Група львівських підприємців з однаковими «мобілками» виграє ледь не у всіх продуктових тендерах Нацакадемії Сухопутних військ у Львові. Після того, як ми перевірили ці тендери, виявилося, що бізнесменів єднає не лише любов до перемоги і однакові номери телефонів.

Національна академія Сухопутних військ у Львові із минулого року активно закуповує продукти, яких раніше у військових їдальнях ніколи не бачили: тонни лосося, телячих медальйонів, екзотичні фрукти, зелень, соки та сири. Академія купує все це для харчування іноземців-військових, які вчать наших і тренуються разом з ними на Яворівському полігоні.

І хоча це харчування фінансує не Україна, гроші ділять за нашим законодавством. Це означає, що проводять повноцінні торги, на яких перемагає той учасник, який запропонував найвигіднішу ціну.

Перевіривши ці тендери, ми з’ясували, що перемагає там, як правило, група приватних підприємців, які ходять на одні й ті ж самі тендери, і пов’язані спільним бізнесом, родинними зв’язками та однаковими номерами телефонів.

Свою діяльність вони поширили і на деякі інші структури. Як от на Львівське училище фізичної культури. Там вони нещодавно отримали велике замовлення на три тонни чорного шоколаду.

При цьому з торгів «викинули» найбільшу кондитерську компанію України, що належить президентові Петру Порошенку. «Рошен» пропонував шоколад на понад  ₴150 тис. дешевше, однак, як стверджує училище, неправильно підготував документи.

Вимоги до харчів – на 55-ти сторінках

З травня минулого року і досі Нацакадемія Сухопутних військ загалом провела 65 успішних закупівель продуктів для харчування представників іноземних армій на майже ₴75 млн. Перелік продуктів дуже великий: риба, м’ясо, соки, овочі, фрукти, кисломолочні продукти і навіть соуси.

Голова комітету з конкурсних торгів академії і він же заступник начальника з тилу Йосип Саєвич розповідає, що окрім цих торгів, до кінця року проведуть ще як мінімум 30. «А може й 40. Це все торги для харчування солдатів міжнародної групи підтримки України: Канада, Америка, Литва та інші. У них вимоги до харчування дуже високі, розписані на 55 сторінках. Ці країни дуже хвилюються за здоров’я і життя своїх солдат. На жаль, таких вимог в Україні нема. І нам до них дуже далеко. Ну, може, через років 100 доженемо їх», – каже він.

Він також  стверджує, що роль відіграє не лише ціна, а й якість продуктів. «Ми закуповуємо якісні продукти. І те, що гроші заходять на наш бюджетний рахунок, не означає, що це наші гроші. Це гроші посольств США і Канади. Немає тут ніяких порушень, немає криміналу, ніхто тут не краде», – резюмував він.

Хто отримав гроші

На продуктові тендери, які стартували минулоріч, здебільшого приходили приватні підприємці. Юридичні особи з’являлися вкрай рідко, а перемагати почали лише на тендерах у березні цього року.

Із загальної суми – ₴75 млн левова частина замовлень (а це понад ₴57 млн) дісталася групі приватних підприємців, які так чи інакше пов’язані між собою.

Виявити цей зв’язок вдалося завдяки спільним номерам телефонів, мобільним та стаціонарним, які для цих підприємці вказували в протоколах розкриття у «Віснику держзакупівель» та офіційних реєстрах. Аби розібратися у цих зв’язках, ми намалювали детальну схему.

Для прикладу, підприємець Ірина Васильців, яка минулоріч балотувалася до Львівської облради  від партії «Громадянська позиція», отримала замовлень на ₴8,7 млн. Її донька Лілія Боднар та зять Назар Боднар – ще на майже ₴5,3 млн, а сестра зятя Уляна Мороз взагалі зібрала замовлень на майже ₴10,6 млн.

Подекуди ці сімейні зв’язки не заважали їм змагатися в одних і тих же торгах. Так, Ірина Васильців «конкурувала» із зятем та його сестрою – ми нарахували 12 таких тендерів.

Ірина Васильців у такому суперництві нічого поганого не вбачає і стверджує, що не домовлялися ні про тендери, на які підуть, ні про ціни, які запропонують.

«Я з нею на тендери не ходжу (про сестру зятя – ред.) і не пересікаюся. Це не моя родичка. Як може бути родичкою сестра мого зятя? Я рахую, що зять – не родич. Кожен має свою роботу, кожен займається своїм», – каже вона.

Не тільки родичі Васильців активно перемагають в торгах на харчування військових. Бізнес-партнерка Ірини Васильців по фірмі ТК «Агропродпром-Сервіс» Мар’яна Пастух отримала замовлення на майже ₴3,5 млн.

Перемагає на тендерах академії й бізнес-партнер доньки Васильців по фірмі «Дивина» Ярослав Петрешак.  Загалом він та його син Назар зібрали замовлень від академії на ₴7,6 млн.

Також ми знайшли ще одного родича Петрешака, який виграє тендери академії. Це його племінник Володимир Чубоха, який отримав замовлень на ₴1,3 млн. Їх сімейний родовід навіть виставлений у відкритий доступ на одному із сайтів.

Водночас голова комітету з конкурсних торгів академії Сухопутних військ Йосип Саєвич не приховує, що знав Ярослава Петрешака ще до його участі в тендерах:

– Сказати вам правду? Я вам скажу правду. Раніше ми були знайомі. Десь 86-87 рік.

– А яким чином ви були знайомі?

– Та ніяким. Пили 100 грам.

Один телефон на всіх

…На торгах із закупівлі фруктів Васильців та Петрешак вказують однаковий номер телефону. Про це свідчить протокол розкриття, який був опублікований у «Віснику держзакупівель».  У комітеті з конкурсних торгів військової академії вважають це помилкою, опискою, але аж ніяк не свідченням пов’язаності учасників.

Однакові телефони учасників у протоколі розкриття у Віснику держзакупівель

В інших торгах підприємці мінялися мобілками так, що на одному тендері однакові телефони більше не «світили».

Для прикладу, сім’я Боднарчуків – Петра та Мирослави, які перемогли на тендерах військових на загальну суму майже ₴4,3 млн. Мирослава Боднарчук вказує свою мобілку 093500393. Водночас такий же телефон на іншому тендері академії використовує Мар’яна Пастух – бізнес-партнерка Ірини Васильців.

Васильців та Пастух мають спільну фірму

В держреєстрі підприємців Пастух як контактний подає телефон 0964323240. А його вказує на тендерах ще одна підприємець Марія Ткач, яка отримала замовлення на продукти на майже ₴2,8 млн. Телефон Марії Ткач вказаний у держреєстрі з однією зайвою цифрою  – 06777977067. Такий же номер, але уже без зайвої сімки (0677977067) на торгах показує Петро Боднарчук.

Водночас в держреєстрі Петро Боднарчук як контактний вписав львівський телефон 2387609. У довідниках вказано, що він належить фірмі Ірини Васильців «Золотий сапфір».

Дружина Петра Боднарчука Мирослава здійснює підприємницьку діяльність в магазині на вулиці Виговського, 5 у Львові – за місцем реєстрації фірми «Дивина», що належить Ярославу Петрешаку та Лілії Боднар. У куточку споживача розміщено саме її документи.

Магазин на Виговського, 5

За інформацією нашого джерела, у цьому ж магазині працюють продавцями ще двоє активних учасників продуктових тендерів — Віра Кубай та Оксана Сенько. Однак під час візиту у магазин місцева продавець все заперечує.

– Доброго дня. А чи є Віра Кубай або Оксана Сенько?

– А для чого вони вам потрібні?

– Я журналіст і хочу отримати коментар.

– Нема тут. Ні одної, ні другої.

– А бувають?

– А хто дав вам їхні прізвища?

– Їх прізвища є у «Віснику держзакупівель». Такі у вас працюють?

– Ні.

До Ярослава Петрешака додзвонилися не з першого разу, однак «через зайнятість» говорити він відмовився, а надалі просто не піднімав слухавку.

Через спільні телефони ми також додали до цієї групи підприємців, які виграють торги в академії, Наталію Пенцак, Вадима Гринчука, Галину Василів та Лесю Запорожченко. Остання вказує мобільний телефон Ірини Васильців.

Американці платять через 90 днів

Чому на тендери академії ходять здебільшого ці підприємці і вони ж перемагають? Військові мають своє пояснення.

«Америка платить по акту виконаних робіт через 90 днів. Через 90 днів. Коли в Україні «бухнула» війна, ніхто не пішов на зустріч, ні «Metro», ні «Арсени», ні «Ашани». Не хотіли чекати 90 днів на оплату, – пояснює заступника начальник академії з тилу Йосип Саєвич. – Ті люди, які виграли в тендерах, вони фактично дали в кредит продуктів на 9-10 мільйонів гривень. Вони ці гроші чекали десь півроку. Ніхто з державних структур не підтримав нас, коли треба було організувати харчування на полігоні, коли ці 600 чоловік захотіли їсти. Вони захотіли просто поїсти».

Також голова комітету стверджує, що не створював переваг для жодних підприємців.

«Ви шукаєте сенсацію, негатив про армію. Ви хоч раз скажіть позитив про армію. Ми не підвели честь України. Те, що ми забезпечили харчування. Те, що був президент п’ять разів на полігоні, оцінив ситуацію. Секретар НАТО був… Ви того не напишете», – каже Саєвич.

На запитання, чи знав він, що підприємці пов’язані між собою, відповідає, що йому все-одно. Хоча потім додає: «Я не маю права їх перевіряти, розумієте. Є для того АМКУ, є контролюючі органи. Нехай займаються».

У Львівському обласному територіальному відділенні Антимонопольного комітету повідомили, що не перевіряли продуктові тендери Національної академії Сухопутних військ. Ймовірно, вони захочуть це зробити після прочитання матеріалу.

Олександра Губицька

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»

Джерело: Наші гроші