Чи повинні працівники міліції надавати журналістам інформацію про ДТП і чи не порушується при цьому “таємниця слідства”?

Відповідає Людмила Опришко – адвокат, медіа-юрист, медіа-тренер:

На Ваші запитання щодо співвідношення Законів України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації» та КПК України в частині охорони «таємниці слідства» можу повідомити наступне.

Стаття 20 Закону України «Про інформацію» передбачає, що за «порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом». Частина 1 статті 21 цього Закону містить положення про те, що «інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація».

Відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» «інформацією з обмеженим доступом є:

1) конфіденційна інформація;

2) таємна інформація;

3) службова інформація.

2. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров\’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні».

До інформації з обмеженим доступом відноситься і таємниця слідства. Так, стаття 222 нині чинного КПК України передбачає:

«1. Відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

2. У необхідних випадках слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв’язку з участю в ньому, про їх обов’язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом».

Крім того, відповідно до частин 4, 5, 7 статті 296 Цивільного кодексу України:

«4. Ім\’я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках,передбачених законом

5. Ім\’я потерпілого від правопорушення може бути обнародуване лише за його згодою.

7. Використання початкової літери прізвища фізичної особи у засобах масової інформації, літературних творах не є порушенням її права».

Таким чином, статті 222 КПК України та 296 ЦК України – це закони, які обмежують доступ до інформації в інтересах захисту репутації або прав інших людей та/або з метою підтримання авторитету та неупередженості правосуддя.

Відповідно, можливість поширення та обсяг інформації про ДТП буде залежати від того, чи може ця інформація завдати істотної шкоди репутації та правам інших осіб та/або реалізації права на справедливий суд, чи ні, а також від того, чи переважає суспільний інтерес зазначену шкоду.

Варто нагадати, що відповідно до статті 29 Закону України «Про інформацію»:

«1. Інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.

2. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов\’язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо».

Частина 3 статті 30 передбачає, що: «суб\’єкти інформаційних відносин звільняються від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно необхідною.

Викладене свідчить про те, що чітких і однозначних правил надання інформації про ДТП в законодавстві України немає. Питання про обсяг інформації, яку можна поширити необхідно вирішувати в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

При цьому, стаття 296 ЦК України забороняє надавати інформацію про ім’я особи, яка підозрюється чи обвинувачується у скоєнні ДТП. Але зазначена інформація може поширюватись у випадку, якщо одним із учасників ДТП є публічна особа (див. статтю 29 Закону України «Про інформацію»). За викладених обставин, на мою думку, в переважній більшості випадків працівники ДАІ не зобов’язані називати попередню причину ДТП, оскільки це може порушити презумпцію невинуватості.

В той же час, працівники ДАІ зобов’язані надавати інформацію про сам факт ДТП, про час та місце його скоєння, про дорожні умови, про отримані пошкодження, кількість жертв та отримані ушкодження та інші важливі деталі, які мають значення для попередження таких порушень у майбутньому, а також для захисту інтересів постраждалих у ДТП.

В будь-якому разі працівники міліції не мають права перешкоджати фото- та відеофіксації журналістами наслідків ДТП, якщо при цьому журналісти не заважають проведенню слідчих чи інших процесуальних дій.

У випадку ненадання працівниками ДАІ інформації про ДТП або надання її у незначному обсязі, журналіст має право самостійно збирати її з інших джерел: опитувати очевидців, проводити фото- та відеозйомку на місці ДТП, показувати відеоматеріали експертам і питати їх думку щодо причин ДТП тощо.

Сподіваюсь, що ці роз’яснення будуть корисними у Вашій роботі.

___________________________________________________________________

Людмила Опришко – адвокат, медіа-юрист, медіа-тренер.

Має більш ніж 20-річний досвід адвокатської роботи в галузі цивільного, кримінального, господарського права, і, зокрема, інформаційних спорів, захисту авторських прав, захисту журналістів/ЗМІ у справах про захист честі, гідності, ділової репутації, про спростування інформації, захист приватності, відшкодування матеріальної і моральної шкоди та інших.

Успішно представляла інтереси журналістів М. Вересня, О.Єльцова в українських судах, має успішний досвід ведення справ про доступ до інформації.

Спільно з юристами Л.Панкратовою та О.Бурмагіним у рамках діяльності ІРРП надає правову допомогужурналістам.

У співпраці з Л.Панкратовою виграла справу „Газета «Україна-Центр» проти України“ в Європейському суді з прав людини.

——————————————————————————

* Надсилайте ваші запитання у розділ “Консультації” на адресу: law.irrp.org.ua@gmail.com з темою листа “Питання юристу“.