Автор: Сергій Лещенко, “Українська правда”, 27 березня 2012 року
Ганна Герман заради життєвого комфорту оформляє автомобілі на підставних осіб, а сина працевлаштовує до ідеологічних ворогів.
Автор: Сергій Лещенко, “Українська правда”, 27 березня 2012 року
Ганна Герман заради життєвого комфорту оформляє автомобілі на підставних осіб, а сина працевлаштовує до ідеологічних ворогів.
Колись “Українська правда” публікувала історію про те, як соратниця Ющенка Віра Ульянченко дуже хотіла нову машину, але не знала, як красиво оформити “Мерседес” у найпрестижнішому S-кузові, який не відповідав статками чиновницької родини.
І тоді вірна подруга Віктора Ющенка записала власниками автомобіля свого водія у Київській обласній адміністрації та водія свого чоловіка з Державного агентства інвестицій та інновацій.
Схожу проблему довелося вирішувати і Ганні Герман. Особливої кмітливості вона також не продемонструвала.
Отже, Ганна Герман жодного дня не працювала в бізнесі. Так само, як її чоловік. Сьогодні вона – радник президента, а її чоловік – співробітник середньої ланки СБУ.
Водночас Герман намагається наслідувати спосіб життя перших осіб своєї партії.
На останній з’їзд Партії регіонів Герман прибула на позашляховику “Мерседес Гелендваген”, який у народі відомий як “кубік”. Ця машина в народі асоціюється з “крутими” чоловіками, а його вартість цілком може становити як 100, так і 200 тисяч доларів.
Тим більше цей автомобіль зацікавив нас, оскільки водій Герман – за сумісництвом її син Микола Коровіцин – намагався підкупити журналіста сайту “Обком”, аби він не публікував відео того, як вони з матір\’ю їздять на згаданому “Мерседесі”.
За відео син Герман запропонував журналісту 500 доларів хабара. Легкість, з якою він готовий був попрощатися з цією сумою, ще більше переконала нас, що їм є що приховувати.
Отже, як вдалося з\’ясувати “Українській правді”, таємничий автомобіль, на якому їздить Ганна – це Мерседес G 500, вироблений у 2010 році. В інтернеті подібний джип-однолітокможна знайти за 208 тисяч доларів.
Власником авто Герман значиться такий собі Сагач Дмитро Анатолійович, 1983 року народження.
Жодної згадки про таку особу в інтернеті не знайти. Коли наше розслідування зайшло у безвихідь, ми зробили останню спробу дізнатися таємницю цієї людини. “Українська правда” майже навмання надіслала до апарату Верховної Ради запит на підставі закону “Про доступ до публічної інформації”, де просила повідомити, помічником якого депутата працює Дмитро Сагач.
Результат перевершив усі сподівання – Дмитро Сагач донедавна був помічником депутата… самої Ганни Герман.
Він мав цей статус з грудня 2007 року, коли Герман обрали до парламенту, аж до того моменту, як 2010 року вона склала повноваження нардепа та перейшла працювати заступником глави адміністрації президента Януковича.
Микола Герман-Коровіцин біля нового автомобіля
Губернатор Львівщини схилився, щоб поцілкувати Герман в руку
Автомобільна “обновка” Германів
Іншими словами, син Герман возить саму Герман на автомобілі, який належить її помічникові. Очевидно, що це – спроба приховати свою власність на автомобіль через оформлення на довірених осіб.
І чинити так у Герман є всі підстави, адже легальних доходів для такого способу життя в неї бути не може. Вона – на державній службі, її чоловік – також на державній службі.
Стривайте! А що зараз робить її син? Можливо, за рік він став успішним бізнесменом і тепер забезпечує свою мати такими солідними машинами? Досліджуючи це питання, ми зробили ще одне викриття про подвійну мораль політиків.
Миколина пригода
Отже, Ганна Герман після інавгурації Януковича влаштувала свого сина Миколу Коровіцина працювати заступником міністра надзвичайних ситуацій.
Але в 2010 році Янукович звільнив з посади міністра Нестора Шуфрича, який мав приязні стосунки з Герман, і призначив на його місце Віктора Балогу.
Як потім зізналася Ганна Герман в інтерв\’ю “Українській правді”, вона обговорювала з Балогою збереження свого сина на посаді, але не судилося – його звільнили.
Тоді ж син Герман не зміг відповідати на питання про своє подальше працевлаштування. Микола Коровіцин відповів: “Я про це ще не думав”.
Думав він, думав, але нічого кращого, як державна служба, знайти не зміг. Очевидно, надто солодким медом вона мазана, якщо люди після звільнення знову і знову повертаються до неї – приклад чоловіка Олени Бондаренко тому доказ.
З сином Ганни Герман сталася така ж історія.
Отже, як повідомили в апараті Верховної Ради, починаючи з 9 серпня 2011 року та донині Микола Коровіцин працює… помічником-консультантом депутата Верховної Ради та отримує зарплату з держаного бюджету. Саме цю посаду він обіймав і до призначення заступником міністра.
Нагадаємо, що син Герман працює помічником у штаті, тому його спроби підкупити журналіста є порушенням закону “Про державну службу”, що вимагає від чиновників “не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця”.
Найцікавіше ж, якому саме народному обранцю сьогодні допомагає своїми консультаціями син Ганни Герман.
За офіційної інформацією, наданою “Українській правді” у парламенті, Микола Коровіцин став штатним помічником Юрія Болдирєва. Того самого депутата, який відомий на всю державу своїми українофобськими заявами!
Особливої родзинки цій історії додає те, що Ганна Герман позиціонує себе щирою галичанкою, тоді як Юрій Болдирєв нещодавно публічно висловився за від\’єднання (!) Галичини від України.
“Я считаю, Украина станет устойчивой страной после того, как избавится либо от запада, либо от востока. Я за то, чтобы она избавилась от Галиции. Если убрать Галицию из моей страны и оставить настоящую Украину с Донбассом и Крымом, это и будет первая Россия. А там будет Российская Федерация“, – заявив регіонал, додавши, що “Галиция – нарост на теле Украины”.
Здавалося би, Герман як надійний захисник Галичини від антиукраїнських проявів, не повинна була мати нічого спільного з політиками, що дозволяють такі випади.
Але коли мова заходить не про виступи перед журналістами, а про цілком приземлене працевлаштування власного сина на державну службу, можна закрити очі на подібні неподобства.
Щоправда, коли наступного разу на телеефірі Ганна Герман буде проливати сльозу за Україну, присутнім у студії слід пам\’ятати цю повчальну історію.
Юрій Болдирєв відмовився коментувати інформацію про роботу Миколи Коровіцина його помічником.
“Українська правда” – це ворожий портал і пише гидоту. Ви повинні зарекомендувати себе так, щоб я захотів з вами співпрацювати”, – такими словами відповів Болдирєв на наш дзвінок.
Цікаво, що і Ганна Герман намагалася приховати факт роботи свого сина з Болдирєвим. “Українська правда” надіслала їй листа з проханням прокоментувати, яку посаду зараз обіймає її Микола.
“Щодо надання інформації про сина Ганни Герман, то така інформація належить до “конфіденційної інформації про особи” і може надаватися лише за згодою особи”, – сказано у відповіді, яку отримала “Українська правда” з адміністрації президента.
Герман також не повідомила, кому належить скандальний “Мерседес”, який змусив її сина пропонувати хабара журналісту. У адміністрації лише повідомили, що “інформація про майновий стан і майно” Герман буде викладена в її декларації “у терміни, визначені законом”.
Зрештою, ми так і не отримали відповідь від Герман про джерела коштів, які дозволяють її родині користуватися автомобілем ціною близько 200 тисяч доларів.
Але одне оригінальне припущення щодо можливого джерела доходів родини Герман автор цих рядків уже робив у блогах “Української правди”.
Мало хто помітив, але кудись подівся весь наклад сумновідомої книги президента Януковича “Opportunity Ukraine”, яка виявилася плагіатом.
Як відомо, 2011 року Ганна Герман була відповідальною за проект цього видання. Книга була надрукована тиражем в 50 тисяч екземплярів, але придбати її неможливо в жодній крамниці світу – ні в Україні, ні в Австрії, ніде! Вона наче крізь землю провалилася.
Водночас, якщо припустити найстрашніше, що могло статися з цією книгою, то стане зрозумілою і розгадка нового джипу Ганни Герман.
Адже, якщо здати 50 тисяч екземплярів на макулатуру, то отриманих грошей якраз може і вистачити – на “обновку” гаража.
Автор: Сергій Лещенко, “Українська правда“, 27 березня 2012 року
