Автор: Оксана Гриценко “Kyiv Post”, 30 травня 2012 року
Багато киян називають воду з крану отрутою, в той час як інші стверджують, що вона нормальна і можливо єдина, яка перебуває під строгим контролем державних органів.Ексклюзивні досліження Kyiv Post показали, що вміст хлору в київському водогоні щовесни перевищує норму.
Автор: Оксана Гриценко “Kyiv Post”, 30 травня 2012 року
Співробітнирця Дніпровської станції проводить промивку піщаного фільтру. Фільтрування піском – один із найважливіших етапів очистки води.
© Костянтин Чернічкін
Ексклюзивні досліження Kyiv Post показали, що вміст хлору в київському водогоні щовесни перевищує норму.
Багато киян називають воду з крану отрутою, в той час як інші стверджують, що вона нормальна і можливо єдина, яка перебуває під строгим контролем державних органів.
Аби відділити правду від міфів Kyiv Post замовив незалежне лабораторне дослідження якості питної води. Як з’ясувалося – істина знаходиться десь посередині. Вода в крані є безпечною, проте регулярне вживання її може викликати серйозні проблеми зі здоров’ям, зокрема рак.
Мікробіологічні аналізи засвідчили, що у водопровідній воді не міститься ніяких шкідливих бактерій, але перевірка за фізико-хімічними параметрами показала, що у воді забагато хлору. І це небезпечно.
«Критикований хлор використовують повсюдно», – розповів В’ячеслав Прокопов, професор Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва. «Проте альтернативу йому знайти складно».
Хлор є старим та розповсюдженим методом знезараження річкової води, яка є основним джерелом водопостачання Києва.
Не будучи шкідливим сам по собі, хлор може вступати в реакцію із різноманітними органічними речовинами, у результаті чого виникають нові сполуки – хлорорганіка. У свою чергу хлорорганіка за словами експертів шкодить репродуктивній системі та може викликати рак.
Вміст хлорорганічних сполук у воді значно знизився після 1997 року, коли муніципальне підприємство Київводоканал запровадило нову технологію знезараження води – хлорування з преамонізацією. Вона полягає у тому, що у воду спочатку додається аміак, а потім хлор. В результаті хлор сполучатися з аміаком, а не з органікою, і відповідно не утворює шкідливих хлорорганічних з’єднань.
Проте, як показало дослідження Kyiv Post, частина небезпечного, активного хлору, все ж залишається у воді.
Лабораторні перевірки засвідчили перевищення вмісту вільного залишкового хлору у двох із трьох зразках води, відібраних із кранів на кухнях киян 2 квітня.
(Протокол з результатами хімічного аналізу водопровідної води можна знайти тут. З результатами мікробіологічних випробувань можна ознайомитись тут.)
Як показано в таблиці, вміст хлору удвічі перевищив допустиму норму у зразку води, який було відібрано в одній з квартир на Позняках, на лівому березі Києва. У воді з правого берега (мікрорайон Академмістечко) теж було зафіксовано значне перевищення по хлору. Водночас вода на Оболоні, де річкову воду змішують з артезіанською, знаходиться в межах норми.
«[У пробах з лівого і правого берегів, окрім Оболоні] точно є проблеми з хлорорганікою», – заявила Наталія Макарова, заступник голови Лабораторії іонного обміну та адсорбції при Національному технічному університеті (КПІ), де власне і було проведено фізико-хімічний аналіз.
За словами Макарової її лабораторія регулярно перевіряє київську воду і знаходить зависокий вміст хлору у водопровідній воді в період паводку, який зазвичай триває від середини березня до середини травня.
«Вони змушені додавати більше хлору у воду, аби вирішити більш серйозну прооблему – унеможливити появу інфекційних захворювань у паводковий період, коли тане сніг і якість води значно погіршується», – розповіла Макарова.
У Київводоканалі запевняють, що вчасно повідомляють київські ЖЕКи, коли з технічних причин рівень хлору у водогоні зростає, щоби ті у свою чергу розвісили оголошення на будинках і попередили таким чином мешканців.
Проте, цього разу підприємство нікого не сповістило і заявило натомість, що тести Kyiv Post недостовірні.
«За останні роки хлору у водопровідній воді не було», – заявив Володимир Костюк, головний інженер Київводоканалу. Натомість він запевнив Kyiv Post, що технологія сполучення хлору з аміаком успішно працює.
Лабораторія Дніпровської водопровідної станції. Там стверджують, що якість води контролюють щогодини. Фото Костянтина ЧернічкінаЗа словами Костюка, надлишок активного хлору був серйозною проблемою у Києві понад десять років тому, і його легко можна ідентифікувати завдяки різкому запаху хлору.
Півдесятка киян, що мешкають на лівому березі Дніпра, розповіли Kyiv Post, що регулярно відчувають у воді цей запах.
У Державній санітарно-епідемоологічній службіKyiv Post заявили, що дослідження газети не можна вважати правдивим, оскільки проби води відбирали непрофесіонали.
«Оскільки відбір проб води здійснювався не фахівцями санепідемслужби міста Києва говорити про достовірність результатів недоцільно», – заявила Ольга Рудницька, зайтупник головного санітарного лікаря столиці. За її словами санепідемслужба регулярно перевіряє водопровідну воду, і не знаходить у ній жодних загрозливих показників.
Журналісти Kyiv Post проводили відбори проб відповідно до санітарних рекомендацій. Процес відбору читачі можуть побачити, переглянувши відео на сайті.
Як ми відбирали проби водопровідної води
Хоча якість води напряму стосується життя та здоров’я людей, відповідальність за порушення водних стандартів незначна. Микола Алексюк, юрист юридичної фірми «Ілляшев та партнери» каже, що за погіршення якості води чиновників Київводоканалу можуть оштрафувати на суму усього лиш від 85 до 136 гривень.
Самі ж чиновники Київводоканалу кажуть, що підприємсто несе відповідальність за воду, що надходить «до зрізу будинку», а не до крану споживача. «ЖЕКи, об’єднання власників багатоквартирних будинків і самі власники відповідальні за якість води у крані», – заявив Костюк, головний індженер Київводоканалу.
За його словами застарілі та пошкоджені труби можуть самі забруднювати воду на її шляху до споживачів.
Костянтин Загороднюк, асистент кафедри Національного медичного університету імені Богомольця, каже, що хоча 70% хлору потрапляє у воду при її первинному хлоруванні на водопровідних станціях, решта 30% потрапляє туди з труб.
«У більше ніж 35 країн світу застосовують спеціальний процес стабілізації води», – розповів Загороднюк. Згідно з цією технологією, у водопровідну воду додаються спеціальні нешкідливі реагенти, які консервують питну воду, роблять її нездатною змінювати свій хімічний склад. Це в свою чергу зменшує опір труб, попереджає їх корозію і відповідно продовжує строк їх служби. При цьому відпадає потреба додавати хлор у великій кількості для знезараження мережі.«Проте, ми це не застосовуємо», – додав Загороднюк.Костюк каже, що Киїїводоканалу відомо про цей метод обробки води, проте головний інженер сумнівається, що його скоро можна буде запровадити, адже державного фінансування на модернізацію підприємств із водопідготовки не вистачає. Натомість він визнав, що для дезінфекції труб у нас додатково застосовують хлор. У Швеції, на відміну від України, хлором труби не чистять, а відтак його кільсть зменшується при проходженню води із станцій водоочистки до кранів споживачів.«Допустима межа хлору у питній воді на виході із водоочисної станції 0.4 міліграми на кубічний дециметр», – каже Юлія Калмикова, дослідниця Технологічного університету Чалмерс, що у місті Гетебор, Швеція. Кількість хлору «поступово спадає в мережі. У Гетеборзі місцеві норми становлять 0.15-0.25 міліграм на дециметр кубічний», – додає вона.Проте, навіть за такої мізерної частки хлору у питній воді шведи збираються повністю відмовитися від нього до кінця 2012 року, перейшовши на дезинфекцію озоном. Українським же споживачам Ганна Цветкова, координатор програми з води і санітарії громадської організації «Мама-86», радить доочищати водопровідну воду вугільними фільтрами, які забирають хлор. Зразки води з правого берега, доочищеної фільтром-глечиком Бар’єр та підкранним проточним фільтром «Джерельна вода 3» торгової марки «Наша вода», засвідчили ефективність фільтрів щодо знищення хлору.Окрім хлору обидва фільтри покращили також такі показники води як забарвленість та окислюваність, які є опосередкованими індикаторами наявносіт у ній органічних сполук. Підкранний трикартриджний фільтр, як з’ясувалося, очищує воду більш ретельно, ніж фільтр-глечик. Разом з тим проточний фільтр знижує кількість кальцію у воді нижче рекомендованого рівня. Нині український ринок фільтрів для води оцінюють у $80 мільйонів, і щороку він зростає на 30-40 відсотків, – повідомляє неурядова організація виробників фільтрів WaterNet.Проте, перед споживачами постає складне завдання – як обрати оптимальний фільтр? Для цього найкраще здати відфільтровану воду в лабораторію, яка і покаже якість фільтрів. Проте, якщо така опція недоступна, експерти радять купувати фільтри тільки у сертифікованих виробників та ретельно слідкувати за зміною картриджів. Вони рекомендують міняти картриджі навіть раніше, ніж спливає строк їх служби. «Зношений картридж вже не виконує своєї місії і може навіть погіршувати вихідну воду», – каже Валерій Маляренко, замголови Української водної асоціації.Попри усі недоліки водопровідної води чимало експертів надають перевагу саме їй. Костюк з Київводоканалу говорить, що спокійно п’є воджу з крану, бо впевнений у її безпечності. Загороднюк і Цветкова теж п’ють водопровідну воду, попередньо доочистивши її фільтрами.Наступного тижня Kyiv Post опублікує результати перевірки води із бюветів та святих джерел міста.
