Арія «Родоводу». Виконує «Фронт змін»

Автори: Олексій Шалайський, Ірина Шарпінська, «Наші гроші», 1 серпня 2013 року

Коли опозиціонери заявляють, що зроблять Україну заможною, то вони мають надію, що від цього багатства їм дещо відламається. Хоча б 212 мільйонів «Родоводу».

У «Батьківщині» налякані чутками, що проти Юлії Тимошенко почнуть нову карну справу – щодо причетності до краху банку

Автори: Олексій Шалайський, Ірина Шарпінська, «Наші гроші», 1 серпня 2013 року

Коли опозиціонери заявляють, що зроблять Україну заможною, то вони мають надію, що від цього багатства їм дещо відламається. Хоча б 212 мільйонів «Родоводу».

У «Батьківщині» налякані чутками, що проти Юлії Тимошенко почнуть нову карну справу – щодо причетності до краху банку «Родовід». Однак насправді проблема підкралась трохи з іншого боку.

Яценюківське поповнення «Батьківщини» розжилось у «Родоводі» кредитом на чверть мільярда, коли Віктор Янукович готувався стати президентом, а у націоналізованому банку вже сиділи менеджери, «лояльні» до Юри Єнакіївського.

І саме у ці дні історія добігає свого логічного завершення: державному банку, схоже, вже не вдасться повернути кредит, а нижчевказаних нардепів Яценюка почали називати кандидатами у «тушки».

Як інвалід отримав чверть мільярда у «Родоводі»

Одного дня власники дніпропетровського культурно-розважального комплексу «Опера» виявили, що один з їхніх директорів зійшов з глузду. Зробивши це у січні 2010 року, він завітав до державного банку «Родовід», і в піднесено-знервованому стані позичив там 212 мільйонів гривень, заклавши натомість усе майно комплексу.

Сухою мовою документів, якою реальні власники «Опери» звернулись до суду у листопаді 2010 року, це звучало так: «Касьян М.С., який підписав спірні договори від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал Білдінг Компані», є інвалідом третьої групи, постійно лікується в неврологічному відділенні за місцем проживання, знаходиться на обліку у психоневрологічному диспансері і на момент укладення  договорів знаходився у тяжкому стані, який не дозволяв усвідомлювати йому свої дії та керувати ними».

Наприкінці позову бізнесмени просили визнати укладені договори недійсними. Не уточнюючи, правда, чи після такого рішення вони віддадуть гроші, які приніс їм «неврівноважений» директор.

Одразу уточнимо, що говорячи «бізнесмени», ми маємо на увазі зовсім не номінального власника ТОВ «Індастріал Білдінг Компані». Бо ним як був, так і лишається той самий Микола Касьян. Але, гадаємо, це не має збентежити проникливого читача, який народився в країні, що породила лижних інструкторів і вчительок йоги. Однак про реальних бізнесменів – трохи згодом.

Прочитавши подібний позов, дехто може подумати, що в Дніпропетровську зриватись з котушок – звична річ. Бо навіть в нинішній Україні важко придумати такого суддю, який поведеться на такі аргументи. Однак насправді у цьому позові здорового глузду більше, ніж треба.

Річ у тому, що за місяць до цього сам «Родовід» почав у суді вимагати від «Індастріал Білдінг Компані» повернення застави по кредиту. І контрпозов про «інвалідність» Касьяна заморозив статус-кво. Як виявилось згодом – на півтора роки. Дуже вже тривалою є ця процедура: перевіряти українських бізнесменів на предмет душевної ущербності.

Павелко у «Опері» і інституті

Бізнесмени, яким не хочеться віддавати державі обіцяне, перевіряються особливо складно. Зрозуміти їхню захланність можна. Судячи із фото, «Опера» – місце спокусливе і запальне.

Всередині “Опери”

Культурно-розважальний комплекс «Опера» по вул. Дзержинського, 23 був відкритий у 2008 році, і його президентом став Андрій Павелко, нині відомий як нардеп від «Батьківщини». Тоді ж він заснував таке собі ТОВ «Культурно-розважальний комплекс «Опера» зі статутним капіталом 2 млн грн., прописане за адресою клубу. Формально, воно в судових справах не фігурує, однак підтверджує зв’язок Павелка з нашою історією.

Через два роки – 15 січня 2010-го – власником «Опери» стало «Індастріал Білдінг Компані». Комплекс було придбано за 209 мільйонів гривень у невідомої фізособи (ми не стверджуємо, що цією фізособою був тоді ще безмандатний президент «Опери»).

Дані про це оприлюднила податкова, повідомивши що 10 мільйонів гривень податку з цієї операції в бюджет не потрапили.

За день до купівлі «Опери» – 14 січня – «Індастріал Білдінг Компані» взяло той самий кредит в «Родоводу» у 212,5 млн грн під 24% річних. Пообіцяли віддати через рік.

(Принагідно зауважимо, що згодом «Індастріал Білдінг Компані» намагалось переконати суд у тому, що в день укладення кредитного договору воно ще не володіло «Оперою». Однак цей аргумент теж не пройшов.)

Заставою кредиту став не тільки комплекс «Опера» (оцінений в 145,43 млн грн.), але й акції ВАТ «Український науково-дослідний інститут інформації та техніко-економічних досліджень металургії».

Судячи із даних SMIDA, дохід цього «інституту» за 2012 рік склав 166 000 грн. Яким чином «Родовід» так високо оцінив акції цього підприємства – невідомо. Можливо, вплинула магія прізвища Павелка, який до 2010 року був майже стопроцентним власником ВАТу і  лише впритул до підписання кредиту передав акції інституту тій же «Індастріал Білдінг Компані».

Уже у вересні 2010 р. «Родовід» виявив, що по кредиту ніхто не платить. І подав до суду (з процентами і пенею набігло 245 млн. грн.), миттю нарвавшись на вищезгаданий контрпозов.

Але все у світі закінчується. Навіть душевні хвороби. І у липні 2012 року, дочекавшись закінчення «психічної атаки», господарський суд Дніпропетровської області нарешті відновив впровадження і одразу потому  ухвалив:  віддати «Оперу» державному банку.

Однак, як казав один славетний дніпропетровець, «борги повертають лише боягузи». І в історію втрутились вищі сили.

Фатальна описка судді і квапливість банкірів

Як відомо, небеса люблять допомагати душевно убогим. От і цього разу Бог зглянувся і послав «Індастріал Білдінг Компані» суддю І.Ю.Дубініна, який, як виявилось, рішення прийняв правильне, але неправильно його оформив.

Помилка судді полягала в тому, що у результативній частині рішення він випадково написав, що фірма має віддати і кредит, і іпотечну заставу. Тобто фактично оплатити свої борги двічі. Ну, і ще описався тисяч на сто у цифрах пені.

Збуджена таким подарунком долі, «Індастріал Білдінг Компані» подалась до апеляційної інстанції, яка у суворій відповідності до законодавства, рішення Дубініна виправила.

Ніби нічого страшного. Тільки є два нюанси.

По-перше, апеляція тягнулась ще місяців дев’ять – аж до березня 2013-го. По-друге, виправлення описок Дубініна не призвело до повернення боргу.

Справа в тім, що виправивши рішення суду першої інстанції, апеляційний суд мав видати новий – вже юридично бездоганний – наказ про експропріацію «Опери». І він це зробив. Уже 1 квітня 2013-го.

Однак поки суд виправляв «технічні помилки», Бог вдруге зжалився над упослідженими. Цього разу пославши їм доброзичливих банкірів.

Замість того, щоб, склавши руки, кілька днів почекати нового судового наказу, «Родовід» виявив неабияку активність і подав касаційну скаргу у Вищий госпсуд України. Остання, зрозуміло, підтвердила висновки апеляції. Мовляв, виправили все правильно, «Оперу» треба забирати. Просто дочекайтесь судового наказу.

Сталося це вже 16 липня. І у цьому фішка – «Родовід» подарував хворобливим бізнесменам ще кілька місяців спокою, які були витрачені недаремно.

Згідно з даними державного реєстру «Індастріал Білдінг Компані» почало самоліквідацію. На жаль, реєстр не повідомляє, коли фірма остаточно зникне – завтра чи через місяць. Також невідомо чи вдасться тепер отримати з фірми щось більше від її статутного капіталу у розмірі 40 тис грн. Залишимо цей квест на розсуд читача.

Поки суд да діло “Індастріал білдінг компані” вирішило зникнути.

 

Взагалі це не єдиний квест від «Індастріал Білдінг Компані». Незважаючи на популярність фірми у правоохоронних органів, інформації про неї до цього часу опубліковано було не так багато.

«Дзеркало тижня», ґрунтуючись на даних ДФІ, називає її «якась фірма».   «Forbes» – цитуючи адвокатазасновника «Козирної карти» Андрія Задорожнього, стверджує, що «Індастріал Білдінг Компані» надала в заставу неіснуючу ділянку.

Цілком можливо, що він мав часткову рацію, і «Опера» дивовижним чином – ще до вирішення судових спорів – отримала іншого власника. Принаймні у фірмі «КРК «Опера», засновником якої з 2007 року був Павелко, у 2011 році з’явився новий власник – «якийсь» Алан Плієв.

У кожному випадку трохи нових фактів стосовно діяльності дніпропетровців не зашкодить. Отож.

Боржник і «яценюківець» Дзензерський

Про номінального власника Касьяна нагадувати не будемо. Усе-таки сама фірма стверджує, що у нього бувають проблеми з неврологією.

Більш цікаві дотичні факти. «Індастріал Білдінг Компані» має спільний телефон із низкою фірм, зокрема,  МНПК «Веста» і ТОВ «Веста Індастріал», які контролюються батьком та сином – Віктором та Денисом Дзензерськими.

Ми про всяк випадок передзвонили по телефону, що зазначений в базі ІРЦ. На тому кінці дроту представились «Вестою».

 

Окрім того, адреса «Індастріал Білдінг Компані» – Дніпропетровськ, вул. Будівельників, буд. 34 – співпадає із адресою ПАТ «Дніпровський машинобудівний завод». Частково цей завод належить корпорації «Веста» Дзензерських.

Денис Дзензерський є депутатом Верховної Ради від «Батьківщини». Разом із сім’єю він входить дорейтингу найбагатших українців-2013 від «Forbes», заробивши статки на виробництві акумуляторів «Веста».

Вищезгаданий Андрій Павелко, Денис Дзензерський, а також тесть Павелка -Леонід Сергієнко, – є народними депутатами із Дніпропетровська, які були обрані до парламенту по списку «Батьківщини» за квотою «Фронту змін». За даними «Української правди», їх нещодавно почали вважати потенційними «тушками». Однак це твердження ґрунтується лише на думці експертів.

Павелко тривалий час був головою Федерації футболу Дніпропетровської області, яку контролює Ігор Коломойський. Торік Павелко був обраний заступником голови Федерації футболу України за «квотою Коломойського». У той же час деякі ЗМІназивають Павелка бізнес-партнером народного депутата від Партії регіонів Юрія Іванющенка чий київській офіс зараз знаходиться у будинку, де раніше був «Родовід».

Ну, і про всяк варто згадати суму, яку втратив «Родовід» на подібних кредитах. Як у 2011 році заявлявголова ДФІ Петро Андрєєв в інтерв’ю «Дзеркалу тижня. Україна», «вартість виведених активів «Родоводу» вдвічі перевищує суму заборгованості перед вкладниками банку», що становила близько 5 млрд грн.».

Так що історія з «Оперою» на загальному тлі не така вже й маленька – чверть мільярда із десяти.

Та й не у кількості грошей справа. Той же Задорожній, який сидить у хорватській в’язниці в очікуванні видачі українським властям, звинувачується «Родоводом» і державою у сміхотворній за цими масштаби сумі.

«Спочатку сума претензій до мене – вони назвали це «група Задорожного» – була $18 млн з пенею і процентами. Зараз це $4 млн», – розповідав він «Forbes».

Ми не знаємо, чи видадуть хорвати Задорожнього Україні, як, зрештою, не знаємо і наскільки він винен.

Зате ми точно розуміємо, що коли тут «Будують нову Україну», то одні працюють будівельниками, а інші – будівельним матеріалом. І демократія по-українськи полягає в тому, що міняються тільки будівельники. Будматеріали залишаються ті самі.

Автори: Олексій Шалайський, Ірина Шарпінська, «Наші гроші», 1 серпня 2013 року