимально незаангажовані відповіді, ми не розповідали їм про цю справу. Показали лише фотографію диску щеплення, тріснутого в чотирьох місцях, сказали, що ця деталь від «Шкоди Суперб», яка проїздила 28 тисяч кілометрів. Ось які відповіді отримали:
Автомеханік Вячеслав Стецюк:
– Ця поломка виникла внаслідок перегріву диску щеплення. Вона може виникнути внаслідок того, що немає повного прилягання нажимного диску до фередо і маховика. Така ситуація виникає, якщо людина різко відпускає муфту щеплення, машина тяжка і воно починає пробуксовувати, виходить підвищене тертя і нагрів диска. А диск чавунний. Якби він був стальний, то він би витримав, його б коробило, а чавунний у таких випадках завжди лопає.
Автомеханік Сергій Чиншовий:
– Це перегрів щеплення. Така ситуація може виникнути при буксуванні автомобіля, спочатку нагрілося щеплення, а воно коли нагрівається стає зачіплятися. Тобто, метал об метал общерблюється, а по середині стоїть пластинка, яка називається фередо. Фередо нагрілося, почало буксувати, почався нагрів. Метал об метал треться і йде сильне нагрівання після чого воно охололо і лопнуло. Також така ситуація може виникати якщо автомобіль бере участь у гонках. Адже в гонках треба раптово рушати, раптово зупинятися, йде сильне перевантаження на щеплення. Це навряд чи може бути заводська поломка, адже вона б себе виявила ще десь на 5000 пробігу, а не 28000.
Ми запитали суддю Рівненського міського суду Євгена Сидорука, чому відповідачі не були вчасно поінформовані про розгляд справи.
– Як не були проінформовані, якщо судовий процес вівся на технічні засоби? І технічним засобом записано, що виступає представник відповідача. Є його доручення в справі. Всі там були. Це ж була апеляція, апеляція тож перевіряла. Вони слухали диск, на диску все ж записано, – пробує пояснити суддя. – Ну справи нема, я не можу підняти зараз прочитати, вже забув, чесно сказати. Вернеться справа з апеляції, тоді я вже буду добре знати, вона в апеляційному суді зараз слухається. Там якесь додаткове рішення наш колега виніс по чомусь, я вже не знаю навіть. Там все по закону. Нема такого щоб протизаконно було, це неможливо зробити.
– А чому призначена вами експертиза не визначала причину поломки автомобіля?
– Я не пам\’ятаю, це давно пройшло, я не пам\’ятаю які питання навіть ставились. Не пам\’ятаю. І там начебто ставилось таке питання – чи придатна до експлуатації. Ну не пам\’ятаю, навіть не пам\’ятаю які питання ставились. Я нічого не можу сказати, воно в апеляції зараз, справа вернеться, то можна буде подивитись.
Далі події розгортаються так (ми навмисне вказуємо кількість днів, щоб ті, хто місяцями чекає поки його справу візьмуть до розгляду і роками чекає на рішення у судах, могли оцінити швидкість просування цієї справи – ред.):
28 вересня 2009 року «Вік-Експо» подає апеляційну скаргу. Через 15 днів Апеляційний суд Рівненської області виносить ухвалу про зміну підсудності, адже позивач – суддя цього суду. Через 14 днів після цього Верховний суд передає справу на розгляд до Львівського апеляційного суду. Ще через 15 днів Львівський апеляційний повідомляє «Вік-Експо» про призначення справи до розгляду. Через 22 дні після цього апеляційний суд приймає ухвалу: «апеляційну скаргу «Вік-Експо» відхилити».
– Апеляційний суд не звернув уваги на те, що в Рівному справа слухалась без участі нашого представника, який зміг потрапити лише на останнє засідання, а тому не встиг підготуватись до захисту і, зокрема, надати докази участі «Шкоди» Баглика у гонках, – говорить директор «Вік-Експо» Віктор Пасічник. – Також суд не звернув уваги, що проведена експертиза не визначила причину поломки автомобіля і з чиєї вини він зазнав таких ушкоджень. Також суд проігнорував той факт, що автомобіля «Шкода» аналогічного класу (тобто класу D, за прийнятою західно-європейською класифікацією) на час винесення рішення не існувало і не існує до сих пір. Виробництво «Шкоди Суперб Класік» припинилось у травні 2008 року і ТОВ «Єврокар», в якого ми купуємо автомобілі, не ввозило ці автомобілі з червня 2008 року. Тому рішення рівненського суду ми навіть фізично виконати не в змозі. Автомобіль «Шкода Суперб Нью», який випускається замість «Суперб Класік», належить до вищого класу (класу Е, тобто авто бізнес-класу) і коштує на 82 тисячі гривень дорожче за авто, яке купував суддя.
Через 20 днів після ухвали апеляційного суду державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
В зв\’язку з тим, що суд зобов\’язав повернути авто, якого вже немає, юрист «Вік-Експо» подає заяву до суду про зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення суду. В.о. голови Рівненського міського суду Микола Герасимчук ухвалою відмовляє змінювати спосіб і порядок виконання. Тоді «Вік-Експо» подає заяву з проханням роз\’яснити як виконати таке рішення суду. Знову Микола Герасимчук відмовляє без пояснень та обґрунтувань відмови. «Вік-Експо» втретє звертається з проханням ухвалити додаткове рішення суду і тоді суддя Герасимчук виносить рішення: «замінити автомобіль «Шкода Суперб Класік» на автомобіль «Шкода Суперб Нью Комфорт» до 30 тисяч доларів США без доплати».
Телефонуємо до виконуючого обов\’язки голови Рівненського міського суду Миколи Герасимчука, просимо роз\’яснити, чому ним визначено зобов\’язання платити в доларах США.
– Ця справа зараз в апеляції, тому дати якісь коментарі…
– Але вже є рішення про 30 тисяч доларів, чому в доларах?
– Ну так сторони домовились, нічого дивного тут немає.
– Якщо домовились, тоді чому «Вік-Експо» подало апеляцію?
– Я в судовому засіданні, давайте пізніше.
Ми завітали в суд пізніше, під кінець робочого дня, але суддю Герасимчука не застали. Наступного ранку зателефонували ще раз і Микола Герасимчук запропонував поспілкуватись на цю тему із Сергієм Багликом, дав його телефон і сказав, що вже спілкувався з ним: «він вам все прокоментує».
Суддя Сергій Баглик коментувати не захотів, дав номер свого адвоката, віце-президента Спілки адвокатів України Павла Луцюка.
– Вартість автомобіля при покупці автомобіля Багликом визначалася в доларах, – пояснює Павло Луцюк. – Ціна стояла в доларах, але за курсом долара Баглик платив у гривнях. По-друге, Баглик брав доларовий кредит і виплачує його в доларах.
– До чого тут до нас кредит Баглика, – обурюється директор «Вік-Експо». – Ми продаємо автомобілі тільки в гривнях і не зобов\’язані відповідати за чиїсь доларові кредити.
Ми запитали про можливість виконання рішення в доларах у юриста правозахисної організації.
– Ухвалюючи додаткове рішення в цій справі, суд мав би обов\’язково зазначити еквівалент 30 тисяч доларів у гривнях, оскільки єдиним платіжним засобом на території України є гривня, – коментує додаткове рішення суду юрист Міжнародного комітету із захисту прав людини в Рівненській області Тетяна Масловська.
Віктор Пасічник вважає, що відразу після рішення Львівського апеляційного суду на нього почався тиск.
– Державні виконавці приїздили тоді, коли мене не було на місці, спочатку наклали штраф, потім арештували автомобіль, який нам не належить, склали акт ніби я був присутній, але відмовився підписатись, – говорить директор «Вік-Експо». – Потім почалися дзвінки з прокуратури та виклики для розмов в обласну, а потім в міську прокуратуру. Я сумніваюсь, що кожного боржника так обходжують.
Державна виконавча служба направила в прокуратуру подання на притягнення Віктора Пасічника до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду. 11 лютого 2010 року Рівненська міська прокуратура винесла постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину. В постанові фактично зазначено, що директор «Вік-Експо» не має реальної можливості виконати рішення суду.
Верховний суд України, куди після апеляційного звернувся Віктор Пасічник, також залишив рішення першої судової інстанції без змін.
Ми звернулись до прокурорів, щоб з\’ясувати чи справді вони тиснули на підприємця.
Заступник прокурора Рівненської області Валерій Патрикей:
– До мене в кабінет багато хто приходить, він (Віктор Пасічник – ред.) на прийом до мене просився. Просився і приходив до мене на прийом. Я йому роз\’яснював вимоги закону оце й все. Було тільки роз\’яснення вимог закону.
Прокурор міста Рівного Андрій Джус:
– Виконавча служба направила до нас подання з приводу притягнення директора «Вік-Експо» до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду. З усього видно, що він навмисне не виконує рішення суду. Він сам сюди бігає і оце ще журналістів сюди залучив. Зараз його ніхто не викликає. Якщо скасується попередня постанова, тоді викликатимемо.
– А з усіма боржниками прокуратура так працює?
– Коли надходить подання виконавчої служби, то в обов\’язковому порядку викликають, беруть пояснення. У нас є кримінальні справи, які порушені, які пішли до суду і люди засуджуються. Ви що, думаєте, що ми стаємо на бік судді? А якщо б не суддя був, то що, нам не виконувати свою роботу, чи що? Чи як він суддя, то нам не виконувати свою роботу? У нас немає якогось упередженого ставлення, просто є дії, які передбачені законом. На сьогоднішній день є рішення Верховного суду і як би він там не кричав чи там не ходив до нас чи до журналістів, його все одно доведеться виконувати.
– А як ви оцінюєте те, що додаткове рішення суду зобов\’язує повернути Сергію Баглику «Шкоду» до 30 тисяч доларів? Як це можна виконати, коли в Україні платіжний засіб гривня?
– Ну в нього ж в салоні ціни в доларах стоять.
– Але продаються машини в гривнях.
– Ну-у-у-у… як я можу щось коментувати, суд же Верховний ухвалу виніс, що я можу коментувати.
Менше ніж за тиждень після цієї розмови Рівненська міська прокуратура все ж порушила проти Віктора Пасічника кримінальну справу.
– Аналізуючи матеріали цієї справи, вважаю, що в діях директора «Вік-Експо» умислу немає, – говорить юрист Міжнародного комітету із захисту прав людини в Рівненській області Тетяна Масловська. – Він неодноразово звертався до суду для отримання роз\’яснення рішення і досі ці справи перебувають в апеляції; пропонував позивачу обмін з доплатою (згідно зі статтею 8 Закону України «Про захист прав споживачів»); подав позов на ТОВ «Єврокар», яке ввозить автомобілі «Шкода» в Україну, щоб витребувати в нього автомобіль; зрештою, замовив на заводі автомобіль «Шкода Суперб Нью» для виконання рішення. Тому дивним видається твердження прокуратури (у постанові про порушення кримінальної справи), що «у ході перевірки встановлено достатні дані, що директором «Вік-Експо» умисно не виконується рішення суду».
Адвокат Сергія Баглика Павло Луцюк:
– Дивно звучить інформація у пресі та в інших, так би мовити, напрямках, про те, що Баглик, зловживаючи своїм службовим становищем, як суддя намагається на когось тиснути. Та не купував суддя у них автомобіль. Купував Баглик. За те, що він купив автомобіль як простий громадянин, а не як суддя, йому не робили знижки, йому не робили пільгові проценти по платежах, йому не робили пільговий гарантійний термін, йому не робили пільговий пробіг і так далі – він простий громадянин, просто той, хто відважився із ними воювати.
Віктор Пасічник зізнається, що змушений буде виконати це рішення суду, хоча вважає його незаконним. Також обіцяє й надалі позиватись із Багликом та іншими учасниками подій навколо суддівського «Суперба».
Можливо, якби не зміна курсу долара, виклична, на думку Віктора Пасічника, поведінка судді, введення в оману продавця «Шкоди» стосовно гонок, широка громадськість і не довідалась би про особливості суду із суддею. Адже базова модель «Суперб Нью Комфорт» в доларах коштує приблизно стільки ж як придбаний суддею у 2008 році «Суперб Класік» з додатковими опціями – близько 30 тисяч доларів. Щоб не вступати у конфлікт із суддею, підприємець спочатку готовий був йти на компроміси.
Зникни безвісти!
Як за допомогою суду відправити людину у «зникнення безвісти» та порушити права невинних покупців, розповідає справа у Здолбунівському районному суді.
18 грудня 2001 року Здолбунівський районний суд засудив до двох з половиною років позбавлення волі місцевого Володимира Вілкова. А менше ніж через рік після цього 22 жовтня 2002 року цей самий суд визнав цього чоловіка безвісти зниклим з 1 вересня 2000 року, за клопотанням його дружини Любові. В зв\’язку з цим, дружина розірвала з ним шлюб і продала будинок. Його купили двоє чоловіків, які зробивши ремонт, продали його знову.
Олена Басюк придбала квартиру в будинку у Віктора Фрунзе та Віталія Власова, офіційно оформивши його через нотаріуса та в БТІ. Однак скоро повернувся з ув\’язнення «зниклий безвісти» чоловік і через цей самий суд повернув собі частину квартири. Добросовісний покупець Олена Басюк втратила пів квартири (чоловік вимагав грошову компенсацію за свою частину) і не могла довести свою правоту в кількох судових інстанціях, а жінка, яка посприяла «зникненню безвісти», не понесла жодного покарання.
На інтернет-сайті www.rivnepost.rv.ua 11 березня 2010 року подається такий коментар голови Здолбунівського районного суду Олега Плевако:
– Тоді ми приймали рішення після того, як обдзвонили всіх, кого можна, але чоловіка так і не знайшли. Тому й визнали його зниклим безвісти. На жаль, у нас судова система така недосконала, а також немає комп\’ютерів, щоб зберігати в базі всіх, хто проходить по справах у суді.
Ця справа отримала щасливе для Олени Басюк завершення тільки після публікації в місцевій пресі та показу сюжету на телеканалі ICTV.
– Я написала заяву за нововиявленими обставинами і суд прийняв рішення вже на мою користь, – ділиться Олена Басюк. – І зараз цей чоловік вже в мене нічого не вимагає, зараз він вже вимагає гроші у своєї колишньої дружини.
– Чому на вашу думку приймалися такі незрозумілі рішення? І як так вийшло, що все обернулось на вашу користь?
– Зараз вони бояться, бо піднялась ця вся шуміха, нащо воно їм. Бо простій людині таке рішення не дали б.
Контактів пані Любові, яка допомогла чоловіку стати «зниклим безвісти» нам знайти не вдалося.
Розмовляємо з головою Здолбунівського районного суду Олегом Плевако:
– Скарги немає на сьогоднішній день.
– А як так вийшло що суд не перевірив, що людина у в\’язниці?
– Так причом тут Басюк до того?
– А як вийшло, що дружина цього чоловіка, яка ніби то завідомо обманула суд, не отримала покарання?
– Прокуратура розбиралася з цими її фокусами, тим більше вона ж не для продажу хати, а для розлучення з ним давала неправдиві показання. Я не знаю яка її доля.
– Так, зрештою, хтось покараний?
– Ну в принципі зараз стягнуто компенсацію, Басюк залишається будинок, цьому чоловіку стягнуто компенсацію, він сам заявив на засіданні що погоджується на це і все. Таким макаром все розрулилося. А ті хто купили, тепер сплатять компенсацію, по моєму так. Ці особи, які продали їй хату, з них і стягнуто.
Рівненське агентство журналістських розслідувань ще в квітні надіслало інформаційні запити стосовно правомірності рішень суду у цій справі в Раду суддів України, в Комітет з питань правосуддя Верховної ради України та в Здолбунівську районну прокуратуру. З Верховної ради звернення переслали в Раду суддів, від Здолбунівської прокуратури відповіді не надійшло, а з Ради суддів відповіли. Відповідь прийшла на бланку Апеляційного суду Рівненської області, підписана членом ради суддів України Ольгою Малько (яка водночас є головою Апеляційного суду Рівненської області – ред.).
Після опису хронології справи лист закінчується так:
«Відповідно до статті 14 Закону України «Про судоустрій України», судді, при здійсненні правосуддя, незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд, або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдати шкоди їх авторитету чи вплинути на неупередженість суду, забороняється і тягне передбачену законом відповідальність».
Схоже на попередження не пхати носа в справи чесних, справедливих і ні від чого незалежних (звісно, крім закону) суддів.
Стаття підготовлена за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». Зміст статті не обов\’язково відображає погляди МФ «Відродження» та є виключно відповідальністю ІА «Рівненське агентство журналістських розслідувань».
