Чим можна підтвердити статус журналіста та інші важливі новели Закону 1170-VII (законопроект 0947)

Питання про те, хто є журналістом доволі жваво обговорюється останнім часом. І це не дивно, оскільки саме представникам цієї професії законодавством України надається низка важливих прав та гарантій, саме ці люди, збираючи важливу для суспільства інформацію, нерідко ризикуючи своїм життям та здоров’ям, можуть звертатися до державних органів і вимагати захисту їх професійних прав.

Зазвичай без проблем статус журналіста підтверджують відповідні посвідчення, видані засобами масової інформації. Низка профільних законів надає можливість підтверджувати належність до журналістської професії й іншими документами, виданими ЗМІ, наприклад, цивільно-правовими договорами тощо. В той же час, складнішою була ситуація з журналістами, які працюють в Інтернет-виданнях, а також з так званими фрілансерами. Навіть якщо їх статус журналіста підтверджувався відповідною професійною чи творчою спілкою, його не завжди визнавали представники державних органів (міліція, прокуратура, суди тощо).

З набуттям чинності новим Законом України № 1170-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв\’язку з прийняттям Закону України “Про інформацію” та Закону України “Про доступ до публічної інформації” ситуація дещо змінилась. Це відбулось завдяки тому, що було внесено зміни до статті 25 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні». Виклавши цю правову норму в новій редакції, законодавець встановив, що тепер статус журналіста можна підтверджувати не лише вищезазначеними документами, а й документами, виданими професійними об’єднаннями журналістів. Це означає, що посвідчення журналіста, видані Незалежною медіа-профспілкою України, Національною спілкою журналістів України та іншими професійними об’єднаннями журналістів відтепер на законодавчому рівні визнаються доказами належності особи до професії журналіста.

Крім того, важливим нововведенням є і те, що на особу, яка може підтвердити свою професійну належність до професії журналіста (а не тільки належність до того чи іншого ЗМІ), поширюються всі права і обов’язки журналіста, передбачені Законом України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні».

Зміни торкнулись і підстав звільнення ЗМІ від відповідальності. Перш за все, пункт 2 частини 1 статті 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» приведено у відповідність до Законів України «Про доступ до публічної інформації» та «Про звернення громадян». У зв’язку з цим журналісти та ЗМІ звільнені від відповідальності за поширення інформації, яка надана у відповіді на запити/звернення, подані відповідно до вказаних Законів.

Крім того, відтепер журналісти та засоби масової інформації не можуть притягатись до відповідальності за поширення недостовірної інформації, якою принижується честь, гідність, ділова репутація осіб у випадках, коли такі відомості є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень будь-яких фізичних та юридичних осіб, а не тільки суб’єктів владних повноважень. Такі зміни наближають українське законодавство до практики Європейського суду з прав людини, хоча вони є більш «жорсткими». Так, наш закон для звільнення від відповідальності вимагає дослівного відтворення публічного виступу, в той час, як Європейський суд вважає, що для цього достатньо, щоб інформація була передана точно (і не обов’язково дослівно). На це зверталась увага, зокрема, у рішенні ЄСПЛ у справі «Газета «Україна – Центр» проти України».

Звертає на себе увагу і те, що після внесення змін до статті 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» перелік підстав звільнення журналістів та ЗМІ від відповідальності перестав бути вичерпним. Цю статтю доповнили новим пунктом 6, який передбачає, що звільнення від відповідальності або не притягнення до неї може встановлюватись й іншими законами.

Консультація підготовлена