Минулого тижня ЦВК звернулася до Генпрокуратури з проханням перевірити, чому найбільша кількість людей по Україні бажає голосувати саме в Ірпіні.

Водночас під час написання попередньої статті про Мельника “Українській правді” не вдалося отримати його коментар щодо специфіки ведення ним виборчої кампанії. Тому 6 вересня кореспондент УП вирушила до Боярки, де відбувалася зустрічі Мельника з виборцями.

Спочатку зібрання мало бути у дворах біля МЖК “Електрон”. Але на дворі лив дощ. Тому мітинг перекочував у школу № 3, яка знаходиться поруч. Зважаючи на те, що зміна місця події відбулась дуже швидко, Петро Мельник, очевидно, має своїх симпатиків у цій установі.

Та й на зібралися в актовому залі здебільшого вчителі, батьки, чиї діти ходять в цю школу, пенсіонери, з десяток школярів і навіть працівники податкової академії з Ірпеня.

 На зстріч прийшли пенсіонери, викладачі, учні

Поки люди з парасольками здійснювали перехід у школу, Петро Мельник вже сидів в актовій залі.

Молода дівчина налаштовувала відеоапаратуру, а старша жінка вже готувала зал.

Розповідь вона розпочала з того, як процвітає Ірпінь і академія Петра Мельника.

  • І студенти дорослі люди, і вони мають зробити вибір, кого їм обирати, тому Петро Володимирович надзвичайно багато дає для цих студентів, – знічев’я заявила жінка, хоча студентів у залі не було і кому адресувався пасаж не ясно.

Далі з її слів з’ясувалось, що дуже заздрять жителі містечка, що в Ірпінь збудували дорогу за 200 мільйонів. І Боярці теж хотілося б мати таку дорогу, бо тут “навіть тротуарів немає”. І стадіон би хотілося. І ще у 3-ї школи ювілей….

  • Так я не заперечую. Запросите нас – і будемо робити вам подарунок. Не з пустими руками прийдемо, – відгукнувся жваво Мельник на останнє прохання вже зі сцени.

  • Багато про мене розповіла Світлана Миколаївна, а так я людина дуже скромна. І не люблю зайве говорити, але перед виборами дійсно людям потрібна інформація. Я не буду говорити, як мої опоненти “выбери меня, выбери меня птицей счастья завтрашнего дня”. Я буду звітувати, – почав кандидат під оплески.

Звіт почався здалеку – як він в армії служив, працював в колгоспах, буряк рвав, і моркву, і будував у будівельних загонах, працював викладачем і створив свою академію.

  • Я встаю рано і приходжу пізно. Але мрії здійснюються: я тричі народний депутат. Сьогодні Світлана Миколаївна розказала про те, які справи зроблено. Це в грошах оцінюється – це понад 700 мільйонів гривень! І треба було кожну копієчку вибігати у Мінфіні, у Кабміні, бюджетному комітеті, провести через парламент, зробити, щоб потім президент підписався. Це непроста робота, – похвалився Мельник.

  • Дійсно, фішка моя – це фінанси і право. Я знаю, як робити фінанси. У нас у вузі зарплата двічі вища, ніж по Україні. Ми навчились заробляти гроші, – запевнив кандидат.

  • От почав будувати дорогу, а мені кажуть, що це Мельник будує, щоб до нього їздили олігархи. Я спочатку переживав, але зараз люди розуміють. Їм приємно їхати в Ірпінь, так і з Бояркою буде, – заявив кандидат, і пообіцяв працювати на свій електорат, незважаючи на заяви супротивників і зокрема те, що Павло Жебрівський тричі обізвав його “свинею”.

Виборці поаплодували. Вони ж і гадки не мали, за що саме так охрестив Петра Володимировича представник бюджетного комітету Жебрівський.

А дискусія ця була 21 червня, коли Рада внесла зміни до бюджету, збільшивши доходну частину на 26 мільйонів. І значна частина суми пішла на округ, де балотується Мельник.

Ось пряма цитата Жебрівського зі стенограми ВР: “Шановні колеги, коли ми перестанемо вибори робити за рахунок платників податку? Власне, у Києво-Святошинський район збирається йти заступник голови бюджетного комітету Петро Володимирович Мельник, який насправді на село, де хоче балотуватися, за рахунок платників податків всієї України хоче показати, як він дбає за конкретне село і щоб там проголосували.

Вибачте, це не чесно, вибачте, це свинство по відношенню до тих людей. Спочатку з них зібрали податки, а потім на конкретний округ, на конкретне село тільки тому, що він танцює разом з Прем’єр-міністром на всіх заходах, його на сьогоднішній день облагодєнствовало це село. Жодного відношення, вибачте мені, до виборчої програми, до виборчих дій це не має. Це просто, вибачте, на сьогоднішній день я по-іншому, чим свинством не назву. Використовувати державний бюджет для просування своєї фігури на виборах по конкретному округу – це не чесно, не правильно і так не може бути“, – наголосив депутат.

На жаль, пояснити виборцям Мельника, що “здобутки” Мельника – це в тому числі і використання у власних інтересах посади заступника голови бюджетного комітету, неможливо.

“А хіба не краще, якщо ці гроші підуть нам, а не в якийсь Мелітополь”, – наївно дивиться в очі викладач іспанської з академії Мельника.

Як пояснити людям, що сплачені ними податки витрачаються на латання їхніх доріг, і лише представляються як чиєсь благодійництво?

Продовження виступу Мельника автор слухати не змогла. Реакція аудиторії на ручку і блокнот в руках була майже миттєвою.

  • А що це ви пишете? А посвідчення у вас є?, – спитала жінка, яка примостилася поруч.

Отримавши посвідчення, вона не стримувала радості.

  • Це ви? Боже, як я вас хотіла побачити? Що ж ви таку неправду пишете?, – заглядала в очі співрозмовниця.

–  А в чому неправда? – поцікавилась автор.

–  А що ви пишете про якийсь тиск. Немає ніякого тиску, – обурювалась жінка.

–  А ви в академії працюєте?, – запитала автор.

  • Ні, – заперечила жінка.

–  А де? В школі?, – не зрозуміла журналіст.

  • Скажімо, я тимчасово не працюю, – відповіла жінка і наполегливо попросила вийти з залу для спілкування. Правда, потім погодилась почекати до кінця зустрічі.
 Що роблять на зустрічі з кандидатом школярі?

Слідом за нею у дискусію включилась викладачка університету Олена.

  • Ну звідки ви взяли, що хтось на когось тисне? Ми його підтримуємо просто. І ось що. Я тут зайшла на сайт ЦВК, подивилася інших кандидатів. От там двоє кандидатів є, їм десь по 36 років, а заробили вони шалені гроші – звідки в них такі статки? Чому ви не пишете, звідки в них такі гроші? От мені 42 роки, я викладач, з хорошою вищою освітою, кандидат наук. І я не знаю, як можна заробити такі гроші, – обурюється жінка.

–  А Мельник заробляв не так?, -питаю.

  • Я його знаю ще з часів, коли академія була коледжем. Він правда дуже хороший. Я вам розкажу такий випадок: заходжу колись до нього в кабінет, а в нього сльози на очах. Каже мені: “пам’ятаєш, у нас був викладач такий то?” Я вже й забула про такого, а він пам’ятає. “Так от до мене приходила його онука, вона втрачає зір. Треба якось дитині допомогти”, – каже він. І сльози течуть. Такий він наш Папа, – зітхнула викладачка.

–  Це ви Мельника так називаєте?, – питаю.

–  Так, це ми його любовно, – посміхається жінка.

–  Знаєте, дивно, але щось це мені нагадує Поплавського, – зауважила автор.

  • Ой, ні! Наш не такий. І він співає краще, – запевнила Олена.

  • Послухайте, я не розумію ,чому люди, які живуть у Вінниці з доброї волі мали б їхати в чуже місто підтримати тамошнього кандидата, – продовжила журналіст.

  • А чому ні? Якщо студенту подобається викладач. В мене є така знайома студентка Юля. Вона в нього просто закохана. Ну не по справжньому, а як в людину. І вона буде тут за нього голосувати, – цілком щиро переконувала викладач.

  • Ну нехай студентка голосує. Ще можу повірити. Їй в цьому окрузі жити хай 1, хай 5 років. Але навіщо це її батькам?, – не зрозуміла автор.

–  А чому б батькам не подбати про добробут своєї дитини, і не підтримати Мельника?, – навела непробивний аргумент Олена.

–  Так вони живуть у Вінниці, і мають дбати про свої дороги і водоканали…, – намагалася переконати журналіст.

–  Я б за Мельника голосувала, навіть, якби жила в Китаї, – затято відстоювала своє викладачка.

–  Так а звідки ви взяли, що на людей тиснуть?, – приєдналася до розмови молода дівчина.

–  Мені розповіла людина, у якої родич працює у академії, – відповіла журналіст.

–  Нє, ну я не знаю. Немає такого. І як на нього можна тиснути? Голосування ж таємне, – дивувалася дівча.

  • Мова поки йде не про голосування, а про відкріпні талони, які він має пред’явити на людей, які він вніс у список, – пояснює автор.

–  От в мене сестра вчиться в академії. Якби таке було серед студентів, вона б знала. І вона голосує вдома, а не в Ірпіні, бо вона тут приписана – доводила своє дівчина.

–  Але ж Боярка і Ірпінь – це один округ. На відміну від Вінниці, – зіронізувала автор.

–  От я вам кажу, що не має ніякого тиску. Це просто в якоїсь людини фобії. Може хтось щось сказав, а він не так зрозумів, – каже Олена.

В цей момент жінка ,яка сиділа поруч і весь час мовчала, різко встала і повідомила, що в залі сидить та сама журналістка, яка “звела наклеп” на Мельника і школу. Далі було 15 хвилин грому і блискавок гніву.

Щодо школи, то в попередній статті справді було помилково написано, що Мельник відвідав 1 вересня школу №3 Боярки. Насправді, йшлося про школу №3 в Ірпіні. Автор статті вибачається перед вчителями та учнями школи в Боярці за цю помилку.

Але Мельник, до речі, не відреагував на обурення про школу і агітацію на його користь дітей у вигляді роздачі букварів у пакетах кандидата. Бо навряд чи можна спростувати свої фото на фоні букварів.

Щодо ж до тиску на студентів ректор заявив наступне:

Мельник, виявляється, ні на кого не тисне. І взагалі він “Папа”
  • Ніхто не тисне ні на кого, але якщо студенту подобається, як працює академія, то він може проголосувати. Так само, якщо комусь подобається як працює Петро Мельник він може приїхати і проголосувати. Закон цього не забороняє, – заявив він.

Він пояснив наплив студентів у вузі не виборами, а черговою сесією. І щоб не їздити туди-сюди на кілька днів студенти брали відкріпні талони. Щоправда, є й інша версія – цю сесію спеціально перенесли під вибори.

Коли ж журналіст УП запитала його про перевірку, Мельник усміхнувся.

  • Яку перевірку? Сама вигадала ту перевірку. Я нічого не боюсь, хай перевіряють, – заявив ректор.

  • Хто вам взагалі таке сказав, що на студентів тиснуть?, – приєднався хлопець у шкірянці зі свити кандидата.

  • А ви самі студент?, – запитала журналіст. Хлопець не відповів.

  • Їх (свідків) у вас 20, а нас тисячі, і ми підтвердимо, що ніхто не тисне, – додали інші особи з когорти Мельника.

Зустріч закінчилась скаргами сміливих батьків, що в школі тече дах, а дітям з танцювального ансамблю ніде танцювати.

  • Ну ми вам допоможемо, якщо “Українська правда” не проти, – зіронізував Мельник.

Коли всі вже розійшлися, на зупинці залишилася стояти одна жінка із учасниць зібрання. Вона проклинала маршрутки, які ходять з Боряки на Київ.

–  А навіщо ви сюди їхали?, – запитала журналіст.

Жінка зробила загадковий вигляд і гордо відповіла: “З власної ініціативи”.

Напевно, це і було метафорою дня. В Україні є так багато виборців, які чекають манни небесної від влади. А коли маршрутка чи дарунки влади проїжджають повз них, починають проклинати. Тоді як у цивілізованому світі маршрутки ходять за розкладом, а доходи бюджету розподіляються не задля чиїхось кандидатських обіцянок.

Тетяна Ніколаєнко

Джерело: Українська правда

202 total views, 1 views today

Для отримання юридичної допомоги
заповніть анкету

П.І.Б.*

Організація

E-mail*

Телефон

Деталі звернення

Яка юридична допомога вам потрібна? *

Юридична консультаціяДопублікаційна експертизаПравовий захист у судіСкладання інформаційного запиту

Завантажте документи/файли

* - обов'язкові поля

×














×