Автор: Світлана Калько “Четверта влада”, 7 березня 2012 року
З грудня 2009 року по лютий 2012-го (26 місяців) з рівнян стягували гроші за неіснуючу послугу «обслуговування систем диспетчеризації». Причому брали ці кошти з мешканців усіх міських багатоповерхівок, незалежно від того, є в будинку ліфт, чи немає.
Автор: Світлана Калько “Четверта влада”, 7 березня 2012 року
Один з чотирьох перевірених пристроїв зворотнього зв’язку в кабіні ліфта на в багатоповерхівках району Боярка працював. Однак якість звязку була жахливою. Фото порталу “Четверта влада”
З грудня 2009 року по лютий 2012-го (26 місяців) з рівнян стягували гроші за неіснуючу послугу «обслуговування систем диспетчеризації». Причому брали ці кошти з мешканців усіх міських багатоповерхівок, незалежно від того, є в будинку ліфт, чи немає.
Якщо 6 копійок за квадратний метр житла, передбачених у квартирному тарифі на обслуговування систем диспетчеризації, що діяв до 1 лютого 2012 року, помножити на 2 мільйони 752 тисячі 400 квадратних метрів житла (загальна площа комунального житла у Рівному), то виходить – 165 тисяч 144 гривні на місяць. Помножити цю цифру на 26 місяців, упродовж яких нараховувалася ця послуга, вийде понад 4 мільйони гривень (4 293 744 грн.). Більше половини цієї суми сплатили рівняни, які мешкають в будинках без ліфтів. Зважаючи ж, що більшість ліфтів не обладнані системами диспетчеризації (а в тих, що обладнані, не всі системи в робочому стані – ред.) – більшості рівнян послуги диспетчеризації не надавалися.
Однак реальна сума сплачених рівнянами коштів є ще більшою, оскільки за послуги систем диспетчеризації сплачували й ті мешканці, чия нерухомість перебуває на балансі об’єднання співвласників багатоквартирних будинків, приватних житлово-комунальних підприємств, житлово-будівельних кооперативів. А рівень оплати рівнянами комунальних платежів – понад 90 відсотків.
За що платили рівняни за графою «обслуговування систем диспетчеризації», і за що платять з 1 лютого 2012 року, досліджувала журналіст Рівненського інформаційно-аналітичного порталу «Четверта влада».
Що таке диспетчеризація
Відповідь з управління ЖКГ Рівненського міськвиконкому на запитання, що ж таке система диспетчеризації, у чому полягає її обслуговування, за яке з мешканців беруть гроші та куди їх витрачають, нагадує приказку: їм про Хому, а вони – про Ярему. Бо про власне «обслуговування систем диспетчеризації» у відповіді – жодного слова. Але необхідність стягування плати за цю послугу, рівненські комунальники обґрунтовують Наказом Держкомітету України з питань житлово-комунального господарства від 27 травня 2005 року №76.
Цим наказом затверджені «Правила утримання житлових будинків та прибудинкових територій». Правилами передбачено «для централізованого управління і контролю за технічним станом жилого фонду створення об’єднаних диспетчерських служб, або районних диспетчерських служб на мікрорайони або групи будинків».
Згідно з цим Наказом, об’єднані диспетчерські служби повинні працювати цілодобово, здійснюючи контроль за роботою та забезпечуючи усунення неполадок інженерно-технічного обладнання будинків, а саме:
– ліфтів;
– систем опалення і гарячого водопостачання (теплових пунктів, бойлерних, котельних, елеваторних вузлів);
– систем холодного водопостачання (насосних установок, водопідкачок), каналізації;
– систем газопостачання;
– електрощитових жилих будинків, чергового освітлення сходових кліток, під’їздів і дворових територій;
– кодових замикальних пристроїв у жилих будинках.
Крім того, система диспетчеризації забезпечує:
– контроль загазованості технічних підпіль і колекторів;
– гучномовний (двосторонній) зв’язок з абонентами (пасажирами ліфтів, мешканцями, двірниками), а також службовими приміщеннями;
– установку засобів автоматизованого протипожежного захисту будинків підвищеної поверховості;
– сигналізацію при відкриванні дверей підвалів, горищ, машинних приміщень ліфтів, щитових.
Відтак, комунальники розробили «Положення про об’єднану диспетчерську службу» та створили у Рівному 13 диспетчерських пунктів. Саме це, як зазначає управління ЖКГ, дає їм право стягувати з мешканців кошти на обслуговування систем диспетчеризації.
Однак чомусь в управлінні ЖКГ Рівного чи то забули, а чи зумисно не згадали про інший, новіший, Наказ – Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 09 листопада 2006 року № 369. Саме цей наказ визначає «механізм встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації у житлових будинках». І в цьому наказі дається інше тлумачення, що таке системи диспетчеризації. У Наказі зазначено, що об’єднана диспетчерська система – це система контролю та управління інженерним обладнанням житлових будинків та споруд, яка передбачає двосторонній гучномовний зв’язок диспетчера з пасажирами в кабіні ліфта, з мешканцями у під’їздах будинків, з технічним персоналом у приміщеннях (машинні приміщення ліфтів, теплові пункти, бойлерні, ремонтні дільниці).
Згідно з цим Наказом, в об’єднаних диспетчерських службах має бути наступне обладнання: пульт управління, блок ліфта, блок керування освітленням, щит увідний будинку, пристрій переговорний адміністративний, блок роз’ємів, блок контролю цілісності ліній, пристрій автоматичного включення резерву, щит бойлерної, пристрій переговорний під’їзду, пристрій переговорний кабіни ліфта, обладнання ліній зв’язку, щит диспетчерської сигналізації, контрольно-вимірювальні прилади, магнітофон.
Як журналіст диспетчерські пункти шукала
За повідомленням управління ЖКГ Рівного, диспетчерські пункти розташовані за такими адресами: вулиці Шухевича, 2; В.Дивізії, 29; Ювілейна, 13; Млинівська, 41; Костромська, 1-А; Польна, 6; Струтинської, 11-А; Київська, 30-А; Вербова, 39; Дубенська, 42-А; Дундича, 12; Шевченка, 45; Крушельницької, 73.
Щоб знайти телефонні номери зазначених пунктів, журналіст порталу «Четверта влада» звернулася до телефонної довідки «109». У «109» відповіли, що в їхній базі даних ані «диспетчерські пункти житлово-комунальних підприємств», ані «об’єднані диспетчерські служби» не значаться. Довелося шукати самотужки. Наприклад, за телефоном, який вдалося віднайти за адресою Вербова, 39, відповіли, що «це приватний ЖЕК і диспетчерський пункт тут не числиться». Наступна адреса: Шухевича, 2. На тому кінці дроту відповіли, що «це бухгалтер ОСББ, і ніякого диспетчерського пункту тут немає і ніколи не було». Ще одна адреса: Шевченка, 45. Там відповіли, що «це не диспетчерський пункт, а просто диспетчер ЖКП». Не обмежуючись телефонними пошуками, журналіст вирушила за адресами диспетчерських пунктів.
На Київській 30 А диспетчерський пункт працював, хоча жодної вивіски немає. Фото порталу “Четверта влада”
У дворах будинків між вулицями Київською, Данила Галицького та Степана Бандери, вдалося відшукати диспетчерський пункт, який значився за адресою Київська 30-А. Власне, жодної вивіски, яка б вказувала, що це диспетчерський пункт, на будівлі немає. Люди з навколишніх будинків, до яких зверталася журналіст, казали, що «начебто це він». Утім, як стверджували співрозмовники, у разі виникнення якихось проблем, вони все одно вирішують їх самотужки, бо, мовляв, до ЖКП звертатися марно.
Журналіст зазирнула усередину таємничої будівлі. На другому поверсі виявила простору напівпорожню кімнату, у якій за далеко не новим столом з телефоном сиділа пані поважного віку. Жодного іншого диспетчерського обладнання в кімнаті не було видно. Хоча було якесь незрозуміле пристосування – дерев’яне, схоже на стіл. На запитання, чи це диспетчерський пункт, жінка відповіла ствердно. І додала: «ЖКП «Галицьке». Я диспетчер». Зазначила, що до неї телефонують у разі виникнення різних комунальних проблем, а вона передає заявки до ЖКП. На запитання, скільки років працює цей пункт, відповіла, що «давно».
Десь тут має бути диспетчерський пункт на Соломії Крушельницької, 73. Фото порталу “Четверта влада”
Наступна адреса – Крушельницької, 73. Зі слів мешканців будинку, диспетчерський пункт начебто розташований у одному з його під’їздів. Співрозмовники також зазначали, що туди не зверталися, бо «вони нічого не вирішують і допомоги від них ніякої». Щоб потрапити до цього утаємниченого пункту (жодної вивіски немає), треба чекати, доки хтось з мешканців буде виходити чи заходити до під’їзду, обладнаного домофоном. Номер телефону пункту мешканцям будинку, з якими спілкувалася журналіст, невідомий. Чолов’яга у камуфляжній формі, який топтався під під’їздом, і сказав, що він працівник ЖКП, на запитання, як потрапити всередину, буркнув «не знаю», й чимдуж подався геть. Відтак, потупцявши безрезультатно під дверима, журналіст вирушила далі.
Нібито за цими дверима має бути диспетчерський пункт на Соломії Крушельницької, 73. Коли перевіряли вдруге – його там не виявилось. Фото порталу “Четверта влада”
Черговим фантомом, який «працює цілодобово», виявився і пункт за адресою Дубенська, 42–А. На цій будівлі також – жодної вивіски. Окрім папірця на дверях, на якому видрукувано: ЦТП ТОВ «Рівнетеплоенерго» і адреса: Дубенська, 42-А, а нижче – телефон: 43-94-25. Тамтешні мешканці, до яких звернулася з розпитуваннями журналіст, казали, що в цьому приміщенні начебто колись був диспетчерський пункт «по ліфтах». Потрапити до нього можна було, зі слів мешканців, погукавши під вікнами. Тоді, кажуть, хтось виходив зсередини і відчиняв двері. Однак журналістові гукати було марно, бо двері прикрашали навісні замки. Зателефонувавши за вказаним на оголошенні номером, журналіст почула у відповідь, що «це котельня на вулиці Жукова».
А ось тут мав бути диспетчерський пункт на Дубенській, 42-а. Мешканці багатоповерхівок кажуть, що колись був. Фото порталу “Четверта влада”
Але замість диспетчерського пункту на Дубенській, 42-а ось такий папірець. Фото порталу “Четверта влада”
Відтак, подальші пошуки міфічних диспетчерських пунктів видалися марними. Оскільки, навіть, якщо припустити, що решта 7 із 13-ти працюють, як про це інформували комунальники, то все одно запитання залишаються щодо тих 6-ти, про які йшлося вище. Навіть якщо умовно визнати їх діючими, то чи відповідають вони критеріям, виписаним у документах профільного міністерства: мають належне обладнання, працюють цілодобово, доступні, чи поінформовані мешканці про можливість отримання певних послуг через ці пункти? Вочевидь, що ні.
Тітоньки з телефонами за два мільйони
За офіційною версією, послугу з обслуговування систем диспетчеризації в Рівному виокремили у квартирному тарифі лише у 2009 році (отже мали б, зокрема, керуватися Наказом профільного міністерства від 2006 року – ред.). На яке ж «обслуговування» витрачали комунальники понад 2 мільйони гривень щорічно, журналіст порталу «Четверта влада» поцікавилася в управлінні ЖКГ Рівного. Після тривалого чиновницького «футболу» від одного до іншого спеціаліста, в управлінні відповіли: мовляв, ті, хто розробляв тарифи, уже звільнилися, а інші працівники за своїх колег відповідати не хочуть.
Водночас, як вбачається з відповіді на інформаційний запит, фінансовий еквівалент цієї послуги – 6 копійок за квадратний метр житла – формується з суми зарплатні диспетчерів, відрахувань на соціальні заходи та суми накладних витрат, поділеної на загальну площу житлового фонду міста. У 13-ти диспетчерських пунктах штатом передбачено 60 операторів, середня заробітна плата яких торік склала від 1 385 до 1 465 гривень, повідомили з рівненського управління ЖКГ.
Фактично, як відповіли на запит, кошти витрачаються на покриття витрат із заробітної плати з відрахуваннями операторів диспетчерської служби та на часткове покриття накладних витрат. Матеріальні витрати не планувалися, й у вартість складової тарифу «обслуговування систем диспетчеризації» не включалися, повідомили з управління ЖКГ.
Окрім цього, з відповідей на інформаційний запит зрозуміло, що основним обладнанням «систем диспетчеризації», так званих диспетчерських пунктів, є стаціонарні телефонні апарати. Лише в окремих випадках – пульти управління ліфтами типу «Еталон». Так от, ці пульти, як відповіли в управлінні ЖКГ міста, не оновлювалися уже останніх 10-15 років і більшість з них не працює.
Навіть якщо припустити, що частина грошей рівнян ішла на потреби, пов’язані з системами зв’язку у будинках з ліфтами, то чому ці витрати повинні були покривати ще й мешканці будинків без ліфтів? На це комунальники не моргнувши оком відповіли, що, мовляв, ви ж телефонуєте до диспетчера ЖКП, якщо у вас кран тече, чи трубу прорвало… Виходить, рівняни усім миром просто «скидалися» на телефонні дзвінки?
Нові тарифи підтвердили незаконність справляння коштів за обслуговування систем диспетчеризації в будинках без ліфтів
– Згідно з чинним законодавством (Наказ Мінбудівництва, архітектури та ЖКГ № 369 від 09.11.2006 р.), диспетчерська система є сукупністю інженерного обладнання, яке, щонайменше, забезпечує наявність гучномовного зв’язку диспетчера із пасажирами ліфта, мешканцями будинку, технічним персоналом, – розповідає керівник Рівненського центру «Соціальне партнерство» Сергій Пінчук, який вже не один рік вивчає роботу системи житлово-комунального господарства і є громадським експертом у цій галузі. – Вартість технічного обслуговування обладнання систем диспетчеризації складається з вартості технічного обслуговування відповідного обладнання, підключеного до цих систем, та враховує витрати, пов’язані з виконанням механічних, електромонтажних, кабельних, налагоджувальних та електровимірювальних робіт. У додатку №8 до цього Наказу наведено перелік обладнання диспетчерських систем та приблизний розрахунок вартості їх обслуговування. Зрозуміло, що звичайний телефонний зв’язок до цього обладнання не входить. Наскільки мені відомо, більшість багатоквартирних будинків Рівного не обладнано жодними диспетчерськими системами, а двосторонній гучномовний зв’язок є лише у ліфтах (та й чи у всіх – питання).
Не зважаючи на це, послугу з диспетчеризації, згідно з рішенням Рівненського виконкому «Про встановлення тарифів на обслуговування будинків» від 10 листопада 2009 р. № 193, мали оплачувати усі без винятку мешканці Рівного, починаючи із грудня 2009 року по лютий 2012-го, коли набрало чинності нове рішення про встановлення побудинкових тарифів. До речі, саме через судовий позов Сергія Пінчукадо міської влади Рівного міськвиконком мусив затвердити нові побудинкові тарифи. І послугу з обслуговування систем диспетчеризації у побудинкових тарифах встановлено тільки у будинках з ліфтами.
– Це може слугувати визнанням з боку міськвиконкому помилковості попередніх рішень у частині справляння оплати за цю послугу, – продовжує Сергій Пінчук. – На жаль, жодного впливу на виправлення ситуації не мали й кримінальні справи, порушені прокуратурою проти службових осіб кількох ЖКП міста щодо неправомірного нарахування за послугу, яка не надається у будинках без ліфтів, – Маючи такі факти, прокуратура чомусь не оскаржила рішення виконкому про встановлення тарифів у частині послуги з диспетчеризації.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У кого зменшаться, а в кого збільшаться у Рівному комунальні тарифи та Що таке побудинковий тариф і як проконтролювати ЖКП?
Системи диспетчеризації у більшості ліфтів Рівного неробочі
Як поінформували журналіста порталу «Четверта влада» з управління житлово-комунального господарства Рівненського міськвиконкому, у Рівному є 287 багатоквартирних будинків з ліфтами, які обслуговують підприємства: ТзОВ «АРМ-ЕКО», ПрАТ «Рівнеліфт», МПП «Леда». Упродовж тільки 2011 року з місцевого бюджету на капітальний ремонт систем диспетчеризації ліфтів було перераховано майже 400 тисяч гривень. Зокрема, ТзОВ «АРМ-ЕКО» – 220 тисяч 200 гривень; ПрАТ «Рівнеліфт» – 33 тисячі 700 гривень та 104 тисячі 800 гривень для ТзОВ «Рівнетелекомбуд» (підприємство не обслуговує ліфти, а тільки робить капітальний ремонт).
Замість робочих переговорних пристроїв у деяких ліфтах вказаний телефон куди телефонувати. Якщо ви застрягли в ліфті, не забудьте поповнити рахунок свого мобільного. Фото порталу “Четверта влада”
А цей пристрій на Боярці в неробочому стані, як і ще два з чотирьох, які перевірили журналісти. Фото порталу “Четверта влада”
Головний спеціаліст житлового відділу міського управління ЖКГ Дмитро Тимчишин, сфера компетенції якого і є ліфтове господарство, у телефонній розмові повідомив, що у житловому фонді міста налічується 958 ліфтів. Однак, за його словами, чимало з них є лише на папері, оскільки «давно і остаточно розкурочені». Запевнив, що усі ліфти обладнано системами диспетчеризації, хоча у робочому стані лише 648 з них.
Ми намагалися поспілкуватися й з керівниками кожного із вищезазначених обслуговуючих підприємств, запитавши у них, скільки ліфтів вони обслуговують, скільки систем диспетчеризації перебувають у робочому стані, і чи отримували (якщо так, то скільки і на які потреби) підприємства кошти від управління ЖКГ чи ЖКП міста.
Однак на розмову з журналістом погодився лише голова правління ПрАТ «Рівнеліфт» Володимир Варжель. Він розповів, що їхнє підприємство обслуговує 371 пасажирський ліфт у житлових будинках Рівного. Лише 60 з них обладнано зворотнім зв’язком (тобто обладнанням, яке «системами диспетчеризації», – авт.). Він також зазначив, що «до послуг диспетчеризації, починаючи з 2005 року, їхнє підприємство немає жодного стосунку».
Натомість керівник ТзОВ «АРМ-ЕКО» Роман Стасюк та директор ДП «Леда» Михайло Єлисєєв,порушуючи Закони України «Про інформацію» та «Про доступ до публічної інформації», ні на усний, ні на письмовий запити журналіста не надали жодної інформації. А пан Стасюк, узагалі чомусь вирішив, що така інформація є конфіденційною і її не варто знати рівнянам, які оплачують ці послуги.
А є на Боярці і такі «куточки диспетчеризації». Переговорний пристрій не працює, але православні мешканці гарно прибрали цей куточок в ліфті. Фото порталу “Четверта влада”
Чи покарають надавачів лжепослуг
Засумнівалися у законності справляння коштів за обслуговування систем диспетчеризації й контролюючі органи. За матеріалами перевірок Державної інспекції з контролю за цінами у Рівненській області та Контрольно-ревізійного управління (тепер – Державна фінансова інспекція – авт.) прокуратура області порушила кілька кримінальних справ. Однак розслідування їх «забуксувало».
Як розповів журналісту порталу «Четверта влада» прокурор Рівного Андрій Джус, у жовтні 2011 року до суду скеровано кримінальну справу, порушену стосовно керівника приватного житлово-комунального підприємства «ВВ». Його обвинуватили у зловживанні службовим становищем (ч.1ст. 364 ККУ) та інкримінували безпідставне, без відповідних документів включення у тариф з квартплати у тому числі й вартості послуг з обслуговування систем диспетчеризації. Суд, визнавши його винним, звільнив від відбування покарання у зв’язку з амністією.
У двох інших кримінальних справах, де також йдеться про послуги диспетчеризації, триває слідство. Ці справи, порушені стосовно службових осіб ЖКП «Паркове» та «Галицьке» за фактом зловживання службовим становищем службовими особами цих підприємств (ч.2 ст. 364 ККУ), наразі об’єднано в одну. Службові особи цих ЖКП, порушуючи «Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», упродовж 2008-2010 років нараховували плату за послуги з обслуговування систем диспетчеризації мешканцям усього житлового фонду підприємства, включаючи житлові будинки, не обладнані ліфтами та вказаними системами. За підрахунками правоохоронців, у такий спосіб лише мешканцям, чиї будинки перебувають на балансі ЖКП «Галицьке», завдано матеріальної шкоди на суму 382 тисячі гривень.
Труднощі у розслідуванні цих справ полягають у тому, що рішення щодо формування тарифу і його затвердження ухвалював виконавчий комітет Рівненської міської ради, каже Андрій Джус. А притягнути до відповідальності колективний орган неможливо. Міські чиновники, в свою чергу, переконують слідчих прокуратури у тому, що диспетчеризація стосується усіх будинків, а не лише тих, що з ліфтами.
– Щодо приватного ЖКП «ВВ», то там усе зрозуміло, – каже Андрій Джус. – Бо вони збирали кошти за диспетчеризацію, не маючи навіть посади диспетчера.
У свою чергу, слідчий прокуратури Рівного Іван Котельников, який розслідує ці справи, також списує тривале їх розслідування на специфічність справ, а саме – необхідність дослідити економічні документи щодо законності застосування тарифу, у тому числі – обрахунків за послуги, перевірка яких потребує спеціальних знань. З його слів, у Рівному такої експертизи не може зробити ніхто, тому звернулися до Луцька, де є фахівці у подібних питаннях. Коли буде завершено експертизу, слідчий прогнозувати не береться. Водночас, він зазначив, що йдеться про суми збитків близько 400 тисяч гривень по кожному із ЖКП.
На запитання, чому кримінальні справи порушено тільки стосовно службових осіб «Галицького», «Паркового» та «ВВ», адже за послуги диспетчеризації брали кошти всі ЖКП міста, Іван Котельников відповів, що справи порушували за матеріалами перевірки КРУ та Держінспекції з контролю за цінами, які вони скерували до обласної прокуратури. З його слів, якщо слідством буде знайдено достатньо доказів вини службових осіб у інкримінованих їм злочинах, то не виключено, що аналогічні справи буде порушено й стосовно службових осіб інших ЖКП. Відтак, чи повернуть мешканцям зайво нараховані сотні тисяч гривень (адже лише по кожному з двох зазначених ЖКП може бути визнано потерпілими понад півтори тисячі осіб), і, головне – чи хтось відповість за цю комунальну оборудку, наразі цілком залежить від того, як спрацюють слідчі прокуратури.
Рівняни з Дубенської кажуть, що давно не користувались переговорним пристроєм в ліфті, але тоді коли користувалися, то пристрій в їхньому ліфті не працював. Фото порталу “Четверта влада”
Комунальники збирали кошти попри порушені кримінальні справи
Поки прокуратура розслідує кримінальні справи, рівненські комунальники поводилися, як той кіт з відомої приказки («А Васька слушает да ест») – продовжували брати гроші за обслуговування систем диспетчеризації і в грудні 2011-го, і в січні 2012-го.
Наприклад, у ЖКП «Галицьке» (керівник якого ще й депутат Рівнеради, – ред.) кажуть, що їм не надходило жодних розпоряджень щодо скасування плати за цю послугу.
У нових побудинкових тарифах, які набули чинності з першого лютого, для мешканців будинків без ліфтів цієї послуги вже немає. Тим самим комунальники формально визнали, що раніше стягували плату за неіснуючу послугу. Однак, якщо винних у цьому не буде названо і покарано, то гарантії, що мешканцям знову не нав’яжуть якісь нові міфічні «послуги», які вони оплачуватимуть зі своїх кишень, немає.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що таке побудинковий тариф і як проконтролювати ЖКП?
Матеріал опублікований в межах проекту, за підтримки американської неурядової організації «Інтерньюс Нетворк» та Міжнародного фонду «Відродження».
Автор: Світлана Калько “Четверта влада“, 7 березня 2012 року
