Автор: Наталя Горбань, газета ZIK №6 , 16 лютого 2012 року
Підприємство, яке взялося утилізувати батарейки у Львові, має не найкращу славу
Про утилізацію відходів електроніки, котрі містять чимало токсичних речовин, українські екологи говорять уже не перший рік. Тут і енергоощадні лампи, і цифрова техніка, і банальні домашні термометри та батарейки. Утім іще донедавна екологічно свідомі українці могли лише мріяти про пункти збору цього непотребу. І ось тепер використані хімічні джерела струму зголосилося збирати та переробляти у Львові державне підприємство «Аргентум». Та, попри його шляхетні наміри, наразі є суттєві сумніви щодо безпеки технології утилізації.
Автор: Наталя Горбань, газета ZIK №6 , 16 лютого 2012 року
Підприємство, яке взялося утилізувати батарейки у Львові, має не найкращу славу
Про утилізацію відходів електроніки, котрі містять чимало токсичних речовин, українські екологи говорять уже не перший рік. Тут і енергоощадні лампи, і цифрова техніка, і банальні домашні термометри та батарейки. Утім іще донедавна екологічно свідомі українці могли лише мріяти про пункти збору цього непотребу. І ось тепер використані хімічні джерела струму зголосилося збирати та переробляти у Львові державне підприємство «Аргентум». Та, попри його шляхетні наміри, наразі є суттєві сумніви щодо безпеки технології утилізації.
Благі еконаміри
Те, що підприємство «Аргентум» розпочинає роботу зі збору та переробки хімічних джерел струму, стало відомо громадськості завдяки акції в рамках проекту «Екофан»: «Упродовж восьми місяців команди екофанів боротимуться за те, щоб їх рідне місто змінилося до приїзду гостей чемпіонату, – розповіла директор зі зв’язків із громадськістю компанії “Кока-Кола Україна”, ініціатор проекту “Екофан” Олеся Жулинська. – Команди екофанів прибиратимуть парки, висаджуватимуть дерева, проводитимуть флеш-моби».
Власне однією з акцій став збір батарейок. Із 21-го до 31 січня в чотирьох містах України встановили більше 50 контейнерів для їх збору. Обмежень тут не було жодних – приносили звичайні «пальчики» та батарейки з годинників, акумулятори з мобільних телефонів, ноутбуків. Після закінчення збору все це «добро» передали до нашого міста – за адресою вул. Зелена, 115-б на утилізацію «Аргентуму».
Деякі пункти збору прийматимуть використані батарейки і надалі. Як, скажімо, Агенція з підготовки міста Львова до чемпіонату Європи з футболу 2012 (вул. Левицького, 67) та магазин «Батарейка» (просп. Свободи, 1/3). Окрім того, працюють над налагодженням поставок використаних батарейок і з інших міст.
Гектари врятованої від забруднення землі
Одна батарейка забруднює 400 л води або 20 м2 ґрунту. Тому, викинувши всього дві старенькі батарейки з ліхтарика, ви зіпсуєте дві ванни, вісім відер і півтора чайника води. Саме таку інформацію поширюють екофани, щоби спонукати українців по-іншому ставитися до відходів.
Трохи менш поетично про шкоду для довкілля розповідає професор НУ «Львівська політехніка», завідувач кафедри хімії і технології неорганічних речовин Віктор Яворський: «Якщо батарейку викидають на звалище, її оболонка під впливом вологи й температури з часом руйнується і хімічні елементи потрапляють у навколишнє середовище. Наприклад, цинк розчиняється в землі та забруднює ґрунтові води. Хлор також агресивний, він реагуватиме з речовинами у довкіллі. І якщо, наприклад, прореагує з органікою, утворяться канцерогени». Крім того, батареї містять інші токсичні метали та сполуки – ртуть, свинець і кадмій.
Тож якщо вірити наведеним цифрам, зібравши 106 кілограмів батарейок лише у Львові, екофани врятували десятки, а то й сотні тисяч квадратних метрів землі та сотні тисяч літрів води.
Батарейки – копальні цінної сировини
Батарейки містять чимало ресурсів, які можна переробити, очистити та продати. «Керівник підприємства “Аргентум” звернувся до кафедри технології неорганічних речовин, аби ми проаналізували, чи вигідно переробляти батарейки. Видобуток кольорових металів – складний і трудоємний процес. Наприклад, вміст міді у мідних рудах – 0,5-0,7%. Натомість у батарейці, яку ми викидаємо, вміст металів сягає 23-27%. Тут і цинк та залізо, і нікель та манґан. Тобто економічна доцільність переробки батарейок очевидна», – розповів кореспондентові ZIKу професор Віктор Яворський.
На підприємстві «Аргентум» розповідають, що над темою переробки батарейок разом з Інститутом неорганічної хімії НУ «Львівська політехніка» працюють ще з 2005 року. «Влітку 2011-го відмінили ліцензування на збір хімічних джерел струму. Тому після цього розпочали активно працювати над цим проектом. Якби ми взялися збирати їх раніше, то мали б купу проблем із документами. З вересня почали налагоджувати збір. Перший магазин, де нас зрозуміли, – це “Батарейка”. Кожні два тижні ми забираємо в них безкоштовно близько 500 використаних батарейок», – розповів директор інноваційного центру ДП «Аргентум» Тарас Когут.
Серйозним поштовхом стала акція «Екофан» – і не лише завдяки зусиллям молодих активістів, а через розголос у ЗМІ. Тепер на підприємстві сподіваються, що справи підуть ліпше, адже обладнання дає змогу переробляти приблизно тонну (!) батарейок щодня.
Зелене підприємство з темним минулим
Водночас не всі в захопленні від думки, що батарейки з усієї України перероблятимуть майже в центрі міста на вулиці Зеленій – біля парку «Снопківський» з одного боку та житлової забудови з іншого. Зокрема тому, що ДП «Аргентум» серед екологів має не найкращу славу.
– Про них нам стало відомо ще в другій половині 1990-х років, коли вони провадили свою діяльність у селі Горішньому (Пустомитівський район. – ZIK). Тоді в благодійний фонд «ЕкоПравоЛьвів» зверталися мешканці хутора зі скаргами, що підприємство спалює фотоплівку чи рентгенівську плівку (із золи вони добували срібло), – розповідає голова ГО «Бюро екологічних розслідувань» Дмитро Скрильніков. – У селі стояв їдкий дим, люди були готові виходити з вилами. Тоді спільно з представниками екоінспекції ми виявили чимало порушень – і підприємству було дано припис.
У нього не було відповідного очисного обладнання – вони просто спалювали плівку. Після цього це підприємство переїхало – спочатку на вул. Шевченка, де після їх появи знову почали приходити зі скаргами люди, а тоді на вулицю Зелену, 115-б, де працюють і тепер.
За словами Скрильнікова, вже 2011 року зверталися до екологічної інспекції та санстанції з проханням провести перевірку діяльності підприємства: «У відповідь від СЕС ми отримували повідомлення, що їх двічі не впустили на перевірку підприємства. Натомість відповіді за результатами перевірки Державної екологічної інспекції так і не надійшло».
Водночас на самому підприємстві свою «неекологічність» заперечують. Мовляв, у селі Горішньому перестали працювати через кризу. А от на вул. Шевченка проблемою була відсутність у цьому районі необхідних очисних споруд і промислової каналізації.
По інформацію про діяльність підприємства та наявність дозволів на переробку батарейок ZIK звернувся до компетентних органів. «Держуправління не володіє даними про діяльність, яку провадить ДП “Аргентум”. Із документів, які подають власники відходів, відомо, що “Аргентум” має лише ліцензію Мінфіну України на збирання, первинну обробку відходів і брухту дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння», – повідомили в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища у Львівській області.
В екологічній інспекції Львівщини поінформували про попередні гріхи цього підприємства: «Встановлено, що підприємство (ДП “Аргентум”. – ZIK) здійснює діяльність без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, відсутні документи про передачу відпрацьованих кислот іншим власникам, не надано інформації про заготівлю і тип сировини, яку використовують для здійснення діяльності… У 2010 році держінспекторів не допустили до проведення позапланової перевірки».
Попри те, «Аргентум» продовжує свою хімічну діяльність у центрі міста. «Зараз іде мова про те, що зі всієї України звозитимуть батарейки, які містять свинець, кадмій, літій. Щоби сказати, чи безпечною для довкілля є робота певного підприємства, його діяльність має бути прозорою, воно має показати контролюючим органам свій виробничий процес, пройти екологічну експертизу, мати санітарну зону, ліцензії. Утім якщо це підприємство дозволяє собі не допускати до перевірки державні контролюючі органи, то про яку відкритість до громадян можна говорити?!» – каже Дмитро Скрильніков.
Виробництво чи склад?
«Якби ми завозили батарейки вантажівками, то й самі були б зацікавлені, щоби громадськість не мала приводу непокоїтися, і провели б екологічну експертизу, – каже Тарас Когут. – Сьогодні ж це лише лабораторне виробництво. Воно може бути навіть у центрі міста чи в якомусь навчальному закладі (наразі підприємство переробило 100 кілограмів відходів, ще 500 кг чекають на переробку. – ZIK). На випадок валової роботи ми маємо майданчик у Пустомитівському районі у промисловій зоні. Якщо виробництво батарейок розвиватиметься, його перенесуть туди. Та поки що, у кращому разі, ми зможемо збирати 500 кг щомісяця, а це не промислова, а лабораторна переробка».
Утім усіх батарейок на ДП «Аргентум» переробити наразі не вміють. Зокрема, труднощі виникають із батареями до мобільних телефонів, адже в кожної фірми – свій склад. «Є понад півсотні різновидів батарейок. Ті, яких ми не можемо переробити, будемо складувати – і ставити завдання науковцям, аби шукали методи їх утилізації. Наприклад, літій-іонні батарейки. Так само елементи живлення, які містять ртуть і кадмій. Інші ми переробляємо – це соляні батарейки, кислотні, лужні, що містять цинк і нікель», – каже Тарас Когут.
Що ж до відходів виробництва, то Тарас Когут переконує: їх не буде. Викидів в атмосферу немає жодних, скидів теж, адже кислота, з якою працюють за цією технологією, використовується повторно. А з твердих речовин залишаються хіба що картон, пластик, смола та клеї. Тобто, за словами представника ДП «Аргентум», технологія ідеальна.
А от генеральний директор «Аргентуму» Василь Срібний зовсім по-іншому пояснює активність свого підприємства зі збору відпрацьованих батарейок: «Ми ставимо перед собою завдання організувати систему збору, щоби вони не потрапляли на звалище. Стосовно окремого виробництва з утилізації батарейок, то його у Львові не буде. Є певні напрацювання – частину сировини забиратимуть металургійні комбінати, які виготовляють спеціальні сталі. Батарейки йтимуть як окислювач».
«Переробка батарейок – цілком безпечний процес», – каже Олеся Жулинська. Щиро в це вірять і молоді учасники проекту. А от представник екологічної неурядової організації «Екоклуб “Зелена хвиля”» Ірина Миронова, яка допомагає бізнесу стати більш екологічним і провела своє невелике розслідування, стверджує: ДП «Аргентум» вона не довіряє і його послуги не рекомендуватиме: «Ми розуміємо, наскільки важливим є збір та утилізація хімічних джерел струму. Але з того, що вдалося з’ясувати, зрозуміла, що фірма цікавиться винятково отриманням ресурсу. А от стосовно безпеки цього процесу в мене виникли суттєві сумніви. Ми надалі рекомендуватимемо здавати використані батарейки у спеціальні пункти прийому за кордоном».
