Уже через тиждень, 1 листопада 2012 року, добігає кінця термін ув’язнення екс-прем’єр-міністра України Павла Лазаренка. Згідно з інформацією на сайті Бюро тюрем США, наступного четверга він має вийти на волю з Федеральної виправної установи на Термінал Айленд, що в Лос-Анджелесі.

Ми завершуємо публікацію циклу статей про американський суд над Лазаренком. У цій частині “Українська правда” розповість про найбільш чорні дні в житті колишнього керівника уряду України.

Суд над Павлом Лазаренком в Каліфорнії почався 15 березня 2004-го, після чотирьох років слідства.

Процес вів суддя Мартін Дженкінс – чорношкірий випускник школи права University of San Francisco. Дженкінс спочатку працював прокурором, потім – в місцевих судах, аж поки президент Клінтон в 1997 році не призначив його суддею Північного округу Каліфорнія.

Одна з легенд, переказана газетою “Сан-Франциско Кронікл” про суддю Дженкінса, описує його як людину великого співчуття: якось він допомагав із друзями бездомним, і бомж зажадав собі туфлі Дженкінса. Суддя сів на бордюр, зняв взуття та віддав біднякові…

Долю Павла Лазаренка мали вирішити тринадцять присяжних, яким суддя заборонив дивитися будь-які новини на цю тему по телебаченню або читати в пресі.

Наприкінці розгляду справи Дженкінс зменшив кількість пунктів обвинувачення Лазаренку з 53 до 29, прибравши епізоди, пов’язані з Тимошенко. І от нарешті 3 червня 2004 року присяжні закрилися для винесення вердикту. Одна особа не з’явилася. Тож рішення стосовно Лазаренка було винесено 12 присяжними і затверджене одноголосно: винен за всіма пунктами!

П’ять років сподівань Лазаренка на звільнення змарновано! Гроші, які п’ять років викачували адвокати, спущено в небуття.

КЛІКНІТЬ ДЛЯ ЗБІЛЬШЕННЯ

Після вердикту присяжних остаточне покарання Лазаренку мав визначити суддя Дженкінс. Тому екс-прем’єр з новий завзяттям кидається в атаку. В нагоді стає помаранчева революція в Україні, одним з лідером якої була Юлія Тимошенко. В той час, коли на Майдані стояли десятки тисяч людей, генпрокурор Піскуна затвердив постанову слідчих про закриття справ проти Тимошенко в Україні. А за декілька тижнів вона стає прем’єр-міністром. Все це було взято на озброєння захистом Лазаренка.

25 березня 2005 року вони подають клопотання до судді Дженкінса. Засновуючись на тому, що прокуратура України закрила справу проти Тимошенко, адвокати зажадали повторного суду над Лазаренком у Америці.

Вони наполягали, що засуджувати їх клієнта за відмивання коштів у Америці можна було тільки в тому разі, якщо отримання грошей від Тимошенко було злочином в Україні.

“Найсерйозніші обвинувачення у справі Лазаренка полягали в тому, що Лазаренко отримав близько 200 мільйонів доларів хабарів від Тимошенко в той час, коли Лазаренко був ключовою фігурою українського уряду, а також що Лазаренко відмив ці кошти через рахунки в США. (…) Питання полягало в тому, чи були ці перекази порушенням українського Кримінального кодексу. Якщо ні, Лазаренко не скоював злочину відмивання грошей, отриманих від Тимошенко, в США”, – ішлося в клопотанні адвокатів.

“Влада Кучми розглядала Лазаренка і Тимошенко як кримінальних злочинців. Лазаренко ж стверджував, що кошти, отримані від Тимошенко, були повністю легальні, що вони були використані як внесок у виборчу кампанію проти корумпованого і антидемократичного режиму Кучми. Він також наполягав, що звинувачення проти них в Україні були політично мотивовані. Демократичний уряд, що замінив Кучму в 2005 року, отримав повну підтримку США, а керувала ним Юлія Тимошенко. Звинувачення у хабарництві проти неї в контексті Лазаренка були скасовані як безпідставні”, – обгрунтовували адвокати необхідність повторного суду над Лазаренком.

Суддя Дженкінс

Суддя виніс, на перший погляд, соломонове рішення. Але згодом стане зрозуміло, що воно не дуже підходило Лазаренку.

Отже, 20 травня 2005-го Мартін Дженкінс постановив: новий суд над Лазаренком не проводити, але звільнити його від обвинувачення за п’ятнадцятьма пунктами. “Пункти з 1 по 8, з 25 по 29 та пункт 31 (загалом чотирнадцять пунктів) залишаються в обвинуваченні”, – ухвалив Дженкінс.

Здавалося би, проміжна перемога! Завдяки постанові Генпрокуратури України про закриття справи проти Тимошенко, Лазаренко в одну мить позбувся половини обвинувачень, за якими присяжні уже визнали його винним.

Але радощі, якщо і були, то виявилися передчасними. Цей же суддя Дженкінс через рік, 24 серпня 2006 року виніс вердикт про покарання Лазаренка за тими чотирнадцятьма пунктами, що залишилися: дев’ять років тюрми і 20 мільйонів доларів штрафу.

Дев’ять років тюрми! Це означало повний провал для Лазаренка, який з 1999-го відсидів чотири, а потім, починаючи з літа 2003, був під  домашнім арештом.

Суддя Дженкінс був суворим з Лазаренком. Ще через місяць після остаточно вердикту, 29 вересня 2006, він постановив конфіскувати в Лазаренка 22 мільйони 851 тисячу доларів. Це сума коштів, які проходили за пунктами “відмивання коштів”. В тому числі вона включає і 6 мільйонів 745 тисяч доларів, заплачених Лазаренком за віллу в Новато поблизу Сан-Франциско.

КЛІКНІТЬ ДЛЯ ЗБІЛЬШЕННЯ

Звісно, Лазаренко не міг змиритися з таким вердиктом. Він пішов оскаржувати далі – і 26 вересня 2008 року Апеляційний суд Дев’ятого округу Каліфорнії рішенням трьох суддів виніс остаточний вердикт – зняти з Лазаренка обвинувачення щодо агрофірми “Наукова”, але підтвердити вирок Лазаренку за 1 пунктом – “змова з метою відмивання коштів”, і за 2-8 пунктами – “відмивання коштів”. Таким чином, кількість пунктів обвинувачення знову скоротилося – з чотирнадцяти до восьми.

Ще за кілька днів прийшла друга погана новина: 1 жовтня 2008 суд першої інстанції видав ордер про повернення Лазаренка в тюрму. Йому закидали порушення правил домашнього арешту та неперерахування грошової застави в розмірі 65 мільйонів. Суддя Дженкінс на той момент уже пішов на підвищення, і справу Лазаренка слухав новий суддя Чарльз Брейер.

Хворий Лазаренко

Після цього набору поганих новин у Лазаренка залишалося сподівання на ще одне диво. Нехай суд не визнав його невинним, але можна спробувати переглянути термін ув’язнення в зв’язку зі скороченням кількості пунктів обвинувачення.

10 квітня 2009 Апеляційний суд 9 округу Каліфорнії відправив вирок Лазаренку на перегляд до суду першої інстанції. Тож там було призначено останній вирішальний бій Лазаренка за його вихід на свободу.

Захист Лазаренка почав ретельно готуватися до цього моменту істини. До судді Брейера полетіли листи клопотання з України, про які вже писала “Українська правда”. З проханням відпустити Лазаренка виступили лідер фракції БЮТ Іван Кириленко, а також фракція Партії регіонів у Дніпропетровській обласній раді, яка підписала спільну заяву з “Громадою”. Найтеплішими словами на адресу Лазаренка відгукнувся Юрій Вілкул, тодішній голова облради, а нині мер Кривого Рогу і батько губернатора області Олександра Вілкула.

Також захист екс-прем’єра намагався зруйнувати твердження, що Петро Кириченко був жертвою вимагання з боку Лазаренка. Вони надіслали до суду заяву Василя Коваля, колишнього генконсула України в Польщі, який особисто врятував Кириченка з тюрми, коли той був арештований у 1995 році за зберігання вогнепальної зброї. Коваль тоді “загубив” матеріали справи проти Кириченка, яку передали польські правоохоронці до України.

За словами Коваля, Лазаренко був для Кириченка не вимагачем, а близьким другом і вдалим знайомством: “Одного разу Кириченко мені сказав, що Лазаренко довіряє йому більше, ніж родичам. Я знаю, що якийсь час (на початку 1990-их) Кириченко займався торгівлею килимовим покриттям, але бізнес був не дуже прибутковий, і він шукав інші можливості. Я чув, що Кириченко звинуватив Лазаренка у вимаганні в США. Я це повністю відкидаю”.

“В ті роки треба було мати потужного компаньйона. Якщо ти купляєш продукцію, то маєш бути впевненим у продавцеві, щоб йому довіряти. Зв’язок Кириченка з Лазаренком дозволяв вірити їм. В США так само ти швидше купуватимеш у великому магазині, ніж на у перехожого на вулиці”, – ідеться в заяві Коваля від 29 січня 2009 року.

Також адвокати Лазаренка наполягали на поганому самопочутті клієнта, яке не дозволяє утримувати його у тюрмі. Зокрема, він навіть впав зі сходів через проблеми зі спиною – витіснення диску.

“Разом з ув’язненням його стан різко погіршився. В кінці січня 2009 він травмувався, піднімаючись сходами. Після чого він хронічно відчуває комбінацію болів внизу спини і нечутливість лівої ноги, що ускладнює його повсякденну активність. Не отримуючи лікування, Лазаренко боїться стати постійно недієздатним і не здатним доглядати за собою. На додачу, Лазаренко різко втратив вагу – 60 фунтів за рік. Це – комбінований результат нелікування болю та стресу від повторного ув’язнення”.

Водночас зашкодити звільненню Лазаренка намагався дніпропетровський бізнесмен Геннадій Корбан. У той час він активно займався “розкуркуленням” власності Лазаренка в Дніпропетровську, яка була оформлена на колишніх партнерів екс-прем’єра.

Корбан залучив юридичну компанію Marks & Sokolov та інформував суд, що Лазаренко неодноразово вів з ним переговори протягом перебування під домашнім арештом, хоча це було заборонено. Також, як стверджував Корбан, “Лазаренко порушував умови досудового звільнення, здійснюючи бізнес-транзакції”. Він припустив, що екс-прем’єр міг бути причетний до замовлення убивства Брагінського – партнера Корбана, а тому закликав суд не зменшувати покарання Лазаренку.

Призначення остаточного покарання Лазаренку

І от прийшло 18 листопада 2009 року, день, коли мало бути визначено – чи вийде Лазаренко на волю прямо із залу суду, чи повернеться до тюрми. Його вирок 2006 року – 9 років тюрми – скасовано. В обвинуваченні залишилося не 14, а 8 пунктів. Адвокати вимагають присудити Лазаренку стільки, скільки він уже провів за гратами – і випустити в залі суду. Нагадують – його подільник Кириченко взагалі відсидів менше півроку.

Натомість державне обвинувачення наполягало на збереженні покарання, що містилося у вироку судді Дженкінса в 2006 році – дев’ять років тюрми для Лазаренка. Прокурор Марта Берш станом на 2009 рік уже перейшла працювати адвокатом, тому обвинувачення проти Лазаренка прийшов підтримати Пітер Аксельрод:

– Уряд просить суд присудити Лазаренка до 108 місяців ув’язнення. Злочини, скоєні тут, були майстер-класом із відмивання коштів через використання швейцарських рахунків і придбання банку на Антигуа. Дуже важливо, щоб людина отримала відповідне покарання за намагання переводити гроші в США як у безпечну гавань в той час, коли ви є клептократом у вашій власній країні, – наполягав Пітер Аксельрод.

Після чого, вперше за багато років, слово взяв сам Павло Лазаренко. Він звернувся до судді Чарльза Брейера:

– Я не знаю, чи була ця заява формою каяття, – зізнався Брейер на це. – Досі пан Лазаренко не казав, чи він щиро зізнається у цих подіях, чи він вибачається за ці події. Але він правильно вказав, що він був покараний за ці події. І я аплодую йому за те, що він принаймні вийшов вперед та зробив цю заяву до суду.

Після цього суддя Брейер оголосив остаточний вердикт для Лазаренка – 97 місяців тюрми, тобто 8 років та 1 місяць. Він лише на 11 місяців скоротив термін покарання порівняно з рішенням Дженкінса трьома роками раніше.

Крім того, суддя зменшив з 20 до 9 мільйонів розмір штрафу, а компенсацію затвердив на старому рівні 22 мільйони 851 тисяча доларів – на суму відмивання коштів за пунктами 2-8 обвинувального висновку включно з вартістю вілли у Новато, яка не була конфіскована.

На додачу до цієї суми суд вилучив у Лазаренка 1 мільйон 379 тисяч з рахунку в Bank of America, українські бонди на суму 923 тисячі доларів та кошти в розмірі 327 тисяч також в Bank of America, і ще 266 тисяч доларів у Bank Boston Robertson Stephens. Щоправда, частину цих грошей Лазаренко витратив за час арешту.

Ще одна умова – протягом трьох діб годин після звільнення з тюрми Лазаренко повинен повідомити про себе особисто в probation office. Два роки він ще перебуватиме під наглядом співробітників служби пробації. Протягом цього часу він не має права скоїти новий злочин. Йому також заборонено мати зброю та наказано сприяти в здачі аналізів ДНК.

Щоправда, все це залежить від того, чи буде Лазаренка депортовано з США. Суддя Брейер попередив його, що це – цілком вірогідно.

– …Суд також розглянув можливість того, що обвинувачений може бути депортований. І суд, у тій мірі, як це було представлено в суд, підтримує це рішення, і взяв до уваги той факт, що відповідач цілком може бути депортований, і думає, що це було б цілком доречно в цих умовах.

При чому в разі депортації Лазаренку буде заборонено в’їжджати до США без дозволу Міністерства внутрішньої безпеки.

Незрозумілим залишилося тільки питання, куди може бути депортований Лазаренко. Він прибув до Америки з Греції, а між Україною та США не діє практика передачі затриманих.

Чи закінчилася справа Лазаренка?

Після винесення остаточного вердикту Лазаренку ФБР поширило на своєму сайті спеціальну заяву. Вони справедливо вважали вирок судді перемогою:

“Прокуратура США підтримувала протягом всієї цієї справи обвинувачення, що Павло Лазаренко зловживав своєю посадою, щоб вимагати десятки мільйонів доларів від українських громадян, брехав народу України про свої активи, і зловживав нашою банківською системою в намаганні отримати безпечний прихисток у Сполучених Штатах, – заявив перший помічник генерального прокурора США Девід Андерсон. – Вчорашній вирок повинен послати чіткий сигнал корумпованим іноземним чиновникам, що вони будуть притягнуті до відповідальності, якщо зловживатимуть своєю посадою і спробують використати США як безпечну гавань”.

Петро Кириченко. Йому так і не вдалося отримати гроші з Лазаренка, які, за його словами, він платив під примусом. Кириченко намагався скачати з Лазаренка 30 мільйонів доларів, але не зміг довести цю суму.

Тому спочатку 3 квітня 2008 року суд задовольнив його клопотання про реституцію в розмірі 19,5 мільйонів доларів, але потім 3 листопада 2010-го Лазаренко виграв апеляцію.

“Кириченко був і жертвою вимагання з боку Лазаренка і одночасно учасником схеми відмивання коштів. Таке трапляється надзвичайно рідко…”, – постановив суд і скасував рішення про реституцію.

Також не зміг отримати з Лазаренка кошти і Олексій Дитятковський, який платив йому за просування інтересів компанії “Дніпронафта” – згодом другим її акціонером також на 50 відсотків став водій Лазаренка, майбутній депутат Леонід Гадяцький. Дитятковський стверджував, що Лазаренко вилучив у нього 13,8 мільйонів доларів “під загрозою економічної та фізичної шкоди”. Зараз Дитятковський проживає в Ізраїлі.

Дружина Лазаренка Оксана Цикова, яка починала як перекладач, робить кар’єру юриста. 2012 року вона закінчила школу права Golden Gate University. Офіційно повідомлялося, що вона народила йому двох дітей, хоча в своєму прощальному слові Лазаренко згадав про шістьох. Враховуючи, що трьох він має від першого шлюбу з Тамарою Лазаренко, цілком можливо, що Цикова народила йому вже і третю дитину.

Також Цикова 2009 року за 1 мільйон доларів придбала будинок у каліфорнійському місті Greenbrae.

Дітище Лазаренка на Антигуа EuroFed Bank був ліквідований Верховним судом Антигуа. Роберт Вілкінсон, ліквідатор EuroFed Bank, заявив, що Лазаренко може отримати свої активи тільки в порядку загальної черги. “Йому слід звернутися з проханням до Верховного суду Антигуа, а потім бути визнаним відповідним позивачем, як і будь-хто інший”. Станом на 2006 рік ліквідатори банку на Антигуа за вказівкою Верховного суду роздали 14 мільйонів законним позивачам.

Цікаво також, що захисники Лазаренка попри засудження його до 97 місяців тюрми, подають цю справу в своїх портфоліо як переможну.

Лазаренко і Горовіц

Так, адвокат Деніел Горовіц з гордістю написав на своїй сторінці – “всі обвинувачення проти Лазаренка, з якими працював Горовіц, відхилено”. “Суд встановив, що економічний успіх Павла Лазаренка та Юлії Тимошенко було зароблено чесно. Всі заяви про те, що газовий бізнес був корумпований, відхилено судом США”.

Серед активів в Україні у Лазаренка залишилися щонайменше нерухомість та дніпропетровський банк “Земельний капітал”. Станом на четвертий квартал 2011 року банком володіли екс-охоронець Лазаренка Олександр Мазуренко, нова теща Лазаренка Тамара Цикова і Олег Стеблянко – людина, яка має довіреність від американської компанії Лазаренка Dugsbery, що офіційно володіє його каліфорнійською віллою.

Активи Лазаренка досі ніхто не може порахувати. В 2003 році, коли суддя Дженкінс випускав його під домашній арешт, Лазаренко визнав, що володіє 86 мільйонами доларів на Антигуа та в Литві, які він так і не передав під заставу уряду США.

Водночас, коли суддя Брейер у жовтні 2008 відправив Лазаренка до тюрми, серед його активів також згадав про 150 мільйонів на острові Гернсі.

Тому, цілком можливо, Лазаренку буде за що жити, коли він вийде на волю. Але от 14 років життя, проведених у ізоляції, він вже ніколи не поверне назад. Ціна цих грошей виявилася для нього надто дорогою.

ДАЛІ БУДЕ

Матеріал підготовлено за сприяння данського проекту журналістських розслідувань I-SCOOP та Міжнародного фонду “Відродження”

Сергій Лещенко

Джерело: Українська правда