«Західна інформаційна корпорація» (ЗІК), 31 груденя 2009 р.
Львівська міліція знову під Новий рік закрила кримінальну справу щодо знищення місцевими можновладцями пам\’ятки історії та мистецтва під охоронним номером 1297 – будинку Ярослава Ярославенка, чиїм іменем названа вулиця у Львові, де мешкав український композитор.
Автор: «Західна інформаційна корпорація» (ЗІК), 31 груденя 2009 р.
Львівська міліція знову під Новий рік закрила кримінальну справу щодо знищення місцевими можновладцями пам\’ятки історії та мистецтва під охоронним номером 1297 – будинку Ярослава Ярославенка, чиїм іменем названа вулиця у Львові, де мешкав український композитор.
За повідомленням слідчого, управління Головного управління МВСУ у Львівській області кримінальну справу щодо знищення будинку композитора Ярославенка удруге закрили, не побачивши у діях родини відомих місцевих можновладців складу злочину.
Свого часу довідавшись, що міліція під завісу 2008 року закрила справу, ГФЛ поскаржився прокуратурі на недостатнє розслідування і та поновила кримінальну справу щодо знищення будинку Ярославенка. Однак справу знову доручили слідчому Р.Сеймовському, який залишився при своєму попередньому рішенні, вперто не бажаючи бачити, що руйнування пам\’ятки було злочином. Так правоохоронні органи вкотре підтвердили свою неспроможність захищати інтереси громади і культурну спадщину.
Міліція удруге закриває справу щодо руйнування пам\’ятки, мотивуючи це «відсутністю в діянні складу злочину». І це при тому, що на розпорядження, що стосуються знесення будинку був одразу винесений протест прокурора, а потім і самі розпорядження скасовані як незаконні, відтак усі вчинені з будинком дії офіційно стали кваліфікуватися як незаконні, а значить злочинні!
Історія ця брутальна удвічі: перший ляпас громада отримала, коли руйнували саму пам\’ятку, другий – коли правоохоронці за будь що намагаються вибілити причетних до скоєння цього злочину, не притягаючи їх до відповідальності. Міліція, чий міністр Юрій Луценко так палко агітує голосувати на майбутніх президентських виборах за кандидатуру прем\’єрки, саме прикладом таких «досягнень» свого відомства показує, яким насправді буде ставлення до істини в майбутньому, коли у руках їхньої команди опиниться уся повнота влади в країні. І нічого іншого окрім занепокоєння й огиди, така перспектива викликати не може. Міліція вкотре довела: вона не на боці закону! Вона банально обслуговує інтереси владоможців й криміналітету. І саме це реплікуватиме в майбутнє.
Справу щодо руйнування будинку Ярославенка закрили тишком-нишком, так само, як тихо і недолуго її розслідували. Можливо, сподівалися, що під кінець року та під час Різдвяних свят громаді буде не до цього. А далі – вибори. А далі – другий тур виборів. А там і забудеться…
Однак ГФЛ, обурений діями міліції та бездіяльністю прокуратури, скликав прес-конференцію, на яку на відміну від попереднього разу вже не прийшли, ані представники слідчої інстанції, ані прокуратури. Не прийшли, бо не мали б що сказати у відповідь громаді, яка вже встигла переконатися, що міліція не виконує належно своїх функцій, – вона не з\’ясовує обставин справи, її учасників та їхніх дій, а покликається тільки на «відсутність злого умислу забудовника» і на цьому базує «відсутність складу злочину».
Проте факт злочину залишається незаперечним: пам\’ятку знесли. ГФЛ наголошує на тому, що це було здійснено за наказом забудовника – сина колишнього заступника голови ЛОДА та зятя колишнього першого заступника міського голови Львова. Саме він входив до того склади виконкому ЛМР, до якого звернувся його зять із клопотанням про отримання дозволу на проектування багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та автостоянками на вул. Я.Ярославенка, 30 із знесенням існуючого будинку. Отримавши від виконкому на це дозвіл (рішення №921 від 02.09.2008 р.), власник за добу рівняв пам\’ятку із землею.
Це трапилося 10 вересня 2008 року, коли вранці до будинку на вул. Ярославенка, 30 приїхали бульдозери і знищили споруду, незважаючи на те, що управління охорони історичного середовища давало приписи припинити руйнацію будинку під охоронним номером. Зрештою, рішення виконкому ЛМР№921 від 2 вересня 2008 року зобов\’язувало забудовника «у встановленому порядку отримати у департаменті містобудування вихідні дані на проектування багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та автостоянками».Забудовник був зобов\’язаний розпочати процедуру отримання необхідних дозволів для будівництва. У переліку дозволів, які повинні бути отримані під час проектування, обов\’язковими є висновок управління охорони історичного середовища та висновок про непридатність будівлі до подальшої експлуатації. Тільки після закінчення розробки проектної документації та надання усіх висновків, що вимагається законодавством сфери будівництва, виконавчий комітет приймає чергове рішення на надання дозволу на будівництво з правом знесення існуючої будівлі.
Окрім того, згідно з Законом України «Про основи містобудування» забудовник не мав права на знесення будівлі, адже таке право виникає лише після набуття права власності чи права користування земельною ділянкою та отримання дозволу на виконання будівельних робіт (ст. 22). То ж було очевидним, що скориставшись послугами певного будівельного ТзОВ і знищивши будівлю на вул. Ярославенка, 30 у Львові забудовник порушив законодавство. Але, вочевидь міліція керується якоюсь іншою логікою. І цю логіку можне легко назвати на ім\’я: корупція.
Доцент кафедри архітектурного планування НУ «Львівська Політехніка» Юрій Рочняк, родина котрого мешкає поруч із будинком на вул. Ярославенка, торік звернувся до прокуратури із пакетом документів, які свідчили як про статус пам\’ятки, так і про те, що забудовник знав, що коїв, вчинивши нічну наругу над пам\’яткою. Однак у міліції Юрія Рочняка ошелешили запитанням: мовляв, чи ви знаєте, хто стоїть за забудовником?
«З одного боку ми позиціонуємо Львів як пам\’яткоохоронний центр, а з іншого – даємо змогу його нищити і робити, що кому заманеться, вирішуючи темні справи. Про це треба кричати на повен голос, і нема чого когось прикривати, нехай він і високо стоїть», – вважає Юрій Рочняк, наголошуючи, що для нього як архітектора головним завданням є відновити пам\’ятку, а покарання винних – справа проміжна. Утім Закон ясно й недвозначно вказує, що саме винні у руйнуванні пам\’ятки мають відновити її власним коштом. Отже для того, аби зобов\’язати винних відновити те, що вони зруйнували, правоохоронцям слід було встановити конкретних осіб, які це скоїли. Але за два роки справа, яку провадив слідчий Сеймовський не поповнилася ані жодним документом, який би визначив коло винних осіб.
«Міліція зовсім не квапилася збирати свідчення. Ми зробили її роботу за неї. Нам довелося самим розшукувати серед сусідів свідків, які розповіли, що на будинку була охоронна таблиця. Ми опитали чимало сусідів, які бачили таблицю, і помітили, що вона зникла. Так само вдалося розшукати й родичів композитора – онуків його брата Дмитра, котрий мешкав у тому будинку. Ми скеровували ці свідчення правоохоронцям і вже тоді вони викликали свідків на допит. Така бездіяльна млявість міліції просто вражає. Але результат її дій підтвердив те, що вона просто не хотіла й не мала наміру брати ці свідчення до уваги. Адже свідчення і фотодокументи доводили, що власник добре знав – він купує пам\’ятку (на рік купівлі-продажу на будинку таблиця була), а значить не міг не усвідомлювати, що коїть, коли проектував і здійснював знесення. Тобто усі обґрунтування закриття справи на тій підставі, буцімто власник не був поінформований про те, що будинок Ярославенка є пам\’яткою, розсипаються: таблиця на будинку була під час продажу 2005 року, а потім дивним чином зникла,» – каже член ГФЛ Тетяна Метик, яка знайшла докази того, що охоронна таблиця існувала на час придбання нерухомості.
«Таблиця висіла на ґанку з боку вул. Мічуріна. – засвідчила сусідка родини композитора Ольга Рочняк.
Двоюрідна онука композитора Любов Вінцковська розповіла: «Я мешкала у будинку Ярославенка від народження 1971 до 2000 р. Пізніше ми з чоловіком винайняли квартиру на Сихові. Можу запевнити, що таблиця висіла до 2005 року. Ця таблицю описав історик-краєзнавець Василь Лаба, який живе на вул. Енергетичній, у своєму дослідженні, присвяченому композитору Ярославенку. Це видання побачило світ 2000 року Василь Лаба приходив до нас упродовж трьох років і збирав інформацію про Ярослава Ярославенка (справжнє прізвище якого Вінцковський), він не тільки описав металеву таблицю, а й засвідчив, що будинок внесений до реєстру пам\’яток історії і культури. Ми з чоловіком провідували батька в наприкінці зими 2005 року і бачили цю таблицю. Тоді ж із нами зустрічалися люди від покупця і пропонували, щоб ми добровільно виписалися з цього будинку за 300 грн. Я пояснила їм, що вони нічого не зможуть зробити в тому будинку, бо він є пам\’яткою, але вони сказали, що будинок нічого не вартий».
«Коли ті люди з нами зустрічалися, таблиця однозначно висіла. Нас обурило те, що нас подали на виселення примусово через суд. Квартира була в заставі, тому виписувати дітей суд не мав права, але виписав, очевидно за більшу суму», – стверджує чоловік внучатої племінниці композитора Ігор Лічко, який на доказ того, що охоронна таблиця існувала зберігає аматорські світлини ганку.
Тетяна Метик записала також свідчення сестри Люби Вінцковської Галини, яка розповіла, що її батько, продаючи будинок, наголошував покупцям, що це пам\’ятка, а ті запевняли батька, що нічого лихого будинку не заподіють, а гарно його відреставрують.
Коли стало відомо, що власником цього обійстя стала приватна особа, Спілка архітекторів, організація «Пласт» звернулися до міського управління охорони історичного середовища, Товариства охорони пам\’яток історії і культури, до головного архітектора Львова, до Спілки композиторів з проханням відновити пам\’ятну таблицю на будинку композитора. Але влада зігнорувала заклик громади, давши статися непоправному.
«Я займаюся захистом культурної спадщини у Львові, тому мене ця тема болить і цікавить. Єдине, що я можу сказати, що справді 18 грудня цього року кримінальна справа №141 по ст. 298 ч.1. була закрита за ст. 6. п.2. Які слідчі дії та яка дослідча перевірка проводилися, я не в праві коментувати, бо не брав у цьому участі. Це компетенція слідчих чи прокуратури, яка веде нагляд за діями слідчих», – сказав радник міністра внутрішніх справ Тарас Гаталяк.
Координатор ГФЛ Любов Качмар 28 грудня ходила в прокуратуру Львівської області, аби отримати хоча б якийсь коментар, як прокуратура ставиться до неповного, необ\’єктивного розслідування цієї кримінальної справи й її закриття. Але їй у коментарях відмовили. І це при тому, що свого часу обласний прокурор обіцяв при зустрічі із громадськістю, що триматиме розслідування справи руйнування будинку Ярославенка на особистому контролі!
«Права львів\’ян грубо порушені, міліція бездіяльна. І є чиновник, для якого закон не писаний. Насправді ми маємо те, що злодійкуваті чиновники нам нав\’язують. І так буде тривати до того моменту, доки ми не поставимо їм заслін. Ми не повинні промовчати у відповідь на черговий ляпас», – сказала Любов Качмар, запевнивши, що ГФЛ підготує звернення до Генеральної прокуратури України.
Прокуратура Львівської області скасувала постанову ГУМВСУ у Львівській області про закриття 30 грудня 2008 року кримінальної справи за фактом знищення пам\’ятки історії і культури – будинку композитора Ярославенка, яка була порушена 22 вересня 2008 року.
За словами заступниці начальника відділу слідчого управління головного управління МВСУ у Львівській області Олени Кісь, міліція закрила справу за ст.298 ККУ, бо не змогла з\’ясувати умисел власника у руйнуванні пам\’ятки виходячи із того, що той буцімто не знав, що будинок на місці якого він запланував спорудити багатоповерхівку, є пам\’яткою за № 506 від 2 листопада 1988 року (охоронний номер цього об\’єкту 1297). Не зважаючи на те, що Олена Кісь покликалася на букву закону, це було сприйнято за відмовку.
Довідка ЗІКу.
Ярослав Ярославенко (справжнє прізвище Вінцковський; 30.03.1880. Львів – 26.06.1958) український композитор і хоровий диригент. У 1898-1900 вчився у Львівській консерваторії, в 1904 закінчив Львівський політехнічний інститут. В 1906 – один з організаторів музичного видавництва «Торбан». У 1945-1948 – завідувач музичним кабінетом львівської бібліотеки АН УРСР. Створив оперу «Відьма» (1922, за повістю М.Гоголя); «Пропала грамота», оперету «Бабський бунт» (1921), твори для духового оркестру (14 маршів), фортепіано («Думки і коломийки», 1940); хори, романси, пісні, обробки народних пісень. Ярославенко першим у 1905 році зробив фортепіанну і оркестрову транскрипції, а також власне хорове трактування Гімну України «Ще не вмерла Україна!». Він написав низку національно-патріотичних пісень, дві з них були взяті «Пластом» за гімн організації. Кілька років композитор провів у Сибіру, не з власної волі. 26 червня 2008 року минуло 50 років від його смерті.
Будинок №30 на вул. Ярославенка був власністю родини композитора Ярослава Ярославенка. У цьому будинку Ярославенко жив і в радянський час, а після смерті композитора вулиця була названа його іменем. Йшла мова про створення музею в тому будинку. Якийсь час існувала пам\’ятна таблиця на його будинку. Потім вона щезла, а будинок зруйнував новий власник.
23 вересня 2008 року вулицями Львова пройшов марш-протест на згадку про зруйнований 11 вересня історичний будинок композитора Ярославенка, протестанти вимагали відбудувати будинок і притягнути винних до відповідальності. Серед причетних до інциденту т. в. о. заступника мера Львова з питань містобудування та інфраструктури В. Шевчук, директор департаменту містобудування А. Павлів, начальник управління архітектури Ю. Криворучко та його заступник О. Ярема, а також начальник юридичного управління Г. Пайонкевич. Вимальовувалася і постать мера Садового. Принаймні, депутат ЛМР Теодор Дяків вимагав на сесії розглянути питання про доцільність перебування на займаних посадах міського голови Львова та інших осіб, причетних до надання дозволу на проектування багатоквартирного житлового будинку із знесенням історичного будинку за адресою вул. Ярославенка, № 30 у Львові. Також стояла вимога скасувати рішення виконкому Львівської міськради № 921 від 2 вересня 2008 року, яке погодило проектування багатоквартирного та знесення попереднього будинку на вул. Ярославенка, 30.
Своєю чергою Андрій Садовий звернувся із відкритим листом до прокурора міста Андрія Палюха і попросив «притягнути винних до відповідальності». У зверненні Садового до прокурора, зокрема, йшлося, що власник будівлі був повідомлений управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради ще в серпні 2008 року про те, що набув будинок-пам\’ятку історії і зобов\’язаний укласти охоронний договір на пам\’ятку. Крім того, було підготовлене розпорядження міського голови про встановлення меморіальної дошки на будинок. Для демонтажу будинку та будівництва нового на даній ділянці власник повинен був мати погоджене у встановленому порядку історико-містобудівне обґрунтування та дозвіл на початок ведення робіт. Даних документів власник будинку від Львівської міської ради не отримував. На другий день після початку руйнування виконавцям робіт та власнику будівлі було вручено припис під розписку про негайне припинення робіт, однак цього не було зроблено. Руйнування будинку було здійснено за одну добу.
«Відповідно до ст. 43 Закону України «Про охорону культурної спадщини» за знищення фізичними та юридичними особами пам\’яток передбачено кримінальну відповідальність.
Враховуючи суспільний резонанс, який набула ця справа, прошу Вас терміново вжити заходів до ініціаторів знищення пам\’ятки та притягнути осіб, винних у руйнуванні пам\’ятки до відповідальності», – покликався на закон переляканий Андрій Садовий.
Але громада рішуче вимагала відставки мера Садового, який, усвідомлюючи незаконність рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 921 від 02.09.08, підписав це рішення, не видавши одночасно з цим розпорядження про зупинення його дії відповідно до ч. 7 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і погодившись особисто у такий спосіб на знесення зазначеного будинку-пам\’ятки.
25 вересня під час сесії Львівської міської ради Андрій Садовий заявив, що документи на знесення будинку Ярославенка у Львові були фальсифіковані! «Виконавчий комітет Львівської міської ради затвердив тільки дозвіл на проектування, але не на знесення будинку композитора Ярославенка на вул. Ярославенка, 30 у Львові. Тому частина документів, представлена підприємцем, були фальсифіковані. Цим питанням займається прокуратура Львова», – сказав Андрій Садовий.
Однак у рішенні чітко вказувалося знесення, а підписав рішення із взагалі не мотивованою необхідністю знесенні пам\’ятки історії та будівництва на її місці багатоквартирного житлового будинку особисто міський голова Львова А. І. Садовий!
В інформаційній довідці до проекту зазначеного рішення виконкому, підписаній заступником начальника Управління архітектури О. Яремою, вказано, що цей проект відповідає вимогам Закону України «Про планування та забудову територій», а на самому проекті погоджувальні візи поставили, зокрема, М. Балаш, М. Бокало, Н. Бокан, Ю. Криворучко, М. Литвинюк, І. Лозинський, Г. Пайонкевич, М. Палаш, О. Синютка, І. Сірко, Б. Федорчак, В. Шевчук. Такі погодження проекту рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 921 від 2 вересня 2008 року були зроблені, незважаючи на вимоги актів чинного законодавства України, зокрема, Закону України «Про основи містобудування» (який збереження пам\’яток культурної спадщини визначає в якості одного з головних напрямів містобудівної діяльності), Закону України «Про охорону культурної спадщини» (в якому закріплена абсолютна заборона на знесення пам\’яток в Україні) та й, зрештою, незважаючи на рішення самого виконкому Львівської міської ради № 1311 від 9 грудня 2005 року «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова» (яким передбачено обов\’язковість виготовлення історико-архітектурного містобудівного обґрунтування при проектуванні будинків у межах історичного ареалу Львова).
Намагаючись зняти із себе вину за руйнацію пам\’ятки Андрій Садовий заявив, що на пленарному засіданні ЛМР від 15 травня 2008 р., коли розглядалося питання виділення ділянки підприємцю під забудову, міський голова доручив керуючій справами контролювати цей проект, щоб на тому місці не було зведено багатоквартирний будинок. Утім стенограма виступу міського голови на сесії від 15 травня 2008 р., де розглядалося виділення згаданої земельної ділянки підприємцеві, доводить не лише причетність Андрія Садового до знищення будинку композитора Ярославенка, а й і те, що його дії були свідомими.
Цікаво, що виконкому було зовсім не соромно за знищення пам\’ятки, бо 17 жовтня 2008 р. виконком Львівської міської ради відхилив протест прокурора м. Львова, який вимагав скасувати рішення виконкому від 2 вересня про надання дозволу на проектування багатоквартирного будинку на вул. Ярославенка, 30 забудовнику зі знесенням існуючої будівлі. І це при тому, що юридичне управління ЛМР запропонувало виконкому задовольнити протест прокурора, на що були відповідні підстави. Але виконком вперся рогом. І цим себе спалив, бо стало ясно, що його дії не помилкові, а цілеспрямовані. Тоді міські посадовці заговорили про внесення зміни до рішення виконкому від 2 вересня й про те, що забудовник з власної ініціативи залишить на цій ділянці місце на відновлення будинку. Про людське око у мерії навіть «наважилися покарати» керуючу справами виконкому Марту Литвинюк. За винесення та прийняття рішення на виконкомі Львівської міськради про проектування багатоповерхівки зі знесенням існуючого будинку Ярославенка Марті Литвинюк затримали присвоєння чергового рангу терміном на три місяці. Цією комедією влада ще раз продемонструвала, що діє на шкоду громаді і проти неї, адже насправді ніхто не відповів за вчинений злочин.
Але резонанс, який здобула ця справа у суспільстві, примусив таки виконком Львівської міськради визнати своє рішення про знесення історичного будинку Ярославенка незаконним. Це сталося 31 жовтня 2008 р., коли члени виконкому під тиском громади (особливо активний тиск відчувався із боку Громадського форуму Львова) нарешті задовольнили протест прокурора, й скасували рішення від 2 вересня, відтак автоматично знесення будинку також стало вважатися незаконним. Утім депутат Теодор Дяків мав намір іти іще далі й звернувся до Львівської міськради з проханням, щоб депутати скасували ухвалу, якою надали земельну ділянку підприємцеві, і повернули її у власність міста.
Проте досі не виконано одну з головних вимог ГФЛ: не притягнено до відповідальності ініціаторів рішення та винуватців його прийняття. А та поспішність, із якою міліція під завісу року тихцем закрила кримінальну справу, примусила засумніватися у неупередженості й фаховості слідства, яке ніяк не хотіло враховувати, що дії руйнівників будинку були навмисними та свідомими, про що свідчать численні документи.
