Автор: Лариса АРТЕМЕНКО. «Кременчуцький Телеграф», 28 травня 2009
Вакцинація на сьогодні – єдиний ефективний спосіб контролю над керованими інфекціями. Світова медицина не винайшла поки іншого методу попередження епідемій та пандемій інфекційних хвороб.
Автор: Лариса АРТЕМЕНКО. «Кременчуцький Телеграф», 28 травня 2009
Вакцинація на сьогодні – єдиний ефективний спосіб контролю над керованими інфекціями. Світова медицина не винайшла поки іншого методу попередження епідемій та пандемій інфекційних хвороб. Планові щеплення роблять у всіх без виключення розвинутих європейських країнах, на які ми – українці – так мріємо бути схожими. Чому ж вакцинація протягом останніх 10 років так лякає українців? Чому її бояться у Кременчуці?
Кількість батьків, які відмовляються робити профілактичні щеплення власним дітям, зростає. За даними прес-служби облдержадміністрації, у Полтавській області «нещеплених» дітей із кожним роком все більше. У 2005-му їх було 520, у 2006 – 721, у 2008 – вже 1915.
З 20 по 26 квітня у Кременчуці проходив Європейський тиждень імунізації. Ініціатором заходу виступила Всесвітня організація охорони здоров\’я (ВООЗ). Вважалося, що така акція сприятиме популяризації ідеї щеплення в народних масах. Задумка не спрацювала. Кременчуцькі медики занепокоєні збільшенням кількості «відмовників». У місті зареєстровано 59 дітей, які не пройшли планову вакцинацію. Батьки 28-ми з них начебто вже готові погодитись на щеплення. Але тридцять мам «стоять на смерть» проти щеплень. На днях їхні ряди поповнила ще одна, 31-ша мама – вона теж проти будь-яких щеплень, особливо проти вакцини АКДС.
Чому так? Звідки такий панічний страх? Кременчуцькі медики у розмові з кореспондентом «Телеграфа» посилались на неосвіченість та упертість деяких батьків, на масовану антивакцинальну пропаганду та на скандальні і безграмотні публікації у пресі. Після цих розмов «ТелеграфЪ» кілька тижнів поспіль, по четвергах, відвідував першу дитячу поліклініку – у четвер там батьківський день і до поліклініки приходить багато мам із малюками. Ми цікавились їхнім особистим ставленням до щеплень. Знаєте, у нас не склалося враження, що кременчуцькі мами забобонні. Навпаки, нам вони видалися цілком свідомими. Наводимо кілька типових відповідей:
Мами кажуть…
Аліна
– Ой, я дуже боюся щеплень, бо у моєї племінниці була дуже-дуже висока температура після вакцини. Але ми робимо усі щеплення, моя мама каже, що так треба! Бо інакше дитина захворіє, та й до дитсадка не візьмуть.
Свєта:
– Ми робимо і АКДС, і БЦЖ обов\’язково – бо у нас же в країні епідемія туберкульозу! А от від гепатиту, я думаю, і не треба щеплення. Хоча не знаю…
Олена:
– Ми робимо усі щеплення. Адже іншого способу захисту від інфекцій немає. Чому ж я наражатиму дитину на таку небезпеку?
Аня:
– Ми робимо усі обов\’язкові щеплення. Але я більше не ходжу до педіатра у поліклініці – їй аби «галочку» поставити та план виконати. Вона навіть не оглядає дитину уважно – каже, робіть щеплення навіть «із соплями» . Ми їздимо до приватного педіатра. Якщо вона каже, що дитина здорова, ідемо на щеплення.
Альбіна:
– Ми щеплення робимо. Але не всі. От, наприклад, я знаю, що від гемофільної інфекції щеплення не потрібні. Просто від них відмовились в Америці, а вакцину ж кудись треба використати – от нашим дітям її і колють.
Олександра:
– Я вважаю, що щеплення треба робити обов\’язково. Епідемій поки що немає, бо відмовляються від вакцинації 2-3%, а 95% її роблять. Якщо усі відмовлятимуться від щеплень, то що, нам чекати епідемії краснухи? Звісно, ми теж, перш, ніж робити дитині щеплення, і в Інтернеті шукаємо інформацію, і з педіатрами радимося. Обережність не завадить.
Сумна таємниця вакцини АКДП
або Як народжуються страшні кременчуцькі легенди
Щеплення вакциною АКДП (проти дифтерії, кашлюку, правцю) роблять діткам 3; 4; 5 та 18 місяців. Тож про неї мами розповідають найбільше. І часто скаржаться, що після вакцинації у малюків підвищується температура, починається діарея та інші проблеми.
Але найбільше нас ошелешила фантастична розповідь одного з батьків – відвідувачів 1-ї дитячої поліклініки. Чоловік розповів, що вакцина АКДП містить справжні живі мікроби, якими «заражають» дітей! Він навіть звертався з цього приводу до кременчуцької міськСЕС – і один із чиновників сказав, що вони про ці мікроби знають, але мовчать – бо «Київ наказує робити щеплення»!
Від такої версії ми, звісно, отетеріли. Надто вже загрозливо звучить. Прямо нагадує зловісне «дело врачей-вредителей» сталінських часів. Втім, реальність виглядає трохи інакше.
Найголовніше – «мікроби» у вакцині все-таки мертві!
Щодо природи вакцини АКДП «ТелеграфЪ» отримав роз\’яснення медиків. Найбільш вичерпним та чітким нам видається коментар професора Крамарєва, головного інфекціоніста
Міністерства охорони здоров\’я (МОЗ) України:
– З метою активної імунізації в Україні переважно використовують цільноклітинну коклюшну вакцину – суспензію першої фази коклюшних мікробів, знешкоджених формаліном чи мертіолатом. Цей препарат застосовується в асоціації з дифтерійним і правцевим анатоксинами (вакцина коклюшно-дифтерійно-правцева, чи АКДП). Як відомо, вакцина АКДП є найбільш реактогенною завдяки цільноклітинному коклюшному компоненту. Для усунення цього недоліку створено вакцину нового покоління з ацелюлярним коклюшним компонентом
– АаКДП (адсорбована ацелюлярна вакцина для профілактики дифтерії, правця та коклюшу)… Вакцину виготовлено у фізіологічному розчині, вона містить консервант 2-феноксиетанол (на відміну від інших АКДП, де як консервант використовуються солі ртуті).
(медична газета «Здоров\’я України», №4/1, березень 2008р.)
На нашу думку, саме ефектна та незрозуміла переляканому народу фраза про «суспензію першої фази коклюшних мікробів» і породила страхітливі розповіді про «живих мікробів» у вакцині. А про те, що вони «знешкоджені формаліном чи мертіолатом» народ не дочитується – бо вже перелякався.
Отже, на щастя, мікроби мертві. Але проблеми з АКДП живі. Медики визнають, що вакцина АКДП найбільш реактогенна – тобто, хворобливо сприймається значною кількістю дітей. Ті самі медики свідчать про доречність використання вакцини нового покоління АаКДП. Але застаріла АКДП все одно масово використовується для вакцинації дітей в Україні. «ТелеграфЪ» переглянув Національний календар щеплень в Україні (наказ МОЗ України №48 від 03.02.2006 р., таблиця щеплень за віком). Там чітко розписано: 3 місяці дитині – щеплення АКДП; 4 місяці дитині – щеплення АКДП; 5 місяців дитині – щеплення АКДП. І лише 18-місячним малюкам – щеплення від дифтерії, кашлюку, правцю вакциною АаКДП. Чому так?
Жоден із кременчуцьких медиків, з якими спілкувався «ТелеграфЪ», офіційний коментар з цього приводу не надав. Вони просто «посилали» нас до Києва. Але вищезгаданий наказ МОЗ №4 від 2006 року, за яким і нині здійснюються щеплення, жодних роз\’яснень з цього приводу не містить. Зате в «Обгрунтуванні нового календаря щеплень в Україні (2006 р.)» міститься твердження: «Досягненням є те, що згідно з новим календарем щеплень дітям із високим ризиком розвитку післявакцинальних ускладнень регламентується щеплення проти дифтерії, кашлюку, правця вакциною АаКДП з ацелюлярним кашлюклвим компонентом, який є менш реактогенним» (Л. І. Чернишова, кафедра дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології НМАПО ім. П. Л. Шупика).
Чудово, панове! Якщо щеплення АаКДП – це досягнення, то чому його не застосовують масово? Медики відмовчуються. Тож «ТелеграфЪ» пропонує власну версію – далеку від порівняльної оцінки якості вакцин. На нашу думку, справа – як майже завжди – у грошах. Вартість вітчизняної АКДП – 4,40 грн., максимум – 5 грн. Вартість АаКДП виробництва Бельгії – від 125 до 200 грн. А медицина ж в Україні безоплатна. І щеплення мають проводитись безоплатно для громадян – тобто, за державні кошти. Схоже, держава кошти «сундучить». Власне, «держава» – надто узагальнене поняття. Відповідні рішення приймає МОЗ та Кабінет Міністрів України. Саме ці підрозділи влади досі не прийняли рішення про масову вакцинацію українських дітей менш реактогенною вакциною.
Чужі вакцини та знищення власного виробника
В Україні використовуються переважно імпортні вакцини. До Національного календаря включені щеплення проти 24 інфекційних хвороб. І лише для вакцинації проти 5-ти з них у країні використовуються вакцини вітчизняного виробництва. За даними Рахункової Палати України, МОЗ у 2006, 2007 рр. витратило на закупівлю імпортних вакцин 85,4% бюджетних коштів, призначених для імунопрофілактики (162766,8 тис. грн. та 159570,7 тис. грн. відповідно). У 2008-му МОЗ запланував витратити вже 87,8% усіх бюджетних призначень на закупівлю вакцин.
Верховна Рада України визначила, що «в Україні випускається недостатньо вакцин, сироваток, діагностикумів, інших імунобіологічних препаратів, що становить реальну загрозу для національної безпеки держави» (Постанова №3339 від 12.01.2006). Відтоді минуло три роки, а виробництво вітчизняних вакцин не зросло. Із трьох потужних свого часу українських профільних підприємств нормально функціонує лише ЗАТ «Біолік». ДП «Львівлікпрепарати» виробничу діяльність не здійснює. А майно Одеського заводу бакпрепаратів у січні 2008 року арештоване та продане через аукціон «Укрспец\’юсту».
(за даними Звіту Рахункової Палати)
«Мне предложили транспортировать вакцину в бутылке с холодной водой!»
Тут, у 2-й дитячій поліклініці, вакцінують малюків
До редакції «Телеграфа» надійшов лист від обуреної читачки – мами 18-місячного малюка. Надаємо його мовою оригіналу.
«Здравствуйте! Моему ребенку 18 месяцев. Противопоказаний к вакцинации нет, нужно было делать АКДС как плановую прививку. За день до посещения врача позвонила медсестра и сообщила, что вакцины на данный момент нет, поэтому ее необходимо купить в аптеке 3-й больницы. Рассказала об условиях ее транспортировки. Мне предлагали транспортировать вакцину в бутылке с холодной водой! Изучив информацию в Интернете, я узнала, что для вакцины существуют жесткие условия хранения и транспортировки (тем. 2-8 гр., нельзя замораживать). После долгих консультаций со знакомыми врачами я взяла термос со льдом, подвесила в мешочке вакцину и мы благополучно привились. Когда в аптеке я поинтересовалась производителем вакцины, продавцы даже не смогли ответить на вопрос – по-видимому, я первая спросила их об этом! В поликлинике, ожидая прививки, я наблюдала несколько случаев, когда родители просто приносили вакцину в руках! Кому нужна такая вакцинация? И, как я понимаю, ответственность за вакцинацию полностью перекладывают на плечи родителей. Чуть что не так – не соблюдены условия транспортировки! Стоит ли дальше говорить о том, почему родители отказываются от вакцинации?! Ведь только им не наплевать на здоровье своего ребенка!»
МОЗ дозволяє все! За окрему плату
Коли ми прочитали цього листа, обурились майже так само, як наша читачка. Як це так – носити вакцину у пляшці з водою?! Або у руках?! Та ще за спекотної весняної погоди? Адже вакцини дійсно змінюють властивості під впливом температур та навіть рівня освітлення. Ми вже збиралися бігти до 2-ї поліклініки і прямо з місця «виводити їх чисту воду»!!! Але спершу все ж таки сіли – почитали нормативно-директивні документи МОЗ України. Той самий наказ № 48, за яким здійснюється вакцинація в Україні. Спершу – у Порядку забезпечення належних умов зберігання та транспортування імунобіологічних препаратів – ми начитались до запаморочення про «холодовий ланцюг» – безперервно функціонуючу систему, яка забезпечує оптимальний режим зберігання вакцин. Слухайте, це такі серйозні речі! МОЗ навіть на розвантаження вакцин виділяє лише нещасних 5-10 хвилин! Щоб, не дай Боже, не порушився «холодовий ланцюг». А аптекам заборонено зберігати вакцини у дверцятах холодильників! Там – у Порядку… – ще купа усіляких суворих вимог. Але після нього ми почитали інший Порядок – Порядок відпуску громадянам медичних імунобіологічних препаратів. Він теж цікавий. Особливо пункт 6. 2.: «продаж вакцин покупцю проводиться за наявності у нього термоконтейнера з холодоелементом (чи термоса).
Треба розуміти, у нашому – кременчуцькому – випадку, «термоконтейнером» виступала пляшка з холодною водою або навіть батьківські руки. А що тут такого? МОЗ же не дає у Порядку відпуску… чіткої дефініції «термоконтейнера». Тож аптеки просто продають вакцини. Батьки просто купують і несуть їх у пляшках, термосах та в руках – хто на що вчився. А медперсонал просто вакцинує. Хто за такої схеми вакцинації зможе достеменно з\’ясувати, чи переривався на небезпечний час «холодовий ланцюг»? Як це вплинуло на вакцину?
До 2-ї дитячої поліклініки ми все-таки з\’їздили – з\’ясували деталі.
«АКДП – це наче вода з-під крану…»
На запитання «Телеграфа» відповідає пані Кірчик, завідувач педіатричного відділення 2-ї дитячої поліклініки.
– Ольга Віталіївна, чому кременчуцькі мами так часто скаржаться на важку реакцію дітей на вакцину АКДП? Це пов\’язане з тим, що АКДП містить цільноклітинні коклюшні компоненти, а як консервант при її виробництві використовуються солі ртуті?
– Вакцини дуже різні. Є АКДП, а є АаКДП – новіша ацелюлярна вакцина. Вона менш реактогенна – тобто легше сприймається дитячим організмом. Мені часто доводиться пояснювати мамам різницю між вакцинами, і я використовує таку аналогію: вакцина АКДП – це наче вода з-під крану. Це вода, дозволена Держстандартом, за неї відповідає санстанція, але ми розуміємо, що вона далека від ідеалу. Тож людям із хворобами нирок або шлунку ми радимо користуватися фільтрованою водою. Так ось АаКДП – це наче вода з-під крану, але ще й пропущена через додаткові фільтри. Коли у поліклініці трапляються перебої з цією вакциною, ми радимо батькам її придбати. Але батьки не завжди її обирають. Різниця у ціні значна – АКДП коштує 4,40 грн., а АаКДП – близько 200 грн.
– Чи не ризиковано довіряти батькам – не медикам – купівлю вакцини? Адже існують жорсткі правила зберігання та транспортування вакцин – при визначених температурах, без порушення так званого «холодового ланцюга»?
– Батькам ми пояснюємо, що вони повинні принести із собою «холодовий елемент» – пластикову пляшку із замороженою водою. Вакцину транспортують у сумці разом із цією пляшкою. Крім того, покупець отримує в аптеці чек, де вказаний час придбання вакцини. Через дві години після покупки вона має бути у поліклініці.
– Наша читачка запитує, хто відповідатиме за ускладнення, які можуть виникнути після вакцинації купленим в аптеці препаратом? Адже завжди можна звинуватити батьків у порушенні умов транспортування?
– Звинуватити можна будь-кого: і виробника вакцини, і батьків, і лікаря, і медсестру, яка ввела вакцину. Але в кожному випадку ускладнення або незвичайної реакції згідно Наказу МОЗ № 48 подається термінове повідомлення в СЕС і цей випадок підлягає негайному детальному розслідуванню спеціально створеною комісією, а серія препарату, яким зроблено щеплення тимчасово (до отримання результатів розслідування) забороняється до використання. Приклад дії цього пункту наказу ми побачили в Краматорську.
– Ви дозволяєте батькам купувати вакцину через її відсутність у поліклініці чи це дозволено законом?
– Звісно ж, це дозволене законом. Ось у мене наказ МОЗ №48, від 03.02.2006, де написано: «передбачений продаж вакцин громадянам – у аптеках при медичних установах за рецептом лікаря».
«Як би ж не тендери!»
Ну що, шановний читач, ми з\’ясували, хто не забороняє носити вакцину у пляшечках та в руках. Залишилось дізнатися, чому ж у Кременчуці трапляються перебої з поставками вакцин? Адже батьки маленьких кременчужан скаржились не лише на відсутність у поліклініках вакцини АаКДС, а й вакцини проти поліомієліту – ці щеплення за календарем так і не провели. Про все це «ТелеграфЪ» запитав завідуючого епідеміологічного відділу міськСЕС пана Верещаку:
– Чому у Кременчуці трапляються перебої з поставками вакцин – як, наприклад. Від поліомієліту? Чи їх не вистачає на планове щеплення, як АаКДС?
– Процедура тут така. Щороку у жовтні-листопаді дитячі поліклініки складають план щеплень на наступний рік. Ці дані вони передають у листопаді до міськСЕС. Тут відповідальний працівник їх узагальнює і робить зведений план по місту. Його ми у листопаді передаємо до обласної СЕС. Вона узагальнює дані по області і передає заявку до Міністерства охорони здоров\’я.
– Якщо все так чітко пораховано, чому виникають недостачі вакцини?
– А немає недостач. Просто ми отримуємо їх із запізненням – на 3-4 місяці, а той на півроку. От я, наприклад, лише позавчора привіз до міста 3580 доз вакцини проти поліомієліту. Хоча ми мали її отримати ще тоді, коли робили за календарем щеплення проти дифтерії, коклюшу, правцю. Це все через тендери. Коли б вони відбувалися у грудні! А вони ж проходять у лютому-березні. Потім ще постачальник лише через 2-3 місяці здійснює поставки. От і виникають затримки.
– Куди використовуєте вакцини, що прийшли із запізненням? Адже батьки на той час вакцинують дітей власним коштом?
– Вакцини не пропадають, вони переходять на наступний рік.
– Але економія все одно немала – за рахунок батьків, що втратили власні кошти на так звану безоплатну імунізацію?
– Це запитання не до мене. Отам, нагорі питайте.
«Через щеплення АДКП вони заразили дитину клебсієлою!»
Відсутність регулярної та достовірної інформації породжує найрізноманітніші та найжахливіші чутки та версії серед народу. У Кременчуці, наприклад, серед батьків гуляє версія, що через щеплення дітей заражають клебсієлою. Якось про це кореспонденту «Телеграфа» розповідав навіть таксист. Він намучився із лікуванням дитини страшенно. Навіть батьківський будинок довелось продати, щоб оплатити послуги лікарів. Хлопець був переконаний, що інфекцію дитині занесли через щеплення.
Згодом до редакції «Телеграфа» звернувся батько півторарічної дитини. Він стверджував, що минулого року, під час щеплення АКДП (у віці 3 місяці) його дитині у 1-й дитячій поліклініці занесли клебсієльозну інфекцію. На думку чоловіка, дитині зробили щеплення «поганою» вакциною. Спершу медсестра сказала, що коли він хоче зробити щеплення нормальною вакциною, має доплатити 2 гривні. Чоловік радо погодився і побіг платити. Але там йому сказали: «Пізно, папаша, вашу дитину вже прищепили!» Після щеплення у малюка підвищилась температура, почалась тривала діарея, яка згодом змінилася стабільними закрепами. Зрештою, у віці 6 місяців малюк потрапив до інфекційного відділення міської дитячої лікарні. Там йому встановили діагноз: «генералізована форма клебсієльозної інфекції». Чоловік тривалий час шукав правди та покарання на медиків. Але нічого не знайшов і не довів. На його думку, усі медики змовились між собою. Лише єдиній людині він довіряє – завідуючому інфекційним відділенням дитячої лікарні Володимиру Дем\’яновичу Бондарю. Бо саме цей медик вилікував його дитину. От «ТелеграфЪ» і вирішив запитати саме у цього – на нашу думку, незацікавленого – лікаря, чи справді клебсієла може потрапити до організму через щеплення?
– Володимире Дем\’яновичу, яким шляхом клебсієльозна інфекція потрапляє до дитячого організму?
– Це дуже складна інфекція. Це проблема не лише для України, а й для усього світу. Інфекція може передаватися внутрішньоутробно, через плаценту. Вона може існувати в організмах батьків дитини – але у надзвичайно малій концентрації, яка не виявляється шляхом аналізів. Навіть у домашніх тварин може бути клебсієла.
– Чи може дитина інфікуватися клебсієлою через щеплення АКДП?
– Ну що ви! Ця інфекція не передається таким шляхом. У дитини, звісно, могли бути поствакцинальні реакції – такі, як підвищення температури, наприклад. Але інфікування – у жодному разі. Подумайте самі: АКДП – це вакцина від коклюшу, дифтерії, правця. Вона не може містити у собі компонентів клебсієли. Просто батьки часто вирішують: якщо біда сталася після щеплення – значить, це через щеплення. Але то помилкове судження.
Про те, чому вакцини надходять до регіонів із запізненням на півроку, як сертифікують вакцини в Україні та чому вакцинації бояться не лише кременчужани, а й українці в цілому – читайте у наступному номері «Телеграфа».
Автор: Лариса АРТЕМЕНКО. «Кременчуцький Телеграф», 28 травня 2009
http://www.telegraf.in.ua/health/2009/05/28/news_12769.html
