Автори: Світлана Калько, Володимир Торбіч, ІА «Рівненське агентство журналістських розслідувань», 24.12.2012
Немає потреби доводити, що викидати ртутьвмісні лампи на смітник – рівнозначно самознищенню. Адже, потрапивши до ґрунтових вод, ртуть не лише завдасть шкоди природному середовищу, а й може зробити отруйною питну воду, а ртутні випари – спричинити тяжкі недуги. Однак поки триває боротьба між фірмою, що приймала ці відходи від рівненських підприємств і фірмою, яка має намір займатися такою ж діяльністю, невідомо, куди підприємствам дівати небезпечне сміття.
Тут, на вулиці Чернишова у Рівному збирають ртутьвмісні відходи. Фото порталу “Четверта влада”
ПОЧАТОК ТЕМИ: На Рівненщині ртутні лампи валятимуться на смітниках, бо збирати їх не дозволили
Немає потреби доводити, що викидати ртутьвмісні лампи на смітник – рівнозначно самознищенню. Адже, потрапивши до ґрунтових вод, ртуть не лише завдасть шкоди природному середовищу, а й може зробити отруйною питну воду, а ртутні випари – спричинити тяжкі недуги. Однак поки триває боротьба між фірмою, що приймала ці відходи від рівненських підприємств і фірмою, яка має намір займатися такою ж діяльністю, невідомо, куди підприємствам дівати небезпечне сміття.
У «Правилах безпечної експлуатації компактних люмінесцентних ламп», що додаються при продажу до кожної з них, ідеться: «Лампи, які вийшли з ладу, підлягають здачі для їхньої утилізації в пункти, які визначені місцевими органами самоврядування». Однак міська рада Рівного, яка є тим самим органом, заблокувала вирішення цього питання.
А тим часом у місті триває екологічно-бізнесовий конфлікт. Поки депутати Рівнеради розмірковують, надати чи ні дозвіл на розміщення об’єкту поводження з небезпечними відходами ТзОВ «Еко-Хелп», міські смітники, окрім ртутних ламп, які викидають рівняни, можуть поповнитись ще тисячами ртутних ламп з підприємств та магазинів Рівного.
Через що колотнеча довкола фірми «Еко-Хелп»?
Відпрацьовані енергозберігаючі лампи, що містять сполуки ртуті, відносяться до відходів першого класу небезпеки, й на поводження з цими відходами потрібно мати спеціальний дозвіл – ліцензію Мінохорони навколишнього природного середовища України на операції у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, перевезення, зберігання).
Її має єдине наразі у Рівненській області підприємство ТзОВ «Еко-Хелп». Строк її дії з 14 березня 2011 року до 14 березня 2016-го.
Ліцензію видано на поводження з відходами, що містять як складові або забруднювачі ртуть, сполуки ртуті, у тому числі відпрацьовані люмінесцентні лампи, що містять ртуть, йдеться у документі.
Підприємство займається цією діяльністю уже понад 15 років.
Як повідомила начальник відділу екології управління економіки міста Валентина Веремко, щороку потрібно отримувати дозвіл міської ради на експлуатацію об’єкта поводження з небезпечними відходами, тобто приміщення, де зберігатимуться здані лампи до вивозу на утилізацію. Раніше усе проходило без проблем, а цьогоріч розгорівся скандал. Депутати Рівнеради уже тричі провалили голосування з цього питання.
Особливо категоричний голова депутатської комісії Рівнеради з питань транспорту і зв’язку Святослав Євтушенко, який наполягав на тому, що приміщення, де «Еко-Хелп» зберігає відпрацьовані лампи, не відповідає нормативним документам.
Ось це приміщення ТзОВ “Еко-Хелп” на вулиці Чернишова, 7 у Рівному, де зберігаються ртутьвмісні відходи. Фото порталу “Четверта влада”
На думку депутата, який очолює сміттєзбиральне підприємство ТзОВ “Санком-Рівне”, діяльність “Еко-Хелпу” є сумнівною, оскільки, як він припускає, є сумнівними дозвільні документи на такий вид діяльності, отримані цим підприємством.
Директор ТзОВ “Санком-Рівне”, депутат Рівнеради, екс-УДАРівець Святослав Євтушенко
Як каже Святослав Євтушенко, йому незрозуміло, як могло підприємство отримати ліцензію, коли в нього немає належним чином облаштованого капітального приміщення, як цього вимагають нормативні документи. А зберігається такий украй небезпечний матеріал у непристосованому вагончику, який, до того ж, розміщено поруч із житловою зоною – до найближчих будинків якихось 30 метрів.
Відтак депутат, запропонував внести до порядку денного 23-ї сесії Рівнеради (на третє пленарне засідання, 27-го грудня) проект рішення про проведення громадських слухань щодо розміщення пункту прийому відпрацьованих ртутьвмісних ламп.
Пан Євтушенко каже, що він, разом із громадськими активістами, назбирав понад тисячу підписів мешканців району (показав журналістові товсту паку підписних листів), де нині розміщується скандальний пукт прийому, з вимогою провести такі громадські слухання.
В психології існує таке поняття, як удаваний вибір. Коли вас запитують таким чином, щоб ви однозначно дали ту відповідь, яка потрібна запитувачу. А як би ви відповіли на запитання: чи хочете ви, щоб неподалік вашого будинку розташовували пункт прийому відходів з ртутью?
Святослав Євтушенко категорично відкидає закиди щодо лобіювання власних чи чиїхось інтересів у цьому питанні (вивезення відходів у Рівному – це бізнес депутата – ред.).
– Я не проти «Еко-Хелп», але наполягаю, щоб його діяльність була в рамках чинного законодавства, – наголошує депутат.
Одностайний з колегою й депутат Рівнеради член транспортної комісії Валентин Демчук, який наполягає на необхідності детально розібратися з підприємством «Еко-Хелп». Його обурило, що проект рішення про дозвіл на розміщення об’єкту чомусь не потрапив на розгляд транспортної комісії.
депутат Рівнеради від “Батьківщини” Валентин Демчук
– Він спочатку був, а потім якимось чином загадково зник, – каже Валентин Демчук. – Хто його зняв, не знаю, але, можливо, це комусь вигідно… Депутатів позбавили права сформувати і висловити свою думку. У мене немає особистого інтересу у цьому питанні, хочу лише, щоб підприємство, яке надає такі послуги, працювало у правовому полі. Жахливий стан того вагончика, він ледь не впаде, 30 метрів від житла найближчого… Так не можна. Як вони зберігають? Це ж небезпечні відходи! Хто їм дав ліцензію і дозволи до ліцензії? Такий вагончик, чи що там, слід було б встановити за межами міста. А вони його совають туди-сюди по території…
Зверніть увагу, депутат практично слово в слово повторює ті ж фрази, які озвучив Святослав Євтушенко, а потім директор ТзОВ “Арм-Еко” Роман Стасюк.
На запитання, а як же бути з тим, що Актом перевірки експлуатації об’єкта поводження з небезпечними відходами за підписами начальника відділу екології управління економіки міста Валентини Веремко та директора ТзОВ «Еко-Хелп» Івана Ковальчука, засвідчено, що підприємство здійснює свою діяльність у межах чинного законодавства, Валентин Демчук зазначив, що він має сумніви, чи була насправді та перевірка.
У свою чергу, Валентина Веремко підтвердила, що дійсно підписувала такий акт (на фото, можна збільшити натиснувши), і запевнила, що свою діяльність підприємство «Еко-Хелп» здійснює у відповідності до умов ліцензії та норм чинного законодавства й претензій до нього не було ніколи й немає нині.
Жовтим позначено помилку, яку допустила (чи не помітила?) пані Веремко. Насправді 50 квадратних метрів – це цегляне приміщення колишньої трансформаторноїх підстанції, яку “Еко-Хелп” планувало переробити під приймальний пункт. А “крите оцинкованою бляхою, з броньованими дверима та без вікон” – це додаткове приміщення 20 квадратних метрів – вагончик.
Вона також наголосила, що у Рівному це єдине підприємство, яке має таку ліцензію. Та й загалом, на її думку, це непопулярний вид діяльності, бо ніхто не хоче таким займатися, тому, мовляв, їм треба лише подякувати.
Подальша інформація підтверджує, що пані Веремко помиляється – є ті, хто хоче таким займатися.
Де саме збирають відходи?
Згідно з усіма дозвільними документами, підприємство «Еко-Хелп» здійснює господарську діяльність за адресою вулиця Чернишова, 7. Складське приміщення 50 квадратних метрів, вказане у акті, відсутнє. Є лише оббитий бляхою вагончик на металевих колесах (на фото), який розміщувався на площі 20 кв.м., а пізніше його перемістили в інше місце на території авторемзаводу.
Розташований він у закутку між приміщеннями на території авторемзаводу.
Через паркан за кілька метрів – автозаправна станція та житлові будинки. Поруч – бокси і гаражі орендарів.
Керівник ТзОВ «Еко-Хелп» Іван Ковальчук (на фото) показав журналістові “Четвертої влади” порожній вагончик і розповів, що зібрані 13 тисяч 700 штук ламп ще у серпні відправили на ТзОВ «Микитртуть» у Горлівку Донецької області для утилізації.
Іван Ковальчук каже, що наразі не займається збором відпрацьованих ламп, оскільки хоче через суд повернути начебто незаконно відібране у нього приміщення, де раніше розміщувався склад.
Він вважає, що усі перипетії з дозволом – не що інше як намагання усунути його з бізнесу на користь ТзОВ «АРМ-ЕКО» (саме цю фірму згадували депутати під час обговорення питання надання дозволу для «Еко-Хелп», – авт.) й припускає, що лобіює це питання у Рівнераді якраз депутат Євтушенко (за непідтвердженою інформацією з колуарів Рівнеради пан Євтушенко товаришує з директором “Арм-Еко” – ред.).
Іван Ковальчук розповів про підприємство і виклав своє бачення ситуації:
– З 1995 року, відколи існує наше підприємство, ми вивезли понад один мільйон відпрацьованих ламп. Уклали договір з Микитівським ртутьпереробним заводом, що у Горлівці Донецької області, куди й відправляємо потягом зібрані лампи. Відправляємо з контейнерної станції у Рівному, куди завозимо лампи своїм транспортом. Для цього у нас є легковик з причіпом, який вміщає приблизно тисячу штук ламп.
Маємо документи про навчання водія для перевезення небезпечних вантажів. Хоча, як нам роз’яснили у автошколі, куди зверталися за роз’ясненням, для того, щоб вантаж вважався небезпечним, то має бути в сумі 1 кг ртуті. Отже потрібно 5-8 тисяч відпрацьованих ламп, щоб назбирати таку кількість. Ми перевозимо не більше двох тисяч. У нас є документ з автошколи (на фото), що, якщо менше 1 кг ртуті, то не потрібно спецдозволів і перевозити можна будь-яким транспортом.
Стосовно санітарної зони, то, як нам пояснили в Рівненській обласній санепідемстанції, для розташування пунктів приймання відпрацьованих ртутьвмісних ламп встановлення санітарно-захисної зони Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів не передбачено. Зона у 100 метрів має бути лише для переробних підприємств, де йдуть випари ртуті.
Про скандал з розміщенням приймального пункту, а власне вагончика, проти якого так протестували депутати, Іван Ковальчук розповів наступне:
– Вагончик у цьому місці стоїть з травня 2012 року. Раніше він був біля офісу ТзОВ «АРМ-ЕКО», там я орендував у авторемзавода приміщення колишньої трансформаторної підстанції, де ми зберігали здані відпрацьовані лампи. У документах до ліцензії зазначено, що беру під склад приміщення колишньої трансформаторної підстанції площею 50 квадратних метрів і поруч 20 квадратів території, де й розміщував вагончик для збору.
На момент отримання ліцензії (березень 2011 року) у приміщенні були двері, підлога, перегородка. Я хотів зробити там ремонт і взяти в оренду все приміщення.
З керівництвом авторемзаводу на ту ділянку маю договір до 2014-го року (договір і акти до нього клікабельні).
– На це приміщення я у 2010 році зробив, як це передбачено законодавством, оцінку впливів на навколишнє середовище (ОВНС), за яке заплатив 4,5 тисячі гривень, – продовжує керівник «Еко-Хелпу». – Я уже завіз цеглу, замовив двері, але мені сказали з авторемзаводу, що начебто там мають прокладати каналізацію й попросили тимчасово переставити вагончик.
Ось приміщення колишньої трансформаторної підстанції, де підприємець мав зробити склад-приймальний пункт
– Я й переставив його вглиб території. Аж тут ні з того, ні з сього, мені кажуть, що те приміщення викупив через суд якийсь Михайло Мельник. Хто він, я не знаю, начебто працює в «АРМ-ЕКО», якийсь співдиректор чи що…
Я звернувся до керівництва авторемзаводу, щоб мені пояснили, як же так, чому мене не попередили, угоду ж не розірвали. Я платив оренду до жовтня 2012 року включно по 120 гривень щомісяця. Однак нічого так і не добився.
Мені сказали, що приміщення належить новому власнику. Тепер я хочу через суд з’ясувати, чому у мене забрали це приміщення і повернути його, щоб там розмістити склад. Тому поки не вирішиться питання з тим приміщенням, я тимчасово збираю лампи у вагончик. Але зараз не веду ніякої діяльності.
Як вважає Іван Ковальчук, це все було зроблено навмисно, щоб усунути його з бізнесу. На його думку, зацікавлені в цьому керівництво «АРМ- ЕКО», бо самі хочуть займатися збиранням відпрацьованих ламп, тому, мовляв, навіщо їм конкурент. А депутат Євтушенко, на думку Івана Ковальчука, налаштований проти «Еко-Хелп» саме тому, що узявся лобіювати інтереси «АРМ-ЕКО». Звідси, мовляв, й така колотнеча довкола цього питання.
Журналіст «Четвертої влади» намагалася запитати чому не дотримано умов договору оренди приміщення трансформаторної підстанції у директора ВАТ «Рівненський авторемонтний завод» Дмитра Ратовського. Однак знайти ані адміністрацію зазначеного підприємства, ані самого пана Ратовського так і не вдалося.
Як зазначили в управлінні економіки міста, підприємство начебто формально рахується як діюче, але фактично розтягнуто на частини різними юридичними особами.
Ані в довідковому, ані в бізнес-довідці жодних телефонних номерів такого підприємств немає.
Телефонні номери, які журналістові вдалося знайти самотужки, або не відповідають, або на тому кінці дроту кажуть, що це не авторемзавод.
Орендарі та власники підприємств, розташованих на території авторемзаводу за адресою Чернишова, 7 кажуть, що тут адміністрації підприємства немає, як і самого заводу, й де вони знаходяться їм не відомо.
З ким же укладав договір керівник ТзОВ «Еко-Хелп» Іван Ковальчук? Сам він відмовився надати журналістові номер телефону пана Ратовського. Водночас, коли матеріал уже був готовий до публікації, повідомив, що начебто уже домовився про оренду приміщення трансформаторної підстанції з її новим власником. Деталі цих домовленостей не пояснив, і перестав відповідати на телефонні дзвінки.
Скільки заробляють на здачі ламп
– Я не проти, щоб хтось ще займався цим, – каже Іван Ковальчук, – якщо хтось зробить краще, то нехай. Але ж нищити когось, а потім комусь надавати… Вони («Арм-Еко», – авт.) думають, що це вигідний бізнес. Ми робимо маленьку рентабельність, яка дозволяє купити бензин і ще деякі витрати.
От візьмемо 60 тисяч ламп по 5 гривень, це 300 тисяч, але це ж оборот. А витрати які! Ми приймаємо лампи по 5,6 гривні за штуку. На Микитівку здаємо по 2,4 гривні. Платимо за контейнер на станції Рівне і за контейнер, який перевозить з потягу до заводу. Ледве на невелику зарплату виходить.
Насправді “Еко-Хелп” наразі може збирати 80 тисяч ртутних ламп. А це вже півмільйонний оборот. Зважаючи ж на те, що щороку використання підприємствами та організаціями таких ламп зростає, а там дивись і продавців зобовяжуть утилізацію цих ламп включати в ціну продажу… виходить доволі перспективний малий бізнес.
Директор ТзОВ «АРМ-ЕКО» Роман Стасюк на словах заперечує, що хоче викинути конкурента з бізнесу, але підтверджує, що дійсно наразі займаються виготовленням документів для отримання ліцензії на операції, пов’язані з поводженням із небезпечними відходами, а саме збиранням, перевезенням, зберіганням відпрацьованих люмінесцентних ламп.
– Ми звернули увагу (на підприємство «Еко-Хелп», – авт.) після того, як на нашій території розмістився вагончик для збору, приблизно 15 метрів від офісу, – каже Роман Стасюк. – Бували випадки, коли лампи підвозили до вагончика, а там нікого немає. Скидали їх, і діти їх били поруч з вагончиком. Ми вважаємо, що треба збирати згідно із законодавством. Нам закидають, що ми забрали приміщення. Ніхто не звертався до нас про те приміщення. Після того, як ми звернулися до санепідемстанції за технічним умовами для виготовлення ліцензії по збору ламп, то нам надіслали з обласної санстанції вимоги, які для цього потрібно виконати. Одна з вимог – розташування приміщення не менше, ніж за 100 метрів від житлових і офісних будівель. А це примішення просто у нас під вікнами. Інші умови – організація під’їзних шляхів для завантаження, підлога у приміщенні має бути з матеріалу, який унеможливл.є проникнення токсичних речовин, опалення в холодну пору року, щоб не менше -5 градусів.
Роман Стасюк надав копію відповіді з ДЗ «Рівненська обласна санітарно-епідеміологічна станція», у якій виписані усі ці умови. Цікаво, що у наданому Іваном Ковальчуком листі з цього ж закладу і за підписом однієї й тієї ж особи – Головного державного санлікаря області пана Шевченка – міститься протилежна відповідь, що для пунктів приймання санітарно-захисна зона не передбачена. Щоправда, у випадку з «АРМ-ЕКО» йдеться про склад, а з «Еко-Хелп» – пункт приймання. Але ж ліцензія у «Еко-Хелп» на складське приміщення!
Порівняйте відповіді:
– Я не приховую, що ми нині виробляємо ліцензію, – провадить Роман Стасюк. – Треба дотримуватися законодавства, а то збирають, не зрозуміло як – тягають той вагончик по всій території, у близькості до нашого офісу, де працюють люди (це вже третя людина, включно з двома депутатами, яка точно повторює одну й ту саму фразу, складається враження, що депутати, які не бачили як цей вагончик перетягували, просто повторюють слова першоджерела фрази – ред.). Земельної ділянки немає у нього (у «Еко-Хелп», – авт.), біля кафе поставив, де за 20 метрів люди їдять, потім переволік в інше місце. Комісія виїжджала дивитися те місце для вагончика…
– Не розумію, на що дивляться контролюючі органи? Ми не проти, щоб, хто хоче, займався такою діяльністю, але в межах закону, й умови для всіх мають бути однакові. Я не проти «Еко-Хелп», але нехай знайдуть місце, де розташувати вагончик, і внесуть зміни до ліцензії, це не так важко.
На запитання, хто такий Михайло Мельник і чи є такий працівник у «АРМ-ЕКО», Роман Стасюк відповів, що такого у них немає. Водночас, пан, який перебував у кабінеті під час розмови, й час від часу долучався до неї, але не представився, зазначив, що приміщення колишньої трансформаторної підстанції, про яке говорив Іван Ковальчук, вже давно викупив новий господар, але воно не належить «АРМ-ЕКО».
На запитання, хто такий Михайло Мельник, він також відповів, що не знає.
Однак це знає Єдиний реєстр судових рішень та Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України.
Мельник Михайло Богданович та Стасюк Роман Павлович – це засновники ТзОВ «АРМ-ЕКО».
Директор «АРМ-ЕКО» Роман Стасюк не знає хто засновник фірми, яку він очолює? Фото – скрін-шот із відео телеканалу “Рівне 1”
Отже виходить, що директор і співзасновник «АРМ-ЕКО» Роман Стасюк не знає з ким він засновував підприємство, або просто вводить в оману рівнян.
Відтак виходить, що у «АРМ-ЕКО» слова розходяться з ділом. На словах вони «не проти “Еко-Хелп”», а на ділі позбавляють його приміщення і намагаються отримати схожу ліцензію, а тим часом окремі депутати Рівнеради сприяють ненаданню дозволу фірмі «Еко-Хелп».
Довідка:
Товариство з обмеженою відповідальністю “АРМ-ЕКО” засноване 21 червня 2004 року на базі науково – виробничої фірми по проектуванню, будівництву та експлуатації очисних споруд.
Основні напрямки діяльності ТзОВ “АРМ-ЕКО”:
• монтаж, пусконалагодження, модернізація, ремонт та технічне обслуговування ліфтів, ескалаторів, траволаторів та підйомників;
• продаж ліфтів, ескалаторів, траволаторів, підйомників та запчастин до ліфтів;
• продаж, встановлення та сервісне обслуговування технологічного обладнання для харчової промисловості, кондитерських та кулінарних цехів, кафе, барів, ресторанів;
• виробництво промислових електричних плит, шаф пекарських, м´ясорубок та нейтрального обладнання для харчової промисловості, кондитерських та кулінарних цехів, кафе, барів, ресторанів.
Дані з ЄДРПОУ:
Юридична адреса: 35364, Рівненська обл., Рівненський район, с. Грушвиця Друга, вул. 40 років Перемоги, 1
Статутний фонд: 75 005 гривень.
Засновники: Мельник Михайло Богданович – м. Рівне, вул. Васильчишина, 3/9 – 37 502, 50 грн.
Стасюк Роман Павлович – с. Грушвиця Перша, вул. Радянська, 37 в – 37 502,50 грн.
Вид діяльності: виробництво машин і устаткування для виготовлення харчових продуктів і напоїв, будівництво.
Ось найсвіжіші відеоновини з телеканалу “Рівне 1” про діяльність цієї знаної у Рівному ліфтової фірми та позиція щодо неї міського голови Рівного:
Як отримало ліцензію підприємство «Еко-Хелп»
Підозри про те, що хтось зацікавлений у витісненні з бізнесу «Еко-Хелп» як конкурента є і в міського голови Рівного Володимира Хомка, який, коментуючи журналістам ситуацію довкола цього питання, натякнув на «запах цієї історії».
Однак до діяльності підприємства пана Ковальчука також виникають запитання.
Насамперед, щодо отримання ліцензії, а точніше, – дозвільних документів для її отримання. У жовтні 2010 року підприємство «Еко-Хелп» отримало відмову Ліцензійної комісії Департаменту екобезпеки Міністерства охорони навколишнього природного середовища України у видачі ліцензії. Підприємство не надало повний перелік необхідних документів, зокрема, оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС).
І у цьому ж місяці 2010 року отримало експертний висновок для одержання ліцензій на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами – збирання, перевезення, зберігання відпрацьованих ламп, що містять ртуть.
Відтак, як вбачається з ОВНС (яке пізніше все ж виконали фахівці приватного підприємства «ІНВІЕКО-Захід», які мають на це ліцензію), експерти давали оцінку виходячи з того, що підприємство використовує для своєї діяльності складське приміщення колишньої трансформаторної підстанції площею 50 квадратних метрів та 20 квадратних метрів прилеглої території (власне територія, на якій спочатку стояв вагончик – ред.).
Зокрема, у розділі ІІІ. «Загальна характеристика об’єкта та його господарської діяльності» йдеться: «Приймальний пункт ТОВ «Еко-Хелп» знаходиться в межах м. Рівне по вул. Чернишова, 7, в приміщенні недобудованої трансформаторної підстанції на території ВАТ Рівненський АРЗ», згідно договору оренди від 01.04.2010 р. №2. Згідно даного договору також на даній території знаходиться пересувний металевий вагончик (той самий, у який збирали відпрацьовані лампи, – авт.), який використовується як приміщення для обслуговуючого персоналу».
«Недобудована» трансформаторна підстанція являє собою напівзруйновану цегляну коробку з отворами замість вікон та дверей, без жодного натяку на ремонтні роботи. Під’їзду до неї поки що теж немає.
Зовсім поруч офіс ТОВ «АРМ-ЕКО», аптечні склади, а з іншого боку (від вулиці Ясної) за кілька метрів – міська прокуратура і житлові будинки приватного сектору.
Згідно з висновком фахівців ПП «ІНВІЕКО-Захід», впливи від господарської діяльності «Еко-Хелп» на навколишнє середовище відсутні. Щоправда, як ідеться у документі, «при нормальній експлуатації приймального пункту, з урахуванням вжиття всіх передбачених проектом захисних рішень».
Тобто, власне тоді, коли в приміщенні зроблять належний ремонт, якого зараз немає.
Також викликає запитання щодо Акту перевірки експлуатації об’єкта поводження з небезпечними відходами від 03 вересня 2012 року, доданому до проекту рішення сесії Рівнеради про дозвіл на експлуатацію об’єкта. Тут чиновниця з управління економіки, чий підпис стоїть під Актом, переплутала оцинкований вагончик 20 кв.м. із складським приміщенням 50,0 м кв. Чи загалом бачила начальник відділу екології управління економіки міста Валентина Веремко той об’єкт, який перевіряла?
Згідно зі ст.12 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів (затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1218) власники відходів, які здійснюють їх розміщення, до 1 квітня подають до органів Мінекоресурсів на місцях заяви на одержання дозволу на розміщення відходів у наступному році.
Депутат Святослав Євтушенко надав журналістові «Четвертої влади» копію відповіді на його запит, за підписом начальника управління економіки Рівного Миколи Киреї, у якій йдеться про те, що «ТзОВ «Еко-Хелп» у період з 2009-го по 2012-й роки не зверталося з клопотанням про надання дозволу на експлуатацію об’єкта поводження з небезпечними відходами».
А отже вчинило протиправні дії.
Керівник ТзОВ «Еко-Хелп» Іван Ковальчук каже, що це не обов’язково, хоча зізнається, що раніше такі заяви подавав.
Чому ж тоді начальник відділу екології управління економіки міста Валентини Веремко, до якої і мали б надходити ці заяви каже що підприємство здійснює свою діяльність згідно з чинним законодавством?
– Раніше такої потреби не було, – пояснює пані Веремко. – А відколи у січні 2010 року було внесено зміни до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», які торкаються компетенції міської ради, за дозволом на розміщення об’єкта поводження з небезпечними відходами слід звертатися щороку.
Однак Валентина Веремко так і не пояснила чому після змін у законодавстві в 2010 та 2011 роках директор “Еко-Хелпу” не звертався за цим дозволом. Тим самим порушуючи статтю 26 Закону “Про місцеве самоврядування”. Значить не все було згідно із законодавством?
Іван Ковальчук також надав журналістові копії інших дозвільних документів.
Висновок про відповідність вимогам екологічної безпеки Держуправління охорони навколишнього природного середовища:
Акт перевірки виконання вимог природоохороного законодавства Державної екоінспекції в Рівненській області:
Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи:
та Акт перевірки дотриманя санітарного законодавства.
У всіх цих документах немає зауважень до «Еко-Хелп».
Утім, як розповіло журналістові анонімне джерело, такій оцінці діяльності підприємства могло сприяти те, що головний бухгалтер підприємства і один із засновників ТзОВ “Еко-Хелп” Олена Гущук є дружиною заступника головного Державного санітарного лікаря області. Хоча Іван Ковальчук і підтвердив цю інформацію, однак категорично, з обуренням заперечив будь-яку допомогу чи навіть натяк на неї з боку цього чиновника:
– Такого навіть і на думці не було, бо ми не можемо ж підставити людину.
Згідно зі Статутом підприємства, копію якого для ознайомлення надав Іван Ковальчук, засновниками ТзОВ є троє фізичних осіб, у тому числі й сам пан Ковальчук. Як він запевнив, жодних високопосадовців чи впливових осіб за цими засновниками немає.
Іван Ковальчук зазначив, що готовий і надалі працювати, оскільки добре знає цю роботу. І не розуміє депутатів, які замість сприяти у такій украй потрібній місту справі, заблокували роботу підприємства.
Тепер підприємства, з якими у «Еко-Хелп» укладено угоди на збір відпрацьованих ламп, змушені будуть тримати їх у себе, або самотужки шукати шляхів, як позбутися небезпечних відходів. Хто може гарантувати, що їх не викидатимуть тихцем на смітники?
До того ж депутат і директор ТзОВ «Санком-Рівне» Святослав Євтушенко підтвердив, що чимало ртутних ламп зі сміттям опиняються на сміттєвому полігоні. За підрахунками екологів, у такий спосіб на сміттєзвалище щорічно потрапляє близько 3-х кілограмів ртуті.
Коли матеріал уже був готовий до публікації, Іван Ковальчук телефоном повідомив журналісту, що уклав угоду з Відокремленим підрозділом «Рівненська дирекція залізничних перевезень» Львівської залізниці на оренду ділянки площею 18 квадратних метрів на товарній станції «Рівне» терміном на три роки.
Як пояснив пан Ковальчук, на цьому місці він розмістить вагончик, який нині знаходиться на території ВАТ «Рівненський авторемзавод», або новий вагончик.
Це буде місцем тимчасового збору і складування відпрацьованих люмінесцентних ламп. Розпочне займатися він цією діяльністю уже в першому кварталі 2013 року.
Відтак, проект рішення, який спричинив скандал у Рівнераді, вочевидь, доведеться переглянути.
Водночас, Іван Ковальчук зазначив, що за цей період має намір таки залагодити справу з орендою приміщення трансформаторної підстанції на території авторемзаводу, оскільки розглядає його як приміщення складу для забезпечення діяльності підприємства «Еко-Хелп».
Р. S. Поки керівництво підприємства «Еко-Хелп» звинувачують у порушення законодавства, на імя Івана Ковальчука прийшло повідомлення від оргкомітету Національного бізнес-рейтингу (який організовують Торгово-промислова палата України та Інформаційно-аналітичне агентство «СтатІнформКонсалтинг»), згідно з яким «Еко-Хелп» стало срібним номінантом (33-е місце з 50-ти у рейтингу підприємств галузі) і може розраховувати на відповідні відзнаки: отримання статусу «Лідер галузі 2012» та особистого іменного Ордену «За заслуги перед Вітчизною» (перший випуск в Україні). Двоє працівників підприємства отримають сертифікат «Працівник року 2012» та іменну медаль «За трудові заслуги».
А як з ртутними лампами рівнян? Куди їх викидати?
Фото порталу “Четверта влада”
Коментар громадського експерта в комунальних питаннях, керівника Рівненського центру «Соціальне партнерство» Сергія Пінчука:
– Система збору та знешкодження відпрацьованих енергозберігаючих ламп від населення у Рівному відсутня. У результаті мешканці міста викидають відпрацьовані енергозберігаючі лампи у смітники, що може призвести до значного забруднення довкілля парами ртуті.
Ця проблема є типовою практично для усіх населених пунктів України.
Міністерством екології та природних ресурсів України ще у лютому 2012 року було розроблено проект Постанови Кабміну «Деякі питання збирання, видалення, знешкодження та утилізації відходів, що містять ртуть та її сполуки». Однак ця постанова так і залишилася проектом.
А тим часом тільки у Рівному до смітників було викинуто понад сотні тисяч відпрацьованих ртутьвмісних ламп.
Як засвідчили результати соціологічного дослідження, проведеного Інститутом соціальних досліджень Національного університету «Острозька Академія», нині у Рівному мешканці використовують майже 700 тисяч енергозберігаючих ламп.
Понад 230 тисяч ламп, що відпрацювали свій термін, були викинуті на смітники. Згідно із законодавством України, усі функції щодо регулювання відносин у сфері поводження із відходами, в тому числі з небезпечними та побутовими, відносяться до компетенції органів місцевого самоврядування.
Власниками відходів, у тому числі відпрацьованих енергоефективних ламп, є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які є власниками (наймачами, орендарями) квартир (будинків). Вони зобов’язані укласти договір із виконавцем послуг з вивезення відходів та оплачувати вартість таких послуг згідно з встановленими тарифами.
Тариф на вивезення побутових відходів, в тому числі небезпечних у складі побутових відходів, встановлюється рішенням виконавчого комітету міської ради. У зв’язку з цим, у міської влади є такі варіанти дій.
Перший: чекати на вирішення проблеми збору та утилізації ртутьвмісних ламп на загальнодержавному рівні і змиритися із постійно наростаючою загрозою ртутного забруднення міста (до речі, ухвалення зазначеної вище постанови не вирішує проблему одразу – на її виконання Мінекології, Мінекономіки та Державна митна служба мають тільки розробляти порядок збирання та утилізації таких відходів).
Другий: встановити для населення тариф на збирання та знешкодження відпрацьованих ртутьвмісних ламп. На тверді, ремонтні, великогабаритні відходи у Рівному тариф уже встановлено. Міська влада має набратися мужності і прийняти непопулярне рішення – ввести тариф на збір та знешкодження небезпечних відходів. Насправді, це не призведе до відчутного підвищення плати за вивезення сміття, але дозволить щомісячно отримувати кошти на функціонування постійно діючої системи збирання небезпечних відходів від населення. Зрештою, міська влада може провести громадські слухання і запропонувати рівнянам альтернативу: або сплачувати щомісяця на кількадесят копійок більше – або наражатися на небезпеку дихати парами ртуті біля своїх будинків.
Третій варіант: оплачувати збір небезпечних відходів від населення коштом міського бюджету. Таким шляхом пішла влада Черкас, яка вирішила не чекати на милість уряду. Проте чи довго вони зможуть оплачувати такі послуги, зважаючи на ситуацію з місцевими бюджетами, невідомо.
Автори: Світлана Калько, Володимир Торбіч, ІА «Рівненське агентство журналістських розслідувань», 24.12.2012
