Автор: Єгор СОБОЛЄВ, бюро журналістських розслідувань “Свідомо”, для “ОГО”, 1 березня 2012 року
Прямо перед приходом Діда Мороза віце-прем’єр Андрій Клюєв оголосив приємну для сотень тисяч малих підприємців та керівників фірм новину. Все перше півріччя уряд вирішив нікого не штрафувати за незареєстровану базу персональних даних.
Автор: Єгор СОБОЛЄВ, бюро журналістських розслідувань “Свідомо”, для “ОГО”, 1 березня 2012 року
Прямо перед приходом Діда Мороза віце-прем’єр Андрій Клюєв оголосив приємну для сотень тисяч малих підприємців та керівників фірм новину. Все перше півріччя уряд вирішив нікого не штрафувати за незареєстровану базу персональних даних.
“Проблема була штучно створена попередньою правлячою коаліцією”, — не забув уряд жбурнути камінням у бік етапованої на зону Юлії Тимошенко. “Закон був написаний нібито у відповідності до європейських норм, однак у дійсності добрий намір було повністю спотворено, і захист персональної інформації став ще одним бюрократичним тягарем для бізнесу”, — процитували урядові речники колишнього першого віце-прем’єра Клюєва, який керуватиме кампанією партії влади на осінніх виборах в Раду.
Чимало людей з полегшенням видихнули. Тема “реєструвати — не реєструвати” і “чи все я зареєстрував” у передноворічні дні стала однією з провідних для багатьох бізнесменів, менеджерів та й простих СПДшників. Про черги на столичній вулиці Марини Раскової — радянської льотчиці, яка через погану погоду не долетіла до оточеного німцями Сталінграда — поповзли страшні чутки. Саме на цій вулиці розташована новостворена державна служба України з питань захисту персональних даних. Працівники Служби перейшли на прийом заяв впродовж лише 15 хвилин на годину — щоб встигати обробити прийняті документи. Погрози про тисячні штрафи, які почнуть накладати з 1 січня на тих, хто не зареєстрував свою базу, передавалися з вуст у вуста. Мінюст зробив роз’яснення, що базою персональних даних слід вважати і перелік працівників. Це зробило “володільцем” (так і написано в законі), а отже — потенційним порушником — будь-яку організацію. Таврійський університет роздав студентам бланки “Згоди на збір та обробку персональних даних”.
В останній тиждень старого року запитання “А для чого цей захист персональних даних?!” повстало на засідання уряду. За інформацією “Свідомо”, його підняли прем’єр Микола Азаров та голова новоствореної Державної служби з регуляторної політики та розвитку підприємництва Михайло Бродський.
Кому це вигідно
Будь-яка людина на запитання “А чи хочете Ви, щоб Ваші персональні дані захищали?”, скоріше за все відповість схвально. Проблема є. Киян, наприклад, вже кілька років тероризують так звані “театральні агентства”. Ваш мобільний дзвонить, ви берете слухавку і чуєте приблизно таке: “Валентин Гафт запрошує вас на свій спектакль…”. Спочатку це звучить приємно, але потім ви розумієте, що вам намагаються продати квиток вартістю від сотень до тисяч гривень. Якщо ви відмовляєтеся, ви можете зіштовхнутися із серйозним звинуваченням: “Ви що, не любите театр?”. І так — десятки разів на рік. (Якось ми пили каву з одним знаменитим письменником, у нього задзвонила мобілка, він відповів, а за секунду почав кричати: “Свєта, пішли ви на…!!!”. “Театральне агентство”, — парирував він здивований погляд, розлючено натиснувши кнопку відбою дзвінка).
Але як “реєстрація” державним органом стандартного переліку робітників кожної організації допоможе захищати персональні дані? Як це зупинить нелегальний продаж баз ДАІ, податкової, Державного реєстру підприємств та організацій, які регулярно ще й оновлюються на сірому ринку?
Легше відповісти на інше запитання — хто виграє, якщо кожному підприємству і кожному підприємцю треба йти реєструвати свої “бази” до цієї самою служби. По-перше, її керівники і ті, хто їх призначив. Тому що будь-яка державна структура — це тендери на її обслуговування. Маючи кілька десятків працівників, Служба захисту персональних даних вже купила за гроші платників податків програми Microsoft на 122 тисячі, комп’ютери на 620 тисяч і замовила сайт за 170 тисяч. Ще 450 тисяч Служба віддала “Інформаційному центру” Мін’юсту. (Саме з цієї структури, яка через суди забороняє перевіряти себе Рахунковій палаті, в Службу — на посаду заступника — прийшла Лілія Олексюк. Голова Служби захисту персональних даних Олексій Мервінський — виходець із СБУ).
По-друге, від роботи Служби вже отримують зиск так звані акредитовані центри сертифікації ключів. Це компанії, у яких Служба радить купувати ключі для електроних підписів. Ось їхній перелік:
ТОВ “Український сертифікаційний центр”
ТОВ “Інтер Метл”
ТОВ “Арт-Мастер”
ПАТ “Комунікаційний фондовий центр”
ЗАТ “Науково-дослідний інститут прикладних інформаційних технологій”
ЗАТ “Інфраструктура відкритих ключів”
ВАТ “Національний депозитарій України”
Центр сертифікації ключів “УСС-Цезаріс” ДП “Українські спеціальні системи”
Комунальне підприємство “Головний інформаційно-комунікаційний і науково-виробничий центр” Дніпропетровської обласної ради
Державне підприємство “Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України”
“Свідомо” радить звернути увагу, наприклад, на ТОВ “Арт-Мастер”. Ця компанія — ключова ланка не в одній схемі величезних витрат народних грошей державними структурами “на розробку програмного забезпечення”. Наприклад, вона отримала десятки мільйонів на софт для Держреєстру судових рішень, так і не передавши йому право власності на цей софт. Засновниками компанія пов’язана з не менш знаменитим консорціумом ЄДАПС, який отримує гроші з кожного закордонного паспорта.
І звісно, гроші принесе й можливість накладати штрафи. Нехай урядовці й пообіцяли не робити це впродовж першого півріччя, але потім настане друге.
Клюєв, правда, ще сказав, що впродовж місяця до закону про захист персональних даних підготують зміни — і він не буде обтяжливим для українського підприємця. Але тут варто згадати, хто придумав цей закон.
Хто вирішив так захищати персональні дані
Партія влади має рацію, коли каже, що до ухвалення закону доклав руку Блок Юлії Тимошенко. Депутати БЮТ Олег Шевчук і Володимир Полохало були авторами документа. Але у них були ще два співавтори — член правлячої коаліції комуністка Катерина Самойлик та сам спікер Ради Володимир Литвин.
Врешті-решт, драконівські штрафи за невиконання закону були запроваджені цього літа голосами нинішньої коаліції з Партією регіонів на чолі. А подавав цей додатковий закон про покарання… уряд на чолі з Миколою Азаровим.
Заради справедливості треба зазначити, що й Азаров, і міністр юстиції Олександр Лавринович у передноворічні дні не були проти ідеї почекати з виконанням закону. Подивимося, як вони та Бродський, якого на його ж блогах в ЖЖ і на Фейсбуці регулярно обкладають матюками підприємці, вчинять надалі.
