Хто і як отримав мисливські угіддя Волині

Як бачимо зі схеми, із 11 фірм, які отримують право користування угіддями є одне державне підприємство, одна громадська організація та 9 приватних фірм.

Журналістам вдалося поспілкуватися із кількома представниками цих підприємств. Усі розповіли нам про благородні наміри у відродженні популяції диких тварин, догляді та охороні за угіддями, а також пообіцяли боротися із браконьєрством. Також усі запевнили, що жодним чином не обмежуватимуть місцевих мешканців у доступі до угідь, у ліцензованому полюванні на них та збиранні ягід, грибів тощо.

Громадська організація запрошує всіх

Громадська організація «Мисливсько-рибальський клуб «Стохід-Козацький» із 12 членами отримала 4 тисячі 863 гектара в Ковельському районі поблизу сіл Великий Порськ, Кухарі, Арсоновичі, Угли.

За інформацією з Єдиного реєстру підприємств та організацій України, серед засновників організації значиться Гетманчук Микола Степанович, Максимюк Євгеній Павлович та Самойліч Андрій Іванович. Організація зареєстрована у листопаді 2012 року за тією ж адресою, де знаходиться підприємство Андрія Самойліча ТзОВ «Веставтотрейд».

Як вдалося з’ясувати, співзасновник і директор організації Микола Гетманчук це луцький підприємець, власник луцького бару «Льох у свата».

Підприємство Андрія Самойліча «Веставтотрейд» займається ремонтом автомобілів. Його дядько, за словами брата Андрія Самойліча, працював директором КПП філії ВАТ «Ковельсільмаш».

Директор Микола Гетманчук розповів, що наразі у їхній організації 12 членів, але вони «раді бачити усіх [бажаючих]».

– Якщо бажаєте бути членом, то прошу, – каже журналісту Микола Гетманчук. – Ми приймаємо всіх, разом із Слабенком (депутатом облради, що виступив проти передачі – авт.). Це громадська організація. Хто має бажання, то прошу всіх. Всякі люди в нас є: прості люди, шофери, військові, є й бізнесмени, підприємці.

Щоб на цьому заробляти – треба років п´ять

Мале приватне підприємство «Вероніка».

Це підприємство отримало 9 тисяч 505 гектарів угідь, а зареєстроване ще у липні 1997 року ковельським бізнесменом Віктором Кавасом. Віктор Кавас довгий час був другом теперішнього ковельського міського голови Олега Кіндера. Однак у 2011 році між ними розгорівся конфлікт, коли Віктор Кавас на одній із прес-конференцій назвав мера хабарником. Опісля відбувся суд, який визнав, що підприємець поширив недостовірну інформацію щодо посадовця.

– А що то таке, що журналісти стали цікавитися мисливським господарством? – питає Віктор Кавас. –Мисливським господарством займаюся з 2008 року. Рішення [про користування] були, а їх скасовували через суд. То я, можна сказати, в дірявий кошельок все робив. А от зараз уже офіційно. Найняв офіційно єгеря вже роки два. Зарплату платили, охороняє, машину купив, кабанів – випустив багато.

– А де ці мисливські угіддя?

– Вони навколо Ковеля. Це я вже, можна сказати чотири роки займаюся ними.

– То ви неофіційно ними займалися?

– Я просто, як би там не було, порядок наводив, браконьєрів ловив.

– А ви самі уже давно займаєтеся мисливством?

– Ну я так, давно вже їжджу, по всьому світі. Років з десять, а то й п’ятнадцять.

– То ви маєте ще якісь фірми?

– Ну є в мене трохи бізнесу.

– Чи дорого коштує утримувати ці угіддя?

– Офіційно сказати чи неофіційно? Якщо офіційно, то єгерю плачу зарплату. Всього виходить 10-15 тисяч гривень в місяць. Зараз треба буде брати три єгеря. До 15 тисяч гривень видатків у місяць. Щоб ви знали. Це дороге задоволення.

– Ви плануєте ще й на цьому заробити?

– Та ну, просто я люблю це. А заробити… то дивлячись як воно піде. Треба звіра розвести, а то хоча б років п’ять треба.

Три фірми з одним співзасновником

Такi автомобiлi охороняють угiддя, якими користується одна з приватних фірм

Три богатирі під одним «ковпаком»: ТзОВ «ВЕСТА М», ТзОВ «Ішів» та ТзОВ «Станово».

Одна із наймолодших фірм, яка отримала у користування мисливські угіддя – ТзОВ «ВЕСТА М». За рішенням фірма отримала 3 тисячі 536 гектарів угідь. Зареєстрована вона 15 січня 2013 року. Серед її засновників, на кінець березня значиться троє осіб: Купчик Михайло Олександрович, Микитюк Володимир Миколайович та Анцигін Валерій Олександрович. Усі вони мають по 40 тисяч гривень внесків до статутного фонду підприємства.

І Володимир Микитюк і Михайло Купчик є підприємцями. Так, у газеті «Волинь» розміщена стаття про Михайла Купчика, який у Турійську має фермерське господарство «Аміла». Саме останній і є директором ТзОВ «Веста М».

Журналіст зателефонував директору за номерами вказаними при реєстрації підприємства, але натрапив лише на його заступника.

– А як до Михайла Олександровича зателефонувати чи зв’язатися з ним?

– А хто це? Я можу всі питання.

– Це журналіст. Хотів поговорити з приводу мисливських угідь.

– Він у відрядженні зараз. Його немає.

– А коли буде?

– Звідки я знаю, як справиться то буде.

– Десь сьогодні?

– Ні, сьогодні ні, тільки вчора поїхав. Говоріть, що там щодо угідь.

– Де знаходяться угіддя?

– Якщо ви запитуєте, значить ви маєте якусь інформацію.

– Я маю інформацію скільки їх. Але не знаю, де вони знаходяться.

– Вони зовсім нікому цікаві не були. Вони були в такому підтопленому і занедбаному стані. Ми побудували зараз кілька годівниць. Все що встигли, зима і нам не дала це зробити. Де знаходяться? Якщо ви не знаєте де населений пункт, то що вам поміняється. Приблизно це у Ковельському районі.

– А де саме? На півдні чи де?

– От, як ви вважаєте, ми один одного не знаємо. Є в мене бажання з вами говорити чи ні?

– Так я ж вам представився хто я.

– Ну і я представився. Я заступник його.

– А як вас звати?

– Юрій мене звати, Дмитрович.

– А прізвище?

– Для початку забагато інформації. Я ж не знаю, з якою метою ви це, для чого вам це треба.

– Я журналіст, готую матеріал.

– Ну. Мені це абсолютно нічого не говорить. Ви взяли десь телефон, не знаю де.

– Як де? В Єдиному державному реєстрі підприємств.

– Ми маємо рішення обласної ради і крім того, що за свій кошт витратили близько 20 тисяч гривень для того, щоб підгодувати, ми більше нічого не робили, бо ми не маємо ще ніяких повноважень.

– Ваше підприємство нещодавно створене.

– Наше підприємство створене на базі кількох підприємств. Наша база, не знаю чи ще в когось є така база. Те що воно новостворене, то це абсолютно ні про що не говорить. Якщо журналіст витягує з реєстру, скажімо так, готові цифри і дату реєстрації і за цим нічого не бачить, то це помилкове враження ваше.

– То тому й телефонуємо, щоб дізнатися. На базі яких підприємств утворено?

– Якщо плануєте щось взнати, то абсолютно підходи ваші неправильні. Ви хочете подзвонити, і абсолютно не знаючи людини я маю щиро чи нещиро розповідати. Не знаючи в якому ракурсі все це має викладатися.

Продовжувати розмову з журналістом чоловік, що представився заступником директора, не захотів.

Ще один цікавий факт, який стосується цього підприємства це те, що один із засновників – Анцигін Валерій Олександрович – значиться у засновниках ще двох інших фірм, які також отримали по кілька тисяч гектарів угідь: ТзОВ «Ішів» та ТзОВ «Станово».

На жаль, ні з представниками ТзОВ «Ішів», ні з представниками ТзОВ «Станово» журналістам зв’язатися не вдалося. Серед засновників ТзОВ «Ішів» наприкінці березня значилися троє осіб: Юнак Микола Петрович (22 тисячі гривень внеску у статутний фонд), Анцигін Валерій Олександрович та Ланевич Сергій Степанович (по 11 тисяч гривень внеску у статутний фонд). Ця фірма отримала найбільше мисливських угідь – 14 тисяч 253 гектари.

Директором ТзОВ «Ішів» значиться Юнак Сергій Петрович, а в ЄДР у них вказано два номери: мобільний та стаціонарний. За мобільним про цю фірму нічого не знають:

– Це Юнак Сергій Петрович?

– Ви помилилися, я вам кажу.

– А хто це?

– А яка вам різниця? До свіданія.

– Ви не знаєте Юнака Сергія Петровича?

– Ні.

За стаціонарним постійно лише гудки. Зареєстрована ця фірма у вересні 2007 року. Засновник Микола Юнак – місцевий бізнесмен, був депутатом Володимир-Волинської міської ради п’ятого скликання, директором ТзОВ «БРВ-Україна». Також Микола Юнак був головою Громадської ради при Ягодинській митниці.

Серед засновників ТзОВ «Станово» також троє осіб: Анцигін Валерій Олександрович (40 800 гривень внеску у статутний фонд), Дмитрук Віталій Володимирович та Федчик Віталій Степанович (по 39 600 гривень внеску у статутний фонд). Ця фірма зареєстрована 17 січня 2013 року в одному із сіл Камінь-Каширського району. У ЄДР не вказано жодних телефонів для зв’язку.

Три-чотири роки щоб можна було полювати

Такi пiдгодiвельнi майданчики розмiщенi на угiддях ДП Звiрiвське мисливське господарство

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВУЛФ-К».

Луцька фірма. Зареєстрована у червні 2010 року в одному із луцьких офісів. Ця фірма отримала 13 тисяч 217 гектарів мисливських угідь у Маневицькому та Любешівському районах.

Станом на кінець березня 2013 року серед засновників цієї фірми значився Лизун Руслан Петрович. Проте директор Юрій Мельничук спростовує цю інформацію.

– Плануємо збільшити популяцію звіра. Зробити такі пункти, щоб можна було не тільки там щоб мисливство, а й відпочинок. Збудувати там літній будинок. Є там прекрасне озеро Лісове, яке хочемо зарибнити.

– Ще чимось займається ваше підприємство?

– Ми займаємося. Я просто довгий час працював в лісовому господарстві і закінчував лісотехнічний університет. Займаємося ми переробкою деревини. Робимо вагонку, дерев’яні будиночки.

– Тобто на цих угіддях теж будете вирізати дерева?

– Ні. Ліс залишається власністю лісгоспу. Ліс і всі санітарні рубки, то ми до того відношення не маємо. Ми маємо збільшити популяцію звіра і тоді коли будуть створені умови і тоді буде дозвіл на відстріли. Цю ліцензію видають з погодження екологічної служби і природоохорони. І тоді ми можемо організувати полювання згідно ліцензії на відстріл там трьох чи чотирьох кабанів. Але це питання не зараз. Це протягом 3-4 років потрібно працювати щоб відновити популяцію звірів.

– Ми маємо інформацію, що вашим підприємство займається Лизун Руслан Петрович.

– Я такого не знаю.

– А він хіба не засновник?

– Ні.

– А хто засновник?

– Ця інформація не видається і не стосується.

До чого тут народний депутат?

ТзОВ «Майдан Мисливський» з телефонами в АПГ «Пан Курчак».

Ця фірма зареєстрована 1 березня 2011 року у одному із сіл Ківерцівського району. Як нам вдалося з’ясувати, серед її засновників значаться чотири особи: Гламазда Микола Петрович, Колядинський Микола Іванович, Тарасюк Віктор Савович, Прус Андрій Юрійович (у всіх по 500 000 грн. внеску у статутний фонд).

Директор і співзасновник Микола Гламазда за освітою юрист, адвокат, на цей момент працює помічником голови товариства «Агропромислова група «Пан Курчак». За деякою інформацією, на кінець 2006 року був виконувачем обов’язків директора «АПГ «Пан Курчак». Як повідомили в офісі агропромислової групи, Микола Гламазда працює тут уже давно.

Як відомо, раніше головою ТзОВ «АПГ «Пан Курчак» був теперішній народний депутат Сергій Мартиняк.

До слова, із таким же прізвищем у Луцькій міській раді працює начальник відділу екології – Гламазда Анатолій Петрович. Проте посадовець заявив, що ні брата, ні інших родичів на ім’я Микола він не має.

Що ж до інших засновників, то вдалося з’ясувати, що Андрій Прус – киянин. Він є керівником київської ТзОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Аксон».

Телефони, що вказані у ЄДР як контактні у ТзОВ «Майдан Мисливський», це телефони в офіс «АПГ «Пан Курчак».

Права рука мера Нововолинська

Так виглядають будиночки для мисливцiв на угiддях, якими користується одна з приватних фірм

ТзОВ «Павлівське мисливське господарство» хвалиться здобутками.

Ця фірма створена у 2008 році і, як уже вище зазначалося, саме вона у 2009 вже отримувала мисливські угіддя в користування. Серед її засновників п’ять осіб: Рибак Олександр Анатолійович, Торчило Сергій Леонтійович, Ярема Віктор Романович, Павлюк Анатолій Семенович. Дехто із них має «серйозний» бізнес.

Зокрема, Віктор Ярема має сітку продовольчих точок. Він і є найбільшим донором підприємства. В засобах масової інформації Віктор Ярема засвітився у скандалі навколо кабельного телебачення Нововолинська та Ковеля. Також його називають правою рукою мера Нововолинська Віктора Сапожнікова. Підприємець Сергій Торчило має кілька магазинів із автозапчастинами.

«Павлівське мисливське господарство» тримало 7 тисяч 21 гектар угідь в Іваничівському районі, поблизу сіл Завидів, Павлівка, Милятин, Переславичі, Самоволя.

Директор фірми – чоловік із 22-річним стажем в мисливстві Микола Холмецький. Саме він і повідав журналістам про успіхи їхньої фірми в останні роки.

– Спочатку ми брали ці угіддя в 2009 році. Потім через процедуру обласної ради, ми попали під роздачу і в нас в 2011 році через суд були вони вилучені.

– Чому?

– Бо тоді хтось оскаржив і процедурно сама обласна рада. Ну я можу показати рішення тих судів. Претензії тоді були не до самих користувачів тих угідь, а до самої процедури прийняття рішення. Ми тоді їх втратили. А це знову отримали угіддя. А в той період діяли по договору про співпрацю з «Волиньлісом».

Саме мисливське господарство навіть в Білорусії, при їхніх законах, збиткове. Тобто, наприклад, засновники вклали за ці декілька років десь приблизно 300 тисяч гривень офіційно – на єгерську службу, на корми, на податки державі і так далі. А отримали десь менше 100 тисяч. Картина сумна. На сьогоднішній день я скидав би шапку перед тими людьми, які беруть угіддя в оренду. За винятком, я не буду говорити, Звірівського, і всьо прочєє, я за ці угіддя не можу говорити, бо тут гола матеріальна база була і майже відсутня дичина, а от в Звірівському, то там, все-таки, вкладені державою значні кошти, то те я коментувати не можу. По Павлівському можу сказати конкретні результати: дуже багато зроблено і відтворено дичини в рази.

– А чому займаєтеся цим, якщо це є збитково?

– Всі сподіваються на перспективу. Тобто коли воно уже стане на свої місця. Наприклад плани, бізнес-плани. Є люди, які вкладають у мистецтво, другі люблять природу і хочуть, принаймні самі вільно себе там почувати. Ну і мають кошти від іншої підприємницької діяльності. І сподіваються на перспективу. Звичайно, якби ми мали матеріальну базу як от Звірів і будиночки шикарні, то так, там окуповується. Тому що іноземець заплатить за одне хороше полювання на кабана, на хорошого, з іклами, приблизно десь 3 тисячі євро. А наш заплатить за такого самого кабана 3 тисячі гривень.

Фірма депутата з Каменя-Каширського

Товариство з обмеженою відповідальністю «Доф Арбо».

«Доф Арбо» зареєстрована у червні 2002 року. Серед її засновників, на кінець березня, значилися Бусько Анатолій Федорович та Русаков Сергій Михайлович.

Анатолій Бусько – депутат Камінь-Каширської районної ради, член фракції «Батьківщина», член постійної комісії із питань промисловості, будівництва, транспорту та зв’язку, сприяння розвитку підприємницької діяльності. Він також є одним із засновників ТзОВ «Дорсо». ТзОВ «Доф Арбо» у користування на 25 років надано 3 тисячі 66 гектарів мисливських угідь.

Ми кілька разів намагалися вийти на зв’язок із директором підприємства Анатолієм Буськом. Двічі нам це вдалося. Першого разу директор попросив зателефонувати пізніше через зайнятість. Вдруге така ж ситуація, але директор пообіцяв, що сам зателефонує. Досі не зателефонував.

Підприємство-мільйонер у сільській хаті єгеря

«Садівська Дача» в прямому сенсі – дача

Найцікавішим об’єктом виявилося малопримітне приватне підприємство «Садівська Дача». Зареєстроване воно у лютому 2012 року із статутним капіталом у 2 мільйони гривень. Серед засновників значиться одна особа – Ярмолюк Дмитро Анатолійович.

Зареєстроване підприємство у селі Кошів Луцького району. «Садівській Дачі» обласна рада виділила 4 тисячі 295 гектарів мисливських угідь, частина з яких це територія заказника «Садівська дача».

Ми спробували зателефонувати директору і засновнику фірми Дмитру Ярмолюку за єдиним вказаним у ЄДР мобільним номером. Проте номер уже не обслуговується – саме таке чутно у слухавці.

Тому журналісти вирішили поїхати подивитися як же виглядає приватне підприємство за юридичною адресою, а заразом і поцікавитися чому ж їм випали мисливські угіддя саме в заказнику.

Ось так виглядає підприємство у найвіддаленішому від обласного центру селі Луцького району:

Саме так виглядає ПП «Садівська Дача» із 2-мільйонним статутним фондом. На подвір’ї ми зустріли господарку і спробували її розпитати про підприємство та його директора. Жінка говорила неохоче, а згодом і взагалі заховалася від журналістів.

– А де підприємство «Садівська Дача»?

– Тут.

– А можна поговорити із Ярмолюком Дмитром Анатолійовичом?

– Ні. Ви його не побачите. Він на роботу поїхав, на обхід з єгером.

– А чим взагалі займаєтеся?

– Я на роботі. Що я.

– А господарство ваше?

– Трокун моє прізвище. Валентина Віталіївна. Я працюю соціальним робітником.

– А підприємство «Садівська Дача» чим займається взагалі?

– То вам треба звертатися до них. Що я. А від кого ви?

– Вони отримали мисливські угіддя, то хотіли поговорити.

– Якщо вам дали інформацію, то чого не сказали, до кого конкретно звертатися.

– Отож, до Дмитра Анатолійовича.

– Ну так він тут не проживає. Тут проживає Трокун Георгій Волиянович, єгер. Я тут живу з чоловіком, він працює єгерем.

– А Дмитро Анатолійович?

– То вам треба звертатися до нього і тоді з ним приїжджати і розмовляти.

– А він взагалі сюди приїжджає?

– То не до мене по тих питаннях. Від кого ви іменно кажете?

– Я журналіст.

– Якщо ви журналіст, то звертайтеся до голови району і тоді будете з ним говорити. А то приїхали сюди, чого приїхали. Вам тут ніхто нічого не скаже. Ви от краще за наше село напишіть, що в нас немає ні магазину, ні дороги. Ото за те пишіть, а те що угіддя взяли, то дякувати Богу, що взяли. То хоч менше браконьєрів буде. А то вже займаєтеся таким, що не цей во. Короче, ви не займайтеся фігньою, бо то може бути судєбне діло. Я вам зразу кажу.

Через кілька днів після візиту журналістів у ПП «Садівська Дача» змінився директор. Тепер його обов’язки виконує Жур Микола Миколайович.

Як собі отримати шмат лісу

Мисливські угіддя у користування отримують ті підприємства, організації, які звернулися в обласне управління лісового та мисливського господарства із пакетом визначених документів. У цьому запевняє начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Богдан Колісник.

Після звернення із заявою ВОУЛМГ готує подання документів з питань надання у користування мисливських угідь Держлісагентству України, яке може зробити свої пропозиції.

– На сьогодні 13 мисливських угідь (близько 130 тисяч гектарів) чекають хто їх прийде і візьме в користування. Чи то з депутатів, чи не з депутатів, чи то з бізнесових структур, будь-кому це доступно, –заявив під час проведення Дня депутата обласної ради на мисливських угіддях на початку червня Богдан Колісник. – Це дорога справа. Для деяких багатих це модно. Вони вважають, що це престижно. Ми вважаємо: прапор вам в руки. Беріть, господарюйте і покажіть, що ви можете краще господарювати.

Довідка:

Площа наданих у користування мисливських угідь Волинської області становить 1 мільйон 599 тисяч 700 гектарів, що розділені між 51 користувачем:

– 15 підвідомчих підприємств ВОУЛМГ;

– 16 користувачів від обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок;

– 15 приватних користувачів за якими закріплено 145 тисяч 900 гектарів (це разом із десятьма про які йдеться в матеріалі);

– 5 якихось інших користувачів (152,5 тис. га., або 9,5 % усієї площі угідь).

Повний список усіх користувачів мисливських угідь Волині скачуйте тут