Підзвітність і прозорість влади, викорінення корупції на всіх рівнях – важливу роль у досягненні цих цілей відіграє реалізація законів, що регламентують доступ до публічної інформації. Майже рік по тому, як «Янукович і його команда» покинули країну і біля її керма стали інші люди, медіа-юристи ІРРП проаналізували стан справ з доступом до інформації в Україні і визначили декілька напрямків, які потребують негайних змін або пильного контролю.
1. Досі право на інформацію доводиться відстоювати в судах.
Олександр Бурмагін: Ситуація з доступом до публічної інформації після зміни влади кардинально не змінилася. Вона була невизначеною, непередбачуваною і важкою, такою і залишилася.
|
|
|
Олександр Бурмагін, медіа-юрист ІРРП, медіа-тренер |
Як у 2013 році органи місцевої влади не давали ознайомитися з інформацією, що стосується розпорядження комунальним майном (договорами про виділення землі, пайову участь або інвестиційними договорами), так вони роблять і донині.
З доступом до декларацій майже так само багато питань, як і в 2013 році. Стан справ покращився буквально в останні місяці. Спираючись на свою практику, можу порівняти ситуацію тоді і зараз з деклараціями суддів, які були найбільшими противниками відкритості на регіональному рівні.
У 2013 році журналіст з Миколаєва Андрій Лохматов звернувся за доступом до декларацій суддів одного з районних судів у місті Миколаєві, отримав відмову, потім подав до суду і програв його, як і наступні оскарження в судах вищих інстанцій. Зараз ми направили цю справу в Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ – авт.). А в кінці 2014 журналіст із Сум теж запитав декларації, отримав відмову і вже в ході судового розгляду суд-відповідач вирішив йому ці декларації надати. Зараз йдеться про укладення мирової угоди. Але, навіть незважаючи на такі поступки з боку суду-відповідача, Сумський окружний адміністративний суд виніс рішення, яким визнав їх відмову протиправною.
Людмила Опришко: З одного боку, дійсно, є позитивна судова практика. Наприклад, справа журналістки газети «Дунайская заря» з Одеської області Олесі Ланцман. Розглянувши її позов, суд ухвалив доволі хороше рішення, швидко і чітко поновив порушене право журналістки і зобов’язав місцеву раду надати всі документи, пов’язані з приватизацією комунального майна, що вона запитувала. Тобто судовий захист повільно, але покращується.
Олександр Бурмагін: Є прогрес, але є й зовсім свіжі випадки з проблемою допуску. У Краматорську, наприклад, нещодавно міськрада фактично засекретила розпорядження мера. У ньому йшлося про звільнення одного з заступників, тобто про кадрове рішення, але все одно – це ж нормативний документ органу місцевого самоврядування. Зараз суд прийняв рішення на користь журналіста, визнавши такі дії протиправними. Тобто на сьогодні протистояння суспільства і влади у справі доступу до інформації ще не закінчилося, радикальних змін поки не настало. І допоки це право доводиться виборювати в судах – ми всього лише на шляху до справжньої прозорості.
2. Прокуратура позбулася повноважень зі здійснення загального нагляду, а офіс Уповноваженого з прав людини може не впоратися із навантаженням
Людмила Опришко: Наприкінці 2014 року відбулися важливі зміни в законодавстві, які обов’язково проявляться у поточному році. Згідно з цими змінами, у прокуратури забрали повноваження зі здійснення загального нагляду. Тепер всі питання, пов\’язані з поновленням права на доступ до публічної інформації, в тому числі, і питання складання адмініпротоколів за порушення вимог статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема, за невчасні, неповні відповіді на запити, передані офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
 |
|
Людмила Опришко, медіа-юрист ІРРП, медіа-тренер, адвокат |
Здавалося б, все це повинно привести до поліпшень, оскільки цей орган є більш незалежним. Але на сьогоднішній день проблема полягає в тому, що офіс має дуже маленьку кількість співробітників. І якщо прокуратура представлена на місцях досить розгалуженою мережею – від Генеральної прокуратури до прокуратур обласних, районних, міських, районних у місті, то офіс Уповноваженого з прав людини обмежений менш ніж десятком працівників київського офісу та декількома особами в регіонах.
Звичайно, з таким невеликим штатом захищати право на доступ до публічної інформації буде практично неможливо. Тож в даному випадку, проблема не в правовому полі, а в кадрах. Я думаю, що журналісти це відчують. Якщо раніше виникали проблеми і ми зверталися зі скаргою до прокуратури, то протягом місяця на неї надходила реакція. І вже якщо прокурор відмовляв у захисті права журналіста, тоді ми протягом 6 місяців зверталися з позовом і відстоювали це право у судовому порядку.
Як зараз буде працювати офіс Уповноваженого – важко сказати. За моєю інформацією, він сильно перевантажений. Наявний штат занадто малий для оперативного вирішення таких складних проблем.
Швидше за все механізм звернення до Уповноваженого за захистом права на доступ до публічної інформації та притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які порушують це право, буде не дуже ефективним в 2015 році.
Але в будь якому разі ми рекомендуємо використовувати і його. Можливо, внаслідок цих дій штат офісу Уповноваженого буде збільшено.
3. Нова причина приховування інформації – звільнення чиновника
Людмила Опришко: З\’явилася нова практика, коли журналістам відмовляють надавати копії декларацій або інформацію з декларації чиновника, обґрунтовуючи це тим, що на момент отримання запиту цей чиновник був звільнений з органу влади. Таким шляхом пішли Генеральна прокуратура та Антимонопольний комітет України. Це центральні органи влади. Якщо їх метод буде поширюватися, наче вірус, а зараз багато чиновників звільняється, в тому числі, у зв\’язку з люстрацією, то в країні з\’явиться ще одна хибна практика перешкоджання доступу до публічної інформації. Безумовно, її потрібно ламати, і ми готові в цьому допомагати журналістам.
4. Потрібні зусилля для того, щоб реєстр корупціонерів став відкритим
Людмила Панкратова: У 2014 році ми проводили тренінги з журналістських розслідувань і звернули увагу на реєстр корупціонерів, який веде Міністерство юстиції – Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення.
Ми знали, що цей реєстр існує, і сподівалися, що там можна знайти інформацію про корупціонерів, але насправді це не так. На сайті реєстру є єдиний рядок пошуку і можна знайти справу проти корупціонера, притягнутого до відповідальності, у тому випадку, якщо ти знаєш прізвище, ім\’я, та по батькові цієї особи. Інакше – ніяк. Хоча Закон прямо говорить, що ця інформація не є закритою.
 |
|
Людмила Панкратова, медіа-юрист ІРРП, медіа-тренер, адвокат |
Ми провели експеримент. У Дніпропетровську журналіст Юрій Кірєєв надіслав запит до розпорядника реєстру, в якому просив надати інформацію про осіб, що вчинили корупційні правопорушення за період з 1 січня 2014 року по 31 жовтня 2014 року у Дніпропетровській області. Журналіст посилався на частину 4 статті 21 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», яка передбачає, що відомості з реєстру є відкритими для безоплатного цілодобового користування, не належать до конфіденційної інформації та не можуть бути обмежені в доступі. Однак, Мінюст відмовив у наданні інформації, посилаючись на частину 3 статті 21 цього закону, яка говорить про те, що відомості з реєстру надаються на запит правоохоронних органів, державних органів та особи відносно себе.
Минулого року вже відбулося засідання першої судової інстанції, ми представляли інтереси журналіста, але теж отримали відмову з досить невиразною аргументацією. Нібито закон передбачає отримання інформації особою, про яку складена ця інформація, правоохоронними органами або органами державної влади. Оскільки в цьому переліку немає журналістів, то офіційної інформації вони не отримають. Наразі ми вже подали апеляційну скаргу.
Журналісти в Миколаєві та Рівному теж подавали схожі запити і отримали відмову. На сьогоднішній момент у нас три таких випадки. Так що крім поданого позову ми плануємо подати ще два і добитися позитивного рішення в Міністерстві юстиції а, можливо, звернутися до ЄСПЛ з приводу відкритості реєстру корупціонерів. Це цікаві справи і абсолютно нова практика.
5. За законом вся інформація з грифом ДСК мусить бути переглянута і відкрита
Людмила Панкратова: Говорячи про те, як змінюється ситуація з доступом до інформації, хочу звернути увагу, що згідно зі змінами до Закону України «Про доступ до публічної інформації» (№ 1170 з правками), вся інформація, яка має грифи ДСК (для службового користування – авт.), що були надані до набрання чинності Законом України «Про доступ до публічної інформації», має бути переглянута. Тобто будь-які грифи таємності, крім державної таємниці, мають буті переглянуті і приведені у відповідність до Закону України «Про доступ до публічної інформації» протягом року. Цей термін спливає 27 березня. Після цього, якщо ця інформація НЕ була переглянута, вона повинна надаватися за запитом.
 |
| фото tsn.ua |
Олександр Бурмагін: Наразі ж відбувається ось що. Журналіст Андрій Романенко надіслав мені положення Краматорської міської ради про службову інформацію. У цьому документі перераховані категорії інформації, яка вважається службовою. У ньому близько 10 позицій, які суперечить законодавству, але це треба оскаржувати через суд, оскільки чиновники відмовляються викидати їх з цього переліку. І на підставі цього положення закривають публічну інформацію, не надають її за запитами. А це, щоб ви розуміли, розпорядження про користування службовими квартирами, виділення комунального майна та користування ним.
Людмила Панкратова: Я думаю, що і в цьому напрямку теж потрібно докласти юридичні зусилля. Перевірити, чи дійсно були переглянуті ці грифи, чи були вони приведені у відповідність і чи надається така інформація на запити журналістів, якщо ці грифи не переглядалися.
6. Буде створено єдиний реєстр декларацій
Людмила Панкратова: Є ще один важливий момент. Декілька антикорупційних законів передбачають ведення Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Національне агентство з питань запобігання корупції має вести цей реєстр. Інформація має бути у відкритому коді. Це означає можливість її зчитування будь-яким комп\’ютером для повторного використання цих даних.
Юридичні зусилля варто докласти, аби прослідкувати, чи буде створюватись цей реєстр і які дані туди будуть вноситись. Адже якщо все буде зроблено як слід, там опиниться набагато більше відомостей з декларацій високопосадовців, ніж зараз публікується на сайтах.
7. ЦВК неодноразово порушувала закон про доступ до публічної інформації. Якщо склад ЦВК не зміниться – право на доступ під час місцевих виборів потрібно буде захищати юридично
Олександр Бурмагін: Окремої уваги заслуговує робота Центральної виборчої комісії на останніх парламентських виборах в плані доступу до публічної інформації. Своєю поведінкою вони ще раз підтвердили, що склад ЦВК треба міняти найближчим часом. З травня 2014 року у 12 членів ЦВК закінчилися повноваження, проте ані нова Верховна Рада, ані Президент не можуть вирішити питання зі зміною її складу. На останніх парламентських виборах журналістам доводилося буквально бігати за співробітниками, які відповідають за доступ до публічної інформації.
У законі прописано, що будь-який громадянин має право подавати усний запит. В ЦВК, відповідно, мусить чергувати на телефоні людина, яка фіксує ці запити в журналі і з цього моменту повинен починатися відлік 5-денного терміну на надання відповіді. Коли журналісти на останніх парламентських виборах дзвонили в ЦВК, вони насилу знаходили співробітника, який відповідає за цей напрямок. І коли зверталися з проханням записати усний запит, в ЦВК просто кидали слухавку. Фактично, право на подачу усного запиту було нівельовано.
Потім журналісти особисто приїжджали в будівлю ЦВК подати запит під розпис і це теж викликало величезні проблеми. Вони були змушені витратити 2-3 години тільки на те, щоб їм хтось поставив підпис, дату і відмітку про його прийняття.
Людмила Опришко: Також журналісти скаржилися, що коли вони відправляли запити електронною поштою, на їх запити не давали відповіді і стверджували, що нічого не отримали.
Олександр Бурмагін: Окрема історія – як ці запити потім оброблялися. Тому що за наявності в законі про вибори народних депутатів прямої норми про те, що вся документація, яка подається кандидатами при реєстрації, є відкритою, ЦВК все одно відмовлялася надавати повний текст автобіографій, обмежуючись біографічною довідкою для плакатів.
Але автобіографія, яка подається для реєстрації, містить набагато більше інформації. Однак у ЦВК стверджували, що для цього потрібна згода кандидата. Не надавали також і копії фотографій кандидатів.
ЦВК як при колишній, так і при нинішній владі не була переформатована, що призвело до колосальних проблем з доступом до публічної інформації. Якщо склад виборчої комісії залишиться таким самим, це позначиться серйозними проблемами на місцевих виборах. А до них залишилося не так багато часу.
«Лупайте сю скалу»
Олександр Бурмагін: І все ж, рекомендація, яку ми завжди озвучуємо на тренінгах, «Лупайте сю скалу», залишається незмінною. Ситуація із деклараціями суддів не змінилася б, якби в різних регіонах і Києві журналісти не намагалися вирішити цю проблему, а вода камінь точить.
Ми постійно говоримо про важливість доступу до інформації, вчимо, допомагаємо у судових справах, наразі ведемо кілька справ про доступ у ЄСПЛ. Тож я вважаю основним інструментом, який впливає на ситуацію і якимось чином її покращує, тільки тиск знизу – тиск інститутів громадянського суспільства та небайдужих журналістів, які борються за свободу слова. Потрібні системні, скоординовані дії різних організацій.
Чим більш системною буде ця робота, тим кращим буде ефект. Моє спілкування з чиновниками в індивідуальному порядку говорить про те, що вони бояться в багатьох випадках надавати інформацію. Можливо, з ними теж варто здійснювати роз\’яснювальну, просвітницьку роботу.
А поки – напрямків для роботи безліч, проблеми є і ми готові допомагати змінювати ситуацію на краще.
Довідка
Професійна команда медіа-юристів ІРРП та відновлена мережа регіональних медіа-юристів по всій Україні регулярно надають комплексну правову підтримку і навчання у сфері медіа-права журналістам і ЗМІ з 2009 року. Це дозволяє журналістам ефективніше відстоювати свої права та створювати якісніші матеріали, знижує зовнішній тиск та самоцензуру.
У 2011-2014 роках, за підтримки програми У-Медіа Internews Network (USAID) та Посольства Німеччини, ІРРП значно збільшив масштаб правової допомоги ЗМІ та навчання (численні семінари, тренінги-практикуми, вебінари). Зокрема за підтримки У-Медіа, з лютого 2012 року юристи ІРРП задовольнили 1092 звернення від журналістів, 341 – від ЗМІ та 39 – від медійних організацій, надавши понад 950 консультацій, 283 допублікаційні/доефірні експертизи журналістських матеріалів, 184 пакети процесуальних документів, юридичний супровід чи представництво інтересів у судах чи правоохоронних органах у 47 справах.
У 2014 р. вийшли онлайн-посібники з української судової практики у сфері медіа та ефективних інструментів захисту прав журналістів та доступу до інформації (зі зразками документів).
Наразі ІРРП пропонує можливості підвищення кваліфікації українських медіа-юристів у проекті спільно з Інститутом CEELI (Чеська Республіка).
У 2012-2013 рр. ІРРП адміністрував Фонд стратегічних судових справ у сфері свободи слова та діяльності ЗМІ за підтримки МФ «Відродження», проекту У-Медіа та організації Media Legal Defence Initiative (Велика Британія), яка розпочала підтримку захисту у судах ще у 2011 році.
Ілона Фанта
