Автор: Ігор Луценко, “Українська правда”, 23 січня 2012 року
Сьогодні чимало киян, в тому числі і достатньо “просунутих” у сенсі інформованості, перебувають у полоні ілюзій щодо того, що “вертолітний майданчик Януковича” є цілком державною оборудкою.
Усі будівництва на певному етапі схожі одне на одне – тим більше, таку оману живить близькість розв’язок, що їх зараз споруджують у Києві буквально за кілометр-півтора від вертодрому за бюджетні кошти.
Ця ілюзія не має нічого спільного з реальністю, оскільки власником естакад на столичній набережній є і буде держава, а от вертолітний майданчик – приватна власність.
Автор: Ігор Луценко, “Українська правда”, 23 січня 2012 року
Продовження.Початок тут.
Сьогодні чимало киян, в тому числі і достатньо “просунутих” у сенсі інформованості, перебувають у полоні ілюзій щодо того, що “вертолітний майданчик Януковича” є цілком державною оборудкою.
Усі будівництва на певному етапі схожі одне на одне – тим більше, таку оману живить близькість розв’язок, що їх зараз споруджують у Києві буквально за кілометр-півтора від вертодрому за бюджетні кошти.
Ця ілюзія не має нічого спільного з реальністю, оскільки власником естакад на столичній набережній є і буде держава, а от вертолітний майданчик – приватна власність.
От лише бюджетне походження грошей, схоже, ріднить вертолітний майданчик з державними інфраструктурними проектами – хоча, у досить своєрідний спосіб. Звідки така гіпотеза – нижче.
Як свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, 97,6% статутного фонду ТОВ “Амадеус Ко”, володаря гелікоптерного терміналу, належить британській компанії Fineroad Business LLP.
Решта – людині на прізвище Хом’як, Олександру Володимировичу, котрий одночасно працює директором цього ТОВ.
 |
 |
Тих, хто читав першу частину розслідування, має здивувати несподівано солідний розмір статутного фонду – 250 мільйонів гривень. Це дійсно велика сума, тим більше для фірми, яка де-юре мешкає, а фактично – відсутня, у не надто престижному київському районі за станцією метро “Дорогожичі”, між приватним сектором та гаражним кооперативом.
Втім, материнська компанія, за британськими мірками, поневіряється у навіть більш скромному будинку.Ось гугл-вигляддомівки, де зареєстровано компанію, котра інвестує в Україну більш ніж 30 мільйонів доларів.
Як видно з фото нижче, там надають послуги з дизайну кухонь, ванних кімнат, спалень.
Жодного слова про гелікоптери.
 |
 |
(Власне, у Києві в “офісі” “Амадеус Ко” та ж сама картина – дрібненькі фірмочки чесно заробляють на життя, торгуючи будівельними матеріалами та іншим крамом).
За даними того ж Гуглу, в цьому будинку знаходиться фірма Company Formations Ltd, котра, як це очевидно з її назви, за дуже помірну ціну може зареєструвати компанію – подібну до тієї, котрій належить 224 з 250 мільйонів гривень статутного фонду “Амадеус Ко”.
На їїсайті сказано, що всього лише за 55 фунтів через інтернет можна зареєструвати бізнес у Британії. Також надаються послуги віртуального секретаря тощо.
Словом, Company Formations Ltd надає послуги тим підприємцям, котрі бажають зареєструвати компанію в Британії, і не з’являтися там, поклавши всі турботи з підтримки її формального існування на відповідних професіоналів.
Коли автор розглядав ці фото, вони здалися йому підозріло знайомими.
І справді – це ті самі фото, про які він писав у своєму блозі минулого року,публікуючи результати дослідження користувача Живого Журналу columbus2щодо компанії, яка… продала бурову установку “Нафтогазу України”!
Скандал року, в ході якого звучали імена Бойка, Льовочкіна і Фірташа, схоже, отримав шанс на продовження.
Отож, все виявилось саме так – Fineroad Business LLP, головний засновник забудовника з Паркової дороги у Києві, знаходиться у тому ж будинку в Уельсі, Велика Британія, що і Highway Investment Processing LLP, компанія-продавець бурової платформи для “Нафтогазу”.
Є навіть деяка подібність у “іменах”– у назві першої компанії фігурує слово “дорога” (road), у назві другої – “шосе” (highway).
Не більше ніж за шість фунтів будь-хто може дізнатися найголовнішу таємницю: володіє обома компаніями… одна і та ж пара офшорок з Белізу – Milltown Corporate Services Ltd та Ireland&Overseas Acqusitions Ltd.
Ось дані засновників Fineroad Business LLP.
 |
Саме ці дві офшорні компаніїіменує “Дзеркало Тижня”засновниками фірми, котра продала таку відому тепер бурову платформу НАКу.
Нагадаємо, що, за оцінками видання, ціну закупки нафтогазовидобувного обладнання було завищено на 150 мільйонів доларів.
Принаймні, куди і на що можуть піти п’ята частина доходів від цієї оборудки, можна вже здогадуватися.
Візуально представити цю здогадку спробуємо так:
 |
Схема надто прозора, тому, схоже, почали замітати сліди.
17-18 січня, поки готувалася публікація, у системі розкриття інформації щодо британських компанійз’явилися повідомлення, що Milltown Corporate Services Ltd та Ireland&Overseas Acqusitions Ltd було виведено з числа засновників Fineroad Business LLP.
 |
Місце белізьких офшорок зараз зайняли сейшельські – Intrahold A.G. та Monohold A.G.
За данимиодного з британських довідників компаній, обидві ці компанії зареєстровані за однієї і тією ж адресою: 1st Floor Dekk House Zippora Street, Province Industrial Estate, Mahe, Seychelles.
У тих же числах січня, про що свідчать відповідні записи у цій системі, аналогічну операцію зі зміни засновників провели з багатьма іншими компаніями, котрі були зареєстровані у будинку 82 по “відьминій церкві” – так можна фонетично перекласти назву вулиці Whitchurch у столиці Уельсу.
Майже одночасно з’явилася новина проліквідацію компанії Highway Investment Processing LLP, котра належить тим фірмам, що їх вивели із засновників закордонного інвестора вертолітного майданчика. Можна припустити, що зараз зачищають увесь ланцюжок компаній, чиї імена звучали у скандалі з продажем бурової платформи.
Який примхливий круговорот українських бюджетних грошей у природі!
У вигляді відкатів вони витікають з величезних державних корпорацій, осідають в англійських компаніях, а потім струменіють на київські пагорби, покриваючи їх виразками незаконної забудови.
Надійно захованим за офшорами власникам це подобається, кияни обурюються і не розуміють, звідки такі гроші у лихих забудовників на абсолютно дикі проекти.
Втім, у песимізм впадати не варто.
Залишимо за рамками, наскільки логічно виділяти історично цінну землю столиці анонімним офшорам. На сьогодні юридичних аргументів на користь того, що землю під вертолітний майданчик було виділено незаконно, достатньо.
Як було сказано у першій частині цього розслідування, вертодром будують на особливо цінних землях, про що є довідка з Мінкульту.
Стаття 150 Земельного кодексу вказує, що земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися для будівництва об’єктів загальнодержавного значення, доріг, (…) та виробничих споруд, пов’язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянкипогоджується Верховною Радою України.
Повторимо – погоджується з Верховною Радою.
Автор (насправді наперед знаючи відповідь), звернувся з електронним запитом до секретаріату Верховної Ради – чи давав парламент таке погодження, і отримав відповідь:
 |
Отож, Верховна Рада підтвердила, що не давала згоду на гелікоптерний термінал.
Звідси висновок – якщо б в Україні, скажімо, був виборний генпрокурор, а не той, кого призначають переможці виборів, то землевідвід прокуратура з легкістю скасувала б у суді, і зараз би кияни обговорювали питання, чи розмістити у націоналізованій будівлі Музей історії Києва.
Власне, таку реституцію варто було б вчинити за будь-яких обставин – чи стояли б за будівництвом особи з найближчого кола Януковича, чи це були б просто випадкові люди.
Політична ж складова робить повернення вертолітної ділянки у власність громади Києва справою честі, такою собі міні-Криворіжсталлю для наступної влади.
Автор: Ігор Луценко, “Українська правда“, 23 січня 2012 року
Матеріал підготовлено за сприяння данського проекту журналістських розслідувань I-SCOOP
