Ми постійно стикаємося з тим, що на прохання надіслати нам відповідь електронкою, чиновники нам відповідають листами, хоча мають електронні адреси. Вони доводять, що інакше відповідь не матиме юридичної сили, що не буде вважатися, що ця відповідь офіційна, що за їхніми інструкціями треба чинити так, а не інакше… В результаті виходить що: 1 – ми не отримуємо відповідь достатньо оперативно, 2 – вони тратять більше коштів платників податків на пересилку.
Ми постійно стикаємося з тим, що на прохання надіслати нам відповідь електронкою, чиновники нам відповідають листами, хоча мають електронні адреси. Вони доводять, що інакше відповідь не матиме юридичної сили, що не буде вважатися, що ця відповідь офіційна, що за їхніми інструкціями треба чинити так, а не інакше… В результаті виходить що: 1 – ми не отримуємо відповідь достатньо оперативно, 2 – вони тратять більше коштів платників податків на пересилку.
Відповідно до ч. 2 статті 34 Конституції гарантовано право на вільний вибір джерел збору/отримання інформації, так само як і право на вибір форми зберігання, використання та поширення інформації.
Вказана конституційна гарантія закріплюється законодавчо в статті 7 Закону України «Про інформацію», яка визначає: «Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.»
Закон України «Про доступ до публічної інформації» в статті 3 встановлює, що право на доступ до публічної інформації гарантується:
1) обов\’язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;
2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;
3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;
4) доступом до засідань колегіальних суб\’єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;
5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;
6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Стаття 19 Закону встановлює, що запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Тобто всі зазначені форми запитів є рівноцінними та залежать лише від можливостей та зручності отримання інформації і визначаються виключно запитувачем. Натомість розпорядники інформації повинні створити належні умови для того, щоб надати кожному запитувачу рівні умови в отриманні інформації, незалежно від форми запиту. Закон не визначає пріоритетних форм подання запиту, навпаки, чітко вказує, що всі форми є рівноцінними.
Відповідно, запитувач має право отримувати інформацію саме в тій формі, яку визначає самостійно.
Для максимального спрощення процедури подання інформаційних запитів передбачена довільна форму запиту, обов’язковими реквізитами якої є лише:
1) ім\’я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв\’язку, якщо такий є;
2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо.
Підпис і дата є обов’язковими умовами лише тоді, коли запит подається у письмовій формі.
Кабінет Міністрів України у Постанові № 583 від 25.05.2011 р. «Питання виконання Закону України “Про доступ до публічної інформації” в Секретаріаті Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органах виконавчої влади» визначив, що відповідь на запит на інформацію надається у спосіб, обраний запитувачем, протягом п\’яти робочих днів з дня надходження запиту.
При цьому, примірні форми запиту на інформацію, визначені Постановою, до реквізитів запитувача інформації відносять «поштову адресу або електронну адресу». Таким чином, електронна адреса є повноцінним реквізитом запиту, що не потребує додаткового зазначення поштової адреси або телефону.
Всі запити на інформацію, незалежно від того, яким чином вони отримані – телефоном, факсом, електронною поштою чи на особистому прийому – проходять обов’язкову реєстрацію у відділі/структурному підрозділі, відповідальному за доступ до інформації. Відповідь на запит також реєструється, при цьому зазначається порядок відправлення відповіді тим способом, який вибрав запитувач інформації.
Пункт 8 Примірного порядку складання та подання запитів на інформацію, затвердженого Постановою № 583, визначає, що на вимогу запитувача на першому аркуші копії запиту
проставляється відбиток штампа із зазначенням найменування розпорядника інформації, дати надходження та вхідного номера запиту. Така копія повертається запитувачу.
Таким чином, чинне законодавство України та підзаконні нормативно-правові акти встановлюють право запитувача інформації вільно обирати форму подання інформаційного запиту про доступ до інформації та форму отримання відповіді на запит. Інформаційні запити реєструються в єдиній системі реєстрації, незалежно від форми, у якій вони були подані. Відповіді, надані суб’єктом владних повноважень реєструються відповідно до порядку реєстрації вихідної кореспонденції та є офіційною інформацією розпорядника інформації.
Людмила Панкратова, адвокат, медіа-юрист ІРРП
* Надсилайте ваші запитання у розділ “Консультації” на адресу: law.irrp.org.ua@gmail.com з темою листа “Питання юристу“.
