Енді Лерен – один з найвідоміших американських журналістів-розслідувачів. На Шостій всеукраїнський конференції, котру традиційно проводить ІРРП він дасть кілька майстер-класів з пошуку тем та планування матеріалів на основі великих масивів даних. Напередодні заходу ІРРП поспілкувався з лауреатом багатьох журналістських премій про задачі журналістських розслідувань як жанру і необхідні навички для тих, хто бажає в ньому працювати.
Наразі розслідувальна журналістика отримує багато уваги, навіть спеціальні галузеві події для журналістів-розслідувачів відбуваються. Невже суспільство її потребує більше ніж раніше?
Енді Лерен – один з найвідоміших американських журналістів-розслідувачів. На Шостій всеукраїнський конференції, котру традиційно проводить ІРРП він дасть кілька майстер-класів з пошуку тем та планування матеріалів на основі великих масивів даних. Напередодні заходу ІРРП поспілкувався з лауреатом багатьох журналістських премій про задачі журналістських розслідувань як жанру і необхідні навички для тих, хто бажає в ньому працювати.
– Наразі розслідувальна журналістика отримує багато уваги, навіть спеціальні галузеві події для журналістів-розслідувачів відбуваються. Невже суспільство її потребує більше ніж раніше?
– Це чудово, що вам так здається. Ми із захопленням дізнавались про яскраві журналістські здобутки в Україні, такі як ЯнуковичLeaks – дістати документи з води, зібрати листки, порізані на дрібні шматочки у шредері, витягнути теки з каміну. Історії, котрі журналісти зуміли витягти з цих «скарбів», – вражаючі. Тож в наш час по всій Європі з’являється багато гарних надихаючих розслідувань: матеріали про таємні податкові угоди, організовані злочинні угрупування та сумнівні державні дотації.
Для нас у США розслідувальна журналістика – річ не нова. Понад 100 років тому відбулося історичне розслідування про погане ставлення до душевнохворих людей у спеціальних закладах. Потім – легендарне розслідування про те, як гігантська нафтова компанія отримала монополію, знищуючи конкурентів, ламаючи людські життя і завдаючи шкоди економіці. Також розслідування про те, як заводи з упаковки м’яса знущалися зі своїх працівників, нехтували їх безпекою. У New York Times на стіні висить перша шпальта в рамці, їй більше 100 років, поряд з документами, використаними у матеріалі, – про те, як міські політики знайшли способи укладати фальшиві урядові контракти для власного збагачення.
З пізніших можна згадати матеріалами про секретні документи Пентагону, що демонстрували проблеми під час війни у В’єтнамі, Вотергейтський скандал, який призвів до відставки президента, матеріал про різанину в Май Лай, що виявив факт знищення цивільного населення американськими військовими у В’єтнамі – величезна кількість унікальних розслідувань. І навіть сьогоднішні WikiLeaks та файли Сноудена – це частина довгої історії цього жанру журналістики.
Водночас із існуванням традиції створення таких матеріалів, американська конституція декларує право на вільну пресу та заважає уряду вчиняти нападки на медіа. Проте це не робить нашу роботу дуже легкою. Безперечно, чиновники і корпорації часто намагаються завадити тому, щоб стаття побачила світ. Але розвиток традиції розслідувальницької журналістики означає, що ми всі спираємось на роботу один одного, вчимося один в одного та робимо нашу справу ще краще.
Більшість з нас, з тих, хто займається розслідувальною журналістикою, вірить у те, що мусять існувати незалежні медіа, які б задавали важливі питання про наших очільників, уряд та бізнеси. Однією з характерних рис гарного урядування є прозорість, а однією з основних задач медіа – розслідувальна журналістика.
– Чи варто зараз говорити про необхідність підвищення рівня розслідувань? Чи сам жанр вже виступає запорукою якісної журналістики і обіцяє хорошу журналістську роботу читачу?
– Є багато показників, що відрізняють гарно зроблене розслідування: занурення у документи та дані, проведення чисельних інтерв’ю, постановка правильних складних питань, перевірка всього, ретельність. Ці навички потрібні і для того, щоб робити нормальні матеріали кожного дня, і для великих проектів. Ті з нас, хто працює не лише, як журналіст, але й займається тренерською чи викладацькою роботою, дуже сподіваються, що журналісти в усіх відділах редакції будуть розвивати ці навички, для того щоб робити максимально гарні матеріали.
– Чи стикалися Ви коли-небудь з таким явищем, як замовні розслідування? Наприклад, матеріал зробили не для того, щоб дізналась громада, а для того, щоб знищити конкурента. Як можна виявити таку історію?
– Дуже багато разів я стикався з тим, що журналістів звинувачували в упередженості. Але зазвичай це робили ті, кому просто не подобались їхні запитання. І хоча я бачив в деяких країнах заангажовані, односторонні газети, які або передруковували незаконно чужі матеріали, або замовчували певні теми, мені важко зробити якесь широке узагальнення. Сподіваюсь, що ви в Україні будете розвивати традиції незалежної преси, яка не боїться ставити складні питання і писати розслідувані матеріали, незалежно від того, про кого ви пишете, і хто при владі.
– Чи ставалось так, що матеріал, який коштував багато зусиль, не набував належної уваги? Що ви робили в цьому випадку?
– Реакцію, яку отримає матеріал, спрогнозувати складно. Деякі матеріали можуть призвести до арештів, інші – до змін в законодавстві. Є статті, задача яких – надати голос тим, хто переживає проблеми і складності, але чий голос не чують люди при владі. Все це відбувалось у моїй практиці. Деякі статті не отримували реакції, якої мені хотілося б. Проте багато з них все-таки стали каталізаторами змін. Дуже хотілося б, щоб кожен журналіст розвивав свої інстинкти і мав гарних редакторів, які прослідкують за тим, щоб час журналіста витрачався з розумом, не марно. Час, яким ми можемо оперувати, обмежений, а навколо ще скільки нерозказаних історій. Але якщо ви пишете на важливу тему і ваші матеріали не отримують бажаного резонансу – продовжуйте копати і писати про це.
– Які б навички ви порадили розвивати розслідувачу-початківцю?
– Перший навик – це цікавість. Щодо світу, подій навколо вас. Цікавість і бажання ставити запитання дуже важливі. Коли хтось подає якусь тезу, як факт, перевірте це. Не приймайте нічого на віру. Знаєте цей жарт, який ми часто повторюємо студентам в Америці: «Якщо ваша мама каже, що вона вас любить, перевірте це». Шукайте способів розвивати навички упродовж вашої кар’єри. Критично ставтесь до всього, що чуєте і бачите. Перевіряйте документи. Вивчайте дані. Навчіться працювати з таблицями Google. Робіть багато інтерв’ю і дійсно слухайте те, що вам кажуть люди. Не бійтесь друкувати правду. Вчіться розповідати історії незалежно від того, у якому медіа ви працюєте. Навчіться використувати соцмережі не лише для того, щоб розказати про ваш матеріал, а й для того, щоб перевіряти факти і шукати інформацію про людей.
– Окрім соцмереж, чи були б ваші рекомендації такими самими років 15 тому?
– Великий американський журналіст Філ Мейер одного разу сказав: «З кожним роком вимагається все більше і більше для того, щоб стати журналістом». Тож нам завжди доведеться працювати над своїм особистим арсеналом. Найбільшою зміною за останні півтора десятиліття стало те, наскільки зросла роль комп’ютерів в обробці даних та виробництві матеріалів. 15 років тому про сторітелінг ніхто особливо не замислювався, про соціальні мережі, як один з інструментів журналістики, ніхто навіть не чув. Світ змінюється, за кілька років з’являться нові навички, які нам доведеться опанувати, щоб продовжувати свою роботу.
Автор: Ілона Фанта
