Автор: Максим Опанасенко, Марія Землянська, бюро журналістських розслідувань “Свідомо”, для “ОГО”, 28 січня 2012 року
Автор: Максим Опанасенко, Марія Землянська, бюро журналістських розслідувань “Свідомо”, для “ОГО”, 28 січня 2012 року
Яка смерть змінила думку міністра
О 10 годині 54 хвилини 6 лютого 2011 року Київська міська станція швидкої медичної допомоги отримала виклик: у спортивній залі школи №219 на уроці фізкультури одній з учениць стало зле. Привід до виклику: дитина знаходиться без свідомості. До приїзду бригади швидкої медичної допомоги вчитель фізкультури проводив закритий масаж серця, штучне дихання. Бригада швидкої допомоги констатувала клінічну смерть. Відразу розпочаті реанімаційні заходи: закритий масаж серця, штучна вентиляція легенів, електроімпульсна терапія із застосуванням дефібрилятора, інкубація трахеї, медикаментозне лікування. Реанімаційні заходи продовжила друга спеціалізована бригада, яка прибула на місце події. Об 11.48 констатована біологічна смерть, реанімаційні заходи були припинені. Через два дні Дмитро Табачник оголосив про нові правила на уроках фізкультури.
Що реально зроблено? Чи почали ділити школярів на групи? У міністерстві відповіли: “Так”. З минулого вересня у школах справді вимагають від кожного учня довідку про стан здоров’я. “Свідомо” опитало тоді величезну чергу під кабінетами дитячої поліклініки у центрі столиці. Взагалі-то таке обстеження має бути безкоштовним, але тоді всі опитані мами зізнавалися: несли від коробки цукерок до 200 гривень. І всім огляд здався поверхневим.
“Ми три години відсиділи в коридорі, щоб хвилин десять нас оглянув лікар. Хоча ні, оглянув — це голосно сказано. Записав щось у бланк”, — роповіла “Свідомо” мати першокласника Валентина. На доказ молода мама дістала із сумки трохи прим’ятий папірець.
“Якщо по порядку, то дивіться. Ось, наприклад, зріст — чесно, ніхто не вимірював. Вага і тиск — аналогічно. Лейкоцити та інші показники крові — виписані з минулорічного аналізу. Обстеження ортопеда, ну, тут я взагалі довго сміялась: записані результати року народження… І так все. Ну про що ця довідка говорить? Що мій син не помре на фізкультурі? А може, у нього серце хворе! Хто це перевірить?” — мама обурено запхнула довідку назад до сумки.
Як ці довідки використовують? Через соціальну мережу Вконтакті ми анонімно опитали сотню старшокласників з усієї України. Восьмеро учнів відповіли — нас ділять на групи. 92 заявили — усі роблять однакові вправи, ніякого розподілу за станом здоров’я немає.
“У журналі ми на групи поділені. Навіть біля прізвищ намальовані чоловічки, зафарбовані в різні кольори — кому можна займатися, кому — ні. Але це для перевірок. Уроки у нас проходять, як і завжди, — всі разом, нормативи однакові”, — написала одна зі школярок.
У МОНі ця реальність — не секрет. “Усе залежить від школи, а головне — від учителя. Поділ — це зайва морока для нього, більше роботи. А доплачувати йому за це ніхто не буде. Тому в більшості шкіл по Україні на групи ділять тільки умовно, для галочки і для перевірки. Хоча і перевірки нічого не дають. Як вплинути на вчителя? Звільнити чи зарплатню не дати? Так він звільниться — і хто буде викладати? Ніхто…” — поділився зі “Свідомо” думками один з високопосадових чиновників Міносвіти, попередньо попросив не називати його прізвища.
Чи припинили виставляти оцінки? Усі опитані нами в різних регіонах вчителі і школярі повідомили — ні, не припинили. На уроках фізкультури надалі діє навчальна програма, що була затверджена 2009 року і передбачає оцінювання учнів. Цю програму намагався в ручному режимі полегшити попередник Табачника Іван Вакарчук, на долю якого теж випала не одна смерть школярів. Він особистим наказом вилучив з програми нормативи з активних вправ — бігу, підтягування. Але наступник Вакарчука це рішення відмінив.
“Це абсурд. Діти повинні займатися спортом. Рішення мого попередника — нонсенс”, — заявив Табачник на одній з перших прес-конференцій і повернув все як було. І хоча після смерті Маші Щуренко нинішній міністр змінив думку, уроки фізкультури досі передбачають більше навантаження, ніж було за його попередника. Біг на 30-1000 метрів, човниковий біг, стрибки, підтягування — всього цього школа вимагає і далі.
Неприємно писати про біг чи підтягування у негативному контексті. Але це гірка правда. Коли ми задалися питанням, а як часто і у яких містах стаються ці смерті, Міністерство охорони здоров’я та його обласні управління дозволили виявити наступні тенденції. Виявилося, що рекордну кількість дітей фізкультура забрала чотири роки назад — у 2008-му. Тоді на уроках померло семеро дітей. 2009-й рік фізруки пережили без жодної трагедії. (Пам’ятаєте, саме тоді міністр Вакарчук вилучив з програми інтенсивні фізичні вправи?!) А ось 2010-го та минулого року, коли стрибки, біг та підтягування повернулися, померло шестеро дітей — по троє на рік. Маша стала першою жертвою минулого року, і вже після неї померло ще двоє школярів.
Смерті в останні два роки
Вересень 2010, село Користь, Рівненська область. 17-річний учень помер після уроку фізкультури від серцевого нападу.
Жовтень 2010, Донецьк. Лікарі, які приїхали до школи, констатували: 16-річний хлопець помер він набряку мозку.
Листопад 2010, Кременчук, Полтавська область. П’ятикласниця зламала хребет під час розминки.
Жовтень 2011, село Хряцька, Чернівецька область. 14-річний учень помирає від серцевої недостатності під час шестидесятиметрівки.
Листопад 2011, село Іванчани, Тернопільська область. 15-річний хлопець помер від серцевої недостатності.
Якщо смертність прямо пов’язана з активністю вправ, вочевидь, тут і діагноз, і ключ до вирішення біди.
Чому діти помирають?
Востаннє фізичну форму школярів досліджували ще у 2008 році. Робив це Інститут педіатрії, акушерства та гінекології при Академії медичних наук. За тодішніми підрахунками науковців, лише 30% дітей шкільного віку могли вільно займатися спортом. Тобто для семи з десяти дітей уроки фізкультури реально загрожували здоров’ю.
“Зараз ми маємо справу із зовсім іншими дітьми. Вони не бігають вулицями, а весь час сидять за комп’ютером”, — коментує ці дані колишня очільниця київського управління з охорони здоров’я, а тепер заступник міністра Раїса Моісеєнко.
Аналогічні пояснення і в практикуючих лікарів. Приватний дитячий лікар Олена Медій нарікає: “Щонайбільше половина дітей принаймні півгодини, ну максимум годину витрачає на фізичні навантаження. І зауважте, зараз я говорю не про день, а про тиждень. От так і виходить, що у 80% школярів недостатній фізичний розвиток”.
Лікар радить батькам не звинувачувати своїх колег, а взятися за здоров’я дитини самим: “Замість того, щоб купити дитині нову приставку, придбайте краще велосипед. Або замініть спільний перегляд улюбленого серіалу на вечірню прогулянку, а краще пробіжку. Відведіть малюка на секцію”.
І ось тут має допомогти держава.
“Взимку я не вилізала з ковзанів. Після уроків — одразу на ковзанку. І до ночі. Ми не тренувалися посилено. Гурток був для школярів молодшого віку, тому в основному каталися в своє задоволення”, — розповідає киянка Марина про своє дозвілля зразка 1980 року.
А через 30 років знайти спортивну школу чи гурток для школяра — справа не з легких. У 2010-му в Києві знесли льодовий стадіон “Крижинка”, де Марина займалась фігурним катанням, і куди хлопці з її класу ходили на хокей. Така ж доля стадіону “Переможець”, де тренувалася однойменна юнацька футбольна команда.
Що тоді в регіонах? У Міністерстві освіти ми здобули статистику з кількості позашкільних і спортивних закладів в Україні станом на 1 січня 2011 року. І побачили закономірність — у тих регіонах, де на уроках фізкультури в останні два роки помирали діти, дитячих секцій — найменше.
(Виділено області, де за останній навчальний рік на уроках фізкультури померли діти).
На таку статистику Міносвіти тільки розводить руками. Нам лише пообіцяли, що з нового навчального року на фізкультурі точно зникнуть оцінки.
“Впровадження нових програм розпочнеться поетапно з 1 вересня 2012 року. Оцінювання навчальних досягнень з фізичної культури за новою програмою здійснюватись не буде”, — заявив директор Департаменту загальної середньої освіти МОНу Олег Єресько.
