Автор: Юрій Ніколов, «Наші Гроші», 25 січня 2012 року
Друга половина 2011 року стала переломною для ринку матеріально-технічного забезпечення державного вуглепрому. Раніше в десятках мільярдів державної підтримки копались всі, хто мав хоч якийсь стосунок до вугільних генералів галузі. Звичайно, лідером, зазвичай, була група Ріната Ахметова, яка де-юре контролює купу машинобудівельних підприємств, що історично є монополістами на українському ринку. Але хоча б сотню мільйонів директор вугільного підприємства міг злити на свій розсуд.
Автор: Юрій Ніколов, «Наші Гроші», 25 січня 2012 року
Розмови про невдоволення вітчизняних олігархів стрімкою експансією сімейного угрупування Віктора Януковича мають цілком предметне підґрунтя. «Наші Гроші» знайшли докази в вугільній галузі.
(Про закупівлі вугілля державними енергетикамитут)
Друга половина 2011 року стала переломною для ринку матеріально-технічного забезпечення державного вуглепрому. Раніше в десятках мільярдів державної підтримки копались всі, хто мав хоч якийсь стосунок до вугільних генералів галузі. Звичайно, лідером, зазвичай, була група Ріната Ахметова, яка де-юре контролює купу машинобудівельних підприємств, що історично є монополістами на українському ринку. Але хоча б сотню мільйонів директор вугільного підприємства міг злити на свій розсуд.
Однак генеральська вольниця скінчилась. Дані про закупівлі державного вуглепрому за друге півріччя 2011 року та перші два тижні цього року без варіантів вказують на нового царя териконів. Це ТОВ «Торговий дім «Востоквуглемаш».
Компанія була зареєстрована в Донецьку наприкінці 2010 року. Смішний статутний фонд – 907 грн. (цього вистачить лише на порядний стілець, але не на стіл) – не завадив компанії після першої перемоги на тендерах в серпні 2011 року за п’ять місяців минулого року виграти тендерів на 1 млрд грн.! Це зі всіх11,5 мільярдів гривень, на які було укладено тендерні угоди в вуглепромі взагалі, що дозволило «Востоквуглемашу» вийти на третє місце в рейтингу тендерних переможців вуглепрому за півріччя (дивіться таблицю внизу).
Ще краще підкреслює тенденцію початок 2012 року. Наші підрахунки показують, що за перші два тижні «Востоквуглемаш» виграв близько половини всіх тендерів і зараз його здобутки сягають вже 1,26 млрд грн.
Усе це викликає кілька питань.
Якщо виграє «прокладка» зі статутним капіталом менше тисячі гривень, то на яку маржу вона розраховує? Принаймні нас дивують ціни, за якими держпідприємства купують продукцію у «Востоквуглемашу», наприклад кабелі по 470 гривень за один метр.
Хто допомагає вигравати «прокладці»? Перевірити всі документи – вище людських можливостей, бо мова йде про сотні тендерів. Тому ми навмання відкрили десяток протоколів, у яких були дані про пропозиції «Востоквуглемашу» і його конкурентів. Виявилось, що єдиним постійним конкурентом є макіївське ТОВ «Макс», яке завжди пропонує товари дорожче від «Востоквуглемашу», чим і дозволяє йому без зайвих балачок вигравати на відкритих торгах, до яких у контролюючих органів завжди найменше претензій (оскільки це не корупційногенна «закупівля в одного учасника).
Не найпотужніша фірма має цікавих власників. Окрім директора Ігоря Лазаришина до складу засновників входить Олексій Стародубов. Раніше він працював юристом в компанії «Бейкер и Макензі» (Baker&McKenzie), потім засновував ТОВ «Сталекс і партнери», а в 2010 році потрапив в призив Василя Джарти і перебрався до Криму, де очолив «Агентство регіонального розвитку». Як бачимо, людина для макіївського оточення Януковича геть не чужа.
Нам вдалось знайти тендер, в якому окрім «Востоквуглемашу» і «Максу» з’являлись непередбачувані гості. Дніпропетровське ТОВ «Першотравенський ремонтно-механічний завод» одного разу з якогось переляху (це було в листопаді, мабуть тоді ще не зорієнтувались хто є ху) вирішило влізти до солодкої парочки на тендер ДП «Шахтарськантрацит». Причому з відверто хамськими цінами на арочне кріплення АП-3: на 30-40% дешевше від майбутнього переможця (це теж дозволяє судити про рівень «дельти» нашої «прокладки»). Такого хамства в «Шахтарськантрациті» не витримали, і дніпропетровців було знято з тендеру, бо вони не надали конкурсному комітету… звіт про рух своїх коштів (протокол розкриття та інформація про відхилення тут).
Якщо «прокладка» виграє, то це ж комусь потрібно? Звичайно. Єдиним засновником фірми є Анатолій Ольмезов. Він також є засновником ТОВ «Східавтотранс», яке донедавна було засновником Асоціації «Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр» (вугільний підрозділ угрупування Януковича). Також варто нагадати, що кілька років тому одним із засновників «Східавтотрансу» був нинішній голова Донецької облради Андрій Федорук, бізнес-партнер сина президента Олександра Януковича по будівельній корпорації «МАКо».
Чи є держкомпанії, вільні від януковичевської «прокладки»? Вже нема. Зробивши розкладку по торгам вугледобувних держпідприємств, ми побачили, що «Востоквуглемашу» всюди відкриті двері. Де більше, де менше, де пізніше, де раніше, але всюди. І мабуть менш відкриті двері будуть відчинятись далі, про що свідчить ситуація з ДП «Макіїввугілля». Рік тому гендиректор Станіслав Толчин не дуже зрозумів, що означав «терористичний» вибух біля його офісу. Більш дохідливим стала мова «маски-шоу» з виїмкою документів, проведеного правоохоронцями вже після теракту.
У жовтні вугільний генерал Макіївки розчинився в Ізраїлі на лікуванні серця. Якщо врахувати терміни відкритих торгів – близько півтора місяця – то стає цілком зрозуміло, чому «Востоквуглемаш» виграло перший тендер «Макіїввугілля» лише наприкінці грудня (причому відразу гаркнуло 164 мільйонами за один тиждень). А від інших «прокладок», які багато років панували на цьому держпідприємстві, не залишилось і сліду.
Тож маємо наочний приклад того, як «прокладка» Януковимчів стрімко захоплює ринок вуглепромівських держзакупівель. І судячи з усього тренд має посилитись.
Це пов’язано з тим, що два найбагатші держпідприємства – «Ровенькиантрацит» та «Свердловантрацит» – наприкінці минулого року було віддано в концесію групі Ахметова, і їх закупівлі з середини грудня в «Віснику державних закупівель» більше не публікуються. А це означає, що і постачальники цих підприємств – це знову ж таки компанії з групи Ахметова – втратять позиції в нашому рейтингу. Ось сумарний розклад по угрупуванням, які за друге півріччя 2011 року виграли на тендерах підряди на суму 6,3 млрд грн. з всіх 11,5 млрд грн.
Група Ахметова виграла 3,9 млрд грн. До цієї групи відносимо АТ «НВК «Гірничі машини», ТОВ «Портінвест Лоджистік» (це офіційні підрозділи СКМ), ТОВ «Лемтранс» (в цій компанії у Ахметова є партнери, близькі до групи Януковича) та ТОВ «Енергооптторг» (постійно асистувала на тендерах офіційним ахметівським фірмам).
Група Юри Єнакіївського – 1,0 млрд грн. Сюди відносимо ПП «Укрстандарт-2009», ПП «Лантан Компані», ТОВ «Іолід», ТОВ «НВК «Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу», засновані за участі ВАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Нові технології», однієї з ключових компаній в вугільній групі народного депутата від Партії регіонів Юрія Іванющенко.
Група Єфремова – 0,4 млрд грн. Сюди відносимо ТОВ «ТД «Краснолуцький машинобудівний завод», ТОВ «ДС-8», ПП «Портекс», ПП «Консент», ТОВ «Індекспром». Ці компанії ми «вели» з початку 2011 року, тому знаємо їх річний тендерний здобуток – 1,9 млрд грн.
Група Януковичів – 1,0 млрд грн. На ринку шахтного обладнання нам поки що вдалось довести причетність до президентської сім’ї лише ТОВ «ТД «Востоквуглемаш».
Також до першої десятки найбільших постачальників вуглепрому ввійшли ТОВ «Шахтарський ливарно-механічний завод», засноване селидівським підприємцем Миколою Євменовим, та ТОВ «Перша вантажна компанія в Україні» (ПВКУ) з російським корінням. ПВКУ належить Російській залізній дорозі і українському ТОВ «Еталон сервіс 2005», яке контролюється сім’єю Василя Гладкіх. Після звільнення з посади гендиректора «Укрзалізниці» в 2006 році був призначений представником РЖД в Україні.
Автор: Юрій Ніколов, «Наші Гроші», 25 січня 2012 року
