Автор: Юрій Ніколов, «Наші Гроші», 11 січня 2012 року
Насправді мова йде не про якість води. Її якраз і покращують. Мова про запах грошей, що йде від операції «відмова від хлорування питної води в Білій Церкві».
Білоцерківський водоканал ще минулого року почав благу справу. Замість звичайної хлорки для очищення питної води почали використовувати гіпохлорит натрію, який ще називають «лабаракова вода» або «жавелева вода». Цей розчин роблять методом електролізу зі звичайної кухонної солі. Загалом це не найскладніша процедура, яка дозволяє відмовитись від використання справжнього хлору – потужної отрути, що викликає опіки і задуху.
Автор: Юрій Ніколов, «Наші Гроші», 11 січня 2012 року
Насправді мова йде не про якість води. Її якраз і покращують. Мова про запах грошей, що йде від операції «відмова від хлорування питної води в Білій Церкві».
Білоцерківський водоканал ще минулого року почав благу справу. Замість звичайної хлорки для очищення питної води почали використовувати гіпохлорит натрію, який ще називають «лабаракова вода» або «жавелева вода». Цей розчин роблять методом електролізу зі звичайної кухонної солі. Загалом це не найскладніша процедура, яка дозволяє відмовитись від використання справжнього хлору – потужної отрути, що викликає опіки і задуху.
Отже, у травні 2011 року комунальне підприємство Білоцерківської міськради «Білоцерківводоканал» провело відкриті торги на поставку гіпохлориту натрію з подальшим «контрольованим дозованим введенням в установлених точках технологічного процесу приготування та знезараження питної води». Тобто мова йде про те, що фірма-переможець – ТОВ «Гіпохлорид» – отримувала гроші за те, що її спеціалісти привозили свій розчин на водоканал і вливали його в систему.
За півроку експерименту гіпохлоритне очищення настільки сподобалось водоканалові, що він вирішив поглибити і розширити співпрацю. Для цього було проведено вже неконкурентну закупівлю «в одного учасника», за результатами якої 3 січня з ТОВ «Гіпохлорид»було укладено угоду на оренду виробничого комплексу, де виготовляється засіб для очищення та знезараження питної води. Оренда з січня 2012 року по листопад 2014 року коштуватиме рівно 2 мільйони гривень.
Ось, так би мовити, фабула історії, яка могла б стати канонічним прикладом покращення якості життя в Білій Церкві вже сьогодні. Бо мова йде про використання хімічної сполуки, яку в 2007 році включили до 100 найважливіших хімічних сполук в світовій історії.
Якби не нюанси.
По-перше. Минулорічні відкриті торги були чистої води фікцією. В тендері взяла участь мінімально необхідна для відкритих торгів кількість учасників – дві фірми (ТОВ «Гіпохлорид» та ТОВ «Інжинірінг Плюс»). Членів конкурсного комітету водоканалу не насторожило те, що обидві фірми були створені з різницею в кілька днів у вересні 2010 року і зареєстровані за однією адресою – в будинку на Площі Торговій, 10 в центрі Білої Церкви.
Не засмутив і той факт, що обидва «конкуренти» належать одним людям.
Основним власником «Гіпохлориду» є ТОВ «Об’єднана архітектурна група», засновником якої є ТОВ «Група «Капітал», засновниками якої є кіпрський офшор «Рес кепітал груп лімітед», болгарин Любомил Хаджиніколов та американець з болгарським ПІБ – Мітєв Калін Кірілов.
80 відсотків статутного капіталу фірми «Інжинірінг Плюс», яка програла в тендері, належить тій самій «Групі «Капітал», яка фігурує в ланцюжку засновників «Гіпохлориду». А ще 20 відсотків «Інжинірінгу» належать Андрію Степановичу Поліщуку, більш відомому як багаторічний керівник профспілкової організації «Київоблводоканалу».
Ще один цікавий момент – до середини 2010 року одним із співвласників «Групи «Капітал» була Наталя Ігнатівна Мошинська. Людина з таким ПІБ саме з 2010 року відома як начальник управління містобудування і архітектури та розвитку інфраструктури Київської облдержадміністрації, головний архітектор Київської області. І звичайно в силу посади вона маєбезпосередній стосунок до розвитку Білої Церкви.
Не засмутив представників водоканалу і такий нюанс.На момент перемоги в травневому тендері «Гіпохлорид» навряд чи мав виробничі потужності, оформлені нормальним чином.Бо Білоцерківська райдержадміністрація лише в липні прийняларозпорядження №№597 і 598, якими фірмі було дозволено почати процедуру землевідводу для оренди ділянок на землях Шкарівської та Пилипчанської сільрад. Хоча це й справді може не дуже бентежити, оскільки, як вже говорились, за іноземними прізвищами власників «Гіпохлориду» виглядають цілком українські вуха.
Звісно, ми не підозрюємо вищезгаданих державницьких людей у чомусь поганому. Можливо це навіть правильно, коли до справи, пов’язаної з безпекою людей, долучаються відповідальні особи. Але говорити в цій ситуації про нормальний тендер, за результатами якого було б досягнуто найбільш дешеву ціну, не доводиться. Бо…
… По-друге.За результатами тендеру була досягнута наступна ціна на гіпохлорит натрію «з урахуванням супутніх послуг» – 17 грн./кг.Простий пошук в інтернеті показав, якими в 2011 році були ринковіціни на гіпохлорит– від 3,6 до 4,2 грн./кг. Тож виходить, що «супутні послуги» – привезти розчин на водоканал і правильно відміряти дозу для заливки в систему водопостачання – коштували 13 гривень з кожного кілограму?
Також в обґрунтуванні останньої закупівлі жодним чином не пояснено, чому оренда виробничого комплексу коштуватиме саме 2 мільйони гривень. Чи не задорого коштує радість, за яку врешті-решт заплатять мешканці Білої Церкви по тарифам водоканалу? У журналістів немає можливості це перевірити. Єдине, що ми можемо, це дати дані для порівняння. Мова йде про перехід на очищення води гіпохлоритом натрію в Одесі та Ізмаїлі. Отже модернізація всіх водонасосних станцій Одеси (дуже великого міста у порівнянні з Білою Церквою) коштує 7,5 млн грн. А модернізація в невеликому Ізмаїлі – 1,25 млн грн. І не треба платити мільйони за оренду, яка чомусь розрахована саме до листопаду 2014 року. І це…
…По-третє. Строки оренди вказують, що вся ця білоцерківська оборудка здійснюється під патронатом людей, чий вплив обмежено датою наступних місцевих виборів. Нагадаємо, 2 мільйони гривень буде заплачено за оренду виробничих потужностей до листопада 2014 року, і саме тоді в Україні мають відбутись чергові місцеві вибори. А почалась історія рік тому, напередодні останніх місцевих виборів. Тоді автори водяної бізнес-моделі, мабуть, були впевнені в перемозі, бо учасників вищезгаданого тендеру було зареєстровано в вересні 2010 року – за місяць до виборів. Але на нову перемогу, мабуть, не сильно розраховують, бо могли орендувати комплекс до листопада 2018 року за ще більшу купу мільйонів.
Тому нагадаємо білоцерківцям, що їх наступний акт волевиявлення може насправді закрити кран, до якого припали ласі до їхніх грошей структури чи особи. Ми насправді не знаємо, хто є справжнім бенефіціаром кіпрсько-болгарсько-американського бізнесу. Сподіваємось, що місцеві журналісти та політики зможуть копнути глибше. Бо в цьому є сенс. Взагалі-то Біла Церква – не найбагатше місто України. У бюджеті-2012 вона взагалі посіла «почесне» третє місце серед міст, яким державна казна видає дотації.
На життя біло церківцям не вистачає 198 млн. грн. В принципі таких грошей вистачить ще не на один такий «бізнес-проект».
Автор: Юрій Ніколов, «Наші Гроші», 11 січня 2012 року
